Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 00:52

Тиша як психологічна потреба людини.


Інна Набока


Київ, 26 липня 2005 - Наше життя сповнене звуками: гомін птахів і людські голоси, шум зливи і гуркіт транспорту. Ми так звикли до постійного звукового фону, що просто його не помічаємо. Та останнім часом рівень шуму у великих містах викликає стурбованість фахівців. Відпочинок нервам, вухам і душам дарує цілительна тиша, - нагадує психолог.

Моя літня родичка мешкає в центрі міста. Людина вона стримана, неконфліктна і ніколи ні на що не скаржиться. Та останнім часом її не впізнати: нервується, дратується, всім незадоволена. А причину свого поганого настрою пояснює тим, що не може відпочити ні вдень, ні вночі, їй заважає шум. Я не дуже серйозно ставилася до її скарг, та якось затрималася у неї до пізнього вечора і переконалася: відпочити тут справді важко. Під вікнами безперервним потоком несеться транспорт, у колись тихому подвір”ї цілодобово будується багатоповерхівка, а з розважального закладу напроти лунає гучна музика - там саме розпочалася дискотека. На додачу за стіною почулася стрілянина та вибухи – це сусіди переглядали черговий бойовик.

Проблема шуму турбує багатьох мешканців великих міст. Нещодавно санітарно-епідеміологічна служба Києва повідомила про збільшення кількості скарг на шум у столиці і нагадала про негативний вплив на здоров’я високого рівня шуму. Але транспорт, будівництво – то, так би мовити, видатки цивілізації і від цього нікуди не дінешся.

Та часом ми самі, не замислюючись, збільшуємо акустичне забруднення довкілля. Знаю чимало людей, які, потрапляючи до лісу, перш за все вмикають магнітофон. Прокидаючись вранці чи повертаючись додому ввечері вони одразу відрухово вмикають приймач або телевізор. І зовсім не важливо, яка це музика, про що передача. Створюється враження, що вони просто бояться залишитися в тиші, наодинці з собою, зі своїми думками. А, можливо, такі люди просто самі собі нецікаві. Звичний звуковий фон не вимагає жодних ментальних зусиль, зате чудово допомагає заповнити внутрішню порожнечу, створює ілюзію зайнятості, наповненості життя.

Щоправда, існує ще один чинник шуму, який залежить цілковито від нас самих, це – голосні розмови, крики. Є навіть цілі галасливі родини, члени яких завжди спілкуються одне з одним на підвищених тонах. До речі, діти з таких родин нерідко відчувають труднощі в школі, оскільки не сприймають тихіші звертання до них вчителів і однолітків. А ще – таким дітям значно складніше навчитися слухати інших.

Фахівці вважають, що постійний звуковий тиск напружує, стомлює нервову систему. Відпочинок психіці, емоціям дарує цілительна тиша. Вона заспокоює, знімає збудження, врівноважує. Тишею лікують нервові розлади.

Втім, тиша потрібна не лише вухам і нервам, але й душі. У тиші народжуються почуття, думки, поезія. Тож, як би ми не любили спілкування, музику, гамір великого міста, щоденні кілька хвилин тиші потрібні нашій душі не менше, ніж вітаміни тілу. Погодьтеся, це ж зовсім не багато – якихось десять хвилин на день для власних думок і тиші...
XS
SM
MD
LG