Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 01:48

Ярмаркує сільська Угорщина.


Василь Плоскіна

Угорщина, 2 вересня 2005 – В Будапешті на сорока гектарах Міжнародного виставкового Центру цими днями шумує 74-й сільськогосподарський ярмарок разом з виставкою харчових продуктів. Попри те, що Угорщина завжди вважалася країною високої аграрної культури, такі великі ярмарки останнім часом організатори влаштовують лише один раз на 5 років, по-доброму заздрячи українським Сорочинцям.

Свій перший всеугорський сільський ярмарок місцеві сільгоспвиробники провели у 1896 році, коли країна святкувала тисячоліття, або мілленіум з часу заснування Паннонського королівства, яке пізніше стали називати Угорським. Звичайно, 109 років тому ця виставка була значно скромнішою, ніж зараз і не мала закордонних учасників. Нині ж співвідношення угорських та іноземних учасників суттєво змінилося. Свої досягнення в аграрному секторі демонструють чимало сусідніх країн а також лідери сільгоспвиробництва у світі – Голландія, Іспанія та Італія. Крім них, в Будапешті виставляються Тайван, Тунезія, Росія. Тільки з України чомусь нікого нема.

Реформи в угорському АПК за останні 16 років і великі інвестиції в розвиток села сприяли тому, що сільськогосподарська продукція стала цілком конкурентоспроможною на світовому ринку. Цьогоріч будапештський ярмарок відвідали вже більше десяти закордонних делегацій на чолі з керівниками відповідних профільних відомств. У рамках виставки відбуваються також фахові конференції, наради, диспути та аукціони.

Прикметно, що інтерес відвідувачів викликала селекційна діяльність угорських тваринників, зокрема, нові породи овець, великої рогатої худоби, свиней, птиці, навіть розведення диких тварин, скажімо, оленів та сарн. Перспективним напрямком вважаються селективні досліди з дикими свинями. Їх схрещують зі свійськими й отримують нові породи.

До речі, вже багато років відвідувачі подовгу затримуються біля череди, де виставляють знамениту сіру рогату худобу. Цих корів розводять у Хортобадському національному степовому заповіднику. Молока вони дають небагато, проте нагулюють велику вагу. Колись цю породу з масивними великими рогами кочівники, переважно половці, використовували виключно як тяглову худобу. Втім, недавно медики дійшли висновку, що ці тварини практично не схильні до захворювання на коров’ячий сказ. На виставці скотарі, одягнені в одежу хортобадських пастухів з широкими спідницями з білого полотна або в ефектні сині костюми гайдуків, тримали за налигач розкішних биків цієї породи. Тварини вагою щонайменше в одну тонну поводились напрочуд сумирно, ніби усвідомлюючи, що вони зараз виступають перед публікою в ролі моделей. Тривалу фотосесію вони витримали, ані тобі мукнувши.

На жаль, в Україні майже зникла сіра велика рогата худоба, з якою чумаки ходили в Крим по сіль. Згідно з переказами, українські селяни купували тварин цієї породи переважно в кочівників Криму та Північного Кавказу, які добре розумілися на розведенні справної худоби. Революція 1917 року порушила традиційні торговельні зв’язки між хліборобами й скотарями, тому в Україні годі зараз шукати сірих та моругих воликів. На них можна натрапити зараз тільки в Хортобаді або, як зараз, на великому ярмарку.
XS
SM
MD
LG