Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 22:55

“Листи на Свободу”


Петро Кагуй

Прага, 18 червня 2005 року.

Аудіозапис програми:

Петро Кагуй

В ефірі передача “Листи на Свободу”.

Перед мікрофоном у празькій студії Петро Кагуй.

Вітаю Вас, Шановні слухачі!

Слухач

Революції майже завжди перемагають, а ідеї проголошені провідниками революції перемагають в десятки разів рідше.

Слухач

Від революційних гасел потрібно переходити до будівництва.

Слухач

Уряд, який взяв на себе відповідальність за економіку в державі зустрівся з недружнім ставленням до себе з боку великого бізнесу.

Слухач

Малі помилки глава держави може допускати, та не дай Бог йому стратегію програти.

Слухачка

Не у всьому розібралася. Одне тільки, що точно можу сказати на парламентських виборах за кого не буду голосувати.

Петро Кагуй

Після анонсу телефонних дзвінків, розпочнемо передачу деякими мовними аспектами.

Наш слухач із Сум на прізвище Терешко у своєму листі позитивно відгукнувся про один із випусків передачі “30 хвилин у різних вимірах”, що був присвяченій проблемі суржику в українській мові.

“Продовжуйте цю лінію і далі. Встиг записати цю передачу на магнітофон і тепер буду поширювати такі важливі та цікаві знання”, - мовиться у листі пана Терешка із Сум.

А вже інший наш слухач Зиновій Карась із міста Коломиї висловлює докір на нашу адресу. “Чому, - запитує він, - молода ведуча звертається до поважного і вдвічі старшого від неї співрозмовника: “Пане Іване”? Тоді як потрібно звертатися не “пане Іване”, а “Пане Драч”. Повірте, стає дуже прикро. У мої дитячі роки нас учили, що по імені можна звертатися до своїх ровесників і до молодших людей від себе. А до старших належить звертатися на прізвище, скажімо: “Пане Драч”.

Усім творчим людям, людям слова у себе вдома можна поводитися як їм заманеться, але на публіку треба виходити пристойно”
, - наголошує Зиновій Карась із міста Коломиї.

Очевидно, що із паном Карасем, слід повністю погодитися. Власне, звернення на ім’я, а не на прізвище з додатком “пан” чи “пані” на Радіо “Свобода” можна почути досить рідко, здебільшого, це якась випадковість. Однак ця проблема стала досить серйозною для нинішньої України, коли на телебаченні чи у радіоефірі, особливо під час круглих столів, дискусій, здебільшого, тобі спершу представляють людей з їхніми повними іменами, посадами чи фахом, а потім і пішло, і поїхало: передавання слова, мікрофону від пана Івана до пана Миколи, чи від пані Марії до пані Оксани. Але, не варто винити у цьому лише журналістів. Бо ті ж співрозмовники, часто у солідному віці та ще й із академічними званнями та міністерськими посадами, самі звертаються один одного: “пане Іване” чи “пані Маріє”.

А коли звертаєшся до філологів, у тому числі і завзятих захисників чистоти та розвитку української мови, із запитанням: чому вони не б’ють на сполох?, то найчастіше можна почути невиразну відповідь. Що, напевне, можна звертатися і так, і так, а дехто навіть обґрунтовує це особливістю української мови.

Але про яку особливість мовиться? Звичайно, якщо йдеться про сусідів, про робочий колектив, у якому до старшої людини молодші часто звертаються: “пане Іване”, “пані Маріє”, то, як дехто вважає, тут застережень не мало б бути. Але, чи можна це переносити на вищий, публічний рівень: до парламенту, уряду, і на те ж телебачення та радіо.

Та чи є якісь аналогії в інших мовах? Уявіть собі, що в сусідній Росії на телебаченні дискутують політики, а до них звертаються: “господін Іван”, “господін Пьотр”, “госпожа Марія”, “госпожа Валентіна”. Напевне телеглядачі відразу б почали реготати, подумавши, що з’явився якийсь новий напрямок у політичній сатирі.

Можна взяти й інші мови, скажімо, німецьку, іспанську, французьку чи англійську. Ніхто ж не говорить, що у Сполучених Штатах “містер Джон змагався за президентську посаду із містером Джорджем”. А кажуть, що містер Керрі змагався із містером Бушем за президентське крісло. І звертаються на публіці: пане Буш, пані Райс, пане президенте, пані держсекретар.

Наразі, залишимо цю тему, що її порушив наш слухач Зиновій Карась із міста Коломиї, для фахівців. Щоб філологи нарешті сказали своє, чітке слово, до котрого прислухались би не лише журналісти та політики.

А зараз пропоную послухати нашу слухачку із Данії, котра вже не вперше до нас телефонує. Вона також порушує мовну тему.

Слухачка

Я дивилася по телевізору тут у Копенгагені парламент. Ні в одній країні ніхто не спілкується чужою мовою. Скажіть мені, як можна будувати Україну без мови? Тут в парламенті всі спілкуються своєю мовою. Радіо, телевізор говорить на датській. У всіх школах, університетах вчать датську.

Я сама вивчала їхню мову. Хочу сказати Морозу, Симоненку, Вітренко, Порошенко, щоб вони покинули парламент, тому що всі люди знають хто вони. Я Кравчуку дідусеві хочу сказати, щоб він сидів на печі і дивився за своїми правнуками. А в парламент потрібно набирати молоде покоління, а не старе з тим комуністичним духом, який на Україні є. Це неможливо. Є молоді люди, які можуть підняти Україну всю, а не ділити по різних кусочках.

Порошенку пора задуматися, що державною мовою є українська, а не російська. Оцей Порошенко, Симоненко, Вітренко, Кравчук, також той Мороз вони всі баламутять цією Україною. Тут ніхто не обкрадає людей, так як Кучма, Янукович, Лазаренко, Медведчук, Пінчук пограбили людей і стали за рахунок людей великими мільйонерами. Тут парламент думає за свою націю і за свій народ.

Петро Кагуй



На черзі поетичне послання від нашого давнього слухача із Києва Василя Зеленка, який підготував низку нових своїх “афоризмів-припіканців”, та й не лише їх.

Слухач

Президенти, тримайте собі радників, а не нашіптувачів і зрадників.

У нас верхівка влади напрочуд безпорадна, ні кроку без Росії, що значить гречкосії.

Малі помилки глава держави може допускати, та не дай Бог йому стратегію програти.

Лише дубова голова у цей ЄЕП нас зазива, туди, де деспотка Москва.

Нарешті, показав нам Ющенко свою хитку породу, і стало ясно всім – не він є рятівник народу.

“Не копай нікому яму”, кажуть недаремно, сам туди потрапиш прямо, це вже достеменно.

На Юлію Тимошенко риє яму Порошенко.

Для ситих кращий Порошенко, для бідних Юля Тимошенко, для справедливих Мельниченко, для галасливих це Вітренко, а для брехливих Симоненко.

На харчі народні сісти і добряче попоїсти, що ще можуть комуністи, крім брехні та критиканства ще дають уроки хамства.

Звучить вірш у виконанні слухача

Петро Кагуй



Переходжу до послання, яке ми отримали електронною поштою від українських заробітчан.

“Доброго дня, шановні свободівці!

Ми працюємо за кордоном. Маємо змогу спостерігати за життям в Україні завдяки сателітам “Сирiус” та “Хотберд”.

Любимо i дуже співчуваємо нашому прем’єрові Юлії Тимошенко. Просимо Бога про милість i допомогу в її нелегких починаннях.

Тримайтеся, шановна! Ми Вас розуміємо, розуміємо з яким монстром Ви пішли в рукопашний. Ми молимося за Вас, за нашого Президента. Тримайтеся, не падайте духом. Якою б не була темна ніч, - день настане.

Зараз для України дуже актуальна проблема енергоносіїв. Шановна Юлiє Володимирівно! А чому б не вдатися до нетрадиційного.

1.

На Заході широко практикують використання бiогазу. В Україні, як нам здається, дуже добрі умови для розвитку цієї галузі господарства. А на селі навіть – цілий рай. Більше худоби – більше газу, більше цінного органічного добрива з бiореакторiв, більше м’яса, менші ціни… А якщо це питання організувати розумно – то i нові, незвичні для України підприємства, нові робочі місця.

2.

Досить наболіле питання нафти. А чи не можна відмовитися від тієї нафти? Чому б Україні не бути екологічним новатором? Не за день-два, звичайно. Хіба нема енергоносіїв більш екологічно безпечних та доступних?

Хоча б розвиток транспортних засобів локального використання, наприклад на двигунах непоширених типів (водневий, водяний, електрокари тощо). Кажуть, біда навчить та примусить. Ось нині і маємо біду, хоча її можна розцінити і по-іншому. Доля дарує Україні момент сказати своє “Я”. Скажіть його! І скажіть зараз! У нас досить розумних голів та відданих Україні сердець, якi здатні творити чудеса. Ïх потрібно використати!

Ще будучи в Україні, я знав господарства, де трактори працювали на ріпаковій олії. Це ж добра ідея! Поставте тільки її на ноги! I якийсь відсоток потреби у нафті відпаде сам собою…

3.

Якось бачили на сателітному телебаченні передачу про розумного дядька із Житомира, який вигадав безвідходну піч для спалювання усякої усячини. Чому б не скористатися цим винаходом? Уявляєте, наскільки б скоротилася енергетична потреба хоча б на побутовому рівні? Адже коефіцієнт корисної дії такої печі значно вищий від звичайної, а значить дров, вугілля чи солярки для неї потрібно менше. Знову ж таки, виготовлення таких печей у промисловому масштабі за посильними для населення цінами дало б Україні нові доходи i вигоди.

4.

Організація підприємств переробки сміття. На даний час - це нові робочі місця, цінні колектори збору вторинної сировини (кольорових металів, тощо), можливість продукування комплексних добрив i заодно… чиста Україна. Хіба така перспектива не захоплює?

Та й взагалі енергетична криза – це двері у незвідане майбутнє. Можливо, краще, ніж сьогоднішнє. Прийміть цей Дар Ситуації Вiд Бога як можливість вирости як держава, що має свій розум i наснагу.

Сподіваємося, що ці думки дійдуть до Юлії Володимирівни. Ми не турбували б Вас, якби знали вихід на сайт нашого прем’єра. На жаль, чи шукали погано в Інтернеті, чи такого взагалі не існує.

На цьому бувайте здорові!

З повагою Олексій та мої колеги за кордоном”.


Цього листа ми переслали на загальну електронну адресу українського уряду та на ім’я кількох українських урядовців.

А щодо альтернативної енергії, зокрема біопалива, то ще кілька місяців тому цю тему порушив також наш постійний слухач із Вінниці Володимир Осипчук.

Слухач

Від революційних гасел потрібно переходити до будівництва. Пропоную тему біопалива. Весь Захід їздить на ріпаковому паливі, а Україна дихає канцерогенами. Тому хочу подати ідею створення біопалива на основі рослинних олій. Такі вже розробки ведуться в Україні. Навіть виділена спеціальна економічна зона Ружинський район, Житомирська область.

Всі розуміють, що Україна залишається енергозалежною від зовнішніх чинників. Використанням біопалива ми можемо зробити революційний переворот в економіці держави. Біопаливо на 50-60% забезпечить екологічно чистим пальним с/г машини та автотранспорт.

Крім цього процес виготовлення біопалива утворить окрему галузь народного господарства, яка в свою чергу як ланцюгова реакція потягне за собою розвиток інших напрямків української економіки.

Українські чорноземи – це унікальний витвір природи, продукт життєдіяльності рослинного і тваринного світу та місцевого клімату. Гумосний шар – це розлиті жирові олії на поверхні землі, які рослини своїм корінням вибирають із грунту і накопичують у насінні.

Для виготовлення біопалива потрібен розвиток таких напрямків виробництва: рослинництво – це вирощування олієносних культур ріпака, гірчиці чорної, соняшнику, сої, аморанту та інших; переробка насіння в олію – це створення маслобійних цехів, комбінатів, міні-олійних промислів.

Сільськогосподарські виробники, власники землі, фермери, КСП вирощують і переробляють насіння в олію або здають насіння на переробку на маслобійні підприємства. Потім заводи по переробці олії в біопаливо – це спеціальний технологічний проект.

Супутне виробництво. Ці напрямки виробництва штовхають до розвитку таких промислів, як серйозну промисловість, теплові електростанції, де будуть використовуватись відходи рослинництва, стебла, рештки рослин, спресовані в тюки і відправлені на згадані заводи.

Бджільництво, адже всі ми знаємо, що олійні культури надзвичайні медоноси. Кормова база для тваринництва: макуха, комбікорм, тощо. Харчова: використання олії в харчовій промисловості. Побутова хімія: фарби, оліфи, тощо. Фармакологія: використання олії у вигляді медичних препаратів.

Гадаю, що президент Ющенко, уряд на чолі з Юлією Володимирівною та обласна влада негайно можуть запустити цей проект в життя, який забезпечить Україну паливом, а людей робочими місцями.

З повагою, Володимир Осипчук, Вінниця.



Петро Кагуй



На черзі фрагмент звукового листа від нашої постійної слухачки Антоніни Спільної зі села Кут, що на Косівщині.

Пані Спільна серед іншого порушила тему наступних парламентських виборів.

Слухачка

Не у всьому розібралася. Одне тільки, що точно можу сказати на парламентських виборах за кого не буду голосувати. Я так думаю, що багато хто радіослухачів “Свободи” визначилося з цим. Це певно, що не комун яки, не партія Мороза, ні Медведчука, ні гречної навіженої пані академічки економіста Наталі з дуже точним визначеним прізвищем Вітренко, яке і визначає всю її натуру. Що зробив? Вітер в голові.

А оте лавірування між усіма тими, хто дбає за Україну, за її розквіт, за її розбудову, виявляються не в меншій мірі дбають і про особисті інтереси. Мені стає страшно, що ми знову як нація не можемо відірватись він нафтової цицьки матушки Росії. Вірніше, ми знаємо, що маємо це зробити, що вже виросли з тих пелюшок, але не знаю хто винний, що не можемо це зробити. Знову кланяємося, знову перепрошуємо, знову повертаємося до багатовекторності пана Кучми, тільки помальований вже в помаранчевий колір. Народний президент іде до казахського президента, де йде мова про отой ЄЕП, який протягли спільники однодумці олігархи з комуністами.

Скільки про це вже говорилося, скільки про це писалося? Що корисного може бути в співдружності країн з низькою або взагалі низькою демократією? Невже саме тут присутній національний інтерес? Чому ми знову вертаємось до того, що себе не виправдали проти чого боролися? Допоки будуть нехтуватися національні інтереси, до тоді і буде окупант керувати чи явно чи підпільно в умовно незалежній Україні.

Мені простій гуцулці дуже болить, що створена окрема партія “НС “НУ”. А мені б хотілося, щоб був створений потужний блок націонал-демократів, бо поки влада це зрозуміє, що потрібен саме блок, а та влада, яку привів саме блок потужний до влади, що саме націонал-демократи, а не окремі партії, чи це блок партій НРУ, УНП, це мощний “Собор”, це ряд мілких, але надзвичайно популярних громадських організацій “Просвіта”, Ліга українських жінок, Союз українок, партії націоналістично-християнського спрямування, нарешті, славної “Пори”.

Ніяк не вкладається в мою голову чому В.А. Ющенко після інавгурації не подякував гречно всьому цьому блоку і всім партіям і не закликав вступати в цю партію. “Вони мене поставили на чолі України, йдемо разом до виборів в парламент”. А для чого створили ще одну партію для пана Романа Безсмертного? Щоб в партію полізла вся нечисть, яка побувала вже у всіх партіях, щоб залишитися при владі і стали соратниками пана Ющенка, дискредитують його назву “Наша Україна” на місцях. Не знаю, я все-таки вагаюся.

Щиро вдячна. Бувайте всі здорові!

Слухач

Немає в Україні іншої області, де б реакційна прокучмівська влада так масово і одностайно підтримала помаранчеву революцію. Тепер вона впевнено хазяйнує на вінницьких теренах і сіє розчарування в душах простих людей. І справді так – революцію робить народ, а плодами її користуються пристосуванці. Революції майже завжди перемагають, а ідеї проголошені провідниками революції перемагають в десятки разів рідше.

Чому захлинається помаранчева революція на Вінниччині? Жоден з чиновників як і раніше нічого не вирішує без вказівки волохатого пальця з київського олімпу, бо синдром довголітнього в’язня дуже тяжка хронічна хвороба. Безперечно, на олімп також видряпалась частина конформістів властолюбців. Стоїть такий пристосуванець біля трону, трохи позаду, але весь час його губи ворушаться біля вуха президента. Чи почує президент за цим бубонінням голос відчаю тих, хто міряв і сподівався, мерз і відстоював? Чи може чує лише того, хто пристосувався і платив грішми тих, хто піднявся на боротьбу?

Вікторе Андрійовичу, у Вінниці до влади прийшли пристосуванці, вони не вміють вирішувати і діяти. Вони звикли покірно виконувати вказівки. Своїми очима подивіться, своїми вухами почуйте. Відірвіться від притомно отруйного “перера рошена”.

Пане Президент, дійте разом з чесною порядною патріоткою Юлією, щоправда і вона обласною провідницею партії “Батьківщина”, здається, неправдиво поінформована, а це рівнозначно зраді.

Олег Колесник, голова контрольно-ревізійної комісії обласної організації партії “Батьківщина”.

Слухач

Я хотів сказати, що уряд, який взяв сьогодні на себе відповідальність за економіку в державі зустрівся з недружнім ставленням до себе з боку великого бізнесу, який народився, виріс і закріп в часи правління режиму Кучми. Тому уряд, думаючи перш за все за пересічних громадян і виконуючи волю народу змушений піти на короткотермінові кроки, які в деякій мірі протирічать європейським цінностям та принципам ринкової економіки.

Петро Кагуй



А на завершення передачі пропоную послухати незвичний телефонний дзвінок, який став для нас несподіванкою.

Слухачка

Україна, добра, мила, Україна, ти красива, Україна, будь весела, Тепла лагідна і щаслива.

Україна – щира ласка, Україна – рідна мати, Україна – Батьківщина, Як її нам не кохати!?


Шерстюк Владислава Русланівна, село Цекинівка, Ямпільського району Вінницької області

Петро Кагуй







Такою гарною піснею про Україну ми завершуємо передачу “Листи на Свободу”. Я лише нагадаю наш телефон у Києві, за яким Ви, шановні слухачі, можете зателефонувати до нашого київського корпункту і висловити свої міркування з тих чи інших проблем українського сьогодення.

Щодня, від понеділка до п’ятниці між 11 і 13 годиною наші звукооператори запишуть Вас за телефоном 490-29-04.

На все добре, до наступних зустрічей в ефірі.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG