Угорщина, 1 вересня 2005 – Незабаром у кримінально-процесуальному кодексі Угорщини з’являться певні зміни, які стосуються умов утримання в’язнів, котрі засуджені за незначні злочини. Необхідність проведення реформи правники обґрунтовують економічними чинниками, з іншого боку, кажуть вони, посилиться виховний ефект засуджених, якщо вони не будуть жорстко ізольовані від суспільства.
Угорське кримінальне законодавство, зазначають місцеві юристи, завжди було ліберальнішим щодо своїх громадян, ніж в сусідніх країнах. І справді: ще в часи розквіту сталінсько-ракошієвської ідеології в кінці 1940-х на початку 50-х років, коли комуністичне керівництво Угорської Народної Республіки сторчма кинулося наслідувати радянсько-більшовицькі методи управління державою, Угорщина раптом підписує міжнародну конвенцію про гуманне ставлення до жінок-проституток. Як відомо, в багатьох країнах соціалістичного табору за заняття проституцією можна було потрапити в тюрму.
Новий оберт лібералізму угорці відчули на собі на початку 70-х років минулого століття: держава відмовилася від репресій дрібних підприємців, не стала перешкоджати громадянам подорожувати світом, зняла заборону на поширення західної популярної музики тощо. До речі, Угорщина вже друге десятиліття неухильно дотримується мораторію щодо здійснення смертної кари, оскільки це було однією з головних умов набуття членства в Раді Європи. Час від часу, однак, міжнародні правозахисні організації критикують офіційний Будапешт за окремі порушення прав людини, проте зауважень до угорської пенітенціарної системи останнім часом не було. Міністерство юстиції країни нині займається питанням відпрацювання механізму змін, які напряму торкнуться лібералізації умов утримання в тюрмах окремих категорій ув’язнених. Очікується, що особи, засуджені, наприклад, до трьох років позбавлення волі за незначний злочин, можуть відбувати покарання дома під наглядом трудового колективу, каритативних організацій чи церкви.
На думку юриста Ференца Кондороші, представника мінюсту, “Дані правила аж ніяк не поширюються на осіб, які скоїли тяжкі злочини проти суспільства. Водночас судді уважно розглядатимуть справи недбалого управління транспортом, вивчатимуть причини скоєння нещасних випадків, які сталися з вини конкретних осіб, щоб визначити їхню вину і, відповідно, ступінь кримінального або адміністративного покарання”.
Очевидно, що судовим колегіям доведеться ухвалювати рішення про те, чи варто позбавляти волі громадянина, утримуючи його в тюрмі за державний кошт, якщо ця сума перевищує суму збитків, завданих цією особою.
Угорське кримінальне законодавство, зазначають місцеві юристи, завжди було ліберальнішим щодо своїх громадян, ніж в сусідніх країнах. І справді: ще в часи розквіту сталінсько-ракошієвської ідеології в кінці 1940-х на початку 50-х років, коли комуністичне керівництво Угорської Народної Республіки сторчма кинулося наслідувати радянсько-більшовицькі методи управління державою, Угорщина раптом підписує міжнародну конвенцію про гуманне ставлення до жінок-проституток. Як відомо, в багатьох країнах соціалістичного табору за заняття проституцією можна було потрапити в тюрму.
Новий оберт лібералізму угорці відчули на собі на початку 70-х років минулого століття: держава відмовилася від репресій дрібних підприємців, не стала перешкоджати громадянам подорожувати світом, зняла заборону на поширення західної популярної музики тощо. До речі, Угорщина вже друге десятиліття неухильно дотримується мораторію щодо здійснення смертної кари, оскільки це було однією з головних умов набуття членства в Раді Європи. Час від часу, однак, міжнародні правозахисні організації критикують офіційний Будапешт за окремі порушення прав людини, проте зауважень до угорської пенітенціарної системи останнім часом не було. Міністерство юстиції країни нині займається питанням відпрацювання механізму змін, які напряму торкнуться лібералізації умов утримання в тюрмах окремих категорій ув’язнених. Очікується, що особи, засуджені, наприклад, до трьох років позбавлення волі за незначний злочин, можуть відбувати покарання дома під наглядом трудового колективу, каритативних організацій чи церкви.
На думку юриста Ференца Кондороші, представника мінюсту, “Дані правила аж ніяк не поширюються на осіб, які скоїли тяжкі злочини проти суспільства. Водночас судді уважно розглядатимуть справи недбалого управління транспортом, вивчатимуть причини скоєння нещасних випадків, які сталися з вини конкретних осіб, щоб визначити їхню вину і, відповідно, ступінь кримінального або адміністративного покарання”.
Очевидно, що судовим колегіям доведеться ухвалювати рішення про те, чи варто позбавляти волі громадянина, утримуючи його в тюрмі за державний кошт, якщо ця сума перевищує суму збитків, завданих цією особою.