Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 10:47

Результати референдуму у Франції. Можливі наслідки для України, ЄС, світу.


Василь Зілгалов Гості: Ігор Шурма – народний депутат України, повноважений представник СДПУ(О); Олег Білорус – народний депутат України, лідер БЮТ.











Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:

Київ-Прага, 30 травня 2005 року.

Василь Зілгалов

Доброго вечора, шановні слухачі.

В прямому ефірі, як завжди в цей вечірній час, “Вечірня Свобода”.

З Праги ведучий Василь Зілгалов.

Свого часу відомий французький державний діяч та історик Француа Ґізо писав: “Я по черзі захищав свободу від абсолютної влади і порядок від революційного духу”.

Дві великих справи, по суті, складають одне, бо внаслідок розділення їх кожна з них гине одна за другою.

Свобода та революційний дух, абсолютно влада та порядок. Проти чого проголосували минулої неділі

французькі виборці? Проти абсолютної влади Європейського Союзу? Проти надмірного порядку європейської спільноти, що несе нова конституція ЄС? А як це може вплинути на розширення ЄС і на Україну, яка проголосила на стратегічний курс на входження до Європейської спільноти?

Тобто після французького референдуму виникає дуже багато запитань.

Сьогодні ми будемо дискутувати на цю тему в ефірі “Вечірньої Свободи” з нашими гостями у київській студії.

Я нагадаю телефон нашої київської студії: 490-2905, код Києва - 044. Чекаємо телефонних дзвінків з запитаннями до учасників нашої дискусії.

Сьогодні в програмі беруть участь Повноважений посол України у США у 92-94 роках, а нині лідер блоку Юлії Тимошенко у парламенті України пан Олег Білорус. А також повноважений представник СДПУ(О), народний депутат України Ігор Шурма.

Добрий вечір, шановні гості, я дякую за те, що Ви погодилися взяти участь у сьогоднішній програмі. Ви, мабуть, уже знаєте, що ми будемо обговорювати результати референдуму у Франції, можливі наслідки цього референдуму для ЄС і для України, яка проголосила стратегічний курс на входження до Європейської спільноти.

Ви вже мабуть всі чули, що близько 55% французів минулої неділі проголосувати проти ратифікації конституції ЄС, і це викликало у світі велике зане6покоєння. Можливо наслідками цього голосування для Європи і для всього світу взагалі.

Ми знаємо, що Україна проголосила чіткий курс на євроінтеграцію. У Києві сьогодні також пролунали різні оцінки та різні думки з цього приводу. Я думаю, що вони сьогодні пролунають і в нашій програмі за участю наших шановних гостей.

І я хотів би насамперед звернутися до пана Білоруса, досвідченого у міжнародних справах, фахівця, який вже бачу не один референдум і не одну, мабуть, політичну кризу у світі за своє життя.

Я, пане Білорус, хотів би у Вас запитати, як Ви вважаєте, чи дійсно праві ті експерти, ті політики, які вже встигли висловитися з похмурими, так би мовити, прогнозами щодо політичної кризи внаслідок референдуму у Франції? Чи можливо вони передають, так чи мовити, куті меду? Як Ви вважаєте?

Олег Білорус

Я думаю, що вони передають куті меду. Тому що, якщо 55% виборців Франції не підтримали рішення про прийняття Європейської Конституції, Конституції ЄС, то не треба забувати (але про це чомусь мовчать), що 45% підтримали. Залишилося всього на всього 5% і один голос.

Я думаю, що тепер піде процес голосування в Нідерландах, в Данії. Франція ще раз повернеться, бо Франція – це один з фундаторів, стовпів ЄС. З точки зору політичного плюралізму я не бачу жодної кризи.

Знаєте чому? Бо для мене європейська інтеграція і розширення ЄС – це зовсім різні речі. Європейська інтеграція йде різноманітними шляхами, формами, методами, а ЄС – це лише обмежена структура. Скажімо, чому Норвегія не приєднується до ЄС? Чому Ісландія, Швейцарія, інші деякі країни?

Для України в цьому випадку нема жодної трагедії, тому що формально чи офіційно членство країни в ЄС взагалі відкладена річ. Відкладена може на 5 років, а може на 7, а може на 10.

Але разом з тим Україна, не зважаючи на ці політичні коливання, повинна вперто продовжувати стратегічний курс на європейську реінтеграцію. Можна бути членом Європейської структури, не бути членом ЄС.

Не бачу трагедії. Хоч з точки зору кількісних вимірів, звичайно, це удар по ЄС, може такого не чекали, це дещо сповільнить темпи розширення ЄС, але не зупинить.

І мене навіть дивує, що представники таких країн, як Франція, кажуть, що от, це форма протесту проти того, щоб в ЄС прийняли Туреччину і Україну як бідні країни. Ще побачимо через 10 років, хто буде бідним, а хто буде багатим. У політиці все міняється.

Тому я вважаю, що в Україні з цього приводу не повинно бути жодної паніки. Нам треба вперто, послідовно продовжувати курс не реінтеграцію, на європейські і євроатлантичні структури в усіх доступних нам формах, методах та напрямках.

Василь Зілгалов

Я хотів би нагадати, що у нас є і критичні зауваження все ж таки серйозних політиків. Сьогодні ми дізналися про заяву канцелярії президента Чехії, пана Клауса, який сказав про те, що мабуть недоцільно проводити далі референдуми щодо конституції проекту ЄС після того, як французький референдум, фактично, відкинув цей проект.

Також пролунали голоси відомих політиків і у Великобританії. Якщо, наприклад, Нідерланди проголосують проти цього проекту, тоді виникає питання про доцільність проведення цього референдуму в Англії.

Тобто є, так би мовити, різні точки зору. Зокрема міністр МЗС України Борис Тарасюк сказав, що в Нідерландах ситуація відрізняється від Франції. Там можна очікувати і позитивної відповіді на це. Ну побачимо.

Але я б хотів, щоб ще свою точку зору висловив представник однієї з найбільших партій в Україні, СДПУ(О), пан Шурма.

Ігор Шурма

Доброго вечора.

Перед усім результати голосування дають можливість всім задуматися і оцінити ситуацію. Що ж все ж таки відбулося у Франції?

Коли ми говоримо, що 45% проголосували за євроконституцію, а лишилося всього на всього 5, то думаю, що це трохи позитивно прифарбована інформація. Чому?

Якщо ми врахуємо, що 70 % виборців прийшло на виборчу дільницю, то 44% становить лише третю частину від тих людей, які мають право проголосувати. Лише кожен третій у Франції висловився за те, аби там основним законом була євроконституція.

Я думаю, що знаковим моментом є те, що для того, щоб євроконституція панувала на європейському просторі треба, щоб у всіх 25-ти країнах цей документ було прийнято.

9 країн, які проголосували за євроконституцію до того, пішли шляхом голосування у парламенті. Хотів би нагадати, що Франція – це лише друга держава у Європі, яка пішла шляхом всенародного обговорення.

А це лишній раз підтверджує одну істину, що одна справа – добиватися позитивного результату у парламенті, і абсолютно інша справа – сканувати ситуацію серед населення.

Під час похоронів Анни Лінд у Швеції я мав можливість розмовляти з голландцями. Тоді вони піднімали питання абсолютного незадоволення запровадження спільної валюти і входження до ЄС десяти додаткових країни дали можливість провести такий аналіз.

Голландці протягом 20 років не знали, що таке інфляційні процеси, не знали, що таке подорожчання цін на продовольчу та промислову групу товарів, вони не знали, що таке, коли падає реальна ціна їхньої національної валюти – гульдену.

І у зв’язку, власне, з ЄС у них почалися абсолютно негативні тенденції. Тому в мене великого оптимізму стосовно голосування через два дні в Голландії нема, хоча дуже хотілося, щоб ця тенденція негативізму припинилася.

Тут не потрібно лукавити, не потрібно шукати якогось іншого шляху для України. Україна, без сумніву, хоче долучитися до ЄС, але ми на сьогоднішній день повинні для себе визначити такі речі: хто остаточно визначив курс євроінтеграції для України? Хто?

Президент, який їздить по Європі, має право. Але не забуваймо, що, відповідно до Конституції, напрямок зовнішньої і внутрішньої політики визначає ВР. ВР наразі не визначилася, який є основний напрямок її розвитку.

Я думаю, що ми хотіли б дуже крокувати у Європу. Але передусім у Європу з її високими соціальними стандартами, з високим життєвим рівнем, от у таку Європу ми хочемо. А чи хочемо ми йти в Європу з їхньою Конституцією? Для мене це є запитання.

Англійці і датчани, коли проводили в себе опитування стосовно євроконстиуції, у них виникали застереження стосовно того, що євроконституція ставить запитання стосовно національних інтересів їхніх держав.

Не забуваймо, що, інтегруючись у ЄС, ми будемо втрачати частку суверенітету і незалежності, а це є надто болюче питання для українців. Бо коли ми шукали свої економічні преференції в ЄЕП, то великим застереженням було те, що наші національні інтереси будуть не відстояні, політичні інтереси.

Хто може виграти на даній ситуації, оскільки фракція, без сумніву, понесе певні збитки, передусім курс євро по відношенню до долара похитнеться, економічні перестороги будуть мати більше шансів зростати, ніж економіка Франції буде мати можливість до стабільних процесів.

Якщо зараз поглянути на цю проблему з геополітичної площини, де основними гравцями виступають США, Росія, Китай і ЄС, то це голосування у Франції принесе певне “задоволення” політикам з інших держав.

Хоча мені як громадянину України (я думаю, що у далекому майбутньому ми все ж таки опинимося в ЄС) було б добрим побажанням, аби ця негативна тенденція, яка була під час голосування у Франції, була радше епізодом, ніж певною традицією до повторення.

Василь Зілгалов

Пане Білорус, давайте ми все ж таки відділимо, бо ми не можемо в одну купу складати і конституцію, і економічні, монетарні проблеми, тому що щодо єдиної валюти, то фактично ці питання були вирішені консенсусом в ЄС. А як Ви вважаєте, у чому все ж таки головна причина того, що французи проголосували проти?

Олег Білорус

Причина дуже серйозна. Що таке конституція ЄС? Це по суті головний закон майбутньої федерації єдиної європейської держави, яка називається “Сполучені Штати Європи”. Ось про що йде мова. Я думаю, що цей політичний процес досяг свого наповнення, і тут є певна межа.

Питання у тому, чи готові всі провідні європейські країни: Франція, Великобританія, навіть Німеччина, які колись були локомотивами європейської інтеграції у формі ЄС і прагнули до створення європейської федерації “Сполучені Штати Європи”, віддати другу, може, кращу половину суверенітету, який у них ще залишився? Монетарна політика єдина, зовнішня політика єдина, інтегрована і виникає питання: “Що ж далі?”

Може французи взяли тайм-аут, щоби обдумати національну долю, перспективу і подальшу національну стратегію. Тут є певна межа. Думаю, що у Франції буде дуже серйозна загальнонаціональна політична дискусія.

Але як і Франція, так і Німеччина зайшли вже надто далеко, тому я не думаю, що це голосування зупинить розвиток ЄС і навіть його кількісне розширення.

Але причина, повторюю, та, що вони дійшли до останньої межі, прийнявши конституцію, то це б означало, що вони прийняли статут нової європейської наддержави.

Зрозуміло, що ця європейська наддержава по філософії і по політичній стратегії мала стати центром сили в геополітиці, таким центром, як США і, може, навіть більш могутнім, тому що в доктрині майбутня європейська федерація – це майже 500 мільйонів жителів, споживачів, це небачений до цього дня у світі ринок, а тут ще й глобалізація, глобалізм. Це надто складно.

Я, наприклад, розумію поміркованість і стриманість французів. Не розумію лише одного, чому деякі французькі політики вплітали тут їх небажання бачити там Україну чи Туреччину як нових членів і виступали проти подальшого розширення.

Прийде час, і Франція, і ЄС будуть бачити Україну як свій резервуар інтелектуальних, природних ресурсів і всяких інших потенціалів.

Василь Зілгалов

Що стосується розширення, конкретних держав, які намагаються стати членами ЄС, то таких політиків небагато. У Франції і в Німеччині (ми вже сьогодні повідомляли) - дні України в бундестазі, тобто йдеться більше про те, про що я хотів би запитати пана Шурму. Пересічні французькі виборці, які брали участь у голосуванні, лякаються того (про це писалося), що якщо зі Сходу будуть прийматися нові члени, то промислові виробництва (це вже, до речі, є фактом у якісь мірі, це звучить, до речі, і на користь України) будуть переноситися до цих країн, а французи залишаться без роботи.

Як Ви поясните це? Тому, що це сьогодні вже є фактом. Ми знаємо, що виникають нові виробництва у Польщі, в Чехії, в Словаччині, Угорщині, західні компанії переносять їх. Ось чого бояться французи. А чого тоді бояться в Україні, пане Шурма?

Ігор Шурма

Коли я слідкував за процесом голосування з конституцією ЄС, то для мене були характерними вирази облич французів. Я бачив обличчя людей, які тримали плакати з надписом “Так!”, а були французи з плакатами, де було написано “Це не для мене!”

Власне, ментально, мені видається, що французи сьогодні виявилися не готовими. Існувала за часів СРСР така говірка: “Я волію бути першим на селі, ніж другим у місті”. Мені видається, що французи не хочуть згубити шарм француза в ЄС, бо тепер це стало реальністю: одне законодавство, одні вимоги, одні гроші, французам треба розчинитися в європейському просторі.

Мені видається, що створення нових робочих місць на Сході Європейського континенту, перенесення туди виробництва не лякають французів. Економічна потуга знаходить більш дешеву робочу силу на території нових держав пострадянського простору, які якби провели на сьогодні, мені видається, референдум у себе, то там би були діаметрально протилежні результати голосування.

Чому? Тому, що для наших людей вхід в Європу є набагато бажанішим, тому що на сьогоднішній день Європа – це є байка, це є казка, це є там, де є добре, де панують якісь позитивні емоції. Для ЄС – це абсолютно інший вимір. Мені видається, страх втратити свою самобутність, страх втратити бути самим собою був домінантною у французів при визначенні.

Я думаю, що і для українців це голосування має бути певною пересторогою і знаковою подією. Одні із тих, хто хотів формувати ЄС, сьогодні сказав на певному етапі: “Ні!” А що тоді робити нам?

Василь Зілгалов

Пане Білорус, як Ви вважаєте, чи сказали французи ЄС “Ні!”, чи деяким частинам цієї конституції “Ні!”?

Олег Білорус

Для мене цей французький вираз не зовсім однозначний французькому категоричному “Ні!” Я думаю, що французи свого останнього слова ще не сказали.

Коли пан Шурма говорив про бажання французів зберегти свою ідентичність, національну долю, дух, атмосферу, то це абсолютно правильно, але глянемо на структуру електорату. У Франції етнічних французів десь треба зменшувати на 30%, бо там алжирці, там чорні, там турки, там поляки.

З точки зору французької цивілізації, то дійсно тут є певна межа, але не треба забувати просту річ, що все вирішують економічні, соціальні інтереси.

У мене питання: “А хто агітував за європейську конституцію у Франції, чи було інвестовано досить зусиль?” Тут дуже слабо велася агітація, тому я вважаю, що це не є остаточна, кінцева і безповоротна відповідь французької нації. Не є.

Василь Зілгалов

А які висновки має робити український політикум, українська влада, українська опозиція? Пане Шурма, а як Ви вважаєте як представник однієї з провідних опозиційних сьогодні сил? Тоді що, відмовитися від цього стратегічного курсу України, від входження до ЄС?

Ігор Шурма

Абсолютно ні. Я думаю, що в Україні на сьогоднішній день повинна існувати твереза оцінка ситуації.

Давайте згадаємо ще той ЄС, коли у ньому не було ще країн, які входили у Вишеградську групу. Пам’ятаєте, тоді поляки, угорці, чехи подали заявки до входження до ЄС. Їм була дана адекватна, закономірна і правдива відповідь про те, що життєві, соціальні стандарти, стандарти розвитку економіки не відповідають тому європейському рівню, аби долучитися туди, була створена, так звана, вишеградська четвірка, яка намагалася шляхом економічної взаємопраці підняти ті стандарти. Пройшов певний період часу і ці держави влилися в ЄС, причому вони не влилися рівноцінними партнерами, так як ідуть оцінки експертів, вони все ж таки на сьогоднішній день є більше тягарем, ніж позитивним здобутком для ЄС.

І сьогодні Україна є готова до ЄС? Та напевно, що ні, тому що відповіді єврокомісарів, і відповіді Барозо, і Беніту Фереро свідчить про те, що Україну раніше, як в 16-му році не чекають. Це означає, що до того часу у своєму розвитку повинна сягнути таких стандартів, аби вона не стала не помірним тягарем для ЄС.

І сьогодні український уряд, українська влада, в тому числі і українська опозиція повинна робити все, аби Україна вийшла абсолютно на новий щабель. І якщо сьогодні наші економічні преференції будуть на сході, в зв’язку взаємоконтактів двосторонніх угод: з Росією, з Казахстаном і з іншими державами, то на цьому етапі треба використовувати, і треба робити все, аби Україна піднялася вище, і була вище до цього ЄС.

Але в жодному разі у цю мету, яка є у нас, у напрямку Європи, європейський вектор відкидати не можна. Ми повинні іти до їхніх високих, життєвих стандартів і це повинно бути ціллю і саме ціллю для українського політикуму. А така тимчасова невдача, навіть і допустимо позиція тих самих Скандинавів чи позиція Швейцарів, не повинна слугувати догмою, не повинна бути догмою визначальною при визначенні наших позицій.

Василь Зілгалов

І у нас є слухач, шановні наші гості у київській студії. Добрий вечір! Будь ласка, представтесь і Ваше питання.

Слухач

Я Олександр з Києва. Питання в мене здебільшого до пана Шурми. Перше, Пане Шурма, які партії в Україні є тягарем для України на шляху до рідного європейського простору, особливо те, що відбувалося останній місяць під час “Євробачення” партії проявили себе, як європейські.

І друге запитання. Як Ви порівняєте цю ситуацію, що зараз в ЄС і ситуація в Євроазії, де є демократія? Дякую.

Ігор Шурма

Дякую за запитання. Я думаю, що європейські стандарти демократії і цивілізованості власне передбачають існування у тих державах політичних сил різного спектру і там існує, так звана, політична толерантність.

І коли сьогодні ми дивимося в Україні про те, що одні політичні партії мають свої...скеровані вбік, допустимо Сходу інші Заходу, це не означають, що вони не мають права на висловлення своєї позиції.

СДПУ (о) завжди говорили про європейський вибір і я наголошую на те, життєвих і соціальних стандартів, які є у Європі. Однак, на сьогоднішній день реалії є такими, що ми Європі там не потрібні. Це є свідчення того, що всів експорти, в тому числі і керівники держав говорять, що Україні на сьогоднішній день туди є зашвидко.

Так що ж робити в цій ситуації? СДПУ(о) займають на сьогодні таку позицію, якщо ми маємо сьогодні свої інтереси на Сході і ці інтереси можуть нам додати у рості економіки у використанні нашого трудового ресурсу, принесе позитив Україні у підвищені свої стандартів, які можуть бути базовими для вступу у ЄС, то треба на сьогоднішній день виходити з інтересів України.

Тому, сказати, яка політична сила сьогодні категорично стоїть проти того, аби підняти соціальні і інші стандарти України на більш новий рівень? Мені дуже складно. Що стосується демократичних процесів, то, я думаю, не слід сьогодні ображати ті держави, які знаходяться на азійському континенті.

Без сумніву, Європа завжди була на щабель цивілізованішою, Європа мала більш привабливі етапи у своєму розвитку і більш привабливі стандарти життєві, які більше подобаються тим людям, які живуть на територію України.

І тому, говорити про те, що європейський простір є єдиноправильним вибором людей, єдиноправильною формою життя, я би так не казав. Тому, що в Азії розвиваються держави, які а своїм потенціалом є абсолютно не гіршими від Європи. Візьмемо ж ту саму Японію, Китай у них своє поняття є демократії, але коли ми говоримо про Україну, то я ще раз кажу, ми повинні вибирати для України той вектор, який нам потрібен сьогодні, який принесе користь українському суспільству.

Ще раз кажу, наші погляди є у Європу, але якщо на сьогоднішній день нас тули не приймають, то ми повинні шукати тих партнерів, робота, співпраця з якими допоможе нам з часом стати, я наголошую, рівноправним партнером у ЄС.

Василь Зілгалов

Незважаючи на те, що пан Білорус є лідером БЮТ, яка нині є прем’єр-міністром, в мене є до Вас одне питання. Як Ви вважаєте ці нещодавні, так би мовити, не дуже приємні для влади бензинові ці всякі протиріччя, бензинова криза і проблеми з м’ясом, з продуктами харчування, це було по-європейськи, як в Європі це сприймали? Як Ви вважаєте?

Олег Білорус

Я вважаю, що ці кризи і бензинова, і м’ясна, в більшій мірі бензинова криза – це штучна криза, це криза рукотворна. Це криза, коли зарубіжні, міжнародні, я б не сказав поки що глобальні корпорації хочуть спекулятивно нажити великі капітали користуючись монопольним становищем на нафтобензиновим у ринку України.

Спочатку вони у плановому стратегічному порядку заволоділи майже всіма нафтопереробними комбінатами України, а потім послідовно почали підвищувати ціни на бензин, на пальне. І єдиним орієнтиром для них є світові ціни, якби уряд не втрутився, то сьогодні високооктанові в Києві вже були б або 5, або вище.

Держава повинна вирішити питання диверсифікації постачання нафти. В іншому разі, ми завжди будемо залежними і втрачати не лише бензиновий суверенітет, а й економічний і навіть політичний.

Підсумовуючи, я хотів би спитати, чи може Україна інтегруватися до Європи без ЄС? Можна дати відповідь лише з точки зору глобальної конкурентноспроможності. Чи чуєте мене.

Василь Зілгалов

Так, так.

Олег Білорус

Подивіться, наприклад, у Фінляндії. Сьогодні Фінляндія 5-й рік підряд займає 1-ше в світі місце за рівним Міжнародної конкурентноспроможності, а колись Фінляндію не те, що в ЄС, а навіть до (фраза нерозбірлива) не хотіли приймати, а коли вона підняла свою конкурентноспроможність до максимум, так її просто майже силою запросили до ЄС.

Василь Зілгалов

Пане Білорус, Вас почув слухач і має питання.

Слухач

Юрій із Києва. В мене питання до пана Шурми. Мені дуже приємно, що СДПУ(о) прагне до того, щоб в Україні швидше зростав добробут, щоб вона спрямувала в Європу. Чи можна це розуміти так, що завтра і наступні дні фракція СДПУ(о) буде дружно і швидко голосувати закону, які подав уряд у ВР для того, щоб якраз оце стремління виконати?

Дякую.

Ігор Шурма

Ви знаєте, ми коли переходили в опозиції, не маючи жодного досвіду роботи в тій опозиції, бо ніколи нам не доводилося в тих умовах працювати, то ми завжди говорили про те, що якщо уряд буде пропонувати програми, закони, угоди, які йдуть на користь українському народу, які будуть піднімати імідж України в цілому, то ми без сумніву будемо такі дії уряду підтримувати.

Завтра, як Ви образно говорите, уряд подасть певні законопроекти, то я не знаю, чи всі законопроекти будуть сприяти тому, аби Україна швидше інтегрувалася в ЄС.

На моє глибоке переконання зниження митних тарифів на промислову групу товарів ніякої користі Україні не принесла. Ми маємо великі шасни втратити робочі місця, і наш вітчизняний товаровиробник опинився в дуже скрутній ситуації. Понизивши ціни митні тарифи на продовольчу групу товарів, то ми взагалі нашого сільськогосподарського виробника поставили на межу виживання.

Якщо такі дії йдуть на користь Україні у її сприйняття в ЄС, то я такі дії на сьогоднішній день не підтримую, тому що вважаю, що інтереси України повинні бути понад усе.

Сьогодні ми можемо навести звичайний простий приклад, звичайну сім’ю, яка на сьогоднішній день повинні мати елементарні засоби для існування, мати місце праці.

Якщо на сьогоднішній день людина не може себе зреалізувати тут в Україні, якщо таку людину з її рівнем кваліфікації не сприймають у в країнах ЄС, але може отримати сатисфакцію від свого навчання в ВУЗі, від свого досвіду, від своєї кваліфікації у ближньому зарубіжжі, наприклад, в Росії, то чому вона не може скористатися тим правом поїхати туди, створити елементарні умови для виживання своєї сім’ї?

А через деякий період часу, коли буде економічно ставати на ноги, то та сама сім’я може мати певні можливості вже до опановування абсолютно іншої ситуації. Тому ще раз кажу, що ми виходимо з сьогоднішніх потреб українського суспільства і України в цілому. Залежно від того потрібно сьогодні собі планувати і тактику і стратегію.

Василь Зілгалов

Пане Шурма, але все-таки Ви не сказали як проголосуєте. Слухач хотів почути від Вас.

Нещодавно німецькі експерти підрахували, що від 5 до 7 млн. українців перебувають у Західній Європі. В цьому плані Україна є однією з найбільш інтегрованих уже східноєвропейських країн до ЄС.

Пане Білорус, як Ви це розцінюєте?

Олег Білорус

Я думаю, що це правда, тому що це є безпосередня інтеграція, людська інтеграція. Наші люди працюють будівельниками і на інших роботах. Далі піде підвищення рівня інтелектуальної праці, підуть інженери, математики, вже багато працює професорів, дуже багато академіків вже виїхало з України.

Наше завдання цю інтеграція регулювати, бо ми можемо втратити інтелектуальний ресурс, всі виїдуть в пошуках більш комфортного життя, а хто буде будувати Україну?

А для цього треба підіймати економіку. Треба підіймати економіку не 5-6% на рік, а 15-20% як Китай, бо ми падали дуже стрімко. А для цього треба розвивати малий і середній бізнес, вигідні ефективні форми народного підприємництва, треба давати стимули, перейти на економіку високої оплати, європейських стандартів оплати праці, а не продовжувати радянську практику надексплуатації по 300-500% норми експлуатації як сьогодні. Тут багато економічних і соціальних проблем, а найголовніша з них все-таки економічна.

Я думаю, що новий уряд дуже добре розуміє це і робить усе можливе, щоб на економічному фронті Україна ставала все більш і більш конкурентноспроможною.

Завдання, які стоять перед Україною надзвичайно складні, але їх можна вирішити, якщо ми включимо потужні механізми консолідації того державного і загальнонаціонального солідаризму, про який в програмі своїй говорить партія “Батьківщина”. Бо Батьківщина у нас одна, Україна одна. Які б ми політичні сили представляли, а піднімати нам свою Батьківщину разом: і провладним і опозиційним.

Це я говорю тому, що 10 років був в пекельній опозиції і можу передати нинішнім опозиціонерам досвід як позитивний так і особливо негативний.

Василь Зілгалов

Я хотів до вас обох звернутися з таким запитанням. Ви знаєте, що одна з провідних німецьких нафтогазових компаній виділила колосальний кредит в 2 млн. євро. Ми знаємо, що ЄБРР виділяє також величезний кредит на будівництво доріг в Україні. Ми також має дані по Франції. Величезні інвестиції надходять з Франції в сільське господарство України. Ми про це знаємо.

Про що це говорить: про збільшення інтеграції, про збільшення її шансів чи проте, як говорять недоброзичливці, що ЄС будує нову стіну якусь між Україною і ЄС?

Ігор Шурма

Передусім, на попереднє запитання. Запитувач не сказав, за які закони завтра голосувати в сесійній залі. Ми завтра будемо голосувати у тому випадку, якщо сесійний зал заслухає інформацію стосовно побиття народних депутатів і застосування до них сили у Закарпатті. Лишень після розрішення політичного питання ми приступимо до голосування.

Що стосується надання кредитів. Ви дуже добре сказали, що це є кредити. Сьогодні Україні будуть давати кредити, тому що у себе на території ЄС такі кредити дати комусь дуже важко. Україна – це сьогодні царина, де європейський бізнес і капітал може ставати на ноги, вони можуть говорити про прибутки з певними зацікавленнями, які буде отримувати українська сторона.

Тому абсолютно дивного нічого немає, що ті кредити будуть надаватися Україні. А от як вони будуть використовуватися, яка буде їхня результативність, то ми повернемося до цієї теми через певний період часу.

Ніколи не забуваймо, що добру волю європейських структур надати кредити означає, що та добра воля потребує повернення. Ті кредити потрібно буде повертати.

Олег Білорус

Я думаю, що ті кредити і інші форми промислової кооперації, співробітництва довкола ЧАЕС, багато інших прикладів говорять про пробудження до реального інтересу Європи, ЄС, європейської спільноти до України як органічної складової європейської спільноти.

Там розуміють, що прийшов час, коли без України європейська політична геометрія є незавершеною, нестабільною. Вони недарма спрямовують свої інвестиції в створення європейської інфраструктури транспортної, промислової, торгівельної в Україні.

Для мене це є реалізація стратегії євроінтеграції України як з того так і з іншого боку. Є програма дій, є програма спільних дій. Сьогодні можна з задоволенням сказати, що євроінтеграція України стає реальним процесом, хоч я можу критикувати, що це повільно, недостатньо, законодавство ще не достатньо розвивається європейське, перехід. Багато проблем, але рух почався і йде він в правильному напрямі.

Разом з тим і євроазійський напрям для нас важливий, він наш, є органічним, але напрям розвитку для нас незмінний – європейська інтеграція, чи навіть реінтеграція України – це наша історична мета і наша історична доля.

Василь Зілгалов

Дякую, шановні гості!

Нагадаю, що в ефірі “Вечірньої Свободи” сьогодні були повноважний посол України в США 1992-1994 рр., народний депутат України, БЮТ, Олег Білорус і повноважний представник фракції СДПУ(О) Ігор Шурма.

З Праги вів програму Василь Зілгалов.

Ми сьогодні обговорювали проблему відхилення європейської конституції на французькому референдумі минулої неділі і перспективи України в її стратегічному курсі до Європи.

Я дякую слухачам за запитання.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG