Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 14:49

“Листи на Свободу”


Петро Кагуй

Прага, 25 червня 2005 року.

Аудіозапис програми:

Петро Кагуй

В ефірі передача “Листи на Свободу”.

Перед мікрофоном у празькій студії Петро Кагуй.

Вітаю Вас, шановні слухачі!

Слухач

Так же не можна. Скільки терпіть людям? Хотілось би побачити, коли народ вздихне, коли народ стане жити прекрасно, гарно.

Слухач

Державний музей України, знайдіть в собі мужність і оцініть стан України і українства.

Слухач

Кравчуки, медведчуки, герасимови, симоненки, вітренки і т.д. – це люди минулого.

Слухач

А так хочеться ще змін і пожити ще в заможній, цивілізованій, європейській державі Україні.

Петро Кагуй

“Незабаром вже буде пів року, як Віктор Ющенко став президентом саме завдяки людям на майдані, яким він, а також його команда пообіцяли ледь не рай на землі...”, - мовиться у листі студентки Олени Клименко із міста Таращі Київської області.

“Після інавгурації Ющенка, - продовжує авторка листа, - усі стали чекати на втілення у життя задекларованих принципів моральності та “законослухняності” влади. І що ж ми маємо в результаті. В українському уряді і досі є сумісники, так само як і серед голів обласних держадміністрацій... А президент, знаючи про це, не вживає відповідних заходів, мовчить, проявляючи тут свою слабкість. Так само Віктор Ющенко не має чіткої позиції щодо інтеграції України: то ми прямуємо до Європи, то пріоритетом для нас стає ЄЕП, перспективу якого для України засуджували представники Євросоюзу. Таким чином, нова владна команда не має єдиної стратегії розвитку нашої країни у зовнішній політиці... Президент їздить по усій Європі, переконуючи тамтешніх політиків у прагненні української сторони стати членом євроспільноти, а його соратник Анатолій Кінах постійно твердить про надзвичайно високі перспективи в ЄЕП.

Панове, як це все розуміти? Так, ми нічого не досягнемо! Та й у світі нас сприйматимуть несерйозно, і, таким чином, усі проголошені гасла та ідеали Помаранчевої революції будуть зведені нанівець”,
- наголошує у своєму листі студентка Олена Клименко із міста Таращі, що на Київщині.

Слухач

Зараз всі обговорюють 100 днів Ющенка, вже трохи більше пройшло. Але хотілося сказати, що я один із помаранчевих. Я зрозумів одне, що пройшло цих 100 днів, але прийшла та сама команда, як і була. Точно така сама, один до одного.

Душать всіх. Я, наприклад, військовий пенсіонер. В мене зараз 285 гривень пенсія, а декларували, що мінімальна 330 гривень. Я прийшов в 1992 році на пенсію і вже було розділення людей на білих і чорних, на своїх і чужих. Подивіться, які ціни на все.

Одним словом, така сама банда прийшла, як і була. Я не боюсь, я пенсіонер і хворий. Банда така сама.

Мені довелося, то і купив старенького “Москвича”, ноги болять у мене і у жінки. Думали на старість поміняти права, в мене ще радянські права, а щоб отримати картку пластикову міжнародну, то треба платити шалені гроші. За що? Я ж не порушив нічого. Я звернувся в ДАІ, в МРЕО. Одним словом, викачка грошей. Така сама банда в законі.

Я з Кіровоградської області з міста Гайворона дзвоню.

Викачка грошей йде кругом, куди не звернись. Вори в законі і банда в законі, що в ДАІ, ну кругом. Подивіться на ціни, на вугілля, на продукти, на залізо, на все.

Задумайтесь люди.

Слухач

Шановна радіостанція “Свобода”, доброго дня! Це із Ірпеня дзвонить Ісіченко Микола Іванович.

Зараз йде сесія ВР, то мене найбільше тривожить, диву даєшся, спорять, кричать за те, що ввозять, що не ввозять. Там у нас своє все повинно бути. Чого це так ставиться, що квіти ввозяться, м’ясо ввозять і все ввозять, і все куплять. А за що ж куплять, коли все стоїть, коли безробіття страшне?

