130 років тому умови для бізнесу в Україні стимулювали іноземних підприємців не тільки вкладати кошти у наявне виробництво, а і створювати нове. Наприклад, братам Ельверті було вигідніше виробляти сільськогосподарські машини у провінційному Єлисаветграді, ніж завозити туди машини з Великобританії. Про єлисаветградських промисловців, шотландців Томаса і Роберта Ельвертів розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Шотландці за походженням, брати Томас та Роберт Пієрс Ельверті були агентами з продажу сільськогосподарського інвентарю англійської фірми «Клейтон і Шульверт». Вони працювали в Бесарабії, згодом у Чернівцях, а 1872 року переїхали до Єлисаветграда. Там через 2 роки брати відкрили першу в Україні та в Російській імперії майстерню з ремонту сільськогосподарського реманенту, в якій працювало 6 робітників. Ще через 2 роки Ельверті збудували на перехресті вулиць Чигиринської та Кавалерійської перший двоповерховий корпус заводу, який почав випуск розкидних кінних сівалок марки «Імперія».
Молодший з братів – Томас, – займався організацією виробництва, а Роберт проектував машини. Розроблений ним пристрій до поширених тоді у господарствах англійських локомобілів давав змогу перевести їх на основний вид степового палива – солому. Влітку 1888 року завод Ельвертів випустив перші 10 рядкових сівалок розробленої Робертом конструкції, що не мала аналогів у світі. Підприємство також виготовляло кінні жатки, молотарки, крупорушки, обладнання для олійниць та млинів. Згодом завод відкрив дослідну станцію на околиці Єлисаветграда для випробування сівалок і головне торгове представництво у Сибіру в місті Омську.
Крім виробничих корпусів, Ельверті побудували лікарню, школу, бібліотеку, богадільню, костьол. Для зведення житлових будинків фірма надавала співробітникам позику та будівельні матеріали. Власники відкрили на заводі пенсійну касу, тож робітники від шістдесятирічного віку отримували пенсії. Брати завезли до Єлисаветграда гру у футбол, і керуючий заводом Юнгман Ельверті судив усі міські матчі.
1891 року сорокатрьохрічний Томас помер. А 1908 року Роберт перетворив фірму на акціонерне товариство «Роберт і Томас Ельворті», призначив чотирьох керуючих і виїхав до Великобританії. Відтоді він приїздив до Єлисаветграда тільки на Різдво та Великдень. Напередодні Першої світової війни на підприємстві працювало 3 тисячі робітників. Під час війни завод виконував військові замовлення, а у маєтку Роберта Ельверті Бровковому вирощували коней для армії.
1919 року завод Ельвертів конфіскували більшовики, згодом перейменувавши його на «Червону зірку». Минулого року біля прохідної підприємства був встановлений пам’ятник його засновникам. Онук Роберта Ельверті Майкл Кларксон Вебб заснував стипендію для навчання упродовж року одного школяра з Кіровограда у приватній школі Чігвелл поблизу Лондона. А верстати, встановлені братами Ельверті, досі працюють у цехах заводу.
Шотландці за походженням, брати Томас та Роберт Пієрс Ельверті були агентами з продажу сільськогосподарського інвентарю англійської фірми «Клейтон і Шульверт». Вони працювали в Бесарабії, згодом у Чернівцях, а 1872 року переїхали до Єлисаветграда. Там через 2 роки брати відкрили першу в Україні та в Російській імперії майстерню з ремонту сільськогосподарського реманенту, в якій працювало 6 робітників. Ще через 2 роки Ельверті збудували на перехресті вулиць Чигиринської та Кавалерійської перший двоповерховий корпус заводу, який почав випуск розкидних кінних сівалок марки «Імперія».
Молодший з братів – Томас, – займався організацією виробництва, а Роберт проектував машини. Розроблений ним пристрій до поширених тоді у господарствах англійських локомобілів давав змогу перевести їх на основний вид степового палива – солому. Влітку 1888 року завод Ельвертів випустив перші 10 рядкових сівалок розробленої Робертом конструкції, що не мала аналогів у світі. Підприємство також виготовляло кінні жатки, молотарки, крупорушки, обладнання для олійниць та млинів. Згодом завод відкрив дослідну станцію на околиці Єлисаветграда для випробування сівалок і головне торгове представництво у Сибіру в місті Омську.
Крім виробничих корпусів, Ельверті побудували лікарню, школу, бібліотеку, богадільню, костьол. Для зведення житлових будинків фірма надавала співробітникам позику та будівельні матеріали. Власники відкрили на заводі пенсійну касу, тож робітники від шістдесятирічного віку отримували пенсії. Брати завезли до Єлисаветграда гру у футбол, і керуючий заводом Юнгман Ельверті судив усі міські матчі.
1891 року сорокатрьохрічний Томас помер. А 1908 року Роберт перетворив фірму на акціонерне товариство «Роберт і Томас Ельворті», призначив чотирьох керуючих і виїхав до Великобританії. Відтоді він приїздив до Єлисаветграда тільки на Різдво та Великдень. Напередодні Першої світової війни на підприємстві працювало 3 тисячі робітників. Під час війни завод виконував військові замовлення, а у маєтку Роберта Ельверті Бровковому вирощували коней для армії.
1919 року завод Ельвертів конфіскували більшовики, згодом перейменувавши його на «Червону зірку». Минулого року біля прохідної підприємства був встановлений пам’ятник його засновникам. Онук Роберта Ельверті Майкл Кларксон Вебб заснував стипендію для навчання упродовж року одного школяра з Кіровограда у приватній школі Чігвелл поблизу Лондона. А верстати, встановлені братами Ельверті, досі працюють у цехах заводу.
