Джорджтаунський Університет був заснований наприкінці 18 століття представником Папи Римського в Америці, і вважається найстаршим католицьким освітнім закладом у США. Тому зустріч із Віктором Ющенком тут розпочалася із хвилини мовчання у пам’ять про Івана Павла ІІ. Під час своєї промови український президент назвав главу Ватикана пророком, який “побачив вільну і демократичну Україну тоді, коли вона здавалася лише мрією”. Він наголосив, що навіть після здобуття незалежності українці залишалися обмеженими у своїх правах та свободах. І тому, за словами Ющенка, останні президентські вибори були “не просто вибором між двома Вікторами, але й вибором долі держави”. Саме події, пов’язані із Помаранчевою революцією, дозволили, за переконанням президента, змінити “історію держави та цілого світу”. Ющенко також поіменно назвав викладачів та студентів Джорджтаунського університету, які, на його думку, доклалися до перемоги демократії в Україні. Адже у минулі роки вони підписували звернення до американських та світових політиків, в яких містилися заклики допомогти українському народові у боротьбі за свої права. А тепер Ющенко вже бачить Україну у домі, усі вікна якого відкриті на Захід:
“Демократична Україна здатна стати тим каменем, який завершить споруду великого європейського дому. Переконаний, що вікна і двері цього дому завжди будуть широко відкриті в сторону Атлантики. Обидва її береги століттями поєднані ідеалами свободи. Україна довела – ці ідеї не втратили свою силу і в наші дні”.
Після виступу Ющенка багато студентів відзначали, що найбільш цінним під час зустрічі для них стало усвідомлення давнього європейського коріння України. А деякі прийшли на виступ українського президента із помаранчевими стрічками, оскільки були безпосередніми свідками подій в Україні минулої осіні. Як, наприклад, Емілі Роник, для якої українська революція мала і особисте значення:
“Я пам’ятаю, хоча тоді ще була маленькою, розпад Радянського Союзу. Мій батько – чеський емігрант, а мати полячка. І я пам’ятаю, як я дивилася по телебаченню падіння Берлінської стіни та розпад Радянського Союзу. І я відчувала тоді, що мені дуже хотілося там бути. І раптом цього грудня я опинилися в центрі таких самих подій в Україні. І я побачила тоді українців з найкращого боку – коли у величезному натовпі не було штовханини чи сутичок. Люди були настільки ввічливими до мене і казали: “А, ти з Америки! Приєднуйся до нас, ось випий чай, щоб не змерзнути”. Це було чудово!”
Завершивши свій виступ, Віктор Ющенко несподівано зійшов зі сцени і упродовж півгодини безпосередньо спілкувався із усіма присутніми. А вони проводжали його оплесками та майданівським скандуванням.