Перед усім світом мені особисто соромно. Я старий чоловік, а мені соромно, що у нас такі керівники, такі незграбні, нездібні ні на що, а беруться ще керувати. Хіба ж так можна?

Я знаю, що у дитинстві був дід пастух, то він був настільки совісний. Та найдіть пастуха нормального. Не треба, щоб він там був економістом чи юристом, а звичайна проста людина, але совісна, і поставить всіх на місце, щоб вони працювали. Не так як оце, що це добріше, а це тепліше.

Так же не можна. Скільки терпіть людям? Хотілось би побачити, коли народ вздихне, коли народ стане жити прекрасно, гарно.

Та хай поїдуть в село і подивляться, що в селі робиться. Там же ж з 36 млн. га тільки 20 млн. га тільки обробляється, решта не обробляється. Тепер щоб купити розсаду, так з Ізраїлю возиться, квіти з Ізраїлю, чи з Данії, чи з Голландії.

Та люди добрі! Сидять 450 дармоїдів і вирішують питання, що ввозити, що не ввозити.

Пробачте, вибачте за все, але болить душа. Душа болить страшно. Не знаю, де наші урядовці, де наш президент народний, народом вибраний.

Петро Кагуй

У наших передачах ми часто говоримо про необхідність побудови правової держави, про необхідність українських громадян знати свої права та вміти захищати свої інтереси. І, головне, бути наполегливим та не втрачати оптимізму.

Прикладом такої наполегливості та вміння захищати свої інтереси може бути - відкритий лист до керівництва Української держави від військового пенсіонера Віталія Мартинюка.

Це послання стосується загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. І хоча йдеться про проблему, правову колізію, із якою зіштовхнулася лише певна категорія військових пенсіонерів, все ж, пан Мартинюк піднімає це питання набагато ширше. І, очевидно, його лист буде цікавим для усієї нашої слухацької аудиторії.

Слухач

Відкритий лист на радіо “Свобода” до президента Віктора Ющенка, прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, секретарю РНБОУ Петру Порошенку, міністру праці і соціальної політики В’ячеславу Кириленку та для відома голові ПФУ Борису Зайчику.

Автор Мартинюк Олександр Миколайович, 65 років, місто Кіровоград.

Я представник покоління пенсіонерів Міноборони, які звільнились з війська у 1980-ті роки і про яких відомо, що рівень пенсій за вислугу років для нас є набагато нижчим, ніж за молодших за нас колег. Відомо також, що наше покоління втратило на початку 1990-тих років свої заощадження в Ощадбанку.

Це не все у нашій скруті. Мова піде про невиконання норм Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, коли це стосується саме наших прав у частині призначення пенсійних виплат.

Після призначення довічної пенсії за вислугу років ми продовжували працювати, та будучи застрахованими без власної згоди у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні сплачували страхові внески, нібито на власну користь у солідарній системі, набувши, як і будь-які інші громадяни України страхового стажу, а з досягненням віку 60 років права на призначення або перерахунок пенсій.

Вам, як законодавцям у недавньому минулому мають бути відомі такі принципи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування як матеріальна заінтересованість кожної застрахованої особи, рівноправність всіх застрахованих осіб щодо отримання всіх пенсійних виплат, державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Право незастрахованих громадян України на призначення або перерахунок пенсій солідарної системи не залежить від будь-якого іншого соціального забезпечення, в тому числі і пенсій за вислугу років, яка до того ж за законом має бути об’єктом перерахунку на користь застрахованої особи.

Але ПФУ абсолютно безпідставно вимагає від пенсіонера Міноборони відмовитись від неї, тобто перейти на трудову пенсію, чим порушені згадані принципи, в першу чергу матеріальна заінтересованість пенсіонера.

Весь досвід спроб реалізувати наше право на призначення і перерахунок пенсій свідчить, що в державі існує змова між ПФУ і Кабміном, яка відбулася ще за старого уряду, а новий зараз старанно затуляє очі на цю обставину, маючи прикриття з боку “незалежного” суду.

Метою змови є мінімізація пенсійних виплат в нашій категорії громадян на підставі забобону радянського права, мовляв, людина не може отримувати 2 пенсії.

Скарга за позовом до ПФУ вже подана до касаційної інстанції, за позовом до Кабміну до апеляційної. Але за нинішнього стану нашого правосуддя питання підлягає вирішенню в Європейському суді з прав людини і, мабуть, буде вирішене з черговою ганьбою для неньки України, бо називати біле чорним є ганебною справою.

Поки що ми залишаємось тричі ошуканими державою Україна. Чи не забагато ошукань на одну пенсіонерську душу?

Хотів би звернути вашу увагу на наслідок ставлення молодої держави Україна до нас ветеранів для формування свідомості молодого покоління українців, наших онуків та правнуків, майбутніх захисників Вітчизни. Вони ж, знаходячись поруч з нами усвідомлюють те, що відбувається, роблять відповідні висновки для свого майбутнього. За такого ставлення до ветеранів тільки дурні будуть поповнювати кадри військ.

Якщо держава дбає про своє майбутнє, то мудрість її керманичів полягає і в дбайливому ставленні до ветеранів, які абсолютно невинні у фінансових проблемах ПФУ, якому вони законослухняно віддали свої кошти.

Я вас закликаю до державної мудрості. (тут мій підпис)

Кілька слів для слухачів. Звичайно, я хотів це викласти надзвичайно стисло і доклав для цього певних зусиль. Мій досвід свідчить, що далеко не всі мої колеги усвідомлюють, що примусовим утриманням страхових внесків, нібито на нашу користь, держава дурить нас втретє.

Тому всім зацікавленим в даному питанні слухачам я готовий дати пояснення за телефоном у Кіровограді (0522) 22-25-97.

Хай щастить всім!

Петро Кагуй

У сьогоднішній передачі не оминути нам і мовної проблеми, котру і цього разу порушують наші слухачі.

Слухач

На сьогоднішньому телебаченні і радіо України голос народу звучить виключно чужою російською мовою. Це мене, українця, вражає. Це нагадує етап спорудження Вавилонської вежі, мається на увазі, що почате в 1991 році будівництво незалежної української держави титульною нацією продовжують, відтіснивши її, росіяни, хохли і космополіти. Уже будували у 1918 році. Якось це не по Шевченку, а скоріше по Путіну.

Державні мужі України, знайдіть в цьому мораль, в собі мужність і оцініть цей стан України і українства.

Голос народу в часи помаранчевої революції в Україні був українським. Потім через вибачення почався перехід на російську мову. А сьогодні українці в Україні націоналісти. Як бачите недовго було свято на вулиці українців патріотів.

Дякую.

Слухач

Шановні друзі, ніде ні в одній країні світу немає такого, щоб депутат мовляв мовою сусідньої держави. Про які національні інтереси можна з таким депутатом говорити? А якщо його голова за 13 років не може вивчити державної мови, то такому депутати треба коням хвости в’язати в поганенькому господарстві, а не закони утверджувати. Гнати в шию таких депутатів з ВР, а до нової ВР ні в якому разі не вибирати.

Кравчуки, медведчуки, герасимови, симоненки, вітренки і т.д. – це люди минулого. Їх пора спихати з політичної сцени. Це політичні трупи, які крім пустої балаканини нічого не роблять для простого люду.

А тепер з приводу мови хочу прочитати вірша “Бережіть мову”.

Звучить вірш у виконанні слухача

Дякую. Максим. Всього найкращого.

Слухач

З наближенням парламентських виборів я хотів би попросити радіо “Свободу” Наталію Вітренко або не запрошувати взагалі, або якщо і запрошувати, то в дискусіях, наприклад, з паном Бродським або з якимось іншим кандидатом, який би був не менш заядлим.

Аргументація така. Декілька разів підряд Наталія Вітренко була в радіо “Свободі” сама без дискусії з кандидатів з протилежного табору. Це вже, на мою думку, занадто.

Слухач

Володимир Осипчук, Вінниця.

Шановне радіо “Свобода”, кожний раз, коли набираю ваш номер телефоную, то думаю, що це вже в останній раз, адже що з того, що я вискажу про те, що в мене болить і болить в тисячах наших співгромадян. Але ж мовчати також не можна, бо хто ж як не я або інший байдужий підскаже владі про її промахи, поставить тих, хто заривається на місце.

Ми народ – це джерело влади і суб’єкт влади. Голос народу – це його сила. Була осінь, початок зими, шли запеклі затяжні президентські вибори, ми закинули всі свої справи, сиділи на виборчих дільницях, до хрипоти агітували за свого кандидата, цілими днями стояли на майданах, прокидались серед ночі і увімкали телевізор, щоб побачити як там ніші помаранчеві побратими. Гадали, що переможе Віктор Ющенко, прийде до влади його команда чесна, справедлива, професійна, патріотична і разом наведемо порядок.

Але не так сталося як гадалося. Гадалося, що оцих 50-100 чоловік, які принесли Україні найбільше зло будуть покарані, суди їм присудять ув’язнення, награбоване буде повернуте в державну народу власність.

Взяти хоча б фігуру Януковича. Про нього стільки було вже сказано, що не буду говорити і повторюватися. А Медведчук? Та тільки за його темники і те, що він розколов Україну і нас українців на 2 ворогуючих табори, то це вже злочин, за який треба карати.

А де шахрай Ківалов? Чому не карають за сепаратизм губернаторів Східної України? Чому не ставлять знак рівності між СДПУ(О) і злочинним угрупуванням? Що це за метод брати на поруки? Значить ворон ворону не виколе око.

За часів Київської Русі-України і Козаччини всі ворожі сили на землях України називалися поганцями. А скільки цієї погані шастає по Україні і преться до влади, якісь вітренки, марченки, комуністи, зубри, слов’янські блоки, космополіти. Всі вони мають антиукраїнський інтерес на цих землях.

А що робити нам українцям на своїх землях? Що нам знову уготована роль рабів і гречкосіїв, отаких недолугих омельків та грецьків з торбинкою сала і з куснем хліба? Потрібно у виборчий закон внести пункти, які б забороняли включати в списки депутатів, які сидять в тюрмах за кримінальні злочини, такі як Колесников, Різак, які переховуються закордоном, щоб вони знову не заховались за депутатською недоторканістю.

А прохідний бал в парламенті повинен бути 5%, а то і навіть 7%. Це буде потрібно для структуризування суспільства, щоб ця галаслива, політична деструктивна мішура не пройшла до ВР.

Нам, платниками податків, нецікаво і важко утримувати цю свору у вищому законодавчому органі держави. Не повинні туди потрапити олігархи, крупні заводчики і латифундисти. Чому б у ВР не набирати досвідчених юристів, вчителів, лікарів, менеджерів, вчених, політиків.

Мене, як і більшість українців, цікавить, коли будуть запроторені в тюрми і забране в них те, що вони вкрали? Коли будуть покарані ті, які повбивали за роки незалежності сотні людей, починаючи з Гонгадзе, Гетьмана і закінчуючи отруєнням Віктора Ющенка?

Настало літо: відпустки, дачі, заготівлі на зиму, втрачається актуальність і все спускається на гальмах. Боюся, щоб не було великого розчарування і щоб цим розчаруванням знову не скористалися негідники.

А так хочеться змін і пожити в заможній, цивілізованій, європейській державі Україні.

Володимир Осипчук, Вінниця.

Петро Кагуй

Це все на сьогодні, шановні слухачі. З Вами був Петро Кагуй. А наступних три тижні передачу “Листи на Свободу” проведе мій колега Зиновій Фриз.

Дякуємо Вам за увагу, за Ваші листи та телефонні дзвінки!

І залишаймося у всьому оптимістами. Подальша доля українського суспільства, доля України – насамперед в руках її громадян.

На все добре, до наступних зустрічей в ефірі.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG