Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 00:01

“Споконвіку було Слово”: - Зустріч Президента України Віктора Ющенка зі Вселенським патріархом Варфоломієм І у Стамбулі; - Проблема надання українським церквам статусу юридичної особи; - Церковна реформа Феофана Прокоповича; - Книга французького історика Етьєна Тевенена “Українська ставка: що виявила Помаранчева революція”.


Василь Зілгалов

Аудіозапис програми:

Прага, 11 червня 2005 року.

Василь Зілгалов



Говорить “Радіо Свобода”!

В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було Слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті. У празькій студії перед мікрофоном - автор і укладач програми Василь Зілгалов. Мені допомагає за режисерським пультом звукооператор Міхал Плахі.

Подією, на яку в церковному і не лише церковному середовищі України чекали, стала на минулому тижні зустріч Президента України Віктора Ющенка зі Вселенським патріархом Варфоломієм І у Стамбулі. З тих заяв, що їх зробив Президент під час зустрічі, більш очевидним стають обриси релігійної політики, яку він збирається здійснювати. Водночас, Водночас, вже зараз зрозуміло, що українська влада, українське суспільство і українські церкви – не єдині суб’єкти цієї політики. Причому зовнішні сили, які впливають на цю політику, знаходяться не лише у Царгороді, який відвідав український президент. Далі – у матеріалі Віктора Єленського.

Віктор Єленський

Отже, під час зустрічі з патріархом Варфоломієм І Віктор Ющенко визнав, що – цитую: „сьогодні українське суспільство чекає на створення єдиної помісної Православної Церкви”. Але він також зазначив, що „питання об’єднання – це виключно питання Церкви”. Президент зазначив також, що „влада діє чесно у церковних відносинах, адже усвідомлює делікатність цієї сфери”. І додав: „Ми демонструємо рівність до всіх Церков і дотримуємося принципу невтручання у церковні справи.” Відзначимо принаймні дві речі. Перша – Президент не прохав патріарха допомогти з врегулюванням канонічного статусу православних церков в Україні, які не визнані Православною Повнотою. Можливо, згадка про таке прохання не потрапила до офіційного повідомлення про зустріч. А можливо Віктор Ющенко розуміє, що вирішальною мірою це залежатиме від самих православних в Україні, від їхньої здатності до самоорганізації і піднесення якості церковного життя. По друге, треба визнати, що українська влада наразі послідовно притримується принципів рівного ставлення до церков, невтручання у внутрішні церковні справи, а також не давала підстав звинуватити її в упередженому ставленні до Української православної церкви Московського патріархату, на що, тобто на упереджене ставлення до священноначалля цієї церкви, нова влада таки мала б певні підстави. Прикметно, що і російський президент, і російський патріарх, це розуміли. Але російській світській і церковній дипломатії вдалося поставити українську владу у становище сторони, яка виправдовується.

Василь Зілгалов

Якраз у цьому місці ми підсилюємо матеріал Віктора Єленського інформаційним блоком зі Стамбула. Президент України Віктор Ющенко під час зустрічі зі Вселенським патріархом Варфоломієм І, яка відбулася 8 червня у Стамбулі, сказав, що: “ Сьогодні українське суспільство чекає на створення єдиної помісної православної церкви”. І Президент України також зазначив, що “питання об’єднання – це питання самої церкви”. Деякі деталі цієї зустрічі зі слів прес –секретаря Президента України Ірини Геращенко.

Ірина Геращенко

Ця зустріч стояла у графіку Президента України під час його перебування у Стамбулі. Президент України планував зустрітися зі Вселенським патріархом Варфоломієм І. Сьогодні відбулася ця зустріч. В ній також взяли участь з української сторони міністр закордонних справ Борис Тарасюк та перший заступник Державного секретаря України Олександр Моцек. Під час зустрічі Варфоломій І позитивно оцінив демократичні зміни в Україні і підкреслив, що своєю перемогою Віктор Ющенко відкрив Україні дорогу у Європу. В свою чергу Президент України підкреслив. Що нова влада і нова команда виступають за те, щоб налагодити прийнятні церковні стосунки в Україні. І він надзвичайно позитивно і оптимістично висловився відносно перспектив між церковних стосунків в Україні. Він підкреслив. Що питання об’єднання церков – це питання лише церкви. Але сьогодні українське суспільство дійсно чекає створення української помісної православної церкви. Президент України запросив Варфоломія І відвідати Україну, в свою чергу Варфоломей І у Килію відвідати свою резиденцію. І не виключено, що вже сьогодні після частини офіційного візиту Віктора Ющенка до Туреччини Президент заїде до резиденції.

Василь Зілгалов

А чи не йшлося про те, що Патріархат визнає незалежність церковної території, так би мовити, України території. Від Російської православної церкви.

Ірина Геращенко

Хочу сказати, що враховуючи делікатність питання, обидві сторони займають дуже делікатну в цьому питанні позицію. В першу чергу говоридося, що українська сторона гарантує взаємоповагу і коректне ставлення до всі церков і дякую Вселенському патріарху за виважену позицію відносно ситуації в Україні.

Василь Зілгалов

І Віктор Єленськипй завершує свій матеріал, в якому аналізує можливі наслідки цієї зустрічі для релігійної ситуації в Україні.

Віктор Єленський

Відтак, Віктор Ющенко, який під час своєї виборчої кампанії у жодний спосіб не образив Московський патріархат, який був до нього, пам’ятаємо, зовсім не таким поблажливим, почав переконувати патріарха Алексія ІІ у незмінній повазі і, обіцяти йому недоторканість інтересів його церкви в Україні. Далі це ж зробили інші посадовці – від секретаря Ради безпеки і оборони Петра Порошенка до члена Вищої Церковної Ради УПЦ Київського патріархату, а віднедавна і рівненського губернатора Василя Червонія.

Між тим, у російському політикумі, скидається, не вважають принцип невтручання застосовуваним до українських церковних справ. Тут остаточно почали позиціонувати Українську православну церкву Московського патріархату як російську інституцію в Україні і розглядати її як важливе знаряддя впливу на сусідню країну. Ознак, які б свідчили про неможливість повторення апробованого на минулорічних президентських виборах дестабілізаційного сценарію розігрування церковної карти на парламентських виборах 2006 року, не спостерігається.

Натомість, складається враження, що на російських кордонах, майже як за часів царя-фельдфебеля Миколи І, пильнують: чи не підкрадається, бува, з ворожих країв “помаранчева примара”? У тому числі, під релігійною машкарою. У кожному разі, боротьбу із церковним розколом у Брянській єпархії місцева влада, за повідомленням порталу Credo.ru, здійснює трохи не під гаслами протидії можливому “експортові помаранчевої революції”. При цьому вони покликаються на складнощі “статусу прикордонної з Україною області”, який, тобто статус, потребує особливої пильності і врахування – далі я цитую “можливого впливу інших православних юрисдикцій...які діють паралельно з політичними процесами, котрі відбуваються в українському суспільстві”. Кінець цитати і боюся, що українському керівництву знов доведеться виправдовуватися.

Василь Зілгалов

Закон Божий, як стверджують представники різних віровчень, є дороговказом для віруючих. Втім, для того аби повною мірою задовольнити своє право на свободу совісті церква потребує врегулювання своєї діяльності законодавством світським. Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”, що було ухвалено ще у 1991 році, в основному виконує це непросте завдання, однак за 14 років багато що змінилося. То ж законодавство потребує змін. Тему досліджує Микола Закалюжний.

Микола Закалюжний

Цікава річ, що всі питання, пов’язані із релігійними стосунками та їхнім врегулюванням, обговорюються на унікальному зібранні - Раді Церков. Тут будь-яка пропозиція, яка претендує на подальше законодавче оформлення, повинна отримати одноголосну підтримку. Втім, у питанні що стосується надання церквам статусу юридичної особи цього не сталося. Чому? Пояснює Олег Бай, заступник голови Державного комітету України у справах релігій.

