Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 06:03

І знову про суржик.


Тарас Марусик

Київ, 26 травня 2005 - Дискусії про суржик виникають час від часу, причому з діаметрально протилежними аргументами. І це зрозуміло, тому що суржик вельми живучий і навіть вживаний Президентом України.

Найсвіжіший приклад – це його виступ у середу, 25 травня, на бізнес-форумі. Пропоную для ілюстрації невеликий уривок зі сказаного Віктором Ющенком: “Давайте не ставити так питання... Давайте забудемо про цю тему. Тут немає... проїсків Росії...”

Ось що думає з приводу президентського суржику доцент кафедри теорії і практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імени Тараса Шевченка Віталій Радчук.

Віталій Радчук

Пан президент пообіцяв, що він до кінця цього року вивчить англійську мову. Хай вивчить, але хай спочатку ж вивчить і українську мову. Бо бути представником України і говорити таким жахливим суржиком на людях, по-моєму, треба цього соромитися.

Треба вчити свою мову, і нікому це не пізно, ні коли тобі 40, ні коли тобі 50, ні навіть коли тобі 90.

Тарас Марусик

Категоричною щодо суржику є також відомий мовознавець, соціолінгвіст і публіцист, завідувач кафедри української мови Національного університету “Києво-Могилянська академія” Лариса Масенко.

Лариса Масенко

Суржик – це мовна хвороба постколоніальної країни. Це спадок, який ми дістали від попереднього періоду. Це, власне, та форма змішаного мовлення, яка виникає внаслідок того, що російська витісняє українську мову, і виникає оцей покруч.

Наші великі міста не мають українського мовного середовища, тобто людина, яка з україномовного середовища потрапляє у велике місто, зрештою, навіть у столицю, я вже не кажу про Донецьк або Харків, починає пристосовуватися до російської, ламає мову, відбувається оця мовна мішанина.

Здавалося б, що зараз ми вже маємо незалежну Україну, і ми могли б це явище загальмувати і позбутися поступово його. Оскільки суржик – це мова взагалі то однопоколіннева, тобто він зникає, власне, говорять тільки батьки.

Вже діти вже переходять або на російську мову, бо вони з дитинства живуть в російськомовному міському середовищі, або зараз уже є кращі випадки – вони вже частіше опановують українську літературну мову.

Єдине, де він взагалі консолідується і де вже він стабілізується - це в приміських зонах, тобто в тих зонах, де суржик уже створює своє середовище. От, наприклад, в київських приміських зонах або на сході вже й в селах.

Тарас Марусик

А от вулиця налаштована інакше. Молодого перехожого в центрі Києва, який до цього зізнався, що, на його думку, українська мова не така розвинута, як російська чи англійська, я запитав, чи не загрожує українській мові новий суржик – англо-український. Ось що він відповів.

Респондент

Скажімо так, я і до суржику ставлюся, в принципі, нормально. Це більш жива мова, ніж та, яку не те, що викладають зараз у вузах, а яку пропагують наші філологи. Якщо вони знайдуть якийсь варіант української мови більш прийнятний, ніж суржик, я думаю, що люди швидко до цього звикнуть, і все буде нормально з українською мовою.

Тарас Марусик

З Вашого погляду, суржик за змістом радше до української мови чи до російської?

Респондент

Звичайно, до української.

Тарас Марусик

Тим часом українські мовознавці переконані: суржик – це місток у зворотному напрямку, для переходу від української до російської.
XS
SM
MD
LG