Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 22:41

Самотність і усамітнення - психологічна потреба людини.


Інна Набока

Київ, 17 травня 2005 - Соціологи встановили, що кількість самотніх людей у розвинених країнах постійно зростає. Україна, з цієї точки зору, також є цілком розвиненою, але навряд чи це може нас потішити. Адже більшість людей сприймає самотність як негативне явище. Та чи завжди це так?

Ми звикли боятися самотності, дивимося на неї виключно як на негативне явище. І це не дивно. Медики вважають, що самотні люди значно легше піддаються хворобам ніж ті, у кого є родина. У них вищий ризик серцево-судинних захворювань, менша тривалість життя. А психологи відзначають, що самотність негативно впливає на вдоволення життям, настрій людей, особливо літніх, спричиняє песимістичний погляд на майбутнє. В усі часи одиночне ув’язнення було серед найстрашніших покарань. Говорить про це і література, згадаймо, хоча, б страждання бідолашного Робінзона не безлюдному острові.

Та сьогодні я пропоную глянути на проблему самотності дещо під іншим кутом зору. Адже існують ситуації, коли самотність можна розглядати як благо, тільки що називають її у цьому випадку усамітненням. Один солідний та успішний чоловік якось розповів мені, що в молодості наробив купу помилок, розсварився з друзями, втратив кохану і тільки залишившись на самоті почав переосмислювати і переоцінювати власне життя, а в результаті – зумів його змінити. І дійсно, усамітнення – час для роздумів, пошуків, впорядвування свого внутрішнього світу, нерідко – поштовх до творчості. На самоті народжуються наукові відкриття і мистецькі шедеври.

Фахівці вважають, що усамітнення є важливою потребою нашої психіки. Тільки одній людині достатньо години самоти, а інша потребує днів і тижнів. А неможливість час від часу побути на самоті веде до психологічної втоми, напруження, роздратування, зривів, конфліктів між людьми. Недаремно дисиденти, які провели тривалий час у таборах, називають неможливість усамітнення одним з найважчих психологічних випробувань.

Психологи відзначають, що чим вище інтелектуальний рівень людини, тим легше вона переносить самотність і тим більше потребує усамітнення. Адже такі люди живуть насиченим внутрішнім життям. А от бояться побути наодинці зі собою здебільшого люди нерозвинені, інфантильні, духовно незрілі. Вони не вміють, а швидше – не звикли, не хочуть, лінуються мислити. Не любить самотності й молодь, особливо підлітки. Їм нудно без друзів, компанії, часом, крім телевізора і комп’ютера, вони прсто не знають, чим можна себе зайняти. Молоді люди прагнуть спілкування, активності, динаміки, дії. Довгі роздуми та рефлексії видаються зайвими в юному віці. Звичайно, можна вважати це видатками зростання. Та „Справжнє зростання душі можливе лише на самоті. На самоті визріває все істинне, глибоке, могутнє”, - писав видатний німецький драматург Герхарт Гауптман. Гадаю, молодим людям варто прислухатися до цих слів. Втім, хіба лише молодим?..
XS
SM
MD
LG