Олег Бай

Якщо релігійна організацяі хоче набути статусу юридичної особи, вона реєструє в місцевих органах влади свої статути. Після чого набуває статус юридичної особи зі всіма правами юридичної особи. Немає статусу юридичної особи юридична організація як інституція. Вертикаль церковної організації не має статусу юридичної особи, скажімо так, щоб релігійні організації, яків належать до певної церкви, щоб вони всі входили до цієї церкви, щоб вона була єдиною юридичною інституцією. Але це створює певні проблеми. Зараз релігійна організація може визначити своє канонічне підпорядкування. Наприклад ми були в одній церкві, у нас є кілька гілок православ’я зараз, а перейшли в іншу канонічну юрисдикцію. Поки ми, як релігійна організація є юридичною особою, ми самі це вирішуємо, коли вся церква є юридичною інституцію, тоді право такого переходу. Очевидно буде обмежене. Не всі церкви пристають на вирішення цього питання.

Микола Закалюжний

Серед церков, які висловилися проти набуття статусу юридичної особи, Українська православна церква Київського патріархату. Говорить Патріарх Київський і всієї України - Руси Філарет.

Патріарх Філарет

На даному етапі наша церква просить Верховну раду, щоб церкві як установі не надавали статусу юридичної особи. Чому? Тому що українське православ’я розділене і якщо Московському патріархату буде надано право юридичної особи, то це за Московським патріархатом як церквою буде закріплене все церковне майно, яким вони володіють. А це означає, що потім віруючі, які належать до Московського патріархату будуть переходити до Київського патріархату, то майно залишиться в Київському патріархаті. Тоді це буде служити перешкодою для утворення єдиної в Україні помісної православної церкви. А коли буде утворена в Україні єдина помісна православна церква, незалежна від Московського патріархату, то тоді ми будемо просити Верховну раду, щоб право юридичної особи надали церкві як установі.

Василь Зілгалов

Перериваючи на хвилину репортаж Миколи За калюжного поінформуємо слухачів “Споконвіку було Слово” інформацією з релігійного життя в Україні. Президент України Віктор Ющенко доручив Міністерству освіти розробити спеціальний курс нового предмету для загальноосвітніх шкіл держави «Етика віри». Відповідне доручення Віктор Ющенко дав під час засідання круглого столу “З любов’ю та турботою до дітей”. Про це повідомляють 9 червня представники мас - медіа України: “Віктор Ющенко поставив завдання розпочати з 1 вересня в школах України курст етики віри. І висловив надію, що міністерство освіти встигне за 2- 3 місяці опрацювати це питання”.

“Ідеться про Бога, віру в тій чи іншій формі, не ставиться за мету однобічне висвітлення цього питання. Слід взяти загальні підходи всіх церков”, - підкреслив Президент України, зазначивши, що назву цього курсу ще слід продумати.

І Микола За калюжний завершує аналіз проблеми набуття статусу юридичної особи церквами в Україні.

Микола Закалюжний

Українська православна церква Московського патріархату має інакшу позицію. Вона за набуття статусу юридичної особи.

Олександр Шеремет

Настоятель Святокирилівської церкви, протоієрей Олександр Шеремет. Наше ставлення дуже позитивне, ми цього прагнемо, бо церква має бути юридичною особою. У нас тільки кожна парафія є юридичною особою, а треба, щоб була вся церква. В радянські часи не хотіли надати церкві такого статусу, обезлічили, тому має бути церква також юридична.

Микола Закалюжний

У політичних колах, які тою чи іншою мірою тяжіють до певних конфесій також не має єдності. Комуністи, які зазвичай. підтримують позицію Української православної церкви московського патріархату, у питанні надання церкві статусу юридичної особи, також підтримали позицію УПЦ Московського патріархату. Говорить лідер комуністів Петро Симоненко.

Петро Симоненко

Ми сьогодні, комуністи, ведемо боротьбу за те, щоб церква була юридичною особою. І цим захистити право віруючих і на майно, і на історичні цінності та і на багато що інше.

Микола Закалюжний

Голова Української народної партії Юрій Костенко з питання надання церкві юридичного статусу має іншу ніж комуністи, позицію.

