Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 14:42

Зміни в українському телерадіопросторі. Чи вони дійсно відбуваються? Яка їх якість? Чи призведе це до появи незалежних ЗМІ?


Василь Зілгалов Гості: Ігор Курус - член Нацради України з питань теле- і радіомовлення; В’ячеслав Піховшек - тележурналіст з каналу “1+1”; Наталія Лігачова - журналістка, представник сайту “Телекритика” (телефоном).


Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:

Київ-Прага, 17 червня 2005 року.

Василь Зілгалов

Доброго вечора, шановні слухачі. У прямому ефірі “Вечірня Свобода”. З Вами з Праги ведучий Василь Зілгалов.

Сьогодні у нашій київській студії на телефонному зв’язку з нами не лише тележурналісти і медіа-критики, але й представники структури, від якої залежить чесність правил гри у інформаційному просторі України. Я маю на увазі представника Нацради з питань телебачення і радіомовлення.

І хотілося б, щоб мова пішла не просто про свободу слова і свободу преси сьогодні, а й про речі, з цим пов’язані, але системні. Тобто подискутувати тему змін в українському телерадіопросторі, чи вони дійсно відбуваються, яка їх якість, чи призведе це до появи незалежних ЗМІ. Тобто українські ЗМІ, зміни, що за ними.

Я вітаю у київській студії наших шановних гостей. Це член Нацради України з питань теле- і радіомовлення, пана Ігора Куруса. Також тележурналіста, частого гостя донедавна, бо пізніше він щось менше до нас ходив, але тепер знову буде, В’ячеслав Піховшек з каналу “1+1”. І з нами на телефонному зв’язку – відома журналістка в Україні, представник сайту “Телекритика”, пані Наталія Лігачова.

Сьогодні у нас будуть також представлені думки, які стосуються нашої дискусії мистецтвознавців, представників різних телевізійних каналів. Але це в процесі нашої програми “Вечірня Свобода”.

Слухачам нагадаю телефон у київській студії 490-29 05, код Києва 044. Можете телефонувати і ставити питання учасникам нашої дискусії. Отож, ми продовжуємо.

З першим питанням хочу звернутися до представника органу, який веде правила гри на українському медіа-просторі, до пана Куруса.

Пане Курус, пам’ятаєте, як навесні Президент України сказав, що він знає, кому належать ЗМІ в Україні, назвав двох людей без прізвищ, але підкреслив, що одному з них тоді належало більше 200 ліцензій на мовлення, точніше 268. А другому, якщо не помиляюся, Президент вніс уточнення, належав весь метровий діапазон.

І тоді Президент сказав риторично, що, мовляв, про яку свободу ЗМІ, тим більше слова, може йти мова в даній ситуації. Це було в березні цього року. Я хочу запитати, що змінилося з того часу, як Президент озвучив ці факти. Ігор Курус

Нічого не змінилося. Власники як були, так і є.

Василь Зілгалов

Як Ви вважаєте, чим мав рацію тоді Президент, коли говорив, що це є не нормальне явище?

Ігор Курус

Ви розумієте, я в меншій мірі хотів би коментувати слова Президента, тому що він сказав те, що знав, те, що йому сказали. Я міг би внести деякі технологічні уточнення.

Не 260 ліцензій, а 260 частотний присвоєнь, умовно кажучи. І навіть я, спеціаліст, який займається телебаченням і радіо останні 10 років впритул, то я зараз вам не можу назвати точної цифри частот, якими поширюється кампанія.

Це приблизно “УТ-1” – це 400 з чимось, “1+1” – порядку 380, на скільки я пригадую, 387 частотних присвоєнь. “Інтер” – 350-340, тобто якщо Президент назвав ці цифри, то не виключено, що він міг і помилитися.

Василь Зілгалов

Пане Курус, як Ви вважаєте, як представник такої організації як Нарада з питань телебачення і радіомовлення, за ті 14 років, що минули, чи в правовому полі, якщо враховувати міжнародні стандарти розподілу ліцензій, досвід інших країн демократичних, чи ці ліцензії, про які ми вже говорили, про інші ліцензії, чи вони розподілялися демократично, і та продекларована новою Нацрадою, на скільки я пам’ятаю, на початку року ще йшлося про концепцію перегляду цих правил гри. Вона враховує той досвід?

Ігор Курус

Розумієте, 10 років тому була створена Нацрада в Україні. 10 років тому був прийнятий Закон “Про телебачення і радіомовлення”, а також про Нацраду. Це дуже маленький термін, в який можна було б говорити чи вдалі принципи, чи вдалі правила гри, чи правила і принципи ліцензування і регулювання ринку.

Ринок мас-медіа дуже складний, це не є навіть ринок нафтопродуктів і ще чогось, тому що тут і політика, і вплив, що називається, на уми людей і таке інше.

Звичайно, було багато помилок, але дуже важливо, щоб були визначені правила, визначені законодавством, щоб ці правила поважалися всіма учасниками ринку, в тому числі і Нацрадою, і телерадіоорганізаціями.

Ви знаєте, що нещодавно 13 червня відбулося підписання з центральними телеканалами меморандум, про те, щоб телекомпанії (я думаю, що такий меморандум буде підписаний і з радіостанціями), щоб телекомпанії не виходили за рамки правил гри.

Тому що останнім часом, останній рік ми мали приклади, коли окремі власники телестанцій хотіли вийти за межі цих законодавчо установлених правил і придумували щось інше.

Я можу назвати приклад, скажімо, ліцензування частот через суди, так? І ви знаєте скандали, які можна назвати, це і НТН, і КРТ, я можу добавити сюди і “ТЕТ” і “Тоніс”, тобто це ті приклади, коли станції, власники каналів виходили поза межами правил гри і придумували свої, які є антизаконні.

І ми зараз робимо все, щоб все ж таки увійти в поле законодавства, завести ці станції, і все-таки працювати в рамках закону.

Василь Зілгалов

Дякую. Пані Лігачова, добрий вечір. Як Ви вважаєте, чи відбувається зміна правил гри? Чи необхідні, як сказав навесні Президент України, зміни ліцензування, щоб ЗМІ не належали двом людям, як він казав? Що Ви думаєте, з цієї точки зору, як телекритик?

Наталія Лігачова

Мені здається, що певні зміни, безумовно, відбуваються. Ось Ігор називав цей меморандум. Але, мені здається, не з тією швидкістю, як цього б хотілося, з одного боку.

А з іншого, є, як мені здається, і якісь негативні приклади. Поки що, на жаль, нова влада не засвідчила свого все ж таки великого бажання реформувати інформаційний простір як у напрямку того ж створення суспільного телебачення, так і надання більшої прозорості стосункам бізнесовим медіа.

І останні ситуації, які зараз виникають, ті чутки навколо тих же каналів, наприклад, “1+1” або “Інтера”, абсолютна відсутність будь-якої прозорої інформації: чи продають ці канали їхні власники, чи не продають, чи мають вони такий намір, чи йдуть перемовини...

Мені здається, що на тому тлі, коли немає таких досить суттєвих кроків нової влади до реформ і роздержавлення, і суспільного телебачення і таке інше, створюють ту ситуацію, коли починають вбачати в цих таких чутках щодо можливої зміни власників тиск влади, бажання влади за лаштунками зробити ці телеканали більш лояльними до неї, але не більш прозорими щодо законодавства.

Василь Зілгалов

Ми знаємо, що вчора ввечері, на скільки ми інформовані зі ЗМІ України, відбулися збори каналу “1+1”. Але нас мабуть менше хвилюють ці збори, нас більше хвилює сам принцип.

Пане Піховшек, Вас хвилює можлива зміна власників Вашого каналу?

В’ячеслав Піховшек

Ви знаєте, так склалося життя, що всю свою професійну кар’єру, за винятком 95-96 року, я пропрацював на студії “1+1”. І пропрацював при цих власниках, тобто Борисові Фуксмані і Олександру Роднянському.

Ми як співробітники, як обличчя телеканалу, можна так сказати, ми проінформовані про процеси, які йдуть. Нам сказали, що угода не укладена. Але давайте просто проаналізуємо відверто, максимально, як це може бути, ситуацію. Не поза межами правового поля, а просто логічно.

Єдиним мотивом, чому зараз може змінюватися власник, є, по суті кажучи, вибори, ті вибори, які зараз наступають. Це те, що перше приходить в голову.

Тобто сама ця ситуація, мені зараз трохи легше, я не керую новинною службою каналу “1+1”, так би я нервував би набагато більше. Сама ця ситуація, звичайно, тримає в напруженому стані всі 500 людей, які працюють в “1+1”.

Ніхто до пуття не знає, як це може повернутися, ніхто до пуття не знає, як може змінитися редакційна політика, оскільки люди бояться невідомого, то відповідно таке нервування є.

І тут мова йде не про правила гри, які відзначає Нацрада, яка веде себе, по моєму, як максимально демократична, користується усіма правовими механізмами, які є в країні, не зловживає ними. А мова йде про неформальні правила. Ми не знаємо, зміниться це чи не зміниться, якщо зміниться, то в яку сторону, і це відповідно спокою не додає.

Ігор Курус

Я хочу додати, що держава не може забезпечити прозорі стосунки в бізнесі, так би мовити. Тому що держава не знає, є власник, і власник що хоче, те й робить зі своїм бізнесом, правильно?

Ми до сих пір не знаємо... Я, припустимо, знаю про те, що відбувається на “плюсах”, тільки по чутках.

Тільки тоді, коли до нас офіційно звернеться студія “1+1” з заявою, ми будемо мати офіційний документ і будемо його розглядати.

Не може влада змусити власників каналів щось робити, тому що це буде переслідування і тиск. Мені здається, що влада лише спостерігає. Я б висловив лише одне застереження, що я б не хотів, щоб на “1+1” повторилася те, що було минулої осені.

В’ячеслав Піховшек

Я думаю, що ніхто б не хотів.

Наталія Лігачова

Безумовно, влада ні до чого не може змушувати власників. Але я знову повторю те, що я сказала, що якби влада демонструвала в тих царинах, де вона може це робити, бажання до реформ, в тому числі і до прозорості медіа-власництва, то і не було б таких підозр, що відбувається гра за неформальними правилами, як говорив В’ячеслав.

Але, на жаль, влада не демонструє тих кроків, які вона мала б демонструвати. В досить великих обсягах не демонструє. Це і породжує підозри.

Василь Зілгалов

В Україні тривають конфлікти довкола низки телерадіоканалів, зокрема довкола каналів “Київська Русь”, “Тоніс”, “НТН”.

Ми маємо думку керівника інформаційного мовлення каналу “НТН”, пані Катеринчук.

Пані Катеринчук

Власне, претензії Національної ради, котрі базуються стосовно непроведення конкурсу, вони на даний момент нелогічні, тому що Національна рада певний період часу сама не робила дієвих кроків для того, щоб конкурси проводилися. Зокрема, що стосується нашої телекомпанії. Після чого ми були змушені звернутися до суду.

Ми не отримали великих плюсів, тому що період нестабільності завжди негативно впливає на роботу телеканалу, на проекти в перспективі. Ми втратили кілька інвестиційних проектів, адже ні один іноземний інвестор вкладати кошти, а це мільйони доларів, в підприємство, котре має якість судові позови, звичайно, не хоче і не буде.

Хоча в даний момент мені б хотілося поспівчувати Національній раді, оскільки я сьогодні читала повідомлення про те, що Національна рада, на жаль, не має приміщення для нормальної роботи.

Я як громадянин України вважаю, що це погано, що держава зобов’язана забезпечити такий важливий конституційний орган всім необхідним для того, щоб Національна рада могла працювати, працювати і з нашим каналом, і з іншими каналами.

Я як керівник інформаційної служби можу сказати, що це право ми виборюємо усім колективом щодня, нашими новинами. Ми отримуємо реакцію глядачів, вона позитивна.

Я думаю, що і слухачі радіо “Свобода” теж можуть мати думку з цього приводу. В решті решт критичні зауваження нам більш цікаві, ніж позитивні відгуки.

Стосовно подальших судових розглядів, то на це є юристи, вони повинні працювати і будуть працювати.

Коли розпочалися проблеми, то перша, котра звернулася за коментарями і звернула увагу на цю ситуацію, була якраз радіостанція “Свобода”, що, звичайно, підкреслює її демократичний характер, її необхідність роботи в нашому суспільстві, котре, на жаль, до цього часу ще не є зовсім демократичним.

Ми вважали, вважаємо і будемо вважати, що ми праві, тим паче, що це підтвердили три судові інстанції.

В решті решт ми вважаємо, що необхідно міняти законодавство стосовно ліцензування і робити його більш прозорим, робити його більш чіткішим, і тоді, напевне, не буде виникати таких проблем, котрі виникали у різних каналів.

Василь Зілгалов

Пане, Курус, що Ви з приводу співчуття до Національної ради можете сказати?

Ігор Курус

Я дякую за співчуття. Я думаю, що нас все-таки забезпечать приміщенням, і це тільки позитивно буде для інформаційного телерадіопростору, тому що ми зможемо нормально працювати. Шість переїздів за 10 років роботи - це забагато.

Чесно кажучи, я хочу теж поспівчувати колективу “НТН”. Ну не винні ми, що власники пішли по такій слизькій дорозі.

Я вже говорив на декількох прес-конференціях свою думку, що якщо б, скажімо, “НТН” ввійшов у законодавче поле і отримав ліцензії як це необхідно, не через суди, бо ми знаємо, які суди приймають рішення, то я перший би говорив про те, щоб “НТН” став переможцем по тих чи інших частотах і конкурсах.

В даному випадку у нас є приклади, це є чотири компанії, які пішли на цей крок. Я дуже співчуваю колективу і розумію пані Наталію, яка говорить, що вони втратили інвестиції, тому що не можна довго їздити на краденій машині.

Василь Зілгалов

Пане Піховшек, як ви вважаєте, ці конфлікти, їх є чимало довкола телевізійних каналів, довкола радіоканалів, більше юридичні чи політично-правові?

В’ячеслав Піховшек

Я, можливо, скажу щось таке, що журналістам не дуже сподобається. Політики я тут особливої не бачу.

А з корпоративної точки зору, я, звичайно, підтримую журналістів “НТН”. Це непогані новини. Це новини, де дуже часто є дві точки зору, чого не вистачає кільком українським телеканалам. Але те, що треба діяти згідно закону, то це 100%.

Зрештою, ми зараз спостерігаємо повернення до законної процедури, і це визнає і Нарада, і “НТН”.

Ігор Курус

Я хочу ще додати.

Я би повністю відкинув політичну складову, тому що, скажіть, а за що ми тоді судимося з “Тонісом”? Він не опозиційний канал. Він на виборах працював, давав і нинішніх лідерів, і представників колишньої влади. Чому ми судимося? Тому, що ми судимося заради принципу. Ми хочемо ввести цю компанію у законодавче поле, для того, щоб їхні власники отримували інвестиції, і щоб журналісти могли нормально працювати.

Василь Зілгалов

Пані Лігачова, я чув що на Вашому сайті є інформація, що тут і вина влади, яка проявляє свою непрозорість в чомусь.

Наталія Лігачова

Так, я ж, власне, про це саме і кажу весь час, що влада не те, що непрозорість свою проявляє, вона не демонструє дуже таких важливих кроків у царині медіа, як до роздержавлення ЗМІ, до створення суспільного мовлення, до ініціювання законодавчих норм щодо більшої прозорості медіа-власності. В цьому і проблема.

Але це в меншій мірі стосується саме Нацради, саме того, мені здається, які кроки до цього робить Нацрада. Це все ж таки більше стосується таких структур, як Кабмін або ж Держсекретаріат.

Василь Зілгалов

У нас є слухач.

Добрий вечір!

Слухач

Добрий вечір!

На мою думку, телеінформаційний простір став демократичніший. Про це свідчить те, що пан Піховшек працює на каналі “1 плюс 1”, і його ніхто не переслідує.

І питання до пана Піховшек. В одній із передач він заявив про якісь зачистки з боку влади, то нехай пояснить, про які зачистки він говорив.

В’ячеслав Піховшек

Я відповім так коротко, як і питання, яке було сформульоване, тому що це не є темою нашої сьогоднішньої розмови.

По-перше, дякую за запитання. Чим жорсткіше запитання, тим легше мені насправді відповідати.

Йшлося про 18 тисяч звільнень, які по-різному тлумачать. Влада каже (до речі, вона має, і Ющенко має на це право) про те, що у влади має бути нове обличчя.

Є значна група людей, яка каже, що 18 тисяч – це все ж таки дуже багато для такої країни.

Дискусія з цього питання у пресі ведеться. Всі визнають, що це політично мотивовані звільнення. У даному випадку це дало мені підстави говорити про зачистки.

Василь Зілгалов

У нас є ще один слухач.

Добрий вечір!

Слухач

Добрий вечір!

Петро. Київ.

Я вас слухаю і хочу задати питання. Про роботу і вплив на маси ЗМІ ви говорите, мається на увазі, що ідеальні умови, ніби вся Україна бачить і чує по радіо Київ. Це не так.

У мене питання. Коли Україна побачить все ТБ і почує все радіо, тоді і буде об’єктивна всеукраїнська характеристика ЗМІ.

Дякую.

В’ячеслав Піховшек

Це дуже важливе питання. Я вважаю, що це одне із того, що мені ще не вдалося особисто зробити на ТБ. Я це багато пропонував, але “його величність” рейтинг трошки не давав можливості це зробити. Наприклад, зробити телевізійні мости в середині країни треба, щоб країна побачила одне одного. Мова йде не тільки про наші стандартні телевізійні штуки, коли береться Красний Луч з Луганщини і Броди, асоціація вояків УПА із Бродів (я гарантую, що тут би був такий скандал в ефірі, що рейтинг був би моментально нормальний), але мова йде про те, щоб люди говорили, люди спілкувалися один з одним і робили.

На жаль, всі програмні документи кожного телеканалу виписані і затверджені Національною радою таким чином, що вони досить гнучкі, тобто телеканали в середині можуть собі управляти як завгодно.

Можливо, це не зовсім функція телевізійного каналу, на якому я працюю. Я не знаю. Можливо, ця моя ідея пригодиться для УТ-1, бо там А.Шевченко починає займатися суспільним мовленням, то я рекомендував би подібне зробити. Це просто проситься, так само, як і проситься діалог між нами і Прагою, між нами і Варшавою, між нами і Румунією, тому що ми дуже часто українці про себе говоримо, що ми такі унікальні-унікальні, а насправді 10-й і 15-й раз винаходимо один й той самий велосипед. Це б було дуже цікаве питання.

Я повністю погоджуюся з глядачем, що Україна живе в регіонах, але насправді ми недостатньо з цим працюємо.

Ігор Курус

Якщо дозволите, В’ячеслав сказав, з приводу, такої програмної складової, я хотів би з такої технологічної. Це дуже класне запитання пан Петро задав. Річ в тому, що в нас, фактично, один канал тільки добудований, тобто один канал покриває всю територію України за документами-формальними, не формально він не покриває “УТ-1”. Всі інші кампанії, це компанії, які ми там називаємо “блискавками” чи як, тобто це компанія, яка покриває певну територію, а потім її білі плями навіть ніхто не бачить.

Пригадайте цей анекдот, коли на Волині спитали навіщо вибори, якщо Лукашенко ще буде 5 років президентом нашим. Так. В нас саме рада проводить “паспортизацію” регіонів так званих, тому що ми всі зіткнулися з проблемою на першому конкурсі, що ми не знаємо оперативної інформації, що відбувається в регіоні.

Я згідний з В’ячеславом, що ліцензії і так виписані, що їх можна обходити будь-яким чином. І компанія, яка вела мовлення музичне, вона може стати інформаційною компанією, і ліцензію вона не буде порушувати.

Зараз, коли ми дізнаємося цю паспортизацію про одне, ми будемо мати оперативну інформацію з кожного регіону, ми будемо знати, що там відбувається і ми будемо розуміти, що там треба, як робити те, щоб глядачі і слухачі отримували інформацію, хоча б з різних джерел і різнобічно. Щоб не складалося враження, що в Україні вже війна народів або комунізм.

Я думаю, що це правильно, коли канали і інформаційні джерела дають різну інформацію, щоб людина сама прийняла рішення, що все таки в цій країні відбувається в кінці-кінців.

Василь Зілгалов

Шалена кількість телефонних дзвінків у нас і знову є слухач.

Добрий вечір, будь ласка.

Слухач

Відомо, до помаранчевої революції, до виборів телебачення було приватизовано бандитською владою. На неї працювали: Піховшек, Джангіров, Погребінський і інші. А головні, це Піховшек і Джангіров, вони обливали грязюкою опозицію Ющенка і Юлії Тимошенко, як завгодно, причому, наглим чином. І ви вели це в очах громадян, ви, скажімо, антиукраїнці виступаєте.

Тепер говорите про зачистки. Про, які зачистки? Вам по доброму і близько не треба допускати до телебачення, тому що ви брехуни і служили в тій злочинній владі. Поясність, будь ласка, в чому справа? Як Ви поясните це?

В’ячеслав Піховшек

Спробую пояснити. Якщо ми живемо в нормальній демократичній країні, тоді тут можуть бути присутні дуже багато точок зору різних, в тому числі, я шаную право слухача радіо “Свобода”, який ставив це питання, на його оцінку в ситуації, як він оцінює нашу роботу.

Є дуже мало чим гордитися в нашій роботі під час виборчої кампанії, є дуже багато чого соромитися. Скажімо, мені достатньо соромно, найбільш мені за це соромно, що 149 днів Ющенко прямою мовою синхронами не було в ефірі.

Що стосується права на особисту точку зору, права на те, що людина висловлює свою позицію (я наполягаю на тому, що таке право є в ефірі), моя позиція, це тільки моя позиція, перед моєю позицією є інші позиції я її нікому не нав’язую. Моя справа говорити аргументами і логікою. Так що в даному випадку хочемо жити в демократичній країні, то ми повинні навчитися слухати один одного.

Василь Зілгалов

Пані Лігачова, я хочу, щоб Ви все ж таки активніше брали участь в нашій розмові. Ми вже маємо багато оцінок експертів, що стосується регіонів, які сьогодні зачепили... Кажуть, що ніяких змін у становищі ЗМІ на місцях не відбулося, позитивних змін. Йдеться про те, що і економічний... журналісті, тіньова зарплата, засилля власників і диктат їхній, особливо, це відчувається на місцях.

Я хотів Вас запитати пані Лігачова про таке. Взагалі, от параметри незалежного ЗМІ, якщо дуже коротко Ви можете їх назвати, і чи є такі ЗМІ, які відповідають цим параметрам в Україні?

Наталія Лігачова

Власне у всьому світі є проблема саме з незалежними ЗМІ, бо ні для кого не секрет, що приватні ЗМІ, це не незалежні ЗМІ, якщо розуміти під незалежністю права саме журналіста казати те, що він хоче і думає.

Зазвичай, це поняття незалежності складають все ж таки від політичної влади, але є ще незалежність від власників, які дуже часто диктують ту чи іншу редакційну політику. Але є такі думки, що власне у всіх країнах, в тому числі і розвинутих саме незалежними ЗМІ, більш того, можуть бути ті, які існують на некомерційній основі.

Тобто, якщо влада забезпечує, з одного боку незалежність від себе ЗМІ в Україні, а з іншого боку є можливість у різних фондів бізнес-структур створювати невеличкі громадські ЗМІ так звані, то вони і можуть відображати найбільш адекватно саме громадську думку.

В той же час все ж таки, якщо казати про наші реалії і регіональні ЗМІ, то перш за все маємо вести мову не про незалежність ЗМІ мабуть зараз, а про плюралістичні ЗМІ про те, щоб були ЗМІ, які належать людям з різними політичними уподобаннями, і щоб в рамках одного ЗМІ було дві або три, або ще більше точки зору.

Ось тоді громадяни зможуть отримувати навіть залежних від обставин, від власників ЗМІ, але зможуть отримувати певні спецінформації.

Василь Зілгалов

Я хочу насамперед всім нам дати можливість послухати один фрагмент, що стосується українського телебачення. Пан Скуратівський, київський мистецтвознавець, що він думає про українське телебачення?

Вадим Скуратівський

Відверто кажучи, я не стільки шокований підлою поведінкою абсолютної більшості українських каналів до грудня минулого року, я побачив оте саме неймовірне холуйство, з яким ці самі канали, працювали на одного кандидата і безсовісний характер всіх зусиль цих самих каналів.

Відверто кажучи, їхня нинішня поведінка, вона мені видається ніби не цікавою. Насправді, ці канали показали себе в тій самій ситуації з такого боку, що цих ознак, рис і характеристики вистачить на кілька майбутніх років в діяльності цих самих каналів.

Це було холуйство на рівні брежнєвської епохи і раптом вони після цього перемінилися. Вони стали прогресивними, вони стали, сказати б, ніби іншими, але ж там залишилися ті ж сам так звані люди, там залишилися ті ж, сказати б, стилісти цього ж самого телебачення. І відповідним чином я просто не вірю цим самим каналам.

Відверто кажучи, тут справа не в Томенку, тут справа в людях, які працюють на телебаченню. Це найголовніше.

Василь Зілгалов

І в нас є слухач, який також хоче поставити питання учасникам дискусії.

Будь ласка, добрий вечір!

Слухач

Добрий вечір!

Сергій з Харкова.

У мене питання до пана Піховшека. Як Ви розумієте обов’язок журналіста у цивілізованій країні, чи не полягає цей обов’язок в тому, щоб давати справжню, об’єктивну інформацію, тобто інформацію не з якоїсь одної точки зору, а інформацію з протилежних точок зору?

В’ячеслав Піховшек

Дякую. Я хочу пояснити, щоб було дуже точно зрозуміло. Є певне нерозуміння жанру, в якому я працював раніше в телебаченні, а зараз я працюю в жанрі ток-шоу. В жанрі ток-шоу найважливіше ставити гострі запитання в студії, будь-які запитання, не коментувати ці відповіді, пробувати отримати всі інші.

Я працював під час виборів і задовго до виборів... З 1995-го року я працював вже над інформаційно-аналітичної програми, яким був “Епіцентр”. В даному випадку, ідеальна програма в тому, що ти даєш протилежні точки зору, а потім аналізуєш їх з своєї авторської позиції.

Моя найбільша проблема була в тому, що інформаційно-аналітична програма була під час виборів одна, єдина - “Епіцентр” каналу “1+1”. Не було на “УТ-1”, це був збірник тижневих новин, був збірник тижневих новин на “Інтері” (“Подробности недели”). Я працював сам в цьому жанрі.

Хочу сказати, що тепер при нинішній владі, при новій владі, яка декларує ці нові принципі і ще будемо дивитися, як вона їх буде дотримувати до кінця цього року, тому що парламентські вибори є тестом на те, як вона дотримає ці правила.

Жоден з українських телеканалів “УТ-1”, який знаходиться цілковито в руках нової влади і інші телеканали, ніхто не створив програму, яка є інформаційно-аналітичною. Я не виходжу, але інші телеканали також це не створили. Це мене турбує, тому що глядач в Україні, як і слухач має величезну кількість новин і не зовсім бачить зв’язок між цими новинами.

Я розумію, що є багато незацікавлених в подібній ситуації. Сьогоднішній дуже маленький приклад. Пинзеник заявляє про 30 млрд. гривень дефіциту. Ющенко заявляє про бездефіцитний бюджет України. Де правда? Поставити це питання в ефірі, на нього треба відповідати. Я шкодую, що зараз не роблю цю роботу, тоді коли умови преси стали вільніші.

Василь Зілгалов

Якраз ще раз ми повернемося до того, що сказав пан Скуратівський про те, що залежить від самих журналістів, бо сьогодні дуже багато людей, з якими перед програмою розмовляли, з письменниками, з журналістами і в попередній програмі всі говорили про низькій рівень фаховості українських журналістів.

Один із головних моментів, в чому полягає ця нефаховість в тому, що журналісти діляться на опозиційних або на провладних. А от журналісти, які є не опозиційними і не провладними, працюють системно дуже мало в Україні.

Від цього залежить ця фаховість? Які риси Ви можете назвати, пані Лігачова?

Наталія Лігачова

Мені здається, що вже зараз такої актуальності немає щодо ділення журналістів на опозиційних та провладних. А проблема саме фаховості, що більшість із нас знає ті стандарти професійні, які право відповіді на критику, обов’язковість двох точок зору, відділення фактів від коментарів і т.д.

А ось на практиці це не завжди вдається втілювати. З іншого боку, постають дуже багато нових питань. Одне з таких актуальних. Ми знаємо, що опозиція проводить дуже багато спекулятивних протестних акцій, коли на вулиці 20-30 осіб, яким платять, яким протестують проти утримання за гратами Колесникова, Різака і таке інше.

Що мають робити при цьому демократичні медіа? Вони мають висвітлювати це в повному обсязі. Вони мають мовчати про це. Вони мають якось аналізувати і показувати глядачам справжній грунт цих подій.

На жаль, це не завжди нашим журналістам вдається. Таких моментів дуже багато, коли йдуть канали за такими скандалами, а не показують такого дійсного життя, яке відбувається в Україні, в тому числі в регіоні. Я дуже тут згодна з нашими слухачами і з Славком Піховшеком.

Тут потрібна і широка дискусія професійна, яку мають вести самі медівники, в тому числі за допомогою ЗМІ, безумовно, навчальні програми і взагалі перегляд тих навчальних програм, які існують у нашій вищій школі для журналістів.

В’ячеслав Піховшек

Я хотів би доповнити, що говорить Наталка і розгорнути Ваше питання, пане Василю, трошки в майбутнє. Мені здається, що Ви поставили надзвичайно важливе питання.

В мене так склалася професійна кар’єра, що все життя я конкурую з російськими аналітиками. Тобто є російські аналітичні програми. Українці розуміють російську мову. Для мене завжди було дуже принциповим, щоб ми не були в телевізійному аналітичному огляді вторинними відносно російського ринку, тому що з поляками я не конкурую, а з тими програмами, які виходили там.

Я з жахом зараз думаю про те, що зараз російське телебачення придавлене темниками. Там вряди-годи тільки проскакує, я можу навести приклади, де проскакує правдива інформація. Але рано чи пізно ця ситуація зміниться. Ми прекрасно розуміємо, що це зміниться.

Кращі продуктивні сили російського телебачення зараз в такому пригніченому стані. Знов бабахне російське телебачення, знову видасть дуже якісний продукт і знов українці почнуть пасувати собі голову попелом і казати: “Як же ж так, що ми не можемо потягнути таке, що роблять росіяни?”

Ось чого, що я боюся. Ось чому я думаю, що зараз українське телебачення цей часовий лаг має використати для того, щоб показати краще з того, що є. А фаховість при цьому потрібна обов’язково. Вибачте мені, я коли слухаю ефіри Зілгалова, то я уявляю скільки книжок він прочитав. У нас дуже велика проблема з освітою журналістів. Люди не читають книжки, люди дуже мало знають.

Василь Зілгалов

Залежить не лише від книжок, пане Піховшек.

В’ячеслав Піховшек

Я просто стараюся коротко говорити.

Василь Зілгалов

Я хочу ще на одну тему звернути увагу. Якраз у зв’язку з нашою диску сією ми говорили про багато варіантність ЗМІ, як пані Лігачова сказала. Пан Курус уже там сумує у київській студії.

Кажуть так сьогодні про проект суспільного мовлення. Народ бідний і не в змозі утримувати такий проект, держава також. Недавно пан Стецьків сказав, що якщо держава буде утримувати УТ-1, то з цього каналу нічого не вийде.

Я хочу запитати, як реалізувати оці нові проекти, зокрема, проект суспільного мовлення? Як комбінувати ці кошти, щоб дійсно створити якійсь реальний проект, щоб він був фаховий, творчий, пане Курус?

Ігор Курус

Я думаю, що все йде до суспільного телебачення, але єдине не так швидко як хотілося. Пані Наталія казала, що хотілося, щоб швидше. Я розумію, що це хочеться швидше. Ви знаєте, законодавство інертне. Будь-які зміни в будь-яких великих підприємствах, а тим більше в системах а телебачення – це система, це фактично одна із галузей бізнесу в Україні, то воно інертне.

Я хочу сказати, що перетворення Національної телекомпанії в державне підприємство, що зараз планується зробити, я знаю, що в ВР лежить законопроект про внесення змін до закону. Наскільки мені відомо, фракція “НУ”, яка зараз представляє владу підтримує цей законопроект, то це один із кроків до створення суспільного телебачення.

Це означає, що компанія, яка буде державним підприємством має право заробляти гроші. Таким чином компанія буде трошки незалежна від бюджету, від чиновника, який розподіляє цей бюджет.

Що стосується Нацради, то ми в даному випадку є константами, ми констатуємо, тільки можемо дивитися і відслідковувати цю ситуацію. Але хочу сказати, що ми пішли на те, щоб в деякій мірі ініціювати створення суспільного телебачення.

Я думаю, що наступного тижня ви побачите, що появиться оголошення конкурсу. В тих містах, де ми маємо мережі, скажімо, обласні мережі і де є вільний час на цих мережах, то однією з умов конкурсу є поширення програм суспільно-соціального спрямування.

Я думаю, що це буде одним із таких, хоча б на мінімальному рівні ми можемо зробити якісь такі підмурки, фундамент під розуміння, що таке суспільне телебачення, сприйняття їх людьми і пізніше створення крупної компанії суспільного телебачення.

Василь Зілгалов

Пані Лігачова, Ваше розуміння формули суспільного мовлення?

Наталія Лігачова

Я можу погодитись з Ігорем з тим, що це дуже такий тривалий важкий процес, з одного боку. Але з іншого боку, коли протягом кільком місяців ВР не може розглянути цей закон. Коли його ставлять на погоджувальній раді фракцій аж шістдесятим у порядок денний, як це відбулося вчора, то мені здається, що та ж фракція “НУ” і наші можновладці могли б посприяти тому, щоб законодавчо цей процес рухався більш оперативно.

Для створення суспільного телебачення, я вважаю, у нас є всі передумови. Тільки потрібна знов-таки дієва політична воля, тобто не декларації, що так це буде добре, це дуже хороше, але ми не маємо можливості швидко його зробити, а братися і робити його.

Василь Зілгалов

Пане Піховшек, коли воно може бути?

В’ячеслав Піховшек

Я розмовляю з колегами там, які працюють, бо ми територіально поряд знаходимось. Я поки що не чув нічого такого, щоб давало мені великого такого оптимізму.

Що для мене суспільне телебачення? Це 5-7 ток-шоу, давайте рахувати на пальчиках, це більше, можливо, ток-шоу. Це якісь громадські програми, які мають бути освітнього типу. Це мають якісь бути оголошені конкурси, щоб все це робити. Це зміни в новинах, які зараз, з моєї точки зору, виглядають хаотичними, але це вже робота Самохвалова, Вибрановського, які вже в цей момент працюють насправді.

Я б сказав би краще, що нам треба було б запастися терпінням і зачекати чи 1 вересня, чи 1 жовтня – того терміну, яке собі захоче УТ-1. Зробити так швидко все, навіть при нас, професійних телевізійниках, які працюють на комерційних каналах, щоб виробити одну студію нам потрібно кілька місяців, щоб сформулювати якійсь проект нам треба кілька місяців.

Де їм взяти 7 ведучих? Їм треба стопроцентно поміняти обличчя новин, наприклад. В усякому випадку це було б логічно. Знову ж таки їм треба знайти цих людей. В даному випадку давайте просто дамо їм час. Можливо, в них щось не вийде. Тоді будемо терплячі, тоді будемо їм підказувати, що дещо змінити. Можливо, вони якісь поради послухають.

Зрештою, всі сходяться на тому, що суспільне телебачення необхідне. Раз необхідне, то рано чи пізно воно вирулить. Тільки держава повинна уникнути величезної спокуси використати УТ-1, як і інші канали напередодні парламентських виборів. Люди у нас розумні, все і так розуміють.

Василь Зілгалов

Шановні наші гості, час втікає шалено. Я даю вам по 30 секунд, щоб ви висловили своє резюме про сьогоднішню нашу дискусію, бо вона, на жаль, не вичерпана і не завершена. Ми продовжимо її в майбутньому. Ваші враження дуже коротко, пане Курус.

Ігор Курус

Поскільки ми йдемо в виборчу ситуацію, то я ще раз повторюю як чиновник, як заступник голови Нацради, то я не хотів би, щоб повторилась ситуація осені 2004 року. Я для цього все буду робити.

В’ячеслав Піховшек

Я хочу сказати про себе, що я ще раз на швабру наступати не буду. Я той період життя свій закінчив.

Наталія Лігачова

Ми бачимо, що якщо і влада і самі журналісти виявлять політичну волю до того, щоб ситуація у ЗМІ змінилася на краще, то ми цього досягнемо. Головне, щоб було щире бажання до цього.

Василь Зілгалов

Дякую, шановні гості.

Нагадаю, що ми сьогодні обговорювали тему: “Українські ЗМІ: зміни, що за цим?”

У програмі “Вечірня Свобода” брали участь В’ячеслав Піховшек, журналіст каналу “1+1”, Наталія Лігачова, керівник “Телекритики” і Ігор Курус, член Нацради з питань телебачення і радіомовлення.

З Праги вів програму Василь Зілгалов.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG