Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 20:35

Дещо з історії Євробачення. І дещо про правила.


Юрій Свірко

Київ, 18 травня 2005 – Ідея створити конкурс пісні “Євробачення” народилася 50 років тому на зустрічі в Монако. Батьки-засновники вподобали пісенний фестиваль у Сан-Ремо 1955 року та вирішили провести щось своє наступного року в швейцарському місті Лугано. Один з британських журналістів придумав назву для конкурсу – “Гран-прі Євробачення".

Вже півстоліття пісенний конкурс Євробачення проводиться щороку, участь у ньому беруть представники країн, телекомпанії яких входять до Європейскьої мовної спілки. 24 травня 1956 року, на першому конкурсі, виступали лише 7 виконавців – з Бельгії, Люксембургу, Нідерландів, Західної Німеччини, Франції, Італії та Швейцарії.

Тепер можливість брати участь у конкурсі мають не лише європейські країни, а також Ізраїль, Ліван, Сирія та країни північної Африки. Проте скористалися цією можливістю тільки Ізраїль та Марокко. Цього року Ліван планував направити до Києва свого представника, але передумав, бо тоді б довелося показувати й пісню ізраїльского виконавця.

Україна вперше взяла участь у конкурсі “Євробачення” 2003 року в Ризі – там Олександр Пономарьов співав “Аста ла віста, бейбі”. Успіхом ця пісня не користалася. Проте вже наступного року в Туреччині перемогла Руслана, завдяки чому конкурс і проводиться в Україні.

Телеведучий Бі-Бі-Сі Террі Уоган, який багато років займається “Євробаченням”, вважає, що результати голосування багатою мірою диктує політика. Він сказав, що британська співачка отримала нуль очків у Ризі, бо 2003 року інші європейські країни не підтримали участь Лондона у війні в Іраку.

А Туреччину традиційно не підтримує Греція, хоча того ж 2003 року, коли їх відносини дещо покращилися, греки таки голосували за турецьку співачку, яка й перемогла в Ризі. Але обов”язко Греція віддає найбільш балів Кіпру, який, у свою чергу, голосує передусім за Грецію. І якість пісні не має жодного значення. Турецьким співакам завжди дає кілька балів Німеччина, де мешкає велика турецька діаспора. А колишні радянські республіки з російськомовним населенням часто голосують за Росію. Минулого року Франція одержала найвищі відзнаки від франкомовних сусідів – Монако та Бельгії. Але багато хто стверджує, що саме спільні мова та кордони визначають резульат, а не політика.

До 2003 року від місця, яке посів представник країни, залежало, чи братиме вона участь у конкурсі наступного року або матиме змушену перерву на рік. Це не стосувалося Британії, Франції, Німеччини та Іспанії, великі внески яких до бюджету Європейської мовної спілки гарантують їм участь у пісенному конкурсі Євробаченні. Минулого року ця система дещо змінилася. Тепер конкурс займає 2 дні, і 10 найуспішніших країн попереднього року відразу виступають у фіналі разом із 4-ма найбільшими бюджетними донорами, а ще 10 учасників відбірають у півфіналі.

Щодо того, як визначають своїх представників самі країни, то тут правил немає. Кожна вирішує сама. Немає навіть обмежень щодо громадянства. Цього року в Києві Росію представлятиме Наталя Подольська – громадянка Білорусі, яку 2004 року образило Білоруське телебачення, зробивши махінації з телефонним голосуванням національного фіналу, де Подольська перемогла. Хоча замість неї до Туреччини поїхав дует, який раніше фінансово підтримав офіційний Мінськ. А за Білорусь у Києві співатиме Анжеліка Агурбаш, яка давно переїхала до Росії.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG