Княгиня ОльгаЯ запитав перехожих у центрі Києва: «Чи відома Вам в українській історії жінка, яка була правителькою держави?»
Респондент
Ольга.
Респондент
Була княгиня Ольга.
Респондент
Здається, княгиня Ольга.
Віталій Пономарьов
Княгиня Ольга була варязького походження, а її скандинавське ім’я Гельґа означає «священна». Чоловіка Ольги, князя Ігоря вбили деревляни, коли він намагався взяти з них данину тричі поспіль.
Ольга стала княжити у Києві від імені свого трилітнього сина Святослава і почала своє правління з кровної помсти деревлянам. Спочатку вона винищила їхніх «мужів найкращих», а наступного року спалила їхню столицю Іскоростень (нині Коростень на Житомирщині) і відтак підкорила всю Деревлянську землю.
Говорить історик Тетяна Вілкул.
Тетяна Вілкул
Найдивовижніша річ, що володаркою великої країни стала жінка. Схоже, це пов’язано з тим, що внаслідок якихось попередніх подій катастрофічно зменшився княжий рід.
У догові з греками князя Ігоря є ще декілька представників княжого роду, а вже Святослав Ігорович домовляється з грецькими царями особисто. Тобто, з Ольгою пов’язаний дуже важливий цивілізаційний момент - усталення династії. Княжий рід зменшився до двох осіб: Ольги та її сина Святослава.
Як правило, цивілізацію пов’язують із прийняттям християнства, проте таких прийнять могло б бути декілька і перші такі акції могли б проводитися першими варварськими князьками. А от усталення династії – це справжній цивілізаційний момент.
Як це відбувалося? Це Ольга посприяла усуненню інших представників княжого роду чи це зробив Ігор, то це абсолютно невідомо, відомий тільки результат. В результаті жінка змогла стати регентшею при малолітньому князі.
Віталій Пономарьов
Ольга відвідала Константинополь, щоб підтвердити укладений Ігорем мирний договір з Візантією. Візантійський імператор Костянтин Багрянородний згодом описав улаштований Ользі урочистий прийом у своєму трактаті «Про церемонії». Натомість Нестор-літописець описує візит Ольги таким чином:
Пішла Ольга в Греки, І прийшла до Цареграда. І був тоді царем Костянтин, син Леонів, І видів її доброю, і вродливою, і розумною дуже, І здивувався цар розуму її, І, бесідуючи з нею, сказав їй: «Достойна ти царювать у городі цьому з нами».
На прохання Ольги, Константинопольський патріарх охрестив її під іменем Олени, а хрещеним батьком був Костянтин. Прийнявши хрещення, Ольга долучилася до європейської родини правителів, і Костянтин навіть сватався до неї – щоправда, безуспішно.
І охрестив її цар з патріархом. І, ояснена бувши, радувалася душею і тілом, І наставляв її в вірі патріарх, І дав їй заповіді про церковний устав, І про молитву, і піст, і милостиню, І про дотримання тілесної чистоти. І стояла вона, схиливши голову, І, як губка, вбирала, у повчання вслухалась.
Невдовзі після повернення до Києва Ольга відправила посольство до німецького короля Оттона Першого, двір якого був відомим осередком місіонерської діяльності Риму.
У відповідь на Ольжине прохання надіслати єпископа і священиків, які охрестили би її народ, король направив до Києва місію на чолі з єпископом Адальбертом Трірським. Проте незабаром, з вокняжінням Святослава, у Києві почалися гоніння на християн, і місія Адальберта була змушена повернутися до Німеччини.
Говорить історик Андрій Плахонін.
Андрій Плахонін
Княгиня Ольга сама не могла провести християнізацію Русі. Бували випадки у давніх суспільствах, коли на чолі держави ставали жінки, але повнота їх влади не була такою, як володарів чоловіків. Саме незвичайність того, що на чолі держави стояла жінка, обмежувала її можливості.
Очевидно, мова йшла не про християнізацію, а, очевидно, мова йшла про якісь політичні зв’язки, які у той час здійснювали у західному суспільстві переважно представниками не королівської адміністрації, а представниками церкви.
Можна дійсно погодитися з тими, хто каже про те, що це намагання грати у багатовекторну політику.
Віталій Пономарьов
Перед своєю смертю Ольга заповіла не здійснювати на своїй могилі язичницької тризни. Згодом українська церква канонізувала Ольгу, назвавши її «рівноапостольною».
Була Ольга предтечею християнської землі, Як вранішня зірка перед сходом сонця І як зоря перед світом, Отож сіяла вона, як місяць вночі, Так і серед людей невірних сіяла.