Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 16:50

100 днів роботи уряду.


Василь Зілгалов Гості: Михайло Гончар - віце-президент фонду “Стратегія-1”; Іван Полтавець - співробітник Інституту економічних досліджень і політичних консультацій; Олександр Гудима - народний депутат (телефоном).









Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:

Василь Зілгалов

Доброго вечора, шановні слухачі.

У прямому ефірі, як завжди, в цей час “Вечірня Свобода”. З Праги ведучий Василь Зілгалов.

Чимало людей в Україні, особливо з села, пам’ятають, а може й сьогодні знають загадку-жарт українських пастухів. Вони запитували: Що краще? Чи сім дірок в голові чи коржик на сонці спечений?

І паралельно якраз для порівняння можна сьогодні запитати: як краще оцінювати сто днів українського уряду? Як сто днів-сто дій за назвою брошури, яку видав сьогодні український уряд, або ж за назвою невиданої брошури, але, як жартувала сьогодні Юлія Тимошенко, вона б хотіла видати брошуру під назвою “Сто днів – сто тисяч проблем”.

Незважаючи на те, що за деякими іронічними оцінками експертів святкування ста днів української влади затягнулося, ми все ж таки будемо далі говорити, що дали ці сто днів українській владі, і що вони дадуть наступні сто днів, і ще сто днів, і ще сто днів.

Я нагадую нашим cлухачам телефони у київській студії: 4890-2905, код Києва 044. І cлухачам, які слухають нас в різних країнах світу, телефон у Празі: код Чехії 420, т. 2 21 12 39 48. Ми чекаємо ваші телефонні дзвінки.

Я вітаю учасників нашої сьогоднішньої дискусії. У київській студії у нас сьогодні гості: Михайло Гончар, віце-президент Фонду “Стратегія 1”; Іван Полтавець, співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій; на телефонному зв’язку з нами народний депутат України Олександр Гудима.

Вітаю наших гостей, дякую їм за те, що вони погодилися брати участь ну нашій програмі.

Сто днів українського уряду, що далі? Ми знаємо про те, що проблеми, з якими пов’язана нинішня ситуація економічна в Україні, вони загострюються. Сьогодні вже Президент України змушений був висловитися у літаку, повертаючись з Варшави з журналістами, про те, що одна з головних проблем – неясна позиція українського уряду щодо ціноутворення якраз на нафтопродукти.

Хотів би я поставити системне питання до наших гостей. Сам вислів: неясна політика уряду щодо ціноутворення. Ми знаємо про намагання українського уряду напередодні вплинути якось на ціни на м’ясо, на продукти харчування в Україні.

Виникає питання: що відрізняє нинішній український уряд від попереднього українського уряду? Який, як ми знаємо, ще в період Януковича, намагався в ручному режимі керувати українською економікою.

Чи є якісь системні відмінності? Я хотів би насамперед почути нашого гостя, народного депутата України Олександра Гудиму.

Олександр Гудима

Ви знаєте, до цієї фрази Президента в мене знак запитання. Що мав на увазі Президент? Але відповідь на Ваше запитання, чим відрізняється сьогоднішній уряд Юлії Тимошенко від попередніх урядів, є однозначна: першим чином уряд Юлії Тимошенко дбає про національні інтереси, на відміну від уряду Януковича та попереднього уряду.

Я можу це мотивувати, тому що уряд тримає руку на пульсі, і коли цінова політика нафтотрейдерів і нафтопереробних заводів не відповідає тим розрахункам, які здійсню уряд, тоді і виникають протиріччя, виникають дискусії, виникає одстоювання урядом національних інтересів України, чого не було раніше.

Тому що уряд Януковича, як правило, погоджувався з позицією, яку російська сторона нав’язувала Кучмі, і виконував все, що робив наш північний сусід.

Сьогодні ситуація змінилася, сьогодні уряд активно відстоює інтереси країни, тільки звичайно за сто днів вимагати від уряду, щоб він зробив якісь глибинні кроки, не можна.

Як на мене, сьогодні є два фактори, які впливають на ціноутворення зовнішнє. Це є внутрішній фактор, ми можемо про нього пізніше говорити, але зовнішні фактори – це є Росія, яка встановлює ціни на нафту, але Росія не може це робити самотужки, незалежно від того, що робиться країнами ОПЕК.

Сьогодні останній тиждень, коли Юлія Тимошенко звинуватила уряд РФ чи нафтотрейдерів, які збільшують експортне мито для України, і нафта для України стає дорожчою, ніж для країн ЄС.

Тут країни ОПЕК, як ви знаєте, також збільшили ціну на нафту. Тобто є вже і об’єктивна складова, що ціна на світових ринках зростає.

Тобто та угода, яку досягнув уряд, про замороження цін не вище 3 грн. повинно було б змінитися, як на мене. Але це не означає, що уряд повинен вдаватися до стратегічних кроків, як уникнути подалі такої залежності від Росії в постачанні нафти. От така моя думка на сьогодні.

Василь Зілгалов

Дякую, пане Гудима. А я звертаюся до наших київських гостей в київській студії. Хотів би нагадати, що сьогодні Юлія Тимошенко також відреагувала на реакцію Президента.

Вона сказала, що з першого червня уряд відмовиться від становлення граничних цін на українському ринку на нафтопродукти, і перейде до ринкового ціноутворення. Це якраз передають сьогодні агентства в Україні слова Юлії Тимошенко.

Пане Михайле Гончар, як Ви вважаєте, з чим пов’язані труднощі керування українським урядом економікою з ціноутворенням? Чи дійсно ці обіцянки Юлії Тимошенко перейти на ринкове ціноутворення з першого червня покращать ситуацію в українській економіці?

Михайло Гончар

Дякую. Звичайно, уряди Тимошенко і Януковича відрізняються, кардинально відрізняються. Але, на жаль, алгоритм поведінки попереднього уряду та цього один і той же, передвиборчий.

Якщо минулий уряд Януковича готувався до президентських виборів, мав на меті забезпечення успіху свого патрона на виборах, то цей уряд також готується до парламентських виборів.

І тому звідси така політика уряду, яку б я назвав, що зовні вона виглядає помаранчевою, а всередині вона червона. Червона в сенсі політичної орієнтації. І домінує бажання сподобатися, перш за все, виборцям.

Звідси такі кроки не достатньо глибокі, недостатньо системні у квітні місяці, які мали місце щодо реагування на ситуацію на ринку нафтопродуктів з постачанням нафти на Україну.

В цьому зв’язку якраз і виникає те, що сьогодні, по суті, цим кроком, відмовою від регулювання ціни з першого червня уряд визнає слабкість своєї політики протягом останніх півтора місяця, протягом цієї паливної кризи.

Власне, це і було очікувано, тому що за логічними кроками, пов’язаними з прийняттям певних обмежувальних процедур, не пішло далі якихось системних кроків, це те, про що говорив пан Гудима, до цього часу в уряду немає якоїсь стратегії дій. Звісно, за сто днів вона б уже мала з’явитися у загальних начерках.

Отже, на сьогодні весь український соціум вже до певної міри пожинає плоди, в тому числі і діяльності цього уряду.

Хоча, безперечно, левова частка відповідальності лежить на попередньому уряді, тому що якщо ми згадаємо рівно рік тому, якщо не помиляюся, то 17 травня, в Україні мало місце те ж саме , що має місце і зараз, абсолютно аналогічна ситуація.

І далі, я думаю, буде можливість звернутися до певних цифр, які ілюструють і щодо важливості монопольної значущості впливу російського чинника на український ринок нафти та нафтопродуктів, також те, що пов’язано з іншими глибинними процесами.

Але підсумовуючи те, що я сказав вище, в принципі, на сьогодні я бачу, що значною мірою діяльність уряду диктується такими знову ж таки ситуативними міркуваннями, які лежать в контексті майбутніх парламентських виборів. Василь Зілгалов

Дякую, пане Гончар. Пане Полтавець, ми маємо сьогодні інформацію, що не все гаразд на українських нафтопереробних завод. На Херсонському, на Лисичанському, ми маємо на сьогодні лист віце-прем’єру Татарстану Муратову від українського уряду з приводу відмови нібито української влади компанії LG щодо реконструкції Кременчуцького нафтопереробного заводу.

І в зв’язку з цим відразу виникає питання: чого тут більше в цій нафтобензиновій кризі в Україні: суб’єктивного, тобто намагання, як кажуть багато політиків в Україні, сусідньої держави вплинути на ситуацію в країні? Чи об’єктивного, можливо, внутрішніх змін? Як Ви вважаєте, пане Полтавець?

Іван Полтавець

Знаєте, я думаю, що тут є дві компоненти. Перша – це така параноїдальна, про яку Ви сказали, що от інша держава хоче нас задавити чимось. І друга – це об’єктивна, що дійсно, ціни на нафту виросли на світових ринках, і якось це має відобразитися в ціні на бензин, звичайно.

Тут постає питання: Україна який ринок нафтопродуктів вибрала. Ми вибрали такий ринок, на якому один раз на рік проходить стрімке зростання ціни, у травні, коли зростає попит і Лисичанський НПК стає на плановий ремонт. Або ми вибираємо такий ринок, як в усіх інших країнах, де ціна коливається протягом року і відображає стан на ринку сирої нафти.

Наприклад, минулого травня, як казав пан Гончар, був вуже сплеск цін, і після цього запанувала знову така приємна стабільність на ринку, і ця стабільність тривала майже рік.

А за цей рік, звичайно, ціни на нафту зросли дуже стрімко. Звичайно, це має відобразитися в ціні. Як це відобразиться? Це буде стрибок.

І якщо ми обираємо такі стрибкоподібні пристосування, це така політика уряду. Чому ми це робимо, я не знаю. Може тому, що уряд думає, що так краще і менш боляче для людей, що вони ще не готові бачити ціну, яка коливається на ринку. Тобто от такі міркування з цього приводу.

Василь Зілгалов

Пане Гудима, я хотів Вам нагадати, що ми колись Вас запрошували на прямий ефір і говорили на цю тему, може Ви згадаєте, що приблизно 10 років тому, як країни Центральної Європи готувалися до вступу в ЄС, вони переживали щось подібне, своєрідний нафтово-газово-бензиново-енергетичний шок. Тобто, у цих країнах також відбувалася зміна цін і виникали проблеми. Чи не переживе найближчим часом Україна такий своєрідний енергетичний шок для того, щоб прийти до вирівняння цін з Європою?

Олександр Гудима

Ми сьогодні, коли слухаємо і віримо Президенту Ющенку, який говорить, що він не сумнівається, я теж не сумніваюся, що ми будемо в ЄС, ми повинні задуматися, а якою Україною ми повинні стати, коли ми будемо вже напередодні вступу до ЄС в енергетичній сфері, яким вимогам ми маємо відповідати, щоби ЄС прийняв Україну?

Ми повинні відповідати вимогам енергетичної хартії, ми повинні відповідати рівню безпеки енергетичної, тобто ми маємо так, як і всі члени ЄС диверсифікувати джерела постачання основних енергоносіїв, в тому числі і нафти як головного чинника кризи, яку ми сьогодні обговорюємо.

Коли ми говоримо про те, що має зробити уряд, то, я думаю, допоки Україна не буде мати іншого, окрім російського, джерела постачання нафти в Україну ( маю на увазі той шумнозвісний нафтопровід Одеса-Броди), допоки ми не будемо поставляти в Україну каспійську нафту, то ми і надалі будемо залежати від РФ, яка буде встановлювати ті ціни, які вона вважає за доцільне, навіть дещо вищі від світових, наскільки я проінформований.

Звичайно, Україна має можливості відреагувати на ті виклики з боку Росії певними швидкими кроками. Я глибоко переконаний, що український уряд найближчим часом буде звертися до перегляду тарифів на транспортування російської нафти. Для мене це очевидно.

Якщо ми отримаємо від Росії нафту за цінами вище, ніж ринкові ціни, я хотів би, щоб це було оприлюднено, а які тарифи для російської нафти існують у Словаччині, Чехії, а які тарифи існують для України. Тобто, якщо ми вже переходимо на світові ціни, то ми повинні перейти і при транспортуванні російської нафти територією України, тоді ми вже будемо призвичаювати свою економіку до світових цін. Але ми повинні зробити кроки стратегічного характеру, щоб ми диверсифікували джерела постачання, і щоби російський фактор був мінімізований.

Василь Зілгалов

У нас є слухач, який має питання до учасників дискусії.

Добрий вечір!

Слухач

Добрий вечір!

Мене звуть Євген. Місто Київ.

Питання не до учасників, а до пана ведучого. Яку мету переслідує радіо “Свобода”: інформаційно допомогти українському урядові вирішити питання енергозабезпечення українців чи інформаційно сплюндрувати старання України увільнитися від московської залежності?

Якщо допомогти, то треба розглядати варіанти позаросійських джерел і розробки власних родовищ, зокрема Азово-Чорноморського шельфу.

Якщо сплюндрувати, то тоді треба розпалювати плітки навколо “нібито сказав Президент у літаку”.

Дорогенькі, давайте серйозно ставитися, тому що ми також серйозно хочемо почути від вас щось ближче до розв’язання наших проблем, а не про, перепрошую, одна бабця чи хтось там сказав навколо цього.

Дуже вам дякую за відповідь.

Василь Зілгалов

Звичайно, ми з експертами хочемо розібратися у суті проблеми нафти і газу і не лише диверсифікації джерел.

А щодо Ющенка, то тут ми можемо послатися, що не лише “Інтерфакс”, але і низка інтернет-сайтів, зокрема “Українська правда”, подали сьогодні слова Ющенка, посилаючись на те, що він розмовляв з журналістами в літаку. Це не наша придумка, так що, будь ласка, можете перевірити.

Я Вам дякую за підказку. Ви маєте рацію у тому плані, що сьогоднішня нафтово-бензинова криза має не тільки негативні сторони, а і позитивні, може, вона допоможе Україні зорієнтуватися краще в своєму розвитку, мається на увазі свого нафтово-бензинового енергетичного ринку. Як Ви вважаєте, пане Гончар?

Михайло Гончар

Безперечно, це буде додатковим стимулом для уряду зайнятися чи профілактикою виникнення подібних ситуацій в майбутньому.

Одначе я не є великим оптимістом, тому що та ситуація, яка у нас на сьогодні, вона не вперше виникла, вона була і минулого року. Давайте згадаємо 2000 рік, коли в екстреному порядку закуповувалися продукти в Азербайджані. До речі, за які українська сторона не розрахувалася до цих пір – п’ять мільйонів боргу там є.

Заходи, які потрібно здійснити, відомі вже 10 років, якщо не більше, вони не є новиною ні для кого, особливо для урядовців, для всіх можновладців, їх можна перерахувати дуже коротко – це збільшення власного видобутку...

До речі, Слухач дуже вірно сказав і те, що стосується зони Чорноморського шельфу. Це диверсифікація, це створення стратегічного і оперативного резерву. Власне кажучи, це все. Тут не треба придумувати ніякого велосипеда, а просто потрібно це все реалізовувати.

Країни Центрально-Східної Європи, які вже стали членами ЄС, кожна в меншій чи більшій мірі займалися реалізацією цих заходів, пов’язаних із створення заходів власної енергетичної безпеки.

Хтось більш успішно, як, наприклад, Чехія, яка збудувала в 95-му році нафтопровід Інгольштадт-Кралупи, це аналог нашого Одеса-Броди для Чехії, скажемо так, яка в Кралупах збудувала відповідний резервуарний парк, і там знаходиться стратегічний резерв Чеської Республіки.

Це Польща, яка ще за радянських часів, до речі, за соціалістичних часів збудувала нафтопровід Гданськ-Плоцьк, таким чином також має диверсифіковану систему постачання нафти.

Я просто хотів би проілюструвати конкретними цифрами те, як працює ринок нафтовий в тих країнах, де є глибоко диверсифікована система постачання нафти, і як він працює в Україні. Я взяв спеціально дані, які стосуються ще початково кризового періоду, себто це 10-те березня цього року і 14-те квітня.

Візьмемо німецький ринок. Поставка російської фанти на німецький ринок. Параметр 10-го березня. Вартість 45 доларів 80 центів за барель нафти. 14-те квітня Німеччина - 41 долар 90 центів. Себто ми бачимо, що різниця практично у 4 долари в бік зниження.

Тепер беремо ринок України. 10-те березня. Ціна Україна (центр) - 32 долари 33 центи, а 14-те квітня, через місяць, Україна (центр) - 40 доларів 96 центів. Різниця 8 доларів у бік збільшення.

Чому така різниця? Це у той час, коли німецький ринок, ми розуміємо, більш платоспроможний, і він більш диверсифікований – російські постачальники не можуть завищувати сильно ціну на нафту на цьому ринку, вони можуть її продавати лише із знижкою, а Україна не має технічних можливостей взяти нафту з іншого джерела. Тому звідси загальна тенденція на європейському ринку була до пониження протягом березня-квітня, ціна на нафту. В Україні вона була навпаки, до підвищення.

Візьмемо ту ж Чехію. Ми знайдемо, що там абсолютно аналогічна ситуація німецькій. Спочатку ціна була на барель нафти 46 доларів 65 центів, потім вона впала до 42 доларів 75 центів. Себто ми бачимо, що зниження також на 4 долари, як і у випадку з німецьким ринком.

В Україні тенденція була зворотна.

Отже, звідси тільки один висновок, що уряд повинен після тих пожежних заходів, які він зараз вживає і вживе з першого червня, повинен на відміну від своїх попередників, і у цьому буде його кардинальна відмінність від попередніх урядів, здійснити ті кроки стратегічного характеру, на які, звичайно, піде не тиждень, не місяць, не півроку і навіть не один рік, але їх потрібно робити. Якщо думати перш за все про національні інтереси, а не про майбутні вибори.

Василь Зілгалов

Я хочу якраз продовжуючи тему енергетичних проблем в Україні запитати наших гостей про наступне. Якщо ми говоримо про ціни, про ціноутворення, про вирівнювання своєрідних цін в Україні на бензин, наближення їх до європейських, так би мовити, стандартів. І сьогодні заторкується тема участі України у світовій організації торгівлі.

Я хотів якраз запитати чи не вплине якимось чином ця ситуація якраз нафтово-бензиновою кризою на обговорення питання про участь України (фраза нерозбірлива) торгівлі і чи буде залежати багато в цьому якраз від оперативності української влади? Як Ви вважаєте, пане Полтавець?

Іван Полтавець

Я думаю, що, звичайно, втручання в ціноутворення, це була одна з основних причин чому Україні відмовляли в статусі країни з ринковою економікою.

Тому, що в ринковій економіці ціна має встановлюватися. Ким? Звичайно, ринком, а не кабінетом міністрів. І ось Ви, до речі, казали, як урядові вдається керувати економікою? Уряд немає керувати економікою, це Госплан керував економікою.

Уряд має створювати якісь умови в яких бізнес-агенти будуть працювати і там на ринку вже буде встановлюватися ціна. Тобто, в принципі, це так має бути в нормальній країні, ринковій.

Тобто, звичайно, втручаючись таким відкритим чином в ринки, які все ж таки за структурою є конкурентними, тобто ми не можемо довести, що там є змова, щоб в суд піти і довести це. Розумієте.

Ми тим самим погіршуємо інвестиційний клімат в країні і, в принципі, віддаляємося від того, щоб набути статус країни з ринковою економікою, можливо, будемо мати якісь проблеми в переговорах з СОТ.

Тут я не впевнений, тому що це не зовсім стосується можливо до СОТ, але є тут питання з забороною експорту, з поновленням експорту нафти з Україною. Тобто, ці речі, звичайно, негативно впливають на імідж України в цих речах.

Василь Зілгалов

І в нас є слухач. Добрий вечір, Ваше питання.

Слухач

Добрий вечір!

Я хотів би висловити свою думку з цього питання. Я, наприклад, вважаю, що нинішня паливно-енергетична криза в Україні, це є наслідком діяльності попередньої “маріонеточної” влади, яка дбала про свої кишені і не дбала про державні інтереси України.

Ваші гості говорять про якісь важелі ринкові... Як можна ці важелі використовувати, коли нема ринку, на 90% монополізований російськими кампаніями.

Я вважаю, що нинішньої паливно-енергетичної кризи причетна нинішня опозиція в особі Януковича, Медведчука, тощо.

Василь Зілгалов

Дякую. Це така була своєрідна репліка.

Пане Гудима, як Ви вважаєте чи випадково сьогодні якраз чимало НПЗ в Україні чомусь стали на ремонт?

Олександр Гудима

Бачите, я хотів би почути від уряду дуже жорстку, але однозначну відповідь. Хай будуть оприлюднені умови продажу НПЗ “Лінос”, яким сьогодні володіє компанія “ТНК”, яка купила за сумнівну ціну цей завод. Це інша проблема.

Але, що брала на себе кампанія “ТНК” тодішня не BP, які об’єми нафти вона обіцяла переробляти, які продукти і скільки вона обіцяла поставляти на ринок України.

Мій попередник говорить, що дуже важко доказати план змови. Нічого подібного. Це в минулому уряді Януковича, це було важко доказати. І саме минулорічна травнева криза нафтопродуктів, однозначно навіть тодішній віце-прем’єр з ПЕК Клюєв, говорив про факт змови. І про факт змови говорив, і сьогоднішній голова Антимонопольного комітету Костусєв, вона була і в значній мірі, і вона сьогодні в першому етапі була також присутня, в тому числі і в кампанії “Укрнафта”, в якій держава має 51%. Там також фінансова пана Коломойського дуже вже хотіла нагріти руки, тобто заробити більше, ніж це належиться.

Україна, на жаль, ще не є ринковою державою, Україна тільки до того прагне. Так що, я думаю, що допоки ми не будемо мати тих основ енергетичної безпеки, до поки ми не будемо мати тих важелів нормального державного впливу, того уряду, кого ми сьогодні бачимо і його активність дії, і ми переживаємо за них, то поки ми можемо і не мріяти про це, що в нас уде стабільність на ринку нафтопродуктів.

Василь Зілгалов

Якщо говорити про інші, так би мовити, проблеми українського уряду, які можуть очікувати його. Сьогодні, наприклад, голова ВР пан Литвин вже спрогнозував, що і так страшно виросли ціни на продукти харчування, а надалі вони можуть в зв’язку зростанням ціни на бензин вирости ще більше.

Які тут можливості уряду для того, щоб відрегулювати ситуацію, щоб це не вплинуло на соціальні, так би мовити, фактори в Україні? Пане Гончар, як Ви вважаєте?

Михайло Гончар

Чим менше буде уряд втручатися в цю ситуацію тим напевне краще буде в цілому для суспільства. Оскільки, будь-які втручання не залежно від того чи цього уряду, які намагались втручатись воно закінчувалося, як правило результатом протилежним.

Для уряду важливо створити відповідні умови, незалежно від того, який ми ринок розглядаємо - конкурентне середовище, це ринок м’яса, сільгоспродуктів, чи це ринок постачання нафти, нафтопродуктовий ринок. І створити максимально, можливо, прозорі правила гри на цьому ринку.

Якраз Слухач задавав питання чи висловлював свою думку, в принципі, він правий в тому, що реально конкурентного середовища на ринку постачання нафти в Україну немає. І ті цифри, які я наводив вище якраз показують, побічно підтверджують факти використання монопольного становища при постачанні нафти і нафти в Україну і факт наявності можливої картельної змови. Довести цей факт дуже важко.

Якщо ми згадаємо той же минулий рік, то голова Антимонопольного комітету пан Костусєв тоді порушив відповідно розслідування, воно тривало кілька місяців і зрештою було сказано про те, що факт картельної змови не було доведено.

Цього року те саме. Відповідно розслідування ведеться, але практично, я майже певен, що доведено не буде. Тут маса проблема є пов’язаних в тому числі з недосконалістю Антимонопольного законодавства.

Але є ще один важливий чинник на який потрібно звертати уряду особливу увагу. Будь-який урядовий курс може тоді мати успіхи, шанс на успіх, шанс на реалізацію, коли уряд і влада в цілому діють, як єдина команда.

Поки що цього, якщо навіть не брати владу в цілому, а взяти окремо уряд, такої командної дії не видно навіть, що стосується паливно-енергетичного комплексу. Скажімо, в уряді Юлії Тимошенко в тому складі, який є, принаймні три члени уряду в цій ситуації працюють не на команду, вони працюють зовсім в іншому режимі. І це має стати сигналом перестороги для прем’єра.

Те, що стосується, скажімо, подальших можливих тенденцій, подальших прогнозів розвитку ситуації. Знову ж таки в уряді, якби відбувається боротьба двох протиріч, з одного боку, уряд хоче і має потенціал реалізувати якісь конкретні проекти в тому числі соціально значущі, з іншого боку, у нього є певний ліміт часу до нових парламентських виборів і політичні сили, що представлені в уряді, безперечно хочуть продовжити своє політичне майбутнє.

І вони постійно, якби проходять, між силою Харибдою з силою самореалізації, яка теж має свої певні небезпеки і Харибдою скочування до якихось популістських кроків на зразок того, що забезпечимо дешевим м’ясом, стримаємо ціни на нафтопродуктовому ринку і так далі.

Напевне той потенціал довіри, який є зараз в уряді і в нової влади потрібно все ж таки використати на щось більш значуще. Можливо, воно буде не популярне і, звичайно, що зростання цін, яке неодмінно піде по всьому ланцюжку від зростання на енергоносіїв до зростання тарифів на транспорті, а від так і на зростання цін в супермаркетах , і магазинах. Зрештою, це неминуче.

І це є не тільки результат діяльності цього уряду, але і спадок попередніх урядів у множині і особливо попереднього уряду Януковича, який, в принцип, виходячи із тих же передвиборчих міркувань вдавався до заходів щодо адміністративного стримування.

Тобто, пружину ринку напевне можна стискати адміністративними заходами, але з рештою потрібно пам’ятати, що рано чи пізно вона починає здійснювати зворотній хід.

В принципі, в нас вийшло так, що нинішній уряд продовжив практику попереднього уряду, але пружина вже пішла в зворотному напрямку. Тому їм ще важче, ніж попередньому уряду все це здійснювати. Тоді постає питання чи варто це робити таким чином?

Василь Зілгалов

Тобто, Ви вважаєте, що відбулося таке, так би мовити, певне прискорення економічних процесів на нинішньому етапі розвитку України.

І в нас є слухач. Ваше питання.

Слухач

Добрий вечір! З Харкова Людмила Миколаївна.

Хотіла б задати питання. Може ви переадресуєте Тимошенко чи Морозу? Вони захищають виробника, а коли будуть захищати покупця. В нас, наприклад, у Харкові по 11 гривень курей нема ніде, ні в одному супермаркеті.

Де це м’ясо, яке вони збирались закупити і знизити ціни? А про м’ясо була раніше розмова, ніж про бензин.

Які вибори Мороз збирається вигравати? Скотиною захищає виробника.

Коли м’ясо з’явиться дешевше. Ніде немає курей. Коли вони з’являться в Харкові?

Олександр Гудима

Я думаю, що в багатьох регіонах сьогодні, можливо, є перебої і з нафтопродуктами і з курятиною. Але я думаю, що ми зараз не повинні перескакувати.

Я можу передати Юлії Тимошенко і Морозу, яких я буду бачити в парламенті, тим більше, що ми знаємо, що там і Мороз в коаліції “Сила народу” відповідає сьогодні за Міністерство з агропромислового комплексу. Можу і пану Баранівському це передати.

Я думаю, що і без того наказу нашої радіослухачки із Харкова, вони знають достеменно про ситуацію на ринку продуктів в Харкові, Києві, по всій Україні. Звичайно, я тут можу погодитися з паном Гончаром, який навів приклад деяких популістських заяв.

Дійсно, фактор майбутніх виборів впливає на багатьох, і на Мороза, і на Тимошенко, і в тому числі і на Ющенка.

Але головне не в тому. Головне в тому, що за 100 днів своєї діяльності уряд показав нове обличчя. У всіх напрямках на першому місці цього уряду, хоча я його також дуже часто критикую, все ж таки є національні інтереси.

Тут ми повинні відзначити, що ми бачимо новий уряд, який має підтримку в парламенті, який має підтримку президента, і що саме дуже важливо, подивіться останні соцопитування, незважаючи на проблеми, яких є дуже достатньо, то уряд має підтримку більше, ніж 50% виборців.

Тобто той високий рівень довіри дає підставу сподіватися, що наступні кроки, чи наступних 100 чи 200 днів цього уряду будуть ще більш рішучими, ще більш наповненим реальним змістом, опікою не тільки про якісь стратегічні речі, до яких багатьом українцям є зась, тому що вони мислять стратегією іншою, стратегією свого гаманця і свого споживчого кошика, і тим, що вони можуть на свої пенсії і зарплати купити реально сьогодні.

Загально, я вважаю, що уряд зі своїм завданням справився, хоча ми тут зібралися не для того, щоб співати дифірамби уряду. Ми говоримо про можливі наслідки нової бензинової кризи на економічну ситуацію в Україні.

Звичайно, ціни підуть вверх, уряд буде оперативно реагувати, як в тактичному плані, так і в стратегічному плані. Обов’язково в Харкові і в Харківській області з’явиться курятина свіжа. Я думаю, що це буде “Наша ряба”.

Василь Зілгалов

У нас є ще слухач.

Ало. Добрий вечір!

Будь ласка, Ваше питання.

Слухач (переклад)

Я говорю з Одеси. Я хочу заперечити попередньому виступаючому. В Одесі у нас інколи з’являється курятина по 11 гривень. Правильно вона адресувала Морозу, але ще і Ващук, тому що трейдери, коли виступають кажуть, що те, що зробила Тимошенко все правильно було, але вони не дали зробити те, що треба було, так як Мороз сам лобіює інтереси оцих м’ясовиробників, які є, до речі, і в його фракції. Тимошенко якраз хоче повернутися до споживача, а їй цього не дають оці лобісти, котрі якби за народ виступають.

Будьте здорові!

Василь Зілгалов

Дякуємо за репліку.

На завершення я хотів би до всіх наших учасників з запитанням звернутися. Добре, минуло 100 днів уряду. Це ще не той час, коли можна давати оцінки. Але проблем, як ми бачимо, які загострилися є чимало. Ми говоримо сьогодні про суб’єктивну складову цих проблем.

Як тоді в перспективі на що більше покладатися урядові, чи шукати, так би мовити, ворога в собі, чи шукати ворога зовні, чи системно, як інколи любить це вживати слово пан президент В.А. Ющенко, вирішувати ці проблеми? Як ми можемо узагальнити сьогоднішній перебіг дискусії, пане Полтавець?

Іван Полтавець

Ви знаєте, я думаю, що системності додати не завадить, тому що ми бачимо опікування конкретними ринками, витрачання часу на розв’язання чи завезли в Харків м’ясо чи ні. Все це нагадує мені наради, які транслювалися в Білорусії, коли Лукашенко розпікав там директорів колгоспів і казав: “Михайло Петрович, чи є в цій області яйця?” Тобто це не те, чим має займатися взагалі Кабмін. Він має пропонувати економічну політику і втілювати якось стратегічно. Де вона? Хочеться почитати.

В принципі, адміністрування цін, яким так захопився наш уряд, то це завжди веде до дефіциту на ринку. Не треба багато вчитися, щоб це зрозуміти. Таким чином ми бачимо, що порушуються базові економічні закони.

Чесно кажучи, в мене це викликає подив, тому що нібито прийшла команда реформаторів, які, як то кажуть, професіонали і розуміють дуже добре до чого ведуть великі соціальні виплати або адміністрування цін.

Михайло Гончар

Я хотів лише додати, що треба шукати не ворогів, а партнерів і друзів. Тим більше, що такі партнери є у вирішенні тих проблем, які накопичилися в сфері ПЕК, які намагаються достукатись до нового українського уряду з тими проектами, які вже мають свою історію.

Зокрема, я можу навести тільки один такий приклад коротенько, що чеська сторона ще 2-3 роки назад запропонувала проекти, пов’язані з розширенням резервуарного парку в порту Південний, де міг би зберігатися стратегічний резерв нафти. Цей проект ніби пішов, потім пригальмувався. Але якщо б він нормально реалізовувався, то він міг би бути введений в дію вже цього року. Україна не мала б тих проблем.

В цьому контексті потрібно просто інвентаризувати основні проблеми і займатись їх системним вирішенням, а не пошуком якихось ситуативних виходів, які потім вже приводять в більш складне становище і, зрештою, можуть привести саме до політичного фіаско на виборах.

Себто уряду здається, що нібито він робить все для того, щоб сподобатись виборцям і перемогти на наступних виборах, але результат може бути абсолютно протилежним.

Олександр Гудима

Я маю можливість взяти участь в п’ятницю в засіданні РНБО в обговоренні питання енергетичної безпеки держави. Я глибоко переконаний, що в суспільстві, в тому числі і в нашій аудиторії сьогодні є відчуття, що уряд за перших 100 днів пройшов процес становлення, він відбувся, він має симпатії.

Але багато українців хочуть знати свою долю, своє майбутнє фінансове, енергетичне, соціальне, культурне на якійсь віддалений період. Ми хочемо мати від уряду відповіді, якою буде Україна, в першу чергу, енергетична в 2010, 2020, 2030 році.

Юлія Тимошенко усвідомлює, що вже через місяць-два уряд змушений затвердити головні напрямки енергетичної стратегії. Якщо говорити простою мовою, то в тій енергетичній стратегії кожен українець повинен отримати відповіді на свої запитання: коли в Україні, якою ціною буде створено стратегічний запас нафти, коли запрацює нафтопровід Одеса-Броди, коли ми зменшимо до мінімуму свою залежність від Росії в постачанні нафти і коли ми будемо готові до вступу до ЄС?

Звичайно, вимагати це від уряду за 100 днів було легковажно, але я думаю, до літніх відпусток уряд повинен прийти з ясністю, якою буде Україна енергетична, які кроки вона повинна робити, в тому числі і непопулярні. Народ дасть такий вотум довіри уряду, щоб ми не переживали таких кроків, які ми переживали в травні.

Василь Зілгалов

В прямому ефірі була “Вечірня Свобода”.

З Праги вів ведучий Василь Зілгалов.

Ми обговорювали 100 днів української влади.

В програмі брали участь народний депутат Олександр Гудима і експерти Михайло Гончар, віце-президент Фонду “Стратегія-1” і Іван Полтавець, співробітник Інституту економічних досліджень і політичних консультацій.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG