Доступність посилання

ТОП новини

“Альтернатива”:співачка Елла Фіцджералд.


Андрій Охрімович

Аудіозапис програми:

Київ, 11 червня 2005 року

Андрій Охрімович

Шановні слухачі, вітаю вас!

В ефірі “Альтернатива”, експеримент в мистецтві, науці, політиці і просто у житті...

Авангард, тим більше у джазі, поняття не тривке. Сьогодні ця музика – передове досягнення, завтра - то вже джазовий стандарт, а значить традиція.

Однак були й у джазі постаті, які примудрялися вібрувати в авангарді мало не півстоліття і диктувати моду на музичні пошуки. До числа таких людей належить незабутня Елла Фіцджералд.

Якраз про цю унікальну чорношкіру співачку сьогоднішня наша розмова з відомим музикознавцем, популярним ведучим джазових радіопрограм Олексієм Коганом.

Про звук дбає Михайло Петренко. Тексти – Віктор Недоступ. Автор Андрій Охрімович.

Олексій Коган

Найцікавіше у цьому феномені те, що начебто нічого цікавого вона і не зробила, але, як з’ясувалося, “свята мєсто пусто биваєт”. Тобто, після її смерті це місце лишається порожнім, не з’явилася ще леді, яка хоча б спробувала досягти успіху, який був притаманний цій співачці.

Коли вона з’являлася на сцені, вона була здатна підкорити будь-яку публіку. Вона знала секрети тієї майстерності, які дозволяють повірити у те, що людський голос – це музичний інструмент, і що музика може народжуватися безпосередньо на очах глядачів.

Звукорежисери божеволіли, вони ніколи не думали, що так вільно може почуватися людина в студії, і прямо по ходу змінювати щось і обов’язково у кращий бік.

В той момент, коли вимикався мікрофон, вона була здатна не перекричати, а бути над оркестром. Цей підхід може стати справжнім зразком боротьби з фанерою.

Колись видатний американський енциклопедист Леонард Феезер сказав: “Елла Фіцджералд належала до тієї плеяди американських джазових вокалістом, яка єдина могла з поганої речі зробити гарну, а з гарної безсмертну”.

У фільмі “Перехрестя” професор музичної школи білому хлопчику, якому подобався дуже блюз сказав дуже гарну річ (він грав класичний твір і переходив на блюз): “Не можна служити двом богам”. Хлопчик відповів: “Я блюз люблю”. На що професор зауважив: “Найвища майстерність у виконанні примітивної музики (маючи на увазі народну музику) є культура, з цим треба народитися”. Елла з цим народилася.

Андрій Охрімович

Елла Фіцджералд народилася у Ньюпорті, штат Вірджинія 25-го квітня 1917-го року, а виросла в Йонкерсі, штат Нью-Йорк.

Ще дитиною вона працювала підсобним працівником в ігорному домі, а пізніше найнялась учасником шоу в будинку розпусти.

Покинувши школу в 15 років, невдовзі, після смерті її матері, вона якийсь час жила на вулицях Нью-Йорка.

Одного разу, у листопаді 1934-го року, Елла взяла участь у кастінгу в театрі Апполло, маючи намір танцювати, але замість цього почала співати.

Заробивши перший приз, $25, продемонструвала свій чистий та інстинктивний талант.

На початку 1930-х років Елла Фіцжеральд співала в гарлемських клубах, поки її не знайшов Чак Вебб, до оркестру якого вона приєдналася після 1934-го року.

Олексій Коган

До сьогоднішнього дня Елла Фіцджералд залишається найкращою співачкою, яка володіла технікою мікрофонного співу. Не коли мікрофон стоїть біля твого рота, а коли гучніше пішов сюди, далі, ближче... Треба елементи чогось увібрати чи якоїсь додаткової фарби, можна відвести мікрофон навіть трохи подальше і рукою перед ним як би заглушити звук, тобто коли рука і голос ще виконують функцію сурдинки якоїсь.

А з іншого боку... Всі знають, що Елла померла страшно. У неї відтяли першу ногу, потім другу, потім вона стала сліпою. Вона у першому шлюбі була дружиною Рея Брауна, потім мала сина Рея Брауна-молодшого, який був дуже відомим чорним шлюзовим музикантом і швидко забув про свою матусю...

Людина, яка співала для мільйонів, залишилася одною. У похилому віці вона займалася благодійністю і дуже ретельно перевіряла кошти, чи надходять вони дітям.

Андрій Охрімович

Фіцджералд поєднала джаз і кращу популярну музику Америки. Найвеличніша з усіх імпровізаторів-вокалісток, вона могла посперечатися у винахідливості своїх соло з Діззі Гіллеспі, а наступним номером вона представляла чергову пісеньку дня, подаючи образ багато переконливіше, ніж голлівудські чи бродвейські виконавці.

Автори текстів були вдячні Фіцджералд: її чітка дикція гарантувала, що зміст кожного слова буде донесено публіці. Композитори були вдячні Фіцджералд: мелодію вона проспіває так, що всі дрібні нюанси, зібрані воєдино з геніальною легкістю, змусять пісню звучати.

Джазові музиканти любили її імпровізації.

Під час студійних записів, підтримувана біг-бендом, струнним оркестром чи просто гітаристом, вона процесу надавала спонтанності. Елла зривала овацію після того, як забувши текст пісні, вона одразу винаходила нову свінгуючу мелодію на перші-ліпші слова.

Олексій Коган

Я був на концерті у Варшаві, коли грав її постійний концертмейстер. Я ніколи не забуду три з половиною тисячі в залі. Вона ще була живою...

Я бачив в американському архіві у Вашингтоні власні речі, я бачив її французький паспорт, я навіть бачив перелік речей, які вона співала на Різдво... Я бачив перелік речей, написаних її рукою, знаю колекціонерів, які колекціонують такі папірці від Елли Фіцджералд.

Яка б мода не була б, мода на класичний костюм чи класичну сукню буде завжди. Щоб ти там не робив би, але чоловіку гарної статури буде гарно в костюмі, в сорочці з краваткою і в гарних черевиках... Так і її голос.

Я завжди думаю, дати б їй тоді сучасну студію і все, що можна сьогодні робити, ми б ще подивилися б, де були б всі джазові співачки.

Андрій Охрімович

“Кожний, хто спробує спонтанно імпровізувати, знає, що важче за все залишатися в межах заданих рамок гармонії теми. Можна бродити по різних ладах, ноти виходять у вас з-під рота через мілісекунду після того, як ви подумали про них... А її ноти проспівані абсолютно точно, легко, і, що найголовніше, свінгуючи," – писав Мел Торн у своїй “Історії джазу”.

Ну, а Дюк Еллінгтон писав, що "...її майстерність викликає в пам''яті слова маестро Тосканіні, який говорив про співаків, що це або гарний музикант, або ні. Елла була поза цими категоріями".

А чому вона вчить, скажімо, чоловіка, людину, яка вирішила прийти у джаз?

Олексій Коган

Колись Чарлі Паркер сказав дуже гарну фразу, Елла нею завжди керувалася: “Ти повинна вивчити все, що проспівали для тебе, потім досконало маєш користуватися власним голосом, а потім забути перше і друге і просто співати”. Тому вона вчить.

Вона завжди вважала, що дихання – це теж музика. Ось чому можна навчитися, тобто пауза, дихання теж є справжньою музикою, коли ти знаєш, як цим користуватися.

Андрій Охрімович

Якою була її духовна прокладка, вона була релігійною...?

Олексій Коган

Кажуть, що так. За нею не водилося такого: скандали, наркотики, пияцтво – це не про неї.

Знову ж таки це чорна музика. Як кажуть, білий співає звідси, кольоровий звідси, а чорна людина співає звідси. Це не можна пояснити, це, можливо, треба бути чорним, щоб знати.

Дуже відкрита. Я не пам’ятаю жодного скандалу, пов’язаного з Еллою. Її всі вважали якимсь божеством на землі.

Андрій Охрімович

Кажуть, що кожен має свою місію. Давай спробуємо з цієї позиції розглянути расове питання.

Ти кажеш, що чорна музика десь звідси, тобто десь нижче від пупка... Це, вочевидь, місія чорної музики?

Олексій Коган

Можливо й так, але я не можу про це говорити, бо я білий.

Був такий випадок у Києві. Колись приїхав південноафриканський гітарист Джонатан Батлєр і грав з нашими хлопцями. Йому дуже сподобалося. Коли ми потім говорили після концерту, то серед іншого він зазначив: “Ну просто фантастичний саксофоніст, басгітарист Толя Плотніков – просто фантастика”.

Я помітив, що йому не дуже зручно було з барабанщиком. І я запитав: “А як барабанщик? Що, поганий?” Була пауза, а потім відповідь: “Ти не розумієш, він непоганий, він білий”.

Як це можна пояснити? Я це можу зрозуміти тільки на рівні якихось асоціацій.

Андрій Охрімович

Беремо індіанську музику, індіанські ритми, японські барабани – саме цей расовий мент, місія кожної раси доносити щось...

Олексій Коган

А щодо її величності... Ось в мене також був прекрасний приклад. Молода співачка виступала на конкурсі в Донецьку. Я вів цей конкурс. Коли побачив назву пісні, яка була в репертуарі Елли Фіцджералд, я подумав, цій же дівчинці 17 років, що ж вона буде співати, адже після Елли зробити щось цією п’єсою дуже важко.

Причому коли слухаєш відомий хіт, то я завжди вважав так, що його треба грати зовсім не так, як ми звикли слухати, або грати краще, ніж оригінал...

Коли дівчинка проспівала тему і почала співати імпровізацію зняту нота в ноту з Елли Фіцджералд, до мене за куліси прибіг Олексій Кузнєцов, видатний російський гітарист, який був в журі, і сказав: “Зробіть щось, будь ласка, нехай вона взагалі не співає, тому що вона почала співати імпровізацію, і все журі їй вже підспівує, тому що всі знають, як це робила Елла”. І це було жахливо.

Андрій Охрімович

Це була, вочевидь, ілюзія, що, вступивши у великий слід, станеш сам великим. Так не буває.

Олексій Коган

Та дівчинка ще молода, у неї все попереду. Але вона продемонструвала не життя, а ілюзію життя.

Андрій Охрімович

Істину треба переживати, а не читати про неї.

Олексій Коган

Можливо.

Андрій Охрімович

Елла Фіцджералд разом із іншою унікальною співачкою – Біллі Холідей, очевидно, можуть бути названі найбільшими джазовими вокалістками двадцятого століття. Фіцджералд, яка померла в 1995-му році, досконало володіла технікою вокалу. Холідей, яка полишила цей світ у 1959-му році, спиралася більше на оголені емоції і підкреслену чуттєвість, тоді як Фіцжеральд була точною і технічною. Своїм чистим, сильним голосом вона демонструвала ясність і точність інтонування.

Література про неї... Взагалі література у музиці.

Олексій Коган

Дуже багато хто писав про неї, хто пише про історію американського джазу, хто пише взагалі про жіночий джазовий вокал взагалі, але я не пам’ятаю жодного, щоб хтось щось написав: “На тлі цих альбомів цей альбом був поганий”. Такого не було ніколи.

Андрій Охрімович

А що б ти радив почитати?

Олексій Коган

Мартіна Вільямса “Історію джазу”. Можна Вільяма Лінкольна Койлєра. Я можу направити усіх до робіт чудового російського музикознавця Леоніда Переверзіна, якому нещодавно виповнилося 75 років (так мені сказали). Я бажаю йому здоров’я. Я вважаю, що це один із найкращих дослідників творчості багатьох музикантів і Елли Фіцджералд також.

Андрій Охрімович

Український ринок достатньо заповнений джазовою музикою.

Олексій Коган

Мені здається, що так. Навіть у форматі МП-3 я бачив “Елла Фіцджералд” на Петрівці. Завжди є 5-7 альбомів “Зе бест”.

До речі, зараз на український ринок виходить компанія “Фентезі”, яка представляє диски з серії “Оріджнл джез клесік”.

Андрій Охрімович

Перед ефіром ми з тобою говорили про ту публіку, яку назвали “биками”. Чи здатна музика Елли щось різко поміняти у житті цього “бика”?

Олексій Коган

Я не хочу порівнювати нашу українську співачку (вона дуже гарна співачка) Лілю, яка одночасно співає джаз і є співачкою оперного театру. Колись вона готувала програму у клубі “Динамо-люкс”. Остання генеральна репетиція у нас була у клубі “Баді-гай”, якого вже немає, прийшли таких три “бички” поїсти у цей клуб і сіли, а на сцені була репетиція...

Я ніколи не забуду це смажене велике курча, яке було у їхніх руках, і коли Ліля почала співати пісню за версією Елли Фіцджералд, вони перестали її їсти. Ці застиглі якісь обличчя і цей жир на губах... Коли вона закінчила співати – розпочалися оплески шалені і склалося враження, що в залі вже добра джазова публіка (а їх було троє). Був момент істини. Мені здається, що це і є сила мистецтва.

Андрій Охрімович

На жаль, час програми вичерпано, однак ми з вами збагатились на ще одну пережиту істину. Розмова про Еллу Фіцджералд розкрила перед нами ще одну несподівану грань вічності. Виявляється, вічність – категорія жива і чуттєва, як музика.

Над програмою працювали: радіожурналіст та музикознавець Олексій Коган, тексти – Віктор Недоступ. Над звуком працював Михайло Петренко. Автор Андрій Охрімович.

Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.

Говорить радіо “Свобода”.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG