Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 11:19

Самооцінка – критичний погляд на власну особу.


Інна Набока

Київ, 17 серпня 2005 - Оцінка самого себе, своїх достоїнств і недоліків – неодмінна риса кожної мислячої людини. Та одним людям притаманно недооцінювати, іншим – переоцінювати власну персону. Про те, чи можна цьому зарадити розмірковує психолог.

Моя знайома дівчина, розумна, приваблива, працьовита, страждає від заниженої самооцінки. Їй повсякчас здається, що вона не складе іспит, не справиться зі завданням начальства, що вона негарна і нікому не може сподобатися. Невпевненість у власних силах дуже заважає їй у житті.

І це – досить типова проблема. Оцінка себе, своїх чеснот і вад притаманна кожній мислячий людині, ми оцінюємо свою зовнішність, риси характеру, здібності. Але вміють глянути на себе об’єктино, мабуть, лише одиниці: хтось себе недооцінює, а інший – навпаки. Коріння цього лежить у ранньому дитинстві. Проте, самооцінка людини – зовсім не стала величина, вона може змінюватися протягом життя. Її формує, насамперед, ставлення оточуючих, перші успіхи і невдачі. Нерідко занадто критичні, прискіпливі батьки викликають у дитини невпевненість у собі, страх зробити щось не так, розчарувати старших, а в результаті–занижену самооцінку. Тому батькам, які помічають у малюка подібну налаштованість, слід особливо його підтримувати, хвалити за найменші успіхи й чесноти, зміцнювати віру в себе.

Складніше буває дорослим. Адже занижена самооцінка не просто позбавляє людину впевненості, вона не дає можливості діяти. Але і цьому можна зарадити. Психологи пропонують цілу низку прийомів, які допомогають підвищити самооцінку. Насамперед, cтарайтеся помічати в собі краще. Якомога частіше нагадуйте собі про свої чесноти і успіхи, складні ситуації і справи, з якими ви гідно впоралися. Не варто акцентувати увагу, і власну, і оточуючих, на своїх помилках і вадах. Їх, звичайно, потрібно аналізувати і враховувати, але не зациклюйтеся на них, ідіть далі. Варто також розпитати рідних і друзів, що вони у нас цінують і люблять, які якості вважають найкращими, культивувати в собі саме ці сторони. Ну, а позитивний погляд на себе сприяє підвищенню нашого статусу в очах інших, що, в свою чергу, за законом зворотного зв’язку, підвищує й самооцінку.

Та існує категорія людей, які завжди сприймають себе зі знаком „плюс”. Висока самооцінка – річ цілком позитивна. Вона допомагає ставити перед собою значні цілі та досягати їх. Але нерідко буває так, що людина, яка подавала в юності великі надії, зазнавала невдачі саме через завищену самооцінку, надмірну самовпевненість, невміння подивитися на себе критично. Не справджувалися великі сподівання, зазнавали краху мистецькі, спортивні, наукові кар’єри.

То що ж краще: самооцінка завищена чи занижена? Відповідь дуже проста. Знати собі ціну без знижок і націнок, тверезо бачити свої плюси й мінуси, об’єктивно оцінювати можливості, безумовно, найкраще. Але чи можлива така золота середина? Варто, принаймні, прагнути її знайти...
XS
SM
MD
LG