Київ, 28 червня 2005 - Після Міні-Давосу, коли до Києва на бізнес-презентацію України з’їхалися представники близько 1000 провідних компаній світу, серед урядовців та експертів знову активізувались розмови про вільні економічні зони та території пріоритетного розвитку як можливі варіанти збільшення притоку інвестицій в державу.
За весь час діяльності вільних економічних зон в Україні ставлення до їх пільгового існування на тлі решти економіки держави завжди було неоднозначним. Частина урядовців та експертів підтримували такий статус ВЕЗів, інші – критикували. У нинішньому Кабміні є як прихильники, так і противники острівців економічної вседозволеності, як встигли назвати вільні економічні зони аналітики. Захисники дедалі активніше пропагують ідею відновлення якщо не усіх, то хоча б окремих ВЕЗ та технопарків, пільги для яких були скасовані в березні нинішнього року. Їхні аргументи - держава звільняє підприємство від податків, воно активно розвивається, зростають обсяги виробництва, в державу йдуть інвестиції. Натомість їхні опоненти вважають, що нерозумно створювати пільговий режим окремим підприємствам на окремих територіях, адже через це зростає навантаження на всіх інших. Але давайте поглянемо на цифри. Неупереджена статистика свідчить, що загальна сума податкових та митних пільг, які одержали вісім українських технопарків упродовж 2000 – 2004 років, становила 386,6 мільйона гривень. А відрахування в бюджети та цільові фонди становили лише 53% цієї суми. Інвестори виконали 41% своїх обіцянок.
Дехто з аналітиків розв’язання проблеми інвестора бачить в індивідуальному підході до стратегічного партнера. Таку позицію, зокрема, підтримує екс-міністр закордонних справ Костянтин Грищенко.
Костянтин Грищенко: “Треба знаходити стратегічних інвесторів. І через їх приклад показувати, що уряд все ж таки зацікавлений в тому, щоб реальний великий інвестор прийшов і створював нове підприємство”.
Не підтримує ідею пестування окремого, бодай і великого інвестора, відомий економіст Інна Богословська.
Інна Богословська: “Коли ми будемо брати окремого інвестора і вести його до об’єкту, це означає, що він стовідсотково буде корумпованим, буде пов’язаний безпосередньо із владою. Тому що для нього будуть створюватись такі умови, яких не має жодна інша компанія в Україні. Це – знову латиноамериканський шлях”.
На думку Інни Богословської, слід чітко визначитись із стратегією економічного розвитку держави, тоді солідні інвестори самі шукатимуть Україну.
За весь час діяльності вільних економічних зон в Україні ставлення до їх пільгового існування на тлі решти економіки держави завжди було неоднозначним. Частина урядовців та експертів підтримували такий статус ВЕЗів, інші – критикували. У нинішньому Кабміні є як прихильники, так і противники острівців економічної вседозволеності, як встигли назвати вільні економічні зони аналітики. Захисники дедалі активніше пропагують ідею відновлення якщо не усіх, то хоча б окремих ВЕЗ та технопарків, пільги для яких були скасовані в березні нинішнього року. Їхні аргументи - держава звільняє підприємство від податків, воно активно розвивається, зростають обсяги виробництва, в державу йдуть інвестиції. Натомість їхні опоненти вважають, що нерозумно створювати пільговий режим окремим підприємствам на окремих територіях, адже через це зростає навантаження на всіх інших. Але давайте поглянемо на цифри. Неупереджена статистика свідчить, що загальна сума податкових та митних пільг, які одержали вісім українських технопарків упродовж 2000 – 2004 років, становила 386,6 мільйона гривень. А відрахування в бюджети та цільові фонди становили лише 53% цієї суми. Інвестори виконали 41% своїх обіцянок.
Дехто з аналітиків розв’язання проблеми інвестора бачить в індивідуальному підході до стратегічного партнера. Таку позицію, зокрема, підтримує екс-міністр закордонних справ Костянтин Грищенко.
Костянтин Грищенко: “Треба знаходити стратегічних інвесторів. І через їх приклад показувати, що уряд все ж таки зацікавлений в тому, щоб реальний великий інвестор прийшов і створював нове підприємство”.
Не підтримує ідею пестування окремого, бодай і великого інвестора, відомий економіст Інна Богословська.
Інна Богословська: “Коли ми будемо брати окремого інвестора і вести його до об’єкту, це означає, що він стовідсотково буде корумпованим, буде пов’язаний безпосередньо із владою. Тому що для нього будуть створюватись такі умови, яких не має жодна інша компанія в Україні. Це – знову латиноамериканський шлях”.
На думку Інни Богословської, слід чітко визначитись із стратегією економічного розвитку держави, тоді солідні інвестори самі шукатимуть Україну.