Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 02:08

“Написання Європи”, або “Що таке нова Європа?”: Нотатки з міжнародної конференції у Києві.


Богдана Костюк

Київ, 30 червня 2005 - Термін “нова Європа” успішно експлуатують політики, політологи, публіцисти, журналісти на цілому Європейському континенті. В Україні цей термін став набув популярності 1 травня минулого року, відколи десять держав Центрально-східної Європи стали членами Європейського Союзу і, відповідно, Україна отримала статус “держави – сусідки ЄС”. Якою бачать нову Європу політологи, митці і журналісти країн – членів ЄС? Яке місце належить у Європейському домі Україні? На ці питання шукають відповіді учасники міжнародної конференції “Написання Європи”, яка розпочалась у Києві 29-го червня.

Близько ста учасників конференції представляють майже всі держави Європейського континенту, який бачиться їм єдиним, без яскраво вираженого центру і периферії. Організатори цього представницького заходу – Британська Рада, Гете – Інститут і Верховна Рада України – і ставили за мету визначити Європу як єдиний мистецький простір, який складається з національних культур і традицій, з досвіду демократії та політичних досягнень. Щоби уникнути певних кліше і стереотипів. Я просто запропонувала учасникам конференції відповісти на запитання, якою вони бачать Європу та Україну у ній. Першою погодилась відповісти голова представництва Британської Ради в Україні Ліліан Біглоу:

“У Вашому одному запитанні насправді кілька запитань. Адже залежить від того, що розуміти під термінами “культура” та “Європа”. Культура – це не лише твори мистецтва, музика, фольклор: культура – це спосіб життя і мислення суспільства. Європейська культура у цьому контексті є особливістю мислення народів, які живуть разом у великому Європейському домі, долучені до його розвитку, і водночас які зберігають власні традиції та знайомлять з ними сусідів – а також вивчають традиції своїх сусідів, перебираючи найважливіший для них досвід. Великий український поет і мислитель Тарас Шевченко залишається актуальним не тільки для українців з його пропозицією “і чужому навчаєтесь, і свого не цурайтесь”. Мені складно розділити наші проекти, пов’язані безпосередньо з культурою, і такі, що стосуються, наприклад, українсько-британських міжпарламентських зв’язків. І також складно з’ясувати які з наших проектів більш важливі”.

Народний депутат України, академік Петро Толочко, згадуючи сторінки української історії, стверджує, що Україна завжди була і залишається європейською державою, тим більше за нинішніх обставин, коли:

“Європейський вибір України є основною лінією розвитку, і по-друге, європейський вибір України не суперечить нашим дружнім зв’язкам зі східними сусідами. Ми розуміємо, що План дій “Україна – ЄС” є одним з інструментів реалізації нової політики сусідства Євросоюзу стосовно України. Нам належить багато зробити усередині держави по виконанню рекомендацій щодо інвестиційної стабільності та гарантій демократії, верховенства права, прав людини, забезпечення функціонування ринкової економіки. Як бачимо, перед парламентом та урядом України постали масштабні завдання”.

Не менш масштабні завдання стоять і перед державами так званої “старої Європи”, які вивчають нових сусідів по ЄС і країни – сусідки Євросоюзу. У цьому переконаний шведський публіцист Деніел Густаффсон:

“Я працюю у Шведському інституті – це державна агенція з інформації та культурного обміну. Ми і раніше працювали у Східній Європі, але обмежувались Росією та Білорусією. Були і контакти з Україною, але після подій Помаранчевої революції у Києві ми зрозуміли, що час рухатися швидше. Ми маємо, що показати Україні – але й Україна виявилась багатою на творчих людей, цікаві мистецькі проекти і туристичні можливості. Мені здається, на часі не просто влаштовувати якісь семінари для українських митців чи політиків, щоби продемонструвати їм свої надбання і поділитися досвідом – Україна може і нам показати свою історичну спадщину і творчий потенціал. І це було би цікаво!”

Відомий український письменник Юрій Покальчук бачить Україну на мапі нової Європи такою:

“Нормальною я бачу Україну. Я не вважаю, що нам треба спеціально старатися бути кимось чи чимось. Я люблю Європу окремо, і я вважаю, що ми є, і досить цього, і не треба нам дуже багато довкола цього дискутувати. Все ж так просто і зрозуміло! Там, де географія – там Європа. Там, де культура – якщо ми справді будемо на культурному рівні виглядати Європою – то ми є! А вже та дискусія мені здається трошки придуманою”.

Власне, дискусії справді не вийшло: абсолютна більшість учасників конференції від початку її роботи дійшла висновку, що від кожної держави, розташованої на Європейському континенті, залежить прийдешнє всієї Європи і можливості збільшення та зміцнення її спільного дому.
XS
SM
MD
LG