Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 22:19

Кирилиця та її творці – святі Кирило та Мефодій.


Віталій Пономарьов


Київ, 24 травня 2005 - Ми настільки звикли до своєї абетки, що вже і не усвідомлюємо, що пишемо та читаємо кирилицею. Але кирилична абетка – це не тільки основа нашої писемності та культури загалом. Це також своєрідні окуляри, через які ми сприймаємо світ і себе в ньому.

На щастя, нам відомі час і місце створення, а також самі творці кириличної абетки, на якій побудована українська писемність. Про кирилицю буде доречно згадати саме сьогодні – у день покровителів Європи, просвітителів слов’янства, рівноапостольних братів Кирила і Мефодія.

Ми запитали у людей на центральних вулицях Києва: «Як Ви вважаєте, чому українська абетка називається “кирилицею?”»

Респондент 1

Тому, що її винайшов Кирило разом з Мефодієм.

Респондент 2

Ну, це ще, напевне, придумали наші предки. З тих пір вона так і називається - “кирилиця”.

Олекса Починок

Серед східних та південних слов’ян християнство поширилося у ІХ столітті з Візантії, де переважала грецька мова. Тому ті слов’яни намагалися прилаштувати до своїх мов саме грецький алфавіт.

Подібним чином створили старослов’янське письмо народжені у грецькому місті Солуні (нині – Фессалоніки) Костянтин Філософ (у чернецтві Кирило) та його старший брат Мефодій. Наприкінці 850-х років у грецькому монастирі на Олімпі вони почали перекладати книги Святого Письма з грецької на старослов’янську мову.

Говорить київський мовознавець, професор Віра Франчук.

Віра Франчук

Значення діяльності Кирила і Мефодія значно ширше, ніж створення абетки, бо й до них слов’яни вже використовували літери грецькі. Але Кирило і Мефодій мали завдання перекласти книги Святого Письма для слов’ян. От для цього вони створили першу літературну мову для слов’ян.

Причому, це мова не одного якогось народу, мову цю прийнято називати “старослов’янська”, це була штучна мова, яку вони створили, перекладаючи ці книги.

У перекладах вони підняли слов’янську мову, яка була на той час ще недостатньо розвинена. Перекладаючи книги такого філософського змісту, як Біблія, вони буквально творили нову літературну мову, яка буквально підняла рівень слов’ян тогочасних і була зрозуміла всім слов’янським народам.

Олекса Починок

Брати переклали Євангелія, Псалтир та Послання апостолів і записали їх за допомогою абетки, розробленої Кирилом на основі грецького письма.

Пізніше вони здійснили місіонерську подорож до Хозарії, проповідували християнство у Великій Моравії та Паннонії.

866 року Кирило і Мефодій перевезли до Рима частину віднайдених ними у Херсонесі в Криму мощів святого Климента. Папа Андріан Другий освятив зроблені братами переклади Святого Письма і благословив богослужіння старослов’янською мовою.

Після смерті Кирила, а потім і Мефодія, їхні учні були вигнані з Моравії і переселилися до Болгарії, де заснували осередок християнського просвітництва. А вже звідти кириличне письмо та переклади Біблії старослов’янською мовою потрапили до Київської держави. Самі ж Кирило і Мефодій були канонізовані Православною церквою.

За 11 з половиною століть, що минули від доби Кирила і Мефодія, було здійснено кілька безуспішних спроб перевести українське письменство на латинську абетку. Відтак, створена «Солунськими братами» кирилиця стала такою ж важливою частиною культурної ідентичності українців, як мова або історія. Так вважає львівський філософ Тарас Возняк.

Тарас Возняк

Якщо говорити про внесок Кирила і Мефодія у творення того, що зараз є південно- і східнослов’янською ідентичністю, то я не думаю, що це було їхньою метою. Насправді їхньою метою було донесення слова Божого, Писання до народів світу. І в цьому сенсі вони, безсумнівно, являються апостолами, по-перше, світу, а після того вже і слов’янського світу.

Починали вони у ті часи, коли ще говорити про українську чи болгарську ідентичність було досить важко. Результатом їхньої діяльності стало те, що, в тому числі, і українці бачать себе через сітку тієї абетки, котру вони творили для того, щоб донести слово взагалі, в тому числі і слово слов’янське, до тих самих слов’ян. Відкинути якось те, що ця абетка є тим модулем, який визначає ідентичність і українців чи болгар, чи росіян, абсолютно неможливо. Це є код, котрий ідентифікує нас самих.

Інша справа, що, з огляду на ґлобалізацію світу, можливо, якимись вузькими секторами доцільно і використовувати латиницю для комп’ютерної техніки чи для передачі SMS.
XS
SM
MD
LG