Київ, 4 квітня 2005 - У нашому урбанізованому світі спілкування з природою–чудовий спосіб відновлення душевних сил і рівноваги. Особливо це відчувається після напруження і втоми минулої непростої зими. Адже весняна природа – найкращий отимізатор, - вважає психолог.
Днями я помітила: на вулицях, у транспорті з’явилися люди зі саджанцями. Це, як приліт птахів, - вірна ознака того, що нарешті справді почалася весна. У природі, мабуть все створене за одним законом. Оживають дерева, і у людині оживає віра у власні сили, її сповнюють сподівання і радісні передчуття. Весна пробуджує надії навіть у затятих скептиків, мрії – у найзапекліших прагматиків. Весною легше віриться у добре, у те, що за темною смугою у житті неодмінно настане світла.
Щоправда, медикам добре відомо також і те, що навесні нерідко загострюються хронічні хвороби, на людину навалюється втома, погіршується настрій, часом навіть виникають депресивні стани. Після осінньо-зимового піднесення помарачевої революції деякі психологи висловлювали побоювання, що навесні наше суспільство можуть очікувати настрої масового розчарування і навіть депресії. На щастя, як засвідчують фахівці, цього не сталося. Звичайно, критичні зауваження лунають звідусіль. Але критична налаштованість до своїх недавніх кумирів радше ознака суспільного здоров’я.
Що ж до кожного окремого індивіда, то багатьом з нас дається взнаки напруження, фізична і психічна втома цієї довгої і непростої зими. Тож варто звернути увагу на власне здоров’я, можливо, порадитися з лікарями. І навіть якщо органічних недуг немає, більше відпочивати, не забувати про вітаміни і фізичні вправи. А ще – про цілющу силу природи. Адже вона – найкращий оптимізатор. У японців, які уславилися своїм прагненням до єдності з природою, існує весняна традиція милування квітнучою сакурою. Українці, гадаю не менш романтична і близька до природи нація, але чи то більш практична, чи то реалії нашого життя не дуже налаштовують на милування. Тож з настанням весни тягнемося по вихідних до своїх садків-городів, дач і батьківських сільських осель і саджанці купуємо недаремно. Багато хто у праці на природі, коло землі відновлює душевну рівновагу, знаходить радість і наснагу. Але тут головне - не переборщити, і, відновлюючи душевні сили, зберегти фізичні, аби потім цілий робочий тиждень не „видихати” своє спілкування з природою.
Та все ж, гадаю, не завадило би нам звернутися і до японського рецепту. Спробуймо, бодай на кілька годин відсторонитися від щоденної метушні й поспіху, зануритися в тишу і споглядання, відчути магію природи. Спілкування зі світом живого необхідне для нашого психічного здоров’я анітрохи не менше, ніж кисень для легенів. Якимось незбагненим чином природа цілить душу, гармонізує наш внутрішній світ, відживляє сили, сповнює енергією і просто покращує настрій. А надто – весняна природа!
Днями я помітила: на вулицях, у транспорті з’явилися люди зі саджанцями. Це, як приліт птахів, - вірна ознака того, що нарешті справді почалася весна. У природі, мабуть все створене за одним законом. Оживають дерева, і у людині оживає віра у власні сили, її сповнюють сподівання і радісні передчуття. Весна пробуджує надії навіть у затятих скептиків, мрії – у найзапекліших прагматиків. Весною легше віриться у добре, у те, що за темною смугою у житті неодмінно настане світла.
Щоправда, медикам добре відомо також і те, що навесні нерідко загострюються хронічні хвороби, на людину навалюється втома, погіршується настрій, часом навіть виникають депресивні стани. Після осінньо-зимового піднесення помарачевої революції деякі психологи висловлювали побоювання, що навесні наше суспільство можуть очікувати настрої масового розчарування і навіть депресії. На щастя, як засвідчують фахівці, цього не сталося. Звичайно, критичні зауваження лунають звідусіль. Але критична налаштованість до своїх недавніх кумирів радше ознака суспільного здоров’я.
Що ж до кожного окремого індивіда, то багатьом з нас дається взнаки напруження, фізична і психічна втома цієї довгої і непростої зими. Тож варто звернути увагу на власне здоров’я, можливо, порадитися з лікарями. І навіть якщо органічних недуг немає, більше відпочивати, не забувати про вітаміни і фізичні вправи. А ще – про цілющу силу природи. Адже вона – найкращий оптимізатор. У японців, які уславилися своїм прагненням до єдності з природою, існує весняна традиція милування квітнучою сакурою. Українці, гадаю не менш романтична і близька до природи нація, але чи то більш практична, чи то реалії нашого життя не дуже налаштовують на милування. Тож з настанням весни тягнемося по вихідних до своїх садків-городів, дач і батьківських сільських осель і саджанці купуємо недаремно. Багато хто у праці на природі, коло землі відновлює душевну рівновагу, знаходить радість і наснагу. Але тут головне - не переборщити, і, відновлюючи душевні сили, зберегти фізичні, аби потім цілий робочий тиждень не „видихати” своє спілкування з природою.
Та все ж, гадаю, не завадило би нам звернутися і до японського рецепту. Спробуймо, бодай на кілька годин відсторонитися від щоденної метушні й поспіху, зануритися в тишу і споглядання, відчути магію природи. Спілкування зі світом живого необхідне для нашого психічного здоров’я анітрохи не менше, ніж кисень для легенів. Якимось незбагненим чином природа цілить душу, гармонізує наш внутрішній світ, відживляє сили, сповнює енергією і просто покращує настрій. А надто – весняна природа!