Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 12:15

“Споконвіку було Слово”: Дискусія щодо наміру Міністерства освіти і науки України ввести у шкільну програму новий предмет етика. Обговорення проблеми церковного судочинства в Україні.


Василь Зілгалов

Аудіозапис програми:

Прага, 4 червня 2005 року.

Василь Зілгалов



Говорить “Радіо Свобода”! В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було Слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті. У празькій студії перед мікрофоном - автор і укладач програми Василь Зілгалов. Мені допомагає за режисерським пультом звукооператор Ян Кайзер.

У релігійних спільнотах України справжня хвиля сум’яття, цього разу – через несподіване розв’язання проблеми викладання християнської етики у загальноосвітніх школах. Нагадаю, що вже впродовж кількох років церковні ієрархи шукають шляхів її запровадження, які б були адекватні у багатоконфесійній палітрі країни. У школах західних областей вже довгий час вивчається предмет християнська етика. Але от з наступного навчального року міністерство освіти пропонує ввести предмет етика, а християнську етику відповідно вилучити. Комісія Української греко – католицької церкви рішуче виступила проти цього, оголосивши, що зміст предмету етика (цитую) “ систематично і цілеспрямовано нищитиме душі дітей і деморалізуватиме їх”. Обурення комісії викликали пропозиції вивчати тему безпечного сексу у 6 – ому класі. Коментар на цю тему від мого київського колеги Віктора Єленського.

Віктор Єленський

Почнемо зі вступних зауваг, кожна із яких видається очевидною. Суспільство потребує моральності і доброчинства і хоче виховувати їх у своїх громадянах. Принаймні, у тих з них, у яких уявлення про добро і зло ще тільки формуються. Держава, наразі в особі міністерства Науки і освіти, пропонує робити це серед іншого на уроках етики. Цей предмет покликаний формувати ( цитую з програми для учнів 5 – 6 класів загальноосвітніх навчальних закладів): вміння керуватися в поведінці моральними нормами та цінностями, виявляти дружелюбність, ввічливість, повагу і чуйність до інших, відрізняти моральність та аморальність і т.д. Якщо відкинути припустимий для такого роду документів канцелярист, цілі, як бачимо, цілком благородні. Релігійні інституції також хочуть бачити українських юнаків і юнок високоморальними і переконані, що найкращий, і навіть єдиний, шлях до цього – це релігійна наука. Вони мають для цього певні підстави: вчені різних часів і народів доходили висновку, що віра встановлюю для людини набагато більш високу моральну планку, ніж її, віри, відсутність. Предмет етика, який пропонується українським школярам, не влаштовує релігійних лідерів тому, що нічого не говорить про те, що цим лідерам очевидно: лише Бог є джерелом моралі, він6 створив і зоряне небо над головою і моральний закон всередині нас, найдивовижніші речі, котрі так вражали колись геніального німецького філософа. Отже, конфлікт. Він не розв’язується, а поглиблюється ще двома очевидностями. Перша – це наявність в Українській конституції положення про відокремлення церкви від держави. Друга – це безсумнівне право батьків і платників податків обирати своїм дітям освіту.

Василь Зілгалов

Перериваючи на якусь хвилину Віктора Єленського повідомлю інформацію для слухачів з релігійно – світського життя України. Кабінет міністрів України своєю постановою № 390 від 26 травня цього року утворив Державний департамент у справах релігії як урядовий орган державного управління. Департамент створено у складі міністерства юстицій на базі ліквідованого Державного комітету справах релігії. І Віктор Єленський завершує тему етики у школах України.

Віктор Єленський

А більшість опитаних батьків незмінно говорить про бажання вчити дітей релігійній, здебільшого християнській етиці. Як усе це узгодити і чи можливо це взагалі? Питання морального навчання і виховання є найбільш складним і чутливим у всіх європейських країнах. Проблем тут не виникає лише у тоталітарних та теократичних режимів світу. Принципами, які вважають тут фундаментальними плюралістичні суспільства є недискримінаційність, добровільністьі неприпустимість індукринації, тобто нав’язування якоїсь однієї ідеології або віро повчальної системи, що, як ми пам’ятаємо, також прямо суперечить Конституції України. Скажімо католики і протестанти німецької землі Бранденбург свого часу поставили питання про вилучення предмету “Життєва формація, етика та релігійні знання” з числа обов’язкових для школярів на тій підставі, що він не є нейтральним, а насаджує лише одне переконання, а саме секулярне гуманістичне, і заперечує інші, зокрема релігійні. Отже на цьому полі перед українською системою освіти є два шляхи: перший – це запровадити до школи дві етики, релігійну та світську, і дати дітям та їх батькам право вибору, другий – інтегрувати обидві етики. Останнє завдання нелегке з точки зору методичної та педагогічної техніки, але можливе. Плюси, які обіцяє така інтеграція, це формування того, що зветься толерантністю, прищеплення поваги як до гуманістичних, так і до релігійних традицій, спроба примусити душу учня працювати разом із повідомленням йому необхідної суми знань про себе самого, про людину, світ і те, що перевищує досвід і знання цього світу. Для радіо “Свобода” Віктор Єленський з Києва.

Василь Зілгалов

Предмет «Християнська етика» викладається з 1997 року у школах Львівщини, Івано-Франківщини та Тернопільщини згідно з рішеннями цих обласних рад. За 8 років виникла унікальна співпраця родини-школи-держави. Підготовку викладачів «Християнської етики» проводить Український Католицький університет, а також духовні семінарії різних конфесій. Власне духовенство Західного регіону першим і забило тривогу проти впровадження у школах замість християнської етики предмету етика. Своє звернення представники Церкви та наукової еліти надіслали керівникам держав. Дискутували на цю тему під час регіональної наради з питань християнської етики та християнського виховання, у якій взяли участь представники 6 областей України. Галина Терещук повідомляє докладніше.

Галина Терещук

Наміри міністерства освіти запровадити з нового навчального року у 5-6 класах предмет етика викликали справжній негативний шквал емоцій у Львові серед духовенства і науковців. Оскільки фахівці вважають, що відродження держави має ґрунтуватись на фундаменті християнських цінностей. Натомість зміст програми предмету етика, який пропонує міністерство освіти, називають некоректним з наукової точки зору, а відтак що вона сприятиме руйнуванню особистості і нівелюванню моральних цінностей серед дітей та молоді.

Як випливає із запропонованої програми , вона не базується і не орієнтується на співпрацю церкви –держави, загалом у ній відкинута Божа правда, каже єпископ УГКЦ з Івано-Франківщини Софрон Мудрий.

Софрон Мудрий

І ми хочемо більш за все, щоб ви добре усвідомили себе, наші науковці, наші міністри, що етика – це є наука про обов’язки людини відносно Бога, відносно самого себе і свого ближнього. Ця наука три пункти має найважливіші - правдива етика.

Галина Терещук

Предмет етика викладатиметься для учнів 5-6 класів. Дітям віком 10 - 11 років автори і чиновники з міністерства освіти пропонують теми і запитання, які не відповідають ні сприйняттю дитини, ні їхньому віку. Наприклад, школярі самостійно повинні визначити такі поняття як добро і зло, як (цитую) важливу умову життя громадянського суспільства, за словами духовенства учням нав’язують матеріалістичне розуміння сутності людини, як частинки природи, а ще вивчатимуть такі теми Якби я був чарівником, Важко бути людиною, Щасливці і нещасливці. Для 10-11 річних школярів автори програми пропонують теми про безпечний секс, кохання і безкультур’я у статевих відносинах.

Доцент Львівського Національного університету імені Івана Франка Андрій Іваськів назвав зміст програми предмету «Етика» егоцентричною, навіть не класичною філософською етикою про загальнолюдські цінності

Андрій Іваськів

Ще одна проблема. Згадаємо, що етика християнська базується на осерді християнської археології, вона базується двохтисячолітній традиції християнських моральних цінностей. Етика філософська, класична етика, я не веде мову про ту етику, про яку ми зараз говоримо 5-6 класів, будується на тому, що як правило прийнято називати етикою загальнолюдських цінностей, конфесійно неадаптованих. І вона має право на існування. Те, що пропонується в 5-6 класах, є жалюгідною пародією на етику загальнолюдських цінностей. По – перше, відсутність чітких моральних установ. Хочете таку етику, прошу дуже, робіть, але етика релятивістська. Дитина 5-6 класу, це дитина 10 – 11 років. Вона пропонує дитині, почитайте цю програму, зайдіть на сайт, наповнення програми у якості питань. І дитина з того предмету потребує тільки питання, а якщо відповідей не почує.

Василь Зілгалов

І перш ніж Галина Терещук завершить свою тему, поінформую читачів про те, що архієпископ Української православної церкви Київського патріархату владика Переяслав – Хмельницький Дмитрій прокоментував повідомлення представника Російської православної церкви про заяву Константинопольського патріарха. Зокрема владика Дмитрій сказав: “Ми не маємо офіційної заяви вселенського патріарха з приводу його виступу на всепаравославній нараді в Стамбулі, яка відбулася з проблеми відставки Єрусалимського Єринея. Тому, якщо наведені протоієреєм Балашовим слова і мали місце, то їх значення можна з’ясувати в контексті всього ходу наради. Тим більше, що про слова патріарха Варфоломія ми довідуємося з посиланням на співробітника відділу зовнішніх церковних зв’язків Російської православної церкви протоієрея Миколи Балашова, який з огляду на негативне ставлення Московського патріархату до утворення в Україні помісної церкви є зацікавленою і упередженою особою. І на завершення своєї заяви владика Дмитрій підкреслив: “З цього логічно випливає, що патріарх Варфоломій не визнає жодної існуючої православної юрисдикції, у т.ч. УПЦ МП і залишає за собою право на визнання єдиної помісної церкви в Україні”. І Галина Терещук завершує тему дискусії довкола викладання етики у середніх школах України.

Галина Терещук

Комісія УГКЦ «Справедливість і мир» теж виступає проти запровадження у школах обов’язкового предмету Етика, ліквідовуючи при цьому Християнську етику. Бюрократичне рішення міністерства освіти, на думку членів комісії, лише породить дискримінацію в суспільстві. Проти запровадження предмету у школах, який пропагує раннє сексуальне життя виступає римо-католицька церква в Україні. Зокрема, єпископ РКЦ Мар’ян Бучек зауважив:

Мар’ян Бучек

Колись за радянських часів, не тільки в Україні чи Совєтському союзі, але й в Польщі викладалася етика і філософія або етика філософічна, класична. В якій нічого не було про Бога, тільки те. Що люди подумали. В даному столітті люди подумають, що це добре, а за сто років скажуть ні. І така етика не має фундаменту, бо для християнина Господь є фундаментом і Його природнє право. А етика філософічна людей, які проживають на землі, змінюється, раз так, раз так. Ми скажемо в ХХ століття. Те, що казав Гітлер чи Сталін - це етичне, бо це – батько народу. А потім прийшов рік 45 –ий і ми сказали : “Ей, чекайте хлопці, що ви робили?” А ми робили те. Що нам сказав Гітлер. Тепер прийшла інша думка, я би сказав пан сексуальна. Тепер все залежить від сексуального життя людини. І ми також побачимо – щось не так.

Галина Терещук

Учасники регіональної наради з питань християнської етики та християнського виховання просять керівників держави переглянути програму запровадження предмету Етика у середніх школах, враховуючи професійно підготовлені кадри вчителів християнської етики пропонують поетапно запровадити вивчення предмету християнська етика в інших областях України.

Якщо міністерство освіти не дослухається до діячів Церкви та науки, і таки запровадить обов’язків предмет, то у школах Львівщини це рішення не виконуватимуть і далі львівські школярі вивчатимуть Християнську етику. Про це заявив начальник обласного управління освіти Павло Хобзей. Адже більшість мешканців регіону люди віруючі, належать саме до Християнської церкви. Як написав у своєму листі восьмикласник Олександр Мишко «На уроках християнської етики я навчився бути людиною. Це урок стежка, яка веде у життя».

Василь Зілгалов

І ми продововжуємо тему виклакдання етики у середніх школах України. Про основні аргументи розробників програми курсу та її критиків розповідає мій колега Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Міністерство освіти і науки України планує запровадити з початком наступного навчального року у 5–6 класах загальноосвітньої школи предмет «Етика». 23 травня прес-служба Української Греко-Католицької Церкви із цього приводу поширила звернення. У ньому зазначається, що зміст запропонованого Міністерством предмета (цитата) «систематично і цілеспрямовано нищитиме душі дітей і деморалізуватиме їх». Натомість Церква пропонує запровадити у школах предмет під назвою християнська етика. За словами єпископа Софрона (Мудрого), це питання буде подане на розгляд найближчого засідання Всеукраїнської Ради Церков.

З усіх філософських дисциплін етика як система моральних норм та правил моральної поведінки найбільше надається до викладання у середній школі. Водночас, вона безпосередньо пов’язана із своїм філософським підґрунтям. Яка ж філософія покладена в основу програми курсу «Етика»? Говорить викладач Українського Католицького Університету, отець Ігор Пецюх.

Ігор Пецюх

Яка філософія стоїть за даним розумінням етики? Те, що пропонується сьогодні Міністерством освіти України важко навіть назвати філософією. За цим стоять люди, які розуміють це в категоріях відносності, котрі думають категоріями матеріалістичними. Дуже часто можна зустрітися з речами, які в принципі суперечать нормам християнського святогляду. Церква говорить. Що це атеїстична етика, яка буде робити в душах молодих людей ще не сформованих дуже багато заколоту. Друга сторона – пасторська. Церква завжди обсоює таку думку, що деякі речі в житті дитини повинні висвітлювати батьки. Це справа сталевості. Це дуже делікатна справа. І першими вихователями, першими відповідальними за виховання дітей у цій сфері не є ні школа, ні педагоги, ні навіть церква, а батьки. Якщо дитині на уроці етики пропонується така тема скажімо, як безпечний секс, то як це повинні чути батьки – християни, які позбавлені права вибору, коли їхнім дітям в школі говориться про проблеми сталевостей. Є досвід впровадження християнської етики, яка охоплює інтереси різних конфесій. Є християнський погляд власний на добро і зло, на сталевість, на стосунки між людські. Це є одна із форм пропозицій для батьків, у формі факультативу. Натомість Міністерство освіти хоче зробити її обов’язковою.

Віталій Пономарьов

Це був викладач Українського Католицького Університету, отець Ігор Пецюх.

Розробники програми курсу визначили його основною метою (цитата) «створення умов для формування моральних цінностей і орієнтирів особистості, моральної культури і культури поведінки учня». Говорить начальник Управління змісту освіти Міністерства освіти і науки Лідія Ващенко.

Лідія Ващенко

Ми ввели цей предмет якраз на прохання багатьох людей, які прополнували ввести християнську етику. Але так як наше суспільство багатоконфесійне і ми не можемо викладати в обов’язковому порядку християнську етику, тому ми запропонували просто звичайний предмет “Етика”. Це предмет, який має на меті вивчати загальнолюдські моральні цінності, толерантність у стосунках. Причиною критики, я думаю, є те, що релігійні організації просто не познайомились із змістом цього предмету. Вивчаються такі питання: що таке добро і зло, чому люди мають вибирати між добром і злом, що таке доброчинність, чому не можна принижувати людську гідність. Я просто на вибір називаю ті теми, які вивчаються у курсі етики. Я думаю, що релігійні організації хотіли, аби вивчалася в обов’язковому порядку християнська етика. Мине можемо порушити діючу Конституцію Українську. Предмет обіцяє бути цікавим, на конкурсній основі було відібрано декілька підручників. І якщо все буде добре, ми їх видамо наступного року. Цей предмет вимагає особливої підготовки вчителів. Тому що цей предмет вимагає інтерактивних методів навчання. Тоді це буде не паросто предмет, який дасть певну суму знань, а навчить дітей певних морально – етичних навичок, які їм необхідні будуть в житті.

Віталій Пономарьов Це була думка начальника Управління змісту освіти Міністерства освіти і науки Лідії Ващенко.

Василь Зілгалов

Перериваючи тему Віталія Пономарьова ми прпонуємо ще одну інформацію з релігійного життя в Україні. У ближніх печерах Києво – Печерської лаври стався обвал. У ніч з 20 на 21 травня 2001 року в ближніх печерах Києво – Печерської лаври ена глибині приблизно 6 метрів неподалік від келії преподобного Антонія і печерної церркви 16 століття ( це місце також називають вулицею убієнних Батиєм) стався обвал ґрунту об’єм 10 – 12 кубометрів. Як повідомляють журналісти з Києва головною причиною став неналежний догляд печер лаври з боку керівництва монастиря. Спеціальна апаратура встановлена колись за станом печер тепер відсутня. Хоча раніше застерігали, що в місці обвалу ґрунту в мурованій стіні з’явилися тріщини, на це не звернули увагу. Протягом кількох днів грунт залишався неприбраним. Місце оглянули фахівці. І все... Автор інформації про обвал стверджує, що ситуація залишається загрозливою. За сіною Вулиці убієнних Батиєм знаходяться майже недосліджені пустоти, т.зв. «Крипти убієнних Батиєм». Ці приміщення замуровані і що відбувається там, за стіною, ніхто не знає. Ніяких видимих турбот по ліквідації наслідків обвалу, попередження подальшого руйнування печер з боку монастиря не видно. А сам факт обвалу приховується. І Віталій Пономарьов завершує тему дискусій довкола викладання етики у середніх школах України.

Віталій Пономарьов

Вивчення етики пов’язано також із засвоєнням школярами поширених у соціумі поглядів на людину і світ та норм суспільної моралі. На думку львівського релігієзнавця Андрія Васьківа.

Андрій Васьків

Ця програма абсолютно позбавлена моральної основи. Вони нівел.є християнські цінності і відкидає те, що ми можемо назвати умовно загальнолюдськими моральними цінностями. У першій редакції програми були зокрема такі тези: “Людина є те, що вона робить”, “Завдання етики полягає у вмінні людини самостійно визначати добро і зло”, були дуже некоректні моменти стосовно моральної релятивності. Дитина 5 – 6 класу потребує чітких установок. А були такі питання: чи буває добро з кулаками, нахабство – друге щастя. Церква була обурена неврахуванням вікових особливостей дітей, зокрема у 6- ому класі. “Безпечний секс” у 6 – ому класі, а далі – “Кохання і безкультур’я в статевих відносинах”.

Є ряд моментів, які просто дуже нагадують старі часи: “Людина створила себе працею”. Не йдеться про те. Що потрібно наполягати на божественному походженні людини, але не треба нав’язувати одну точку зору. Ось такі моменти. Їх можна назвати дуже і дуже багато, але в комплексі вони викликали застереження. Програма буде виконувати абсолютно протилежну функцію тій, яку пропагує – виховувати моральні і духовні цінності. Абсолютно нівелюється національний аспект, вона космополітична. Таке враження, що її склали люди, які абсолютно не знають, що таке українська ментальність, українська духовність, українська культурна традиція – жодної згадки про ті речі.

Віталій Пономарьов

Це була думка львівського релігієзнавця Андрія Васьківа. Матеріал підготував Віталій Пономарьов, радіо «Свобода», Київ.

Василь Зілгалов

І на завершення ще одна тема із релігійного життя в Україні.

За позовом консисторії Харківсько-Полтавської єпархії та групи кліриків Тернопільської єпархії 26 травня 2005 року в Києві відбулося засідання Патріяршого Суду УАПЦ в його повному складі. Суд визнав митрополита Мефодія (Кудрякова) винним у систематичних порушеннях православних канонів і статуту УАПЦ та ухвалив розглянути їх на черговому Помісному Соборі УАПЦ.

Наш київський кореспондент Тарас Марусик попросив архієпископа Харківсько-Полтавського Української автокефальної православної церкви Ігоря детальніше розповісти про це, а також про те, чим є Патріярший Суд у православ’ї.

Тарас Марусик

Владико, з’явилася інформація про те, що відбулося засідання патріаршого суду УАПЦ і власне приводом цього стала поведінка Мефодія Я хотів би почути деталі цього суду.

Архієпископ Ігор

Я не був присутній на засіданні цього суду, але є зустрічався після засідання з членами суду і його головою - протоієреєм Ковчаком, що засідання відбулося із великим запізненням. Позовна заява Харківсько- Полтавської єпархії, а згодом аналогічна заява Тернопільської єпархії були подані ще у лютому. Невдовзі після того брутального випадку із захопленням патріархії, який сколихнув цілу церкву. Але, на жаль, дехто із членів суду не зважувався висловити свою думку, згодитися на збори. Тобто було те, що не раз спостерігається у нашому суспільстві. 26 травня таке засідання відбулося, воно не прийняло таких рішень, на які сподівалися позивачі. Але у всякому разі - успіх вже в тому, що суд зібрався і він визнав підстави звинувачень предстоятеля у численних порушеннях канонічного права і церковних статутів, присудив винести звинувачення на помісний собор і винести ухвалу вже рішенням помісного собору.

Тарас Марусик

Владико, а коли планується провести помісний собор УАПЦ? Чи я якась дата чи це лише обговорюється?

Архієпископ Ігор

Мені здається, що вирішальним для помісного собору має бути указ духовного глави нашої церкви, владу якого визнали на поре передньому соборі – митрополита Костянтина. Без його благословення помісний собор не матиме легітимності. Зараз створюються єпархіальні перед соборні комісії. І першими тут виступили львів’яни, коли ухвалили, не чекаючи на якісь ухвали архієрейських соборів, таку комісію львівської єпархії. Потім до Львова приєднались інші галицькі єпархії. Ведеться підготовка до собору знизу. Але ще не має того легітимного для всієї церкви органу, який мав би готувати собор.

Тарас Марусик

Владико, а чи могли би ви сказати, що таке патріарший суд УАПЦ і хто входить до патріаршого суду УАПЦ?

Архієпископ Ігор

взагалі це є найбільшою проблемою для сучасної православної церкви. Думаю, навіть слухачі з – поза активу церковних громад. Звернули увагу на ту болючу проблему, яка виникла в Єрусалимській церкві в зв’язку з діями колишнього єрусалимського патріарха. Її мав розглядати православний орган, який зібрався в Константинополі - Стамбулі. Судова проблема в церкві – це проблема пов’язана із інтеграцією церкви в сучасне суспільство. Для середньовічної церкви роль суду відігравали часом світські судові інстанції, у середньовічному суспільстві не було розмежувань церковних і світських справ, принаймні із часів Візантійської імперії, де ця межа була розмита. І коли в сучасному демократичному суспільстві почала перемагати засада відокремлення церкви від держави, трапилося так, як ми маємо зараз в Україні: державні органи неохоче розглядають справи пов’язані з церквою, бо існує засада відокремлення церкви від держави, і часто, щоб втекти від відповідальності державні суди не бажають розглядати дії злочинців у рясах, сподіваючись, що ці справи розглянуться в межах самої церкви. Церква ж часто не має достатньо відпрацьованих механізмів, які б розглянули порушення на засадах канонічного права церкви і церковних статутів нового часу. В церкві є досконале стародавнє законодавство. Його основи складає Євангеліє, до нього долучаються канони вселенських, помісних соборів, правила святих отців, а також діяння помісних соборів та вищих священних органів тієї чи іншої помісної церкви, у нашому випадку це архієрейських соборів, помісних соборів архієрейської церкви, указів Патріарха. І ось тут виникає питання: хто вирішає, відповідним чи не відповідним канонам є діяння тієї чи іншої духовної особи. До ХХ століття ці обов’язки брали на себе виключно архієрейські собори. Але вже собор Російської православної церкви проголосив 17- 18 р.р. проведений під керівництвом святителя Тихона ухвалив утворювати систему незалежних церковних судів. Така система є у Румунії, у Греції. І наша церква починаючи від собору 1997 року творить систему таких судів у межах самої УАПЦ. Патріарший суд – вища судова інстанція, дії якої можуть розглядатися лише на помісному соборі церкви та на архієрейському соборі. Аналогічними установами у єпархії є єпархіальні суди. Є у церкві спеціальне положення про патріарший суд та єпархіальні суди. Є у церкві спеціальне положення про патріарший суд та церковні суди.

Тарас Марусик

Можете назвати склад?

Архієпископ Ігор

патріарший суд очолює метрофорний протоієрей Микола Ковчак, настоятель Петропавловської церкви Львова, людина. Яка має не тільки духовну, але й світську вищу юридичну освіту. До складу Патріаршого суду також входять ще 4 священики, протоієреї із Тернопільської, Івано – Франківської та Харківсько – Полтавської єпархій.

Тарас Марусик

Це був архієпископ Харківський -Полтавський Української автокефальної православної церкви Ігор.

Василь Зілгалов



На цьому ми завершуємо програму “Споконвіку було Слово” на хвилях української редакції “Радіо Свобода”. Нагадаю, що автор програми і укладач її Василь Зілгалов, допомагав мені у празькій студії за режисерським пультом Ян Кайзер.

І на завершення знову про етику. Я нагадаю всім, хто нас слухає слова європейського філософа, гуманіста і християнина Альберта Швейцера, який підкреслював колись (цитую): “Абстракція, сухі слова – це смерть для етики. Етикою є живе ставлення до живого життя”. І далі: “Істинна етика розпочинається там, де перестають вживати слова”, - підкреслив Альберт Швейцер. Є над чим подумати всім.

Говорить радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG