Східноєвропейські заробітчани протестують проти умов тяжких умов праці та низької зарплати на британській фермі полуниць
Настав сезон ягід. Малини, лісові суниці, полуниці. Щоправда найкращі, найсмачніші і найбільш пахучі це звичайно українські ягоди, але попри те, вирощують ягоди по всій Європі. Такі європейські ягоди у Великобританії часто густо збирають українські руки, руки студентів-заробітчан.
В кожному британському супермаркеті сьогодні можна купити вітчизняні полуниці – червоні, духм’яні, товстенькі та ще й смачні. Один із найбільших таких супермаркетів, Sainsbury’s навіть рекламує ті полуниці саме так: соковиті британські полуниці, у ваших домівках 48 годин після збору.
В середу 24 серпня сотні сезонних робітників найбільшої британської ферми полуниць протестували проти тяжких умов праці. Вони перекрили дорогу і розійшлися лише після того, як розповіли свої жалі журналістам. Серед демонстрантів були й українці. Про протест написали дві британські газети, вічно революційний Socialist Worker, тобто Соціалістичний робітник та місцева газета Hereford Times.
Журналісти Соціалістичного робітника не колегіальні. Обіцяли передзвонити і розповісти деталі протесту але не дотрималися слова. У Герефорд Таймс та сама історія. Але мені все одно вдалося назбирати чимало інформації.
Почнемо з того, хто платить заробітчанам. Фірма S&A Produce, це найбільша ферма полуниць Великобританії. Кожного року вони наймають більш ніж три тисячі сезонних робітників, які збирають врожай полуниць. Майже дві тисячі таких сезонних полуницьких жниварів це студенти зі Східної Європи, в тому числі України. Ïх беруть на роботу згідно з умовами програми Сезонних фермерських робіт британського Міністерства внутрішніх справ, так званого Home Office. Все це, відбувається, стверджує фірма S&A Produce, згідно з існуючими стандартами етичної торгівлі. Якщо це справді так, то чому ж сотні людей демонстрували?
Статті у вищеназваних газетах цитують українця, 22 літнього Константина Кравчука. Він заплатив посередникові 720 доларів, щоб отримати цю роботу. Працює без перестанку вже 10 тижнів і заробив всього тисяча вісімдесят доларів. Іншими словами, зо 10 тижнів тяжкої праці, прибуток Константина Кравчука, відрахувавши те, що він видав, аби попасти на роботу, становить лише 360 доларів. Робітники стверджують, що на інших фермах умови кращі і зарплата вища, а ось на фермі Браєрлі, умови настільки важкі, що люди були змушені протестувати.
Андрій Щарбович з Білорусі каже, що про ці роботи в Білорусі студентам говорять одне, а насправді ситуація зовсім інша, гірша. 20-ти літня Ольга з Росії стверджує, що вона та інші працюють по 12 годин на добу, 7 днів на тиждень. Середня тижнева зарплата, це 180 доларів. Із цієї суми S&A Produce стягають 54 долари кожного тижня за проживання, електроенергію, каналізацію та збір сміття, постіль, посуд і так далі. А ще одноразово треба заплатити більше ніж 50 доларів за так звані соціальні та пасторальні послуги.
Фірма S&A Produce має багато посередників, на самому сайті їх аж 22. Беруть вони по різному, одні більше, другі менше. І всі вони мабуть корінні британці судячи з їзніх прізвищ: Корнелюк, Воробйова, Волович, Ткачук, Замлінський, Вольф та інші. За їхні послуги доводиться платити від трьохсот доларів до більш ніж тисячу.
Хоча в газетах повідомляють, що фірма S&A Produce розпочала переговори з 10-ма протестантами, в офісі самої фірми нам сказали, що ніхто цю ситуацію зараз коментувати не може. У пік збирання полуниць, керівництво фірми поїхало відпочивати. Хоча вчора директор ще розмовляв з британськими журналістами і стверджував, що їхні робітники працюють 8 годин на день, а в суботу та неділю відпочивають.
Секретарка фірми S&A Produce: (гудки) “Вибачте, що довелося чекати. Ні немає нікого, хто міг би це прокоментувати. Все, що можемо сказати, їх було 250 з різних країн, але ми не знаємо конкретно звідки. Передзвоніть нам через тиждень і поговоріть з директором Ґреємом Ніл”.
Дякую. До побачення.
Мене зацікавив ще один аспект цієї історії. Якщо ця британська програма сезонних фермерських робітників відбувається під покровительством Британського Міністерства Внутрішніх справ, чи знають вони про ці проблеми? Чи вони перевіряють умови праці та проживання заробітчан? Чи проводить міністерство якийсь моніторинг? Видзвонила я пана Оуена Бассетта у пресовому центрі міністерства внутрішіх справ Великобританії.
Home Office Press Office - Пресовий Офіс: “Галло....”
Галло. Мене звати Ірина Халупа. Я працюю на радіостанції Свобода і рада нарешті почути людський голос. Я готую матеріал про заробітчан, конкретно йдеться про протест, який відбувся вчора у регіоні Мидлендс....робітники стверджують, що працюють 12 годин на добу, сім днів на тиждень... Ви щось про це знаєте?
Home Office Press Office - Пресовий Офіс: “Ні, ні я про це нічого не чув. Де це точно відбулося в Мидлендс?”
Герефорд.
Home Office Press Office - Пресовий Офіс: “Назва Ферми?”
S&A produce
Home Office Press Office - Пресовий Офіс: “ОК і що ви хочете від нас......”
Словом, в міністерстві нічого про ці протести не знали. Розмова закінчилася тим, що Я пану Оуену Бассетту надіслала електронною поштою статті про протести, а він обіцяв передзвонити з інформацією.
Поки що він цього не зробив. Але у цій історії, мені видається, ще не вечір.
Настав сезон ягід. Малини, лісові суниці, полуниці. Щоправда найкращі, найсмачніші і найбільш пахучі це звичайно українські ягоди, але попри те, вирощують ягоди по всій Європі. Такі європейські ягоди у Великобританії часто густо збирають українські руки, руки студентів-заробітчан.
В кожному британському супермаркеті сьогодні можна купити вітчизняні полуниці – червоні, духм’яні, товстенькі та ще й смачні. Один із найбільших таких супермаркетів, Sainsbury’s навіть рекламує ті полуниці саме так: соковиті британські полуниці, у ваших домівках 48 годин після збору.
В середу 24 серпня сотні сезонних робітників найбільшої британської ферми полуниць протестували проти тяжких умов праці. Вони перекрили дорогу і розійшлися лише після того, як розповіли свої жалі журналістам. Серед демонстрантів були й українці. Про протест написали дві британські газети, вічно революційний Socialist Worker, тобто Соціалістичний робітник та місцева газета Hereford Times.
Журналісти Соціалістичного робітника не колегіальні. Обіцяли передзвонити і розповісти деталі протесту але не дотрималися слова. У Герефорд Таймс та сама історія. Але мені все одно вдалося назбирати чимало інформації.
Почнемо з того, хто платить заробітчанам. Фірма S&A Produce, це найбільша ферма полуниць Великобританії. Кожного року вони наймають більш ніж три тисячі сезонних робітників, які збирають врожай полуниць. Майже дві тисячі таких сезонних полуницьких жниварів це студенти зі Східної Європи, в тому числі України. Ïх беруть на роботу згідно з умовами програми Сезонних фермерських робіт британського Міністерства внутрішніх справ, так званого Home Office. Все це, відбувається, стверджує фірма S&A Produce, згідно з існуючими стандартами етичної торгівлі. Якщо це справді так, то чому ж сотні людей демонстрували?
Статті у вищеназваних газетах цитують українця, 22 літнього Константина Кравчука. Він заплатив посередникові 720 доларів, щоб отримати цю роботу. Працює без перестанку вже 10 тижнів і заробив всього тисяча вісімдесят доларів. Іншими словами, зо 10 тижнів тяжкої праці, прибуток Константина Кравчука, відрахувавши те, що він видав, аби попасти на роботу, становить лише 360 доларів. Робітники стверджують, що на інших фермах умови кращі і зарплата вища, а ось на фермі Браєрлі, умови настільки важкі, що люди були змушені протестувати.
Андрій Щарбович з Білорусі каже, що про ці роботи в Білорусі студентам говорять одне, а насправді ситуація зовсім інша, гірша. 20-ти літня Ольга з Росії стверджує, що вона та інші працюють по 12 годин на добу, 7 днів на тиждень. Середня тижнева зарплата, це 180 доларів. Із цієї суми S&A Produce стягають 54 долари кожного тижня за проживання, електроенергію, каналізацію та збір сміття, постіль, посуд і так далі. А ще одноразово треба заплатити більше ніж 50 доларів за так звані соціальні та пасторальні послуги.
Фірма S&A Produce має багато посередників, на самому сайті їх аж 22. Беруть вони по різному, одні більше, другі менше. І всі вони мабуть корінні британці судячи з їзніх прізвищ: Корнелюк, Воробйова, Волович, Ткачук, Замлінський, Вольф та інші. За їхні послуги доводиться платити від трьохсот доларів до більш ніж тисячу.
Хоча в газетах повідомляють, що фірма S&A Produce розпочала переговори з 10-ма протестантами, в офісі самої фірми нам сказали, що ніхто цю ситуацію зараз коментувати не може. У пік збирання полуниць, керівництво фірми поїхало відпочивати. Хоча вчора директор ще розмовляв з британськими журналістами і стверджував, що їхні робітники працюють 8 годин на день, а в суботу та неділю відпочивають.
Секретарка фірми S&A Produce: (гудки) “Вибачте, що довелося чекати. Ні немає нікого, хто міг би це прокоментувати. Все, що можемо сказати, їх було 250 з різних країн, але ми не знаємо конкретно звідки. Передзвоніть нам через тиждень і поговоріть з директором Ґреємом Ніл”.
Дякую. До побачення.
Мене зацікавив ще один аспект цієї історії. Якщо ця британська програма сезонних фермерських робітників відбувається під покровительством Британського Міністерства Внутрішніх справ, чи знають вони про ці проблеми? Чи вони перевіряють умови праці та проживання заробітчан? Чи проводить міністерство якийсь моніторинг? Видзвонила я пана Оуена Бассетта у пресовому центрі міністерства внутрішіх справ Великобританії.
Home Office Press Office - Пресовий Офіс: “Галло....”
Галло. Мене звати Ірина Халупа. Я працюю на радіостанції Свобода і рада нарешті почути людський голос. Я готую матеріал про заробітчан, конкретно йдеться про протест, який відбувся вчора у регіоні Мидлендс....робітники стверджують, що працюють 12 годин на добу, сім днів на тиждень... Ви щось про це знаєте?
Home Office Press Office - Пресовий Офіс: “Ні, ні я про це нічого не чув. Де це точно відбулося в Мидлендс?”
Герефорд.
Home Office Press Office - Пресовий Офіс: “Назва Ферми?”
S&A produce
Home Office Press Office - Пресовий Офіс: “ОК і що ви хочете від нас......”
Словом, в міністерстві нічого про ці протести не знали. Розмова закінчилася тим, що Я пану Оуену Бассетту надіслала електронною поштою статті про протести, а він обіцяв передзвонити з інформацією.
Поки що він цього не зробив. Але у цій історії, мені видається, ще не вечір.