Юрій Костенко

Українській церкві бракує не статусу юридичної особи, а державної політики, яка б сприяла формуванню духовного суспільства, а також сприянню того, аби церква не переслідувалась в силу політичних міркувань. Згадайте побиття Філарета в Маріуполі. Тому не в статусі юридичному треба шукати причину тих духовних негараздів, які є сьогодні в Українському суспільстві, а в відсутності на державному рівні політики, яка сприяла б тому, щоб духовність стала нормою нашого життя.

Микола Закалюжний

Зважаючи на релігійні симпатії політичних сил, а також на політичні пріоритети певних церков, питання надання статусу юридичної особи церкві зависло у повітрі. Втім, у такому разі діють ті закони які діють, а до нових, необхідно ще дозріти.

Микола Закалюжний, Радіо “Свобода”, Київ.

Василь Зілгалов

324 роки тому у Києві народився український філософ, богослов, історик, поет,політик Феофан Прокопович. Він був автором церковної реформи, яка на 2 століття визначила верховенство держави і щодо Російської церкви, і щодо підпорядкованої їй церкви Української. Розповідає мій колега Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Корінний киянин Єлеазар Прокопович народився 8 червня 1681 року. Закінчивши навчання у Києво-Могилянській академії, він виїхав до Західної України і там прийняв греко-католицьку віру. Упродовж чотирьох років він вивчав філософію і богослов’я у католицькому училищі на Волині та в єзуїтській Колеґії Святого Афанасія у Римі.

Двадцяти одного року Прокопович повернувся до України, у Почаївській лаврі перейшов у православ’я і від Київського митрополита Варлама Ясинського прийняв чернечий постриг під іменем Феофана. Після повернення до «другого Єрусалима», як він називав Київ, Прокопович викладав у Києво-Могилянській академії піїтику, риторику та філософію. Згодом він був обраний префектом Академії, тобто помічником ректора. Прокопович приятелював з Іваном Мазепою, прославляв гетьмана у проповідях і присвятив йому свою віршовану історичну драму «Володимир».

Дізнавшись про повстання Мазепи, Прокопович перетворився, за словами київського воєводи, на єдиного у цілому Києві прихильника Москви і публічно називав гетьмана «сповненим диявольського духу новим Юдою». Він розробив церемонію анафемствування Мазепи у Глухові, під час якої священики обертали чорні свічки полум’ям униз. Коли ж після Полтавської битви цар Петро Перший прибув до Києва, Прокопович виголосив йому у Софійському соборі панегірик під назвою «Слово похвальне про преславну над військами свейськими перемогу». Невдовзі цар призначив Прокоповича ігуменом Братського монастиря та ректором Києво-Могилянської академії.

1716 року тридцятип’ятирічній Прокопович переїхав до Санкт-Петербурґа і став там єпископом Псковським і Нарвським, згодом архієпископом Новгородським, а також головним радником Петра Першого. Він розробив засади церковної реформи, яка полягала у скасуванні патріаршого устрою Російської православної церкви та підпорядкуванні її державній владі.

Василь Зілгалов

Ми перериваємо матеріал Віталія Пономарьова з тим, щоб продовжити його далі. Але я насамперед наведу деякі думки експертів у Києві про створення єдиної помісної православної церкви в Україні, що, звичайно, вони висловили після зустрічі Президента України з Константинопольським патріархом Варфоломієм І, яка пройшла, як ми вже повідомляли 8 червня у Стамбулі.

Зокрема академік Національної академії наук Іван Дзюба вважає, що помісна церква необхідна для національного самовизначення, національної ідентифікації. Крім того її створення має припинити використання церкви як інструменту антиукраїнської політики”, - відзначає Іван Дзюба.

Віце ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович допустив можливість розділення православ’я в Україні на орієнтоване на Москву і на Константинополь. Проте він не вважає такий розподіл катастрофічним. На його думку, не припустимим було б збереження монополії Москви у вирішенні українських православних справ.

Головний редактор газети “Наша віра” Євген Сверстюк вважає, що Віктор Ющенко виходить саме з необхідності покласти край розколу українського православ’я на ворогуючі між собою церкви, а не глибоких проблем теологічного характеру.

