Дещо змінилося назавжди: багато українців каже, що почувається значно вільніше, деякі підприємства вивели з тіньової економіки. Але є й розчарування – і деяких із них можна було уникнути, пише “Економіст”.
Ось, наприклад, обіцянка президента Віктора Ющенка переглянути найшахрайськіші приватизації його попередника. Тижневик здивований, що і Ющенко, і прем’єр-міністр Юлія Тимошенко ухиляються від точних відповідей, і досі не відома кількість таких фірм, критерії їхнього відбору й механізми реприватизації. Інша необхідна річ, на думку тижневика, що треба було заспокоїти східну й південну Україну, які переважно підтримали Ющенкового суперника Віктора Януковича.
Помилки були не лише в тому, чого не зробили потрібного, а й що зробили хибного – зокрема в економічній політиці. Як прокоментував британському тижневикові один західний дипломат у Києві дії української влади, “вони закручують гайки”. Найкричущішим прикладом було, коли Тимошенко обмежила ціни на пальне, що призвело лише до його нестачі. Серед інших хибних кроків “Економіст” називає те, що Україна так і не ухвалила необхідних заходів, аби вступити до Світової організації торгівлі.
Революції можуть змінювати влади, але вони не здатні миттєво перетворити країну. І Ющенка не варто звинувачувати в деяких найбільш важковиліковних вадах України, наголошує журнал, – таких, як корупція. За словами деяких підприємців, справи з цим поліпшуються, хоча й суперечливим чином. Як каже один із російських гостей Донецька, “півроку тому я знав, кому, коли й скільки давати. А тепер не знаю”.
Деякі з розчарувань від недовгого ще перебування Ющенка на посаді можна списати на завеликі очікування по минулорічній виборчій драмі. Але інші випливають із революційних доцільностей: різним частинам альянсу, що підштовхнув Ющенка на президентство, довелося заплатити урядовими посадами. Наслідком стали суперечності й розколи, і ідеологічні, й особисті, зазначає “Економіст”.
Парламентські вибори наступного березня посилюють популістичні тенденції. Чи ж зможуть після виборів Ющенко і Тимошенко (якщо вона залишиться на посаді) повчитися з власних помилок і реабілітувати Помаранчеву революцію? – запитує журнал.
Обоє й далі популярні. А українці навчилися бути терплячими. Але Ющенко мусить бути твердішим, якщо хоче подолати загнилі й дратівливі патологічні хвороби української політики, вважає британський тижневик “Економіст”.
Цілу низку статей присвячує становищу в Україні і німецький щоденник “Вельт”. В одній із них, “Сподівання на бум”, газета висловлює думку, що по зміні влади в Україні багато іноземних підприємств вичікують на найкращий момент для інвестицій. І це видання називає те, як українська влада поведеться з великими приватизаційними оборудками старого режиму, “особливо дратівливим”.
Тему продовжує стаття “Революціонери сваряться”. Українська влада ще не знайшла свого ритму, а невпевненість відлякує інвесторів, пише “Вельт”. На думку автора статті, українську економіку паралізує смикана політика української влади й постійні суперечки між президентом Ющенком і прем’єром Тимошенко: коли імпульсивна Тимошенко щось оголосить, а скоро по тому Ющенко домагається, щоб усе було інакше, настає хаос. А згадуючи про кризу з пальним, газета пише, що Тимошенко нерідко бракує передбачливості.
А все-таки нові київські керівники користуються тим часом підтримкою мешканців країни: їм зараховують те, що вони долають пережитки своїх попередників, поборюють корупцію й сваволю чиновників і мусять відкрити свою країну, щоб стати гідними вступити до ЄС. Добру можливість здобути для цього довіру й розуміння дає Світовий економічний форум у Києві, пише “Вельт”.
Іще рік тому ніхто не вважав би за можливе те, що сталося вчора, коли президент Ющенко відкрив у Києві “міні-Давос”, веде далі німецький щоденник в іншому короткому коментарі, що переважно присвячений переглядові сумнівних приватизацій часів старої системи. Коментатор газети вважає, що не варто очікувати відходу Тимошенко з уряду. У найважливіших випадках вона пов’язується з Ющенком одним мотузком, пише автор. Крах у Києві? – Та ні, просто Помаранчева революція мусить іти далі, підсумовує німецький щоденник “Вельт”.
