Львів, 6 травня 2005 - Україна повинна якнайшвидше інтегруватись у Євросоюз. Так радять польські журналісти, натомість німецькі представники ЗМІ кажуть не поспішати, вони не вельми оптимістично налаштовані щодо майбутнього України в європейській спільноті. Цими днями група польських та німецьких журналістів мандрує українськими містами і селами.
У Львові вони спілкувались з представниками бізнесу, культури та політики.
Група німецьких журналістів вперше відвідала Україну, зокрема вони знайомляться із Західним регіоном держави. Під час дискусії на тему «Плюси та мінуси інтеграції України в ЄС” за участі чиновників, бізнесменів, експертів та банкірів було відчутно, що німецькі колеги з малих та великих міст Німеччини практично нічого не знають про економічну та культурну ситуацію в Україні. Вони зауважили, що зараз Європа передусім знайомиться з новими членами ЄС- Польщею, Чехією . Про Україну ЗМІ пишуть обмаль. Як їм не прикро, але більшість громадян Німеччини довідались, де саме розташована Україна, лише під час подій Помаранчевої революції.
Ганно Хріст, репортер німецького телеканалу RBB, який працює на території Східної Німеччини, був вражений ейфоричним настроєм українців щодо вступу України у Євросоюз. З одного боку, йому це приємно.
-А з друго - я бачу те, що Україна має якісь певні очікування щодо Європейської спільноти чи Німеччини. Я, як журналіст, поширюю інформацію і думаю, що німецькі журналісти зробили багато для того, щоб передати Польщу Європі, тобто, ми багато писали про цю країну та її людей. Я часто чую про очікування поляків та українців від членства в ЄС. Однак сьогодні журналісти у Німеччині нічого не пишуть про Україну та українців. Можливо, десь через півроку більшість громадян Німеччини дізнаються, де саме розташована Україна.
Німецькі колеги зауважили, що сьогодні громадяни саме східних регіонів Німеччини дуже побоюються розширення Євросоюзу. Оскільки вони вважають, що отримуватимуть менше фінансування на розвиток свого регіону, які надає Євросоюз, що ці гроші направлятимуть новим членам ЄС.
Наприклад, чимало німецьких підприємств уже перенесли у Словаччину, і німецьким робітникам запропонували туди переїхати на роботу, але за умови, що їхня оплата праці буде удвічі менша, аніж у Німеччині.
Натомість польські журналісти говорили про те, що Україні варто таки якнайшвидше інтегруватись в європейську спільноту і не потрібно боятись тих труднощів, які будуть.
Так, за рік перебування у ЄС у Польщі у кілька разів зросли ціни на продукти, рівень життя поляків нижчий, аніж європейців, селяни втратили позиції на ринку, але негативних думок серед польських фермерів про перебування в ЄС нині значно менше. Про це розповів журналіст тижневика "Впрост" Цезар Гмиз.
За його словами, сьогодні Україна має такі ж передумови для вступу у Євросоюз, як і свого часу Польща, тому треба ризикувати і йти в спільноту.
До того ж, сам факт, що ще жодна держава, яка є членом Євросоюзу, не вийшла з цієї структури, мав би бути одним зі стимулів для України готуватись до вступу в ЄС. А для цього передусім потрібно довести усі стандарти в Україні до європейського рівня, вдосконалити законодавчу базу, яка б регулювала економічну діяльність і провести велику просвітницьку роботу серед бізнесменів та простих українців.
У Львові вони спілкувались з представниками бізнесу, культури та політики.
Група німецьких журналістів вперше відвідала Україну, зокрема вони знайомляться із Західним регіоном держави. Під час дискусії на тему «Плюси та мінуси інтеграції України в ЄС” за участі чиновників, бізнесменів, експертів та банкірів було відчутно, що німецькі колеги з малих та великих міст Німеччини практично нічого не знають про економічну та культурну ситуацію в Україні. Вони зауважили, що зараз Європа передусім знайомиться з новими членами ЄС- Польщею, Чехією . Про Україну ЗМІ пишуть обмаль. Як їм не прикро, але більшість громадян Німеччини довідались, де саме розташована Україна, лише під час подій Помаранчевої революції.
Ганно Хріст, репортер німецького телеканалу RBB, який працює на території Східної Німеччини, був вражений ейфоричним настроєм українців щодо вступу України у Євросоюз. З одного боку, йому це приємно.
-А з друго - я бачу те, що Україна має якісь певні очікування щодо Європейської спільноти чи Німеччини. Я, як журналіст, поширюю інформацію і думаю, що німецькі журналісти зробили багато для того, щоб передати Польщу Європі, тобто, ми багато писали про цю країну та її людей. Я часто чую про очікування поляків та українців від членства в ЄС. Однак сьогодні журналісти у Німеччині нічого не пишуть про Україну та українців. Можливо, десь через півроку більшість громадян Німеччини дізнаються, де саме розташована Україна.
Німецькі колеги зауважили, що сьогодні громадяни саме східних регіонів Німеччини дуже побоюються розширення Євросоюзу. Оскільки вони вважають, що отримуватимуть менше фінансування на розвиток свого регіону, які надає Євросоюз, що ці гроші направлятимуть новим членам ЄС.
Наприклад, чимало німецьких підприємств уже перенесли у Словаччину, і німецьким робітникам запропонували туди переїхати на роботу, але за умови, що їхня оплата праці буде удвічі менша, аніж у Німеччині.
Натомість польські журналісти говорили про те, що Україні варто таки якнайшвидше інтегруватись в європейську спільноту і не потрібно боятись тих труднощів, які будуть.
Так, за рік перебування у ЄС у Польщі у кілька разів зросли ціни на продукти, рівень життя поляків нижчий, аніж європейців, селяни втратили позиції на ринку, але негативних думок серед польських фермерів про перебування в ЄС нині значно менше. Про це розповів журналіст тижневика "Впрост" Цезар Гмиз.
За його словами, сьогодні Україна має такі ж передумови для вступу у Євросоюз, як і свого часу Польща, тому треба ризикувати і йти в спільноту.
До того ж, сам факт, що ще жодна держава, яка є членом Євросоюзу, не вийшла з цієї структури, мав би бути одним зі стимулів для України готуватись до вступу в ЄС. А для цього передусім потрібно довести усі стандарти в Україні до європейського рівня, вдосконалити законодавчу базу, яка б регулювала економічну діяльність і провести велику просвітницьку роботу серед бізнесменів та простих українців.