Варшава, 14 червня 2005 - Польща та України досягли історичного компромісу, який дасть змогу прискорити процес примирення поміж двома народами і закрити деякі сторінки минулого – так, доволі одностайно, підсумовують польські оглядачі учорашнє рішення міської ради Львова, яка погодилась на відкриття польського військового цвинтаря у Львові. Цей захід відбудеться 24 червня. Візьмуть у ньому участь президенти обох країн, а також очікується декілька тисяч гостей з Польщі.
Підготовка до урочистого відкриття польського військового меморіалу у Львові почалася практично відразу після того, як у понеділок львівські депутати вирішили підтримати компромісний варіант угоди в цій справі, досягненої напередодні в ході складних переговорів поміж Варшавою та Києвом. Останнє слово в цьому процесі належало саме їм. “Таким чином можна стверджувати, що президент Ющенко дотримав даного кілька місяців тому слова про те, що польський цвинтар у Львові буде відкритий навесні цього року”, – звертає увагу "Дзеннік Заходні".
Президент Польщі Олександр Квасневський вже у вівторок повідомив, що 24 червня, разом з Віктором Ющенком візьме участь в урочистому відкритті відновленого військового меморіалу у Львові, який поляки називають Цвинтарем Орлят. Немає уже сумніву, що подія ця надзвичайно позитивно впишеться в контекст складного, а подекуди й драматичного процесу польсько-українського єднання, зазначає “Дзеннік Заходні”.
Польська преса нагадує, що Цвинтар Орлят у Львові відкритий напередодні Другої світової війни у 1939 році. Там спочило понад 2 тисячі молодих поляків, у багатьох випадках ще школярів, які у 1918 році брали участь у війні проти українців, ставкою при цьому була належність Львова і доля Західноукраїнської Республіки. Українці цю війну програли і, як написав колись покійний уже польській політик Яцек Куронь, нічого дивного, що всі нагадування про цю поразку українці, особливо старшого покоління, сприймають з почуттям болю та сорому.
В радянські часи цвинтар був майже повністю знищений. Польська сторона практично уже у 1989 році почала відновлювальні роботи, але згодом їх постійно блокувала міська влада. Львівським депутатам не подобалося те, що поляки відбудовують меморіал у формі цвинтаря-пам’ятника, який, за первісним задумом, мав нагадувати перехожим про історичний тріумф поляків над українцями. В результаті полякам довелося відмовитися від своїх намірів і у складних переговорах шукати компроміс. Це тривало практично десять останніх років.
Найбільшим каменем спотикання виявилася справа напису на так званій центральній плиті цвинтаря. Врешті-решт, після тривалих суперечок, був досягнутий компроміс. У понеділок львівські депутати погодились, щоб там були такі слова: “Тут лежить польський вояк, який поліг за батьківщину”.
Популярна польська "Ґазета Виборча" наголошує, що лише депутати з блоку Юлії Тимошенко не підтримали угоди. Інше польське видання - “Жечпосполіта” - зазначає, що результат голосування із задоволенням сприйняли присутні на засіданні ветерани Української Повстаньської Армії, яких у Польщі донині, хоча вже рідше, називають бандитами. Ґазета Виборча наводить слова голови Братства УПА Олеся Гуменюка:
“Я задоволений рішенням міської ради. Це добре, що поляки і українці таки добилися компромісу. Хто краще від нас розуміє, що як поляки, так і українці боролися за батьківщину, а полеглим на полі бою - пошана”.
Практично всі польські газети звертають увагу на те, що напередодні історичного голосування до львівських депутатів із спеціальним листом звернувся президент Ющенко. На думку газети "Жечпосполіта", Ющенко настільки переконливо наголошував на необхідності перегорнути цю цвинтарну сторінку в польсько-українських стосунках, що це безумовно мусило вплинути на позицію частини депутатів.
У свою чергу, польські електронні мас-медіа звернули увагу, що досягненю компромісу у цій надзвичай складній справі відчутно сприяло те, що минулого року більшість поляків підтримала Помаранчеву революцію. Ця підтримка була відчутна не лише у Львові, але практично по всій Україні. Це, на думку польських коментаторів, мусило вплинути на поставу львівських політиків.
Деякі газети вважають, що 24 червня відбудеться свого роду другий акт в складному процесі польсько-українського примирення. Першим вони називають відкриття польського цвинтаря у волинській Павлівці близько трьох років тому. Там відкривали цвинтар убитих в 1943 році поляків, водночас поруч відкрили пам’ятник польсько-українського єднання. Схоже, що третім актом будуть подібні заходи на території Польщі. Тут на відновлення чекає теж чимало цвинтарів, де спочили знищені у роки війни чи одразу після неї українці. Можливо, таким символічним місцем примирення стане давнє українське село Павлокома, мешканців якого в березні 1945 року знищили вояки польського збройного підпілля.
Підготовка до урочистого відкриття польського військового меморіалу у Львові почалася практично відразу після того, як у понеділок львівські депутати вирішили підтримати компромісний варіант угоди в цій справі, досягненої напередодні в ході складних переговорів поміж Варшавою та Києвом. Останнє слово в цьому процесі належало саме їм. “Таким чином можна стверджувати, що президент Ющенко дотримав даного кілька місяців тому слова про те, що польський цвинтар у Львові буде відкритий навесні цього року”, – звертає увагу "Дзеннік Заходні".
Президент Польщі Олександр Квасневський вже у вівторок повідомив, що 24 червня, разом з Віктором Ющенком візьме участь в урочистому відкритті відновленого військового меморіалу у Львові, який поляки називають Цвинтарем Орлят. Немає уже сумніву, що подія ця надзвичайно позитивно впишеться в контекст складного, а подекуди й драматичного процесу польсько-українського єднання, зазначає “Дзеннік Заходні”.
Польська преса нагадує, що Цвинтар Орлят у Львові відкритий напередодні Другої світової війни у 1939 році. Там спочило понад 2 тисячі молодих поляків, у багатьох випадках ще школярів, які у 1918 році брали участь у війні проти українців, ставкою при цьому була належність Львова і доля Західноукраїнської Республіки. Українці цю війну програли і, як написав колись покійний уже польській політик Яцек Куронь, нічого дивного, що всі нагадування про цю поразку українці, особливо старшого покоління, сприймають з почуттям болю та сорому.
В радянські часи цвинтар був майже повністю знищений. Польська сторона практично уже у 1989 році почала відновлювальні роботи, але згодом їх постійно блокувала міська влада. Львівським депутатам не подобалося те, що поляки відбудовують меморіал у формі цвинтаря-пам’ятника, який, за первісним задумом, мав нагадувати перехожим про історичний тріумф поляків над українцями. В результаті полякам довелося відмовитися від своїх намірів і у складних переговорах шукати компроміс. Це тривало практично десять останніх років.
Найбільшим каменем спотикання виявилася справа напису на так званій центральній плиті цвинтаря. Врешті-решт, після тривалих суперечок, був досягнутий компроміс. У понеділок львівські депутати погодились, щоб там були такі слова: “Тут лежить польський вояк, який поліг за батьківщину”.
Популярна польська "Ґазета Виборча" наголошує, що лише депутати з блоку Юлії Тимошенко не підтримали угоди. Інше польське видання - “Жечпосполіта” - зазначає, що результат голосування із задоволенням сприйняли присутні на засіданні ветерани Української Повстаньської Армії, яких у Польщі донині, хоча вже рідше, називають бандитами. Ґазета Виборча наводить слова голови Братства УПА Олеся Гуменюка:
“Я задоволений рішенням міської ради. Це добре, що поляки і українці таки добилися компромісу. Хто краще від нас розуміє, що як поляки, так і українці боролися за батьківщину, а полеглим на полі бою - пошана”.
Практично всі польські газети звертають увагу на те, що напередодні історичного голосування до львівських депутатів із спеціальним листом звернувся президент Ющенко. На думку газети "Жечпосполіта", Ющенко настільки переконливо наголошував на необхідності перегорнути цю цвинтарну сторінку в польсько-українських стосунках, що це безумовно мусило вплинути на позицію частини депутатів.
У свою чергу, польські електронні мас-медіа звернули увагу, що досягненю компромісу у цій надзвичай складній справі відчутно сприяло те, що минулого року більшість поляків підтримала Помаранчеву революцію. Ця підтримка була відчутна не лише у Львові, але практично по всій Україні. Це, на думку польських коментаторів, мусило вплинути на поставу львівських політиків.
Деякі газети вважають, що 24 червня відбудеться свого роду другий акт в складному процесі польсько-українського примирення. Першим вони називають відкриття польського цвинтаря у волинській Павлівці близько трьох років тому. Там відкривали цвинтар убитих в 1943 році поляків, водночас поруч відкрили пам’ятник польсько-українського єднання. Схоже, що третім актом будуть подібні заходи на території Польщі. Тут на відновлення чекає теж чимало цвинтарів, де спочили знищені у роки війни чи одразу після неї українці. Можливо, таким символічним місцем примирення стане давнє українське село Павлокома, мешканців якого в березні 1945 року знищили вояки польського збройного підпілля.