На думку доктора мистецтвознавства Вадима Скуратівського, Україна повинна наслідувати приклад Німеччини 19 ст., яка при канцлері Отто фон Бісмарку фактично політично від’єдналася від римо – католицької церкви, не порушуючи її прав. Скуратівський допустив можливість конфесійної залежності від Московського патріархату, але ні в якому разі не політичної.

Питання релігії в процесі створення православної помісної церкви в Україні. На думку, глави Центру вивчення політичних цінностей Олеся Донія відступають на задній план перед інтересами політики і національної безпеки. Він ставить під сумнів можливість Києва в адміністративному порядку об’єднати всі гілки православ’я в одну церкву і сумнівається, що Московський патріархат добровільно поступиться своїми парафіями. Також Олесь Доній відзначає існування проблеми вибору в Україні мови богослужіння.

Директор Інституту національних стратегій Кость Бондаренко вважає, що в найближчі десятиліття, не дивлячись на зусилля Константинопольського патріархату, єдину помісну церкву в Україні створити не вдасться. На його думку , “якби навіть було благословення Варфоломія на створення єдиної помісної церкви, то є ще патріархія всієї Руси. Алексій, з огляду на фактор патріарха Алексія є фактор Московського патріархату, можна вважати, що фактор єдиної помісної церкви буде впиратися в цей фактор, не зважаючи на всі старання всесвітнього патріархату,” – переконаний Кость Бондаренко.

В свою чергу голова правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко заявив, що в даних умов реалізувати ідею єдиної помісної церкви досить складно. І це може привести до зворотних результатів.

Це були думки київських експертів про створення єдиної помісної православної церкви в Україні. І Віталій Пономарьов завершує свій матеріал про значення підпорядкування церкви державі, як це було при Феофані Прокоповичі, який служив російському імператору Петру І.

Віталій Пономарьов

Говорить священик Київського Макаріївського храму Української Православної Церкви отець Богдан Огучанський . Богдан Огучанський

Богдан Огучанський

Для всякої віруючої людини устрій церкви – це устрій спільноти, влаштованої за зразком ідеального світу – царства Божого. Тому в ній душевна свобода кожної людини поєднується з пошаною, послухом старшого, якого шанують, слухаються як батька, тому що він поставлений від Бога. Саме тому патріарх був для кожного віруючого таким батьком, який не має ніякої залежності від державного механізму. І от існування такої структури, звичайно, було більмом на оці для існування такої нової бюрократичної системи як царська Росія, яка була зацікавлена у скасуванні такої незалежної структури. Був скасований пост патріарха і з часом церква стала просто підрозділом відомства у справі релігійних ісповідувань, тобто частиною казенної державної машини. І Феофан Прокопович з його зовнішнім лоском, освіченістю, здатністю до придворних інтриг, він відіграв вагому роль у перетворенні цього механізму.

Віталій Пономарьов

Головною справою Прокоповича стало обґрунтування ідеології російської держави. Йому належить концепція єдності між Богом, народом та самодержавством, за якою світська влада визнавалася вищою від церкви. Прокопович був призначений віце-президентом новоствореного церковного Синоду і розробив так званий «Духовний реґламент», що визначав правила управління церквою. При цьому, на думку деяких істориків, Прокопович орієнтувався на відносини держави та протестанської церкви. Говорить священик Київського Макаріївського храму Української Православної Церкви отець Богдан Огучанський.

Богдан Огучанський

В протестантській традиції вона більш раціоналізована і протестантське богослов’я не бачить церкву як містичний організм, а бачить організацію звичайних людей. В такій раціональній організації устрою державного, церква має бути підрозділом державного організму. Це є дійсно протестантська позиція і для тих держав, які на той час існували, німецьких протестантських князівств. І з цієї точки зору Петро І і його послідовники намагалися перетворити церкву на частину державного організму. Це є протилежним суті християнського віровчення про церкву, яка не належить світу цьому, є частиною світу Божого на землі, як сказав сам Христос. Вона проросла в небесний світ і вона не має бути підпорядкована державному організму. Вона існує незалежно від нього.

Віталій Пономарьов

Феофан Прокопович помер у Санкт-Петербурзі 9 вересня 1736 року. А розроблена ним система державного управління церквою проіснувала аж до 1917 року. Віталій Пономарьов, радіо «Свобода», Київ.

Василь Зілгалов

У Франції вийшла книжка “Українська ставка: що виявила Помаранчева революція”. Автор цієї праці, французький історик Етьєн Тевенен розповідає не лише про події кінця 2004 року в Україні. Він подає короткий курс української історії, виділивши в окремий розділ голодомор 1932-33 років і сталінський та нацистський терори на Україні. У другій частині книжки, присвяченій деяким аспектам нинішньої України, розглядається релігійна картина України.

З автором книжки спілкувався по телефону наш київський кореспондент Тарас Марусик.

Тарас Марусик

“Ставки в релігійній сфері, важливість яких виходить за межі самої України”. Так називається розділ, присвячений релігійним питанням. Етьєн Тевенен відзначає досить високу релігійність українців, на яку суттєво не вплинули ні десятиліття офіційного атеїзму, ні антирелігійна пропаганда. Відповідно до недавніх опитувань, - пише французький історик, - лише 1% громадян України називають себе переконаними атеїстами і ще 10% - невіруючими. Приблизно 10% населення постійно ходять на богослужіння, а половина українців відвідують храми по великих святах. Це трохи більше, ніж реєструють сьогодні у Франції

Етьєн Тевенен пояснює таку стійкість у несприятливих умовах традиційною українською релігійністю.

Етьєн Тевенен: “У важкий період церквам відводиться, звичайно, головна роль, щоб пропонувати суспільствові цінності, духовні орієнтири, надію, щоб допомогти знайти людям сенс життя. Важливо також підтримати найуразливіші, найбідніші верстви населення. Українські церкви впродовж минулих років нерідко протистояли одна одній, перебували у конфлікті. Проте Україна може стати дуже важливим місцем для поширення екуменізму, зокрема між православними церквами і католиками. І якщо відбудеться серйозний екуменічний прогрес в Україні, це без сумніву відіб’ється і за межами України, тому що все, що відбувається в Україні, цікавить не лише українців, але й цілий світ”.

Я попросив Етьєна Тевенена, з огляду на досить складну міжконфесійну ситуацію в Україні, далеку на перший погляд від екуменізму, руху за об’єднання церков, прокоментувати зустріч Президента України Віктор Ющенка з Вселенським Патріархом Варфоломієм і запрошення останнього в Україну.

“Я думаю, що це також вписується в послідовність того, про що я казав: держава визнає важливість церков у житті суспільства. Крім того, я вбачаю в цьому кроці Президента України тяглість і зв’язок між тим, що відбулося під час “Помаранчевої революції” і сьогоднішнім днем”.

На закінчення - ще один уривок з книжки “Українська ставка: що виявила Помаранчева революція” французького історика Етьєна Тевенена, який викладає в університеті міста Нансі, що на сході Франції. Отже, цитата в перекладі з французької: “Зрештою, перемога Ющенка засвідчила поразку Російської православної церкви, яка дуже сильно втяглася у виборчу кампанію, тоді як ця перемога стала великою втіхою для інших церков. Звичайно, була організована 24 січня 2005 року міжконфесійна церемонія. Її основне спрямування полягало у загальному примиренні. Але почесне місце, справа від новообраного президента Ющенка, було віддане Філаретові, православному патріархові Києва, а не митрополитові Володимиру, який очолює Українську православну церкву, підпорядковану Московському патріархатові, і якому традиційно випадала ця честь” (к. ц.).

Василь Зілгалов



На цьому ми завершуємо програму “Споконвіку було Слово” на хвилях української редакції “Радіо Свобода”.

Нагадаю, що автор програми і укладач її Василь Зілгалов, допомагав мені у празькій студії Міхал Плахі.

І перш ніж попрощатися, нагадаю слухачам слова французького історика Етьєна Тевенена про перемогу Віктора Ющенка і додам, що за свідченнями істориків багатьох епох перемог у битвах – революціях було значно більше, аніж прикладів вдалого користування цими перемогами. Це варто пам’ятати тим, хто після гучних перемог хоче підкріпити їх добрими справами для людей.

Говорить радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG