Белград, 20 квiтня 2005 – Трагедiя сталася у п’ятницю ввечерi неподалiк Нового Сада. Вантажiвка наїхала на автобус саме на мосту через Тису. Внаслiдок зiткнення автобус зiрвався в глибоку рiчку. Рибалки та люди, якi перебували на недалеких дачах, порятували сiмох пасажирiв та знайшли три мертвi тiла. На мiсце вночi прибули президент Сербiї Борис Тадич та мiнiстр полiцiї Драґан Йочич. Прибули й рятувальники.
Проте в них не було вiдповiдного обладнання. Адже Тиса бiля мосту глибока: двадцять метрiв. Рятувальна операцiя розпочалася тільки в суботу. Водолази Збройних сил та жандармерiї цiлий день марно шукали мiсце на дні, де опинився автобус. Нарештi допомогли їм рибалки своїми пiдручними апаратами. На допомогу прибули й експерти з Угорщини. Коли знайшли автобус, виявилося, що немає вiдповiдного крана.
Родичі пасажирiв, котрi ймовiрно перебували в автобусi, в понедiлок заблокували транспорт на мосту, протестуючи проти повiльної, на їхню думку, роботи рятувальникiв. До речi, досi не встановлено, скiльки пасажирiв щезло, тобто, загинуло. Припускають, що їх було щонайменше двадцять три. Рештки автобуса витягли з рiчки тільки у вiвторок.
Сербськi оглядачi й громадяни ставлять запитання: хто повинен нести вiдповiдальнiсть за таку байдужiсть до постраждалих? Адже аварiя сталася не в якiйсь недоступнiй мiсцевостi, а неподалiк великого міста, де повиннi бути служби для надзвичайних ситуацiй та необхiдна механiзацiя. Але на рiчцi бiля мосту упродовж двох дiб чомусь було видно лише два вiйськовi човни, аж нiяк не достатнi для того, щоб пiдняти автобус.
Командувач жандармерiї пояснив, що операцiя проходила в складних умовах, було неможливо робити швидше. Без вiдповiдi залишилося запитання, чому завдання проводити рятувальну операцiю поклали на армiю і полiцiю, якщо в них немає потрiбної механiзацiї та кадрiв. Громадяни не дiзналися навiть, котра iнституцiя чи державний орган керували безуспiшним рятуванням. Найбiльше невдоволення викликав саме факт, що в Сербiї немає нi професiйних рятувальників, анi закону щодо повноважень в надзвичайних ситуацiях.
Проте в них не було вiдповiдного обладнання. Адже Тиса бiля мосту глибока: двадцять метрiв. Рятувальна операцiя розпочалася тільки в суботу. Водолази Збройних сил та жандармерiї цiлий день марно шукали мiсце на дні, де опинився автобус. Нарештi допомогли їм рибалки своїми пiдручними апаратами. На допомогу прибули й експерти з Угорщини. Коли знайшли автобус, виявилося, що немає вiдповiдного крана.
Родичі пасажирiв, котрi ймовiрно перебували в автобусi, в понедiлок заблокували транспорт на мосту, протестуючи проти повiльної, на їхню думку, роботи рятувальникiв. До речi, досi не встановлено, скiльки пасажирiв щезло, тобто, загинуло. Припускають, що їх було щонайменше двадцять три. Рештки автобуса витягли з рiчки тільки у вiвторок.
Сербськi оглядачi й громадяни ставлять запитання: хто повинен нести вiдповiдальнiсть за таку байдужiсть до постраждалих? Адже аварiя сталася не в якiйсь недоступнiй мiсцевостi, а неподалiк великого міста, де повиннi бути служби для надзвичайних ситуацiй та необхiдна механiзацiя. Але на рiчцi бiля мосту упродовж двох дiб чомусь було видно лише два вiйськовi човни, аж нiяк не достатнi для того, щоб пiдняти автобус.
Командувач жандармерiї пояснив, що операцiя проходила в складних умовах, було неможливо робити швидше. Без вiдповiдi залишилося запитання, чому завдання проводити рятувальну операцiю поклали на армiю і полiцiю, якщо в них немає потрiбної механiзацiї та кадрiв. Громадяни не дiзналися навiть, котра iнституцiя чи державний орган керували безуспiшним рятуванням. Найбiльше невдоволення викликав саме факт, що в Сербiї немає нi професiйних рятувальників, анi закону щодо повноважень в надзвичайних ситуацiях.