Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 08:38

США перед політичною дилемою у відносинах з Узбекистаном.


Михайло Мигалисько


Вашингтон, 4 серпня 2005 - Агенція ООН у справах біженців - UNHCR повідомила, що переселення узбецьких біженців із румунського табору на постійне проживання до інших країн потриває усього кілька місяців. Астрід Ван Ґендерен Сторт, речник цієї агенції, повідомила радіо “Свобода”, що за домовленістю з офіційним Бухарестом узбецькі біженці, яких минулого тижня перевезли з Киргиз стану, можуть до шести місяців перебувати у румунському таборі в Тимошоарі.

“Ми вважаємо, що процес оформлення цих осіб на постійне проживання в деяких країнах буде коротшим, в інших - довшим..., в кожному випадку йдеться про менше ніж шість місяців”, - сказала радіо “Свобода” Ван Ґендерен Сторт.

Агенція ООН у справах біженців домоглася передислокації 439 біженців, які опинилися в Киргизстані після кривавого придушення узбецькою владою масових заворушень на сході Узбекистану у травні. Правозахисні організації висловили побоювання, що у випадку повернення цих осіб до Узбекистану вони опинилися б під загрозою тортур. Серед держав, які уже висловили готовність прийняти частину цих біженців, є Канада, Австралія та Сполучені Штати Америки.

Між офіційним Вашингтоном, який домагається незалежного розслідування травневих кривавих подій в узбецькому місті Андижані, та узбецькою владою загострилися відносини. А офіційний Ташкент закликав адміністрацію президента Буша до 180 днів вивести з узбецької бази американські підрозділи, які беруть участь в антитерористичних операціях в Афганістані.

Готовність надати притулок частині узбецьких біженців та наполягання офіційного Вашингтона на проведенні незалежного розслідування кривавих андижанських подій тримісячної давності, викликали чимало дискусій серед експертів і політиків довкола політики адміністрації президента Джорджа Буша стосовно Узбекистану та інших середньоазійських держав.

Палата представників Конгресу США на початку вересня обговорить новий законодавчий документ – “Акт стосовно демократії та прав людини в Центральній Азії”. Цей документ, який вніс на розгляд конгресмен Крис Сміт, передбачає, що уся гуманітарна та військова допомога надаватиметься після того, як президент США підтвердить, що ці країни роблять поступ у демократизації та пошануванні прав людини.

Однак невідомо, наскільки такий захід вплине на владу Узбекистану. Адже президент країни Іслам Каримов наприкінці минулого тижня оголосив, що Сполучені Штати повинні у термін до ста вісімдесяти днів звільнити військову базу Карші Ханабад, яка була з 2001 року опорним пунктом для підтримки операцій американських збройних сил в Афганістані та для постачання гуманітарної допомоги в тому регіоні.

“Якщо намагатимемося зберегти американські бази в Узбекистані лише з огляду на традиційні геополітичні міркування, то це практично знищить стратегію підтримки демократії”, - вважає Корі Велт, експерт з вашингтонського Центру Стратегічних та Міжнародних Студій. А Фредерик Старр, керівник Інституту Центральної Азії та Закавказзя в Університеті Джонса Гопкінса, доходить ще більш радикального висновку:

“Ми не потребуємо окремої політики стосовно Узбекистану. Для нас є необхідним сформувати регіональну політику, в центрі якої був би Афганістан. Ця політика повинна інтегрувати питання безпеки, економічного і соціального розвитку та процес демократизації. І цього ми не маємо”.

Марта Брілл Олкотт з вашингтонського Фонду Карнегі звернула увагу на небезпеку того, що своєю політикою США можуть ускладнити зміну влади в Узбекистані. Олкотт також вказала на зростаючий вплив в регіоні країн Організації Шанхайської Співпраці, зокрема сусідів Узбекистану - Китаю та Росії.

“Якщо ми створимо ситуацію, що керівництво у цій країні наблизиться до Організації Шанхайської Співпраці та еліт інших держав, то я не вважаю, що політика американської адміністрації діє в інтересах Узбекистану та національних цілей США”, - каже американська дослідниця.

Попри це, офіційний Вашингтон заявляє, що Сполучені Штати й далі наполягатимуть на важливості дотримання прав людини в Узбекистані та незалежному розслідуванні подій в Андижані.

Однак, як пише британське видання “Таймс”, новий вияв підтримки Китаєм теперішнього узбецького лідера Каримова є настільки ж нерозумним, як і короткозорим. А Росія ризикує повторити помилку в Україні, роблячи ставку на такого ж непопулярного лідера, як Іслам Каримов.

Після того, як у Ташкенті дійде до зміни режиму (а це станеться), то тоді пересічні узбеки навряд чи будуть вдячні сусідам-гігантам – Росії й Китаєві за те, що вони так довго орієнтувались на диктатора, – пише британський часопис. А американська газета “Волт стріт Джорнел” зауважує, що ще завчасно говорити, які наслідки теперішня криза матиме в майбутніх американсько-узбецьких відносинах.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG