Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 05:25

Інавгурація нового іранського президента.


Ірина Халупа

Прага, 3 серпня 2005 р.

“Прощавай Хатамі, вітаємо Ахмадинежада”. Сьогодні в Тегерані відбулася інавгурація новообраного президента Ірану. Для пересічного мешканця іранської столиці цей день нічим не відрізнявся від учорашнього. Інавгурація відбулася в урядовому комплексі Верховного керівника Іраку за участю приблизно двох тисяч політиків різних рівнів та інших достойників. Кілька сотень жінок, які сиділи у спеціально відокремленій частині залу, непомітно спостерігали за формальною церемонією інаугурації.

(Скандування): “Ми твої солдати Хаменеї, ми чекаємо твоїх наказів...”

Під такий акомпанемент Іран попрощався з попереднім президентом і привітав нового, а ним несподівано став колишній мерТегерена, 48- літній Мохаммед Ахмадинежад. Іранська інавгурація президента - це досить формальна справа. У ній не мають місця бали і салюти, як це буває в інших країнах. Три головні персони країни: верховний керівник Аятолла Алі Хаменеї, колишній президент Можаммед Хатамі та новий президент Ахмадинежад - проголосили коротке слово і прочитали молитву з Корану.

Всі говорили про права. Верховний керівних Хаменеї нагадав, що жоден чиновник не сміє нехтувати правами громадян, його обов’язком є захищати національні і економічні права.

Перегукнувся з Хаменеї щодо прав і обов’язків і новий президент Ахмадинежад:

“Як слуга народу, я зобов’язаний оберігати незалежність та національні інтереси країни, її культуру та правила Ісламу. Захищати права іранських громадян в Ірані та поза його межами - це мій обов’язок”.

Але мабуть найбільше уваги сьогодні було присвячено старому президентові, Хатамі, саме він уперше прийшов до влади 1997-го року за величезної підтримки жінок і молоді – тих, кому він обіцяв більше прав і свобод. Чи дотримався він своїх обіцянок? Дехто вважає, що так, а дехто - ні.

Колишній член іранського парламенту, журналіст Джаваді Гессар переконаний, що саме Хатамі змінив динаміку стосунків між громадянином та урядом, оскільки він закликав до дискусії та критики і перетворював це на діалог. Хатамі підготував ґрунт для того, щоб іранці справді щось вирішували у своїй країні. Така політика призвела до більшої прозорості та відповідальності в іранському істеблішменті.

Джаваді Гессар: “ Так, за президентства Хатамі були політв’язні, але ми всі знали, де вони перебувають. До його приходу ніхто не знав, де перебувають ув’язнені люди, ніхто не міг їх відвідати. Але останнім часом уряд Хатамі приглядається до долі в’язнів, і це призвело до великих змін - сьогодні чиновники помаленьку починають розуміти, що вони живуть у скляних будинках...”.

Правозахисники по-іншому бачать спадщину колишнього президента Хатамі. Він міг зробити багато більше, ніж зробив, він ніколи не ризикував і не йшов на пряму конфронтацію з консервативними іранськими силами. Хоча Хатамі й започаткував певну політичну дискусію в державі і створив атмосферу, в якій громадяни змогли глибше усвідомити і вимагати забезпечення своїх прав, проте він не завжди виконував, що обіцяв.

Говорить Мохаммед Алі Дадхах, член Тегеранського центру прав людини:

“Часто він не дотримувався своїх гасел та обіцянок захищати права народу. Найбільш кричущим прикладом того є нещодавні парламентські вибори, коли Опікунська рада просто дискваліфікувала понад 100 кандидатів, яким довіряли виборці, просто так, не маючи на це жодної логічної причини. У цьому випадку Хатамі не зробив жодних практичних кроків, він не спілкувався з протестантами у час демонстрацій під Опікунською радою, він не підтримував жодної сторони в цьому питанні”.

Перед новим президентом Ахмадинежадом нелегке завдання. Триває конфлікт навколо ядерної діяльності Ірану, проти чого ревно виступають США та Європейський Союз. Сьогодні Іран має відновити будівництво заводу для переробки урану.

Тим часом ті, хто віддав Ахмадинежаду свій голос, чекають змін. Більшість 70- мільйонного населення Ірану сьогодні живе поза межею бідності. Прожитковий мінімум у цій країні становить 250 доларів на місяць. Ця сума розрахована на сім’ю з п’яти осіб. 20% населення безробітні, 65% - це люди віком до 35 років. Ахмадинежад обіцяв допомогти саме цьому бідному прошарку населення, кажучи, що хоче справедливіше розподілити прибуток, який держава отримує від продажу нафти.

Згодом іранці зрозуміють, чи спроможний їхній новий президент дотриматися слова.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG