Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 04:12

Як мають висвітлюватися проблеми ВІЛ – СНІД-у? Погляд на регіони.


Богдана Костюк


Київ, 12 липня 205 - Незалежна профспілка журналістів України і Києво-Могилянська академія організували “круглий стіл” з проблем висвітлення ВІЛ – СНІД-у в Україні, що дозволило і працівникам ЗМІ, і експертам ще раз звернути увагу на темпи поширення ВІЛ-у у державі.

За даними Українського центру профілактики та боротьби з ВІЛ – СНІД-ом, найбільш ураженими виявилися промислові південно-східні регіони України : Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Миколаївська, Одеська області.

Як стверджують експерти Українського центру профілактики та боротьби з ВІЛ – СНІД-ом, Міжнародного альянсу з боротьби зі СНІД-ом та Незалежної профспілки журналістів України, успішне протистояння епідемії і на державному і на регіональному рівнях багато у чому залежить від участі ЗМІ. Від компетентності і зацікавленості журналісти у справі інформування своїх співгромадян щодо ВІЛ – СНІД-у, залежить, чи здатні самі журналісти перетворитися на потужний і впливовий ресурс для подолання епідемії.

У тому, що здатні, переконана директорка Східноєвропейського інституту розвитку Мрідула ГОШ:

“Ми робимо електронний бюлетень “Говоримо про СНІД”, він випускається трьома мовами: англійською, українською і російською – і є єдиним подібним джерелом в Україні. Це визнано міжнародними структурами, і ми дотримуємось усіх стандартів інформування щодо охорони здоров’я. Ми, по-перше, дуже серйозно ставимося до самого поняття ВІЛ. І не класифікуємо його як ВІЛ – інфекція – бо ВІЛ є стан, в якому живе людина. І живе, може, з антиретровірусною терапією досить довго. Але, коли є СНІД, то вже є “хворий на СНІД”. Слово “інфекція” зразу ставить бар’єр, і ми краще вживаємо слово “ВІЛ – позитивні”, ніж слово “ВІЛ – інфікований”. Я дуже часто стикаюся з тим, що провідні журналісти та урядовці говорять “ВІЛ – інфекція”, “ВІЛ – інфікований”. ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини. Навіть в урядових документах Національна координаційна рада називається “з питань ВІЛ – інфекції та СНІД-у”, а можна було писати “з ВІЛ – СНІД-у”. Через стільки років і після таких серйозних дебатів посилюється бар’єр між ВІЛ – позитивними та ВІЛ – негативними”.

У свою чергу журналісти нарікають на брак інформації за проблемою, часто – на неможливість долучитись до надійних джерел інфомрації про проблему поширення ВІЛ – СНІД-у в Україні. На це нарікають працівники міських та обласних ЗМІ. Тому “ідеальні матеріали” на тематику ВІЛ – СНІД-у в українському інфомраційному полі знайти важко, - стверджує Костянтин Рижков – координатор проектів Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ – СНІД-ом. А на питання, як має писати журналіст про цю проблему, Костянтин відповідає:

“Постійно, по-перше. Правдиво – тобто, щоб це була перевірена інформація, достовірна, доступна, без усіляких пліток і домислів. Третє – виходячи від погляду людей, які живуть з ВІЛ – СНІД-ом”.

Костянтин Рижков переконаний, що журналісти мають тісно співпрацювати з ВІЛ-позитивними, які часто є найкращими експертами з проблем ВІЛ – СНІД-у. Крім того, вважають і пан Рижков, і пані Гош, кожен журналіст має зрозуміти, що ВІЛ загрожує йому та його родині і друзям так само, як луганським наркоманам чи одеським повіям, і що найкращий захист від епідемії – це профілактика та інформування уже не лише так званих “груп ризику”, а кожного користувача інформаційної продукції у державі.
XS
SM
MD
LG