Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 00:39

До Міжнародного дня молоді: як живе "золота молодь" у Парижі.


Мар’яна Драч

Прага, 9 серпня 2005 року - Бідність у світі нерідко має жіноче обличчя, говорять експерти. Жінки часто потерпають від браку освіти, саме вони змушені дбати не лише про себе, а піклуватися про дітей і батьків. На противагу цьому, життя однієї юної парижанки може видатися казкою. Із наближенням Міжнародного дня молоді, який за рішенням Організації Об`єднаних Націй відзначають у світі 12 серпня, Радіо "Свобода" продовжує розповідати про життя дітей і молодих людей у різних державах і з різних верств суспільства. Вчора в цій програмі ми говорили про життя матері-одиначки і її маленького сина в Нью-Йорку, а сьогодні ми запрошуємо Вас до Парижа, до світу вечірок і моди, але все це з серйозною соціальною метою – знайти належного партнера в житті й добрі контакти. Кореспондент Радіо "Свобода" Софі Ламброскіні пропонує наступний матеріал.

Перрін Лоран
Перрін Лоран – 16. Вона вдягнута в елегантну чорну сукню, на її шиї намисто із перлів. Перрін приїхала з подругою у модний приватний клуб, якраз напроти Лувру - славетного паризького музею. Дівчата збираються на щомісячну вечірку для вузького кола молодих людей із багатих родин. Це коло називають "ралі," а таких вечірок проводять у Парижі близько десяти. Деякі з них для дітей знаті, інші - для багатіїв.

Дівчата вже підійшли до входу в клуб. Жінка з суворим обличчям мовчки перевіряє їхні запрошення. Це господиня вечора – графиня із відомої французької родин. На сьогоднішній вечірці юні гості можуть танцювати, скуштувати щось із розкішного шведського столу і навіть випити бокал дорогого шампанського. На таких вечорах паризька еліта вчиться, як треба поводитися у вищому світі. Деякі батьки сподіваються, що таким чином їхні діти знайдуть не лише друзів, але й потенційних партнерів у житті.

Перрін зізнається, що вечірка раллі - це головна подія у її житті за місяць. Це нагода пізно йти до ліжка, загравати з хлопцями, а головне – гарно вдягатися.

"У мене є чотири, чи п''ять cуконь, але вони не дуже дорогі, не дуже розкішні. Час від часу ми з подругами позичаємо сукні одна в одної. Я вже шукаю вбрання для своєї вечірки, і це важче. Це має бути сукня від дизайнера."

Своя вечірка це - обов''язок для всіх членів клубу. А Перрін вже зараз обмірковує, що ж вдягнути, коли разом з ще двома подругами влаштує власну вечірку на кораблі на Сені. Це дороге задоволення. Подекуди батьки платять 25 тисяч євро за один такий вечір. Родичі фінансують не лише шампанське. Щоб розвивати витончений смак, молодим людям влаштовують ще й регулярні походи до музеїв і вчать їх бальних танців.

Перрін і її мама Веронік цілують одна одну у щоку – вони зустрілися наприкінці дня і радяться, що ж буде на вечерю. Сьогодні вони вирішили мати простий салат і кіш, це така французька запіканка із сиром. Веронік не є типовою мамою дітей, які ходять на вечірки-раллі. Вона двічі розлучалася і має довгий робочий день як фахівець із банківської справи, щоб подбати про Перрін і ще двох старших синів.

Родина живе у гарній квартирі в Парижі й може дозволити собі відпочивати за кордоном. Веронік каже, що приватні вечірки і приватна католицька школа для доньки це не для показу, а для безпеки:

"Це правда, що мені більше подобається, коли вона проводить час із людьми певного типу, які відрізняються від тих, хто ходить на дискотеки у Парижі. Париж – фантастичне місто. Але це також небезпечне місто, особливо для дітей і підлітків. Для них відчинені всі двері, все дозволено. І вони хочуть все це попробувати”.

Водночас Веронік турбує те, що нинішні підлітки надто зосереджені на самих собі, що вони мало читають і мало цікавляться зовнішнім світом. Перрін визнає, що її життя привілегійоване. Але вона говорить, що як кожен підліток також має стрес. Перрін постійно зайнята: від уроків у школі до занять тенісом і грі на фортеп''яно. Деколи вона доглядає за дітьми. За це в Парижі в її оточенні платять 25 євро за годину.

16-ти річна Перрін любить купувати одяг і вечірки, але водночас вона каже, що усвідомлює: життя складається не тільки з цього:

"З одного боку, мені дуже подобається те, як я живу, раллі, мої друзі. Я щаслива. Але, з іншого боку, я відчуваю, що маю побачити інші речі. Особливо тому, що я хочу стати лікарем. Коли я стану дорослішою, то хочу працювати для організації "Лікарі без кордонів." Хоче й це суперечить моїм вподобанням, мені подобається жити комфортно."

Не всі мрії Перрін стосуються матеріальних речей. Перрін мріє, що одного дня вона потрапить до Африки. А коли уявляє африканський континент, то бачить не слонів чи жираф, а бідних дітей, яким потрібна її допомога. Принаймні, так вона каже.
XS
SM
MD
LG