Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 12:21

Епідеміологічні інститути як інструмент бактеріологічної війни СРСР: приклад Одеси


Ірина Халупа

Зброя масового знищення – цей термін став своєрідним лозунгом нашої епохи. Зброя масового знищення - це не лише ядерна зброя, це різні мікроби і бактерії, які зберігаються у лабораторіях багатьох країн. Виходячи з цього, можна сказати, що позбувшись свого ядерного арсеналу, Україна все одно володіє зброєю масового знищення, оскільки в українських наукових інститутах зберігаються різного роду небезпечні бактерії: від чуми до холери. Один із таких інститутів -- Одеський протичумний Інститут імені Мечникова. Цей інститут фігурує в розлогому звіті щодо проблем розповсюдження зброї, який підготував Монтерейський Інститут міжнародних студій (США).

Сибірка – хвороба номер 123. Чума – номер 127. Таку класифікацію застосовували в Одеському інституті імені Мечникова. Цей інститут входив у мережу понад 80 протичумних епідеміологічних центрів колишнього Радянського Союзу. Радянська військова машина залучила цивільні інститути для розробки її воєнної біологічної програми. Самі науковці не знали, що вони працюють на воєнні цілі. Так стверджують науковці Монтерейського Інституту міжнародних студій у новій роботі інститутського Центру з питань нерозповсюдження. Основні висновки цієї праці науковці передали американській газеті "Вашингтон пост".

Заступник директора Одеського протичумного інституту імені Мечникова, лікар-епідеміолог Лев Могилевський 43 роки працює в царині епідеміології. У розмові з радіо "Свобода" він категорично заперечив, що в його інституті розробляли біологічну зброю: "Цього ніколи не було. Я це чітко говорив кореспондентові газети “Вашингтон Пост”. Ми завжди займалися лише системою профілактичних протиепімтологічних заходів. .... ввезення і розповсюдження в Україні чи в колишньому СРСР особливо небезпечних збудників. Ми володіємо цими збудниками, оскільки ми проводимо постійний моніторинг навколишнього середовища".

Сьогодні ці інститути працюють для того, щоб запобігти епідемії. Але навіть якщо вони ніколи не займалися розробкою біологічної зброї, ці лабораторії володіють різними бактеріями та мікробами, які, потрапивши не в ті руки, можуть реально перетворитися у зброю масового знищення. Це турбує не лише авторів праці Монтерейського інституту, а також американських урядовців. Заходи безпеки ( чи радше їхня відсутність) турбують і керівництво Одеського інституту імені Мечникова. Ось що сказав радіо "Свобода" з цього приводу Лев Могилевський: "Ми абсолютно не задоволені тими заходами безпеки, які в нас є. У нас лише один охоронець, у нас немає системи відеоспостереження. Ці проблеми всім відомі, в тому числі і в Міністерстві охорони здоров’я. У зв’язку з тим до нас приїжджали зі Сполучених Штатів в 2002, 3, 4-му роках. Я знаю, що зараз питання безпеки в Одеському протичумному інституті вирішується на рівні урядових організацій".

Одеський протичумний інститут був заснований 1937-го року, його основне завдання – боротьба з чумою, яка час від часу вибухала в Одесі завдяки інфікованим щурам, яких в Одесу привозили кораблі з різних далеких країн. Сьогодні інститут працює над іншими чумами нашої епохи. Як сказав нам Лев Могилевський, однією з головних проблем, якою зараз займаються в Одеському інституті, є пташиний грип.

Історія залишила Одесі 8 кладовищ, де поховані жертви чуми. Під одним зеленим пагорбом в масовій могилі лежить більш ніж 2 500 одеситів - жертв спалаху чуми 1812-го року. Одеський інститут розташований в робочому кварталі міста. Науковці, які працюють зі смертельно небезпечними бактеріями, стверджують, що вони добре вишколені і знають, як з ними поводитися. Але небезпека існує, і така банальна річ, як відчинене вікно, може рознести по всьому місту невидиму смерть, стверджують науковці Монтерейського інституту.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG