Угорщина, 29 квітня 2005 - 1 травня 2004 року Угорщина разом з іншими дев’ятьма країнами-кандидатами вступила до Євросоюзу. Втім, підстав для скептицизму нема, вважають деякі брюссельські політики, адже процес адаптації Угорської Республіки в новій структурі в порівнянні з окремими посткомуністичними державами, відбувається досить добре.
Річниця вступу Угорщини до ЄС для угорських та брюссельських політиків – це передусім поважний привід для дискусії. Угорські євроскептики запевняють виборців, що жити краще й веселіше не стало, радше навпаки – угорські товари й сільськогосподарські виробники потерпають від західноєвропейських конкурентів, а рівень життя пересічних громадян понизився. Оптимісти ж переконують, що підстав для побоювання нема, тому що угорці аж ніяк не пасуть задніх у Євросоюзі. Впевнено говорить про плюси Угорщини й керівник будапештського представництва Єврокомісії Томас Ґлассер.
На думку дипломата, в умовній грі “віддав-отримав”, а він передусім має на увазі накопичення і розподіл фінансових коштів у ЄС, Угорщина займає стабільні позиції і до програшу їй ще далеко. Томас Ґлассер додав при цьому, що з огляду на повний рік європейського членства Угорщини, він не бачить жодних негативних тенденцій для цієї країни. Навіть щодо великого різнобою думок в угорському суспільстві з цього приводу західний політик має власне пояснення. Він, наприклад, каже, що і в середині самого Європейського Союзу між членами організації досить рідко можна спостерігати 100-відсоткову одностайність.
Представник Єврокомісії назвав успіхом те, що Угорщина отримала фінансову підтримку ЄС на розвиток аграрного сектору країни. Непогані перспективи вимальовуються для Будапешта щодо отримання європейських коштів у період з 2007 до 2013 року.
Разом з цим Томас Ґлассер назвав безпідставними побоювання угорців стосовно того, що зі вступом Угорщини до ЄС ця країна зазнає чужомовної експансії а ще може втратити свою культурну ідентичність. На його думку, якщо порівнювати потенціал угорської нації у цих сферах по відношенню до деяких членів ЄС, то Угорщина не має жодних підстав турбуватися з цього приводу. У галузі економіки європейське членство означає для Будапешта подальше зміцнення місцевої біржі й розвиток індустрії туризму.
З багатьох позицій у сфері політики та економіки Ґлассер порівнює Угорщину з Португалією та Польщею. Водночас дипломат відзначив, що Угорська Республіка має вельми повчальний досвід суспільно-економічного розвитку, який не завадило б вивчити навіть деяким давнішим членам Євроунії.
Річниця вступу Угорщини до ЄС для угорських та брюссельських політиків – це передусім поважний привід для дискусії. Угорські євроскептики запевняють виборців, що жити краще й веселіше не стало, радше навпаки – угорські товари й сільськогосподарські виробники потерпають від західноєвропейських конкурентів, а рівень життя пересічних громадян понизився. Оптимісти ж переконують, що підстав для побоювання нема, тому що угорці аж ніяк не пасуть задніх у Євросоюзі. Впевнено говорить про плюси Угорщини й керівник будапештського представництва Єврокомісії Томас Ґлассер.
На думку дипломата, в умовній грі “віддав-отримав”, а він передусім має на увазі накопичення і розподіл фінансових коштів у ЄС, Угорщина займає стабільні позиції і до програшу їй ще далеко. Томас Ґлассер додав при цьому, що з огляду на повний рік європейського членства Угорщини, він не бачить жодних негативних тенденцій для цієї країни. Навіть щодо великого різнобою думок в угорському суспільстві з цього приводу західний політик має власне пояснення. Він, наприклад, каже, що і в середині самого Європейського Союзу між членами організації досить рідко можна спостерігати 100-відсоткову одностайність.
Представник Єврокомісії назвав успіхом те, що Угорщина отримала фінансову підтримку ЄС на розвиток аграрного сектору країни. Непогані перспективи вимальовуються для Будапешта щодо отримання європейських коштів у період з 2007 до 2013 року.
Разом з цим Томас Ґлассер назвав безпідставними побоювання угорців стосовно того, що зі вступом Угорщини до ЄС ця країна зазнає чужомовної експансії а ще може втратити свою культурну ідентичність. На його думку, якщо порівнювати потенціал угорської нації у цих сферах по відношенню до деяких членів ЄС, то Угорщина не має жодних підстав турбуватися з цього приводу. У галузі економіки європейське членство означає для Будапешта подальше зміцнення місцевої біржі й розвиток індустрії туризму.
З багатьох позицій у сфері політики та економіки Ґлассер порівнює Угорщину з Португалією та Польщею. Водночас дипломат відзначив, що Угорська Республіка має вельми повчальний досвід суспільно-економічного розвитку, який не завадило б вивчити навіть деяким давнішим членам Євроунії.