Івано-Франківськ, 9 серпня 2005 - Івано-Франківський художній музей укотре здивував шанувальників мистецтва суперечливою виставкою. Експозиція презентує твори художників, які брали участь у Другій світовій війні. Однак частина виставки викликала у відвідувачів чимало гострих запитань.
Назва виставки, яку презентував Івано-Франківський художній музей, більш ніж промовиста: “Творчість фронтовиків”. У представленій експозиції роботи художників-фронтовиків: Івана Лободи, Миколи Варенні, Петра Сахра та інших. Найприкметніше те, що теми їхніх робіт аж ніяк не пов’язані з війною. Майстри високого рівня у 60-70-ті роки минулого століття не згадували у своїх творах про війну. Портрети гуцулів та гуцулок, краєвиди Карпат виконані на найвищому мистецькому рівні.
Ще раз переконуєшся, наскільки глибоким і сильним є потяг митців, які пережили воєнне лихоліття, до зображення всього прекрасного, живого, показу людських облич, природи, усього того, що живе й існує всупереч війні. Антитезою до цієї частини виставки є окрема кімната, віддана під експозицію творів ветерана Великої вітчизняної війни Бориса Любомудрова. І тут глядача охоплює справжній шок. Стіни завішані кольоровими фотографіями сучасних російських кінофільмів про Другу світову війну.
Сюжети кожної фотографії абсолютно штучні. Мистецтвознавці вже заявили, що не може навіть іти мови про художню оцінку цих робіт. Поруч з ними портрети маршалів Радянського Союзу, ксерокопії документів, які свідчать про велич радянської армії, і врешті перелік книг, які видав Борис Любомудров. Усі вони так чи інакше стосуються воєнних подвигів радянської армії. Відвідувачі виставки неодноразово висловлювали своє обурення цією частиною виставкової експозиції. Люди не можуть зрозуміти, чому в Україні є потреба міфологізувати, до того ж у далекий від мистецтва спосіб, історію неіснуючої країни.
Директор художнього музею Михайло Дейнега так прокоментував організацію виставки: “Те, що є різні погляди на цю виставку, я думаю, що це дуже добре. Люди замислюються, вони думають. Не дорікайте, що ми не зробили виставку творів воїнів УПА. Якби до нас звернулися, ми б зробили і таку виставку. Музей – інституція, яка відкрита для всіх. Я б не хотів, щоб ця виставка була якимось політичним шоу”.
Варто зауважити, що проведення виставки профінансувала обласна організація Соціал-Демократичної партії (об’єднаної).
Мистецтвознавець Мирослав Аронець, оцінюючи виставку, зауважив, що працівники музею підготували лише ту частину експозиції, де представлені твори прикарпатських художників-фронтовиків. Та частина, яку презентував Борис Любомудров, організована самостійно. У місцевій пресі вже з’явилося чимало критичних відгуків, в яких переважно ставиться риторичне запитання: “Чи доцільно проводити такі виставки?”
Назва виставки, яку презентував Івано-Франківський художній музей, більш ніж промовиста: “Творчість фронтовиків”. У представленій експозиції роботи художників-фронтовиків: Івана Лободи, Миколи Варенні, Петра Сахра та інших. Найприкметніше те, що теми їхніх робіт аж ніяк не пов’язані з війною. Майстри високого рівня у 60-70-ті роки минулого століття не згадували у своїх творах про війну. Портрети гуцулів та гуцулок, краєвиди Карпат виконані на найвищому мистецькому рівні.
Ще раз переконуєшся, наскільки глибоким і сильним є потяг митців, які пережили воєнне лихоліття, до зображення всього прекрасного, живого, показу людських облич, природи, усього того, що живе й існує всупереч війні. Антитезою до цієї частини виставки є окрема кімната, віддана під експозицію творів ветерана Великої вітчизняної війни Бориса Любомудрова. І тут глядача охоплює справжній шок. Стіни завішані кольоровими фотографіями сучасних російських кінофільмів про Другу світову війну.
Сюжети кожної фотографії абсолютно штучні. Мистецтвознавці вже заявили, що не може навіть іти мови про художню оцінку цих робіт. Поруч з ними портрети маршалів Радянського Союзу, ксерокопії документів, які свідчать про велич радянської армії, і врешті перелік книг, які видав Борис Любомудров. Усі вони так чи інакше стосуються воєнних подвигів радянської армії. Відвідувачі виставки неодноразово висловлювали своє обурення цією частиною виставкової експозиції. Люди не можуть зрозуміти, чому в Україні є потреба міфологізувати, до того ж у далекий від мистецтва спосіб, історію неіснуючої країни.
Директор художнього музею Михайло Дейнега так прокоментував організацію виставки: “Те, що є різні погляди на цю виставку, я думаю, що це дуже добре. Люди замислюються, вони думають. Не дорікайте, що ми не зробили виставку творів воїнів УПА. Якби до нас звернулися, ми б зробили і таку виставку. Музей – інституція, яка відкрита для всіх. Я б не хотів, щоб ця виставка була якимось політичним шоу”.
Варто зауважити, що проведення виставки профінансувала обласна організація Соціал-Демократичної партії (об’єднаної).
Мистецтвознавець Мирослав Аронець, оцінюючи виставку, зауважив, що працівники музею підготували лише ту частину експозиції, де представлені твори прикарпатських художників-фронтовиків. Та частина, яку презентував Борис Любомудров, організована самостійно. У місцевій пресі вже з’явилося чимало критичних відгуків, в яких переважно ставиться риторичне запитання: “Чи доцільно проводити такі виставки?”