photo NASAЧи можна досягти успіху, бути щасливим, якщо не любиш свою працю? Навряд. Психологи стверджують, що людина, яка займається немилою і нецікавою їй справою, постійно почувається незадоволеною, пригніченою, страждає від депресій. Та знайти справу свого життя часом зовсім непросто. Чудово, коли дитина має яскраво виражені здібності, нахили. Але дуже часто молоді люди не впевнені у своєму призначенні, і тоді піддаються моді або хибним уявленням про престижність чи вигідність професії. Нерідко вирішувати намагаються батьки, які чомусь впевнені, що вони краще знають, що потрібно їхнім чадам. Звичайно, старші можуть разом з дітьми подумати, щось порадити, але аж ніяк не вирішувати за дітей. А от що вони мають зробити обов’язково – це нагадати дітям, а, можливо, і собі, про відповідальність людини перед своїми здібностями, талантом, даром. Адже він є у кожного, важливо лише правильно його розпізнати.
Допомогти випускникам визначитися з майбутнім фахом покликані, зокрема, і психологи, які нині є в багатьох школах. За допомогою спеціальних методик, тестувань вони визначають схильності дитини. Але схильності – одне, а реалії життя – зовсім інше. Тож нерідко молоді люди вступають туди, де менший конкурс, або туди, куди можуть прилаштувати їх батьки. Часто-густо це призводить до сумних наслідків. Знаю чимало випадків, коли молода людина, провчившись у престижному навчальному закладі, витративши купу сил, нервів і батьківських грошей, за фахом не працює. Ось типовий приклад. Моя знайома – кваліфікована кравчиня, шиє ексклюзивні речі, викладає мистецтво крію і шиття. Мріяла про це з дитинства, але за наполяганням батьків закінчила інститут харчової промисловості, кілька років пропрацювала інженером, а тоді все кинула і, попри скептицизм оточуючих, почала спочатку.
Буває і так, що людина обирає фах, який їй начебто подобається, а потім розчаровується, розуміє: не моє. Не варто сприймати це як особисту катастрофу. Продовжуйте шукати, пробувати. Адже молодість – час експериментів. Проте, думаючи про майбутній фах, не можна забувати і про такий важливий момент, як затребуваність обраної вами професії. Скажімо, нині в Україні ринок перенасичений модними юридичними і економічними спеціальностями, а попит існує на „немодні” технологічні.
І все ж, хай я не скажу нічого оригінального, але дуже раджу: не поспішайте, попрацюйте, спробуйте себе в різних сферах. Адже ВНЗ – не самоціль, а лише засіб. І як би нам, і батькам, і дітям, не хотілося вступити до нього одразу, головне – знайти себе. Лише тоді й кар’єра, і життя взагалі буде успішним. Зайве говорити, як важливо для людини займатися в житті СВОЄЮ справою. Вірно обрати її я і бажаю всім сьогоднішнім абітурієнтам.