Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 09:04

“5 хвилин з Віталієм Пономарьовим”: 14 серпня виповнилося 1017 років від охрещення киян у водах правого рукава Дніпра – Почайни.


Віталій Пономарьов

Хрещення киян. Віктор Васнецов. (фреска Володимирського cобору)


























Київ, 15 серпня 2005 року.

В українській історії важко знайти подію, яку можна було б за її наслідками дорівняти до запровадження християнства князем Володимиром Святославичем.

Я запитав перехожих на вулиці Почайнинській на Подолі у Києві: “Чи відомо Вам, де саме хрестив киян князь Володимир Великий?”

Респондент

На Дніпрі. Але де ж саме, то цього я не пам’ятаю.

Респондент

Можливо, знала, але забула.

Віталій Пономарьов

За свідченням літопису “Повість врем’яних літ”, київський князь Володимир Святославич, обираючи нову релігію, прийняв і вислухав місіонерів від Римського папи, від хозарів-іудеїв, від булгар-магометан та з Візантії. Потім він послав від себе десятеро послів до мусульман, греків та німців, після повернення вислухав їх і врешті-решт вирішив прийняти хрещення з Візантії.

Захопивши Корсунь (тобто, Херсонес), що тоді належав Візантії, князь готувався взяти шлюб із сестрою візантійських імператорів Анною, проте несподівано втратив зір. За порадою Анни він охрестився і під час цього обряду прозрів, а невдовзі вони обручилися.

Говорить історик Тетяна Вілкул.

Тетяна Вілкул

Мабуть, чиста випадковість, що саме Володимир став остаточним Хрестителем. У більшості язичницьких народів було кілька підходів до християнізації і кілька відкатів або язичницької реакції.

Легенда про вибір віри теж, можна сказати, архетипічна. Є подібна до неї арабська, де, зрозуміло, перемагають мусульмани. А в “Житії Кирила Солунського” описується “стязаніє о вєрє” при дворі хозарського кагана. Там сперечалися і пред’являли свої арґументи іудеї, християни та мусульмани. Оскільки це житіє святого Кирила, то переміг у “стязанії” нібито святий Кирил, хоча реальний успіх майбутнього вчителя слов’ян був дуже помірним. І, як відомо з історії, хозари прийняли іудаїзм.

Загалом історія охрещення – це набір стандартних топосів. Це стосується також і сліпоти Володимира, і в якійсь мірі навіть одруження на християнці- царівні.

Віталій Пономарьов

За тодішніми уявленнями, охрестившись, Володимир долучився до християнської родини європейських правителій, а завдяки шлюбу з “багрянородною” Анною посів у ній почесне місце. Вони вирушили до Києва, взявши із собою мощі святого Климента, ікони та церковне начиння. У Києві князь одразу ж наказав зруйнувати зведений за його наказом язичницький пантеон на Старокиївській горі.

Ось як розповідає про це Нестор-літописець:

“Володимир віддав Корсунь грекам як віно за царицю, а сам повернувся в Київ. І коли прийшов, повелів звергнути всіх кумирів: одних порубать, а других попалити. Перуна ж повелів прив’язати коневі до хвоста і волочити з гори Боричевим узвозом на Ручай. І, притягнувши, вкинули його в Дніпро”.

За 120 років перед тим хрещення прийняв київський князь Аскольд, християнкою була і баба Володимира – княгиня Ольга. Однак саме Володимир першим з київських князів вирішив запровадити християнство у всій своїй державі і почав із столиці. 14 серпня кияни були охрещені на Подолі на березі Почайни – правого рукава Дніпра.

“Володимир послав своїх посланців по всьому городу сказати: “Якщо завтра хто-небудь не буде на річці, той буде ворог мій”. Ранком зійшов Володимир із царициними і корсунськими попами до Дніпра, і зійшлось людей без ліку, і ввійшли всі в воду, і стояли у ній по шию, а другі – до грудей, малі біля берега, інші тримали дітей на руках, дорослі бродили, а попи ж стояли і творили молитву”.

Із столиці християнство поступово поширилося по всій Володимировій державі, хоча і упродовж майже ста років траплялися виступи язичників у Києві, Новгороді та Ростовській землі.

“Володимир же був радий, що пізнав Бога сам і люди його. І повелів будувати церкви і ставити їх на місцях, де стояли ідоли. І поставив церкву святого Василія на горі, де стояли ідоли – Перун і інші і де приносили їм жертви люди і князь. І почав ставити церкви і попів по інших городах, і людей приводити на хрещення по всіх городах і селах”.

Володимирове хрещення остаточно ввело мешканців Київської держави до кола європейських народів.

Історик Володимир Ричка вважає, що...

Володимир Ричка

Якби Володимир Святославович не зробив свого вибору на користь християнства, то чи була б у Києві збудована церква Богородиці Успіння, звана “Десятинна”, і чи прикрасив би Київ Софійський собор?

Отже, вибір Володимира Святославовича якраз і пролягав у тому руслі цивілізаційного процесу, який об’єднував Київ, Царгород і Рим.

І я вважаю, що цей вибір був на часі, і в цьому і полягає величезна заслуга Володимира Святославовича перед історією, перед майбутнім Руси-України.
XS
SM
MD
LG