Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 06:52

Ситуація навколо Нікопольського заводу феросплавів: відновлення справедливості чи переділ власності?


Кирило Булкін Гості: Олександр Рябченко - директор Інституту приватизації, управління власністю та інвестицій; Володимир Лановий - представник Президента в уряді.











Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:

Київ, 2 вересня 2005 року.

Кирило Булкін

Ви слухаєте “Вечірню Свободу”, у студії ведучий Кирило Булкін, вітаю вас.

Тема нашої розмови в прямому ефірі сьогодні така: ситуація навколо Нікопольського заводу феросплавів – відновлення справедливості чи переділ власності?

Моїми співрозмовниками будуть представник Президента в Кабміні Володимир Лановий та директор Інституту приватизації, управління власністю та інвестицій Олександр Рябченко. Телефон студії 490-29-05, ми чекатимемо на ваші дзвінки, шановні слухачі, після 20.30 год.

Почнемо з невеликої довідки щодо феросплавів як таких, їхнього промислового значення й, відповідно, ролі й ваги Нікопольського заводу феросплавів в українській промисловості.

Що мені вдалося відшукати в Інтернеті та інших джерелах, це те, що у металургійному виробництві використовуються кокс та руда, це відомо всім, але самі по собі вони не дають потрібної якості кінцевого продукту – металу.

Для покращення цієї якості якраз додають так звані присадки – окислювальні та леґірувальні. І саме для цього використовують різноманітні феросплави. Особливо важливими є феромарганець та силікомарганець. Саме на їх виробництві й спеціалізується Нікопольський завод феросплавів – другий у світі виробників феросплавів за обсягом продукції.

Його було засновано 1966 року. Щороку тут виробляють близько 800 тон феросплавів. Близько третини продукції доправляють країнам СНД, 40% - в інші країни світу.

Шановні гості, хотілося б щодо ролі економіки, якоїсь питомої ваги в економіці України НЗФ, щоб зрозуміти, що ж, власне, стоїть на кону? Пане Олександре? Олександр Рябченко

Загалом це комплекс феросплавний, який існує на Україні, це два гірничо-збагачувальні комбінат: Марганець і Орджонікідзе, і три феросплавні заводи: Нікополь, Запоріжжя і Стаханов.

Це загальний комплекс, який був побудований ще за радянських часів. Фактично, він є дуже вигідний, бо заводи-переробники наближені до гірничо-збагачувальних комбінатів, які видобувають саме сировину. І ціна дуже велика на те, це дуже важливі, інвестиційно привабливі і прибуткові підприємства.

Кирило Булкін

Пане Володимире Лановий, хочу Вас попросити історичну довідку щодо цього дати. Це у нас була перша частина така суто довідково-економічна.

Що було з НЗФ, скажімо, після розвалу Радянського Союзу і до приватизації? Що в 2003 році стало, коли цей завод був приватизований? На скільки я знаю, в два етапи, можна детальніше про це?

Володимир Лановий

Я хотів би додати, що дійсно завод випускає спеціальні компоненти, і тому він є унікальним і незамінним. Не може хтось інший конкурувати з цим заводом, а без нього все виробництво якісних сталей, прокату і інших засобів неможливе. Отже, така унікальність, з однієї сторони, є запорукою надвисокої прибутковості.

В радянські часи це був один з найприбутковіших заводів. В радянські часи від був забезпечений матеріальними засобами, зарплатами, інфраструктурою соціальною, відпочинку.

Я бував на цьому заводі наприкінці 80-х років і мене вразила абсолютна комп’ютеризація і автоматизація всіх процесів в цьому виробництві так далі. Тобто це подарунок долі для всіх працівників, які там працювали, і для всієї України...

Кирило Булкін

Це вдалося зберегти до цього часу?

Володимир Лановий

Але чому цей подаруночок мав стати здобутком однієї особи чи то однієї групи? Я думаю, що тут є явні елементи сприяння певного, щоб золота ця скарбничка чи піч з виробництва золота потрапила в окремі руки.

Кирило Булкін

Це Ви мате на увазі саме 2003 рік?

Володимир Лановий

Так, я думаю, що тут не було ніякої інформації. Розумієте, має бути публічність. Багато учасників процесу, багато бажаючих купити хоч якусь частку. Чому комусь має надійти супер-прибуткове підприємство?

З іншої сторони, ми розуміємо, що це дуже енергомістке підприємство, і з тим зростанням цін, яке відбувається, воно може потрапити і в достатньо складні умови. Але якщо не зацікавлений власник цього підприємства, а зацікавлений лише в тому, щоб він вилучав прибутки з підприємства, то коли воно стане гіршим за своїм фінансовим станом, то він може і вивести свої активи з цього підприємства, що тоді воно буде робити?

Тому немає такого реально-публічного контролю, конкуренції всередині підприємства. Я не можу сказати які спеціальні схеми тоді використовувалися, тому що я був в цей час поза якимись можливостями інформаційними чи управлінськими, але відомо, що розроблена була унікальна модель, яку запропонував сам майбутній власник.

І вся чиновницька влада від президента до виконавців ФДМ чи в обладміністрації, вони всі виконували той план, який був запропонований майбутній власником. Це, я думаю, досить несправедливо.

Кирило Булкін

Пане Лановий, дякую. У мене в руках роздруківка з англомовного Інтернет-журналу “ukrainianjournal.com” , він стверджує, що зять тодішнього президента Леоніда Кучми Віктор Пінчук купив право власності, так би мовити, акції НЗФ за 76 мільйонів доларів. В той час, як інша компанія “Приват” пропонувала 200 мільйонів доларів. Це правда? Це дійсно одна з тих тіньових схем чи тих моментів, про які Ви, пане Лановий, сказали, що не знаєте, як саме там воно було влаштовано. Але чи дійсно такий факт мав місце, що продали комусь за меншу ціну в той час, коли була ціна більша.

Володимир Лановий

Я вам скажу, що особливістю всіх цих торгів, які відбувалися, була їх закритість, замкнутість, кулуарність, під ковдрою, як ви захочете. Тому не можна зараз сказати, чи пропонувалися 200, чи 300, чи ні і так далі. Сьогодні ми вимагаємо, щоб всі ці публічні...

Кирило Булкін

“Ми вимагаємо” – це хто?

Володимир Лановий

Ну хто? Я вимагаю! Я думаю, що і прем’єр-міністр зараз цього вимагає. Зокрема я почав про це говорити в уряді, що має бути перед телевізійною камерою відкритий аукціон: сидять 4 чоловіки, кожен з них каже, що я піднімаю 4 мільйони, на 10 мільйонів, щоб вся країна бачила.

Тоді це буде визначено, чи пропонував хтось 200 мільйонів, чи не пропонував. Зараз одні в білих рукавичках ходять, інші засмалених рукавичках. Я не думаю, що ми зараз з вами відмиємо чи ті, чи ті рукавички.

Кирило Булкін

Пане Рябченко, що сталося з судами? Відомо пересічному слухачеві чи, сказати, обивателю, що суд визнав незаконною приватизацію НЗФ. Що далі?

Який суд є вищим? Якого суду треба слухати? Ми знаємо, що прихильники Віктора Пінчука, хто не пускав судових виконавців вчора до цього заводу, вони стверджують, що рішення оскаржене, що інший суд ухвалив інше рішення.

Поясність будь ласка так, щоб це можна було, навіть нічого не знаючи до того, зрозуміти, кого слухати у випадках, коли один суд одне рішення ухвалює, інший суд ухвалює інше рішення. Що є остаточним?

Коли можна буде сказати остаточно, що все, питання закрите, вже керує той, хто призначений, хто судом виграв цю справу.

Олександр Рябченко

Ситуація достатньо складна на НЗФ, тому там воно не тільки до судів зводиться, до процесуальних норм, крім рішень судів. Там більше зараз проблем.

Що стосується судів, то можна сказати чітко, що чим вище суд за своїм положенням, тим вагоміше його рішення. Тому наступний кожний рівень може відмінити рішення того рівня, що нижче, і його рішення буде діяти.

Ситуація зараз така, Вищий господарчий суд прийняв рішення на користь держави, визнав конкурс проведеним з порушенням закону і визнав, що пакет акцій, 50% плюс одна акція, має бути повернений тим концерном “Придніпров’я” у державну власність.

Це рішення діє. Воно дійсно оскаржене у ВСУ. І ВСУ поки що не прийняв ніякого рішення. Він так само не зупинив рішення Вищого господарського суду поки що. Через те діє рішення Вищого господарського суду, акції треба повертати у державну власність. Це дійсно так.

Кирило Булкін

Тобто могло нове керівництво за законом, за рішенням суду все ж таки увійти і почати керувати?

Олександр Рябченко

Ні, там нема нового керівництва. Йдеться про корпоративні права. Треба повернути контрольний пакет акцій у державу, треба передати його на рахунок ФДМ України, тоді держава буде володіти контрольним пакетом акцій.

Після того, як вона буде володіти контрольним пакетом акцій, це робиться шляхом виконавчого впровадження, після того вона стає акціонером і може або оголосити від себе про збори акціонерів, або інші акціонер так само, хто володіє не менше, ніж 10% акцій, може оголосити про збори акціонерів, здати оголошення до зборів за 45 днів, і на цих зборах приймаються всі рішення.

Проблема тільки в тому, що на час зборів в Орджонікідзе держава ще не мала у власності контрольного пакету акцій, він ще не був переданий ФДМ, тому держава не могла голосувати на цих зборах.

Тому, я вважаю, що менеджмент, який там був обраний, він не є легітимним. Це такий момент дуже гострий, але я не вважаю, що це найважливіший момент у цій взагалі справі.

Бо якщо уряд планує продавати пакет акцій НЗФ, а я чув, що прем’єр говорила про це по телебаченню, то це на якийсь час буде у власність держави? Після того це буде власність якогось великого бізнесу.

Кирило Булкін

Це, на скільки я розумію, теж одна з суперечливих точок у тому конфлікті, чи буде продаватися, оскільки голова ФДМ Валентина Семенюк, наскільки мені відомо, взагалі наполягає на тому, щоб ці акції залишилися в державній власності.

Олександр Рябченко

Я б теж до виборів залишив їх у державній власності, бо після виборів вони будуть дорожчі. Але рішення з цього приводу уповноважений прийняти уряд. Яке рішення він прийме, так і буде діяти.

Кирило Булкін

Ми зараз послухаємо голоси різних сторін, які представляють різні сторони саме цього конфлікту, але перед тим таке запитання, щоб все ж таки ще прояснити більше для наших слухачів, для мене зокрема, який теж не є фахівцем у цій галузі, скільки все ж таки є сторін у цьому конфлікті і які це сторони?

Президент сказав про зіткнення інтересів двох фінансово-промислових груп, сформованих за минулої влади. Тоді що? Держава – це третя сторона?

Але, з іншого боку, ще між тими, хто начебто має представляти інтереси держави, теж немає згоди. Я повертаюся до того, про що казав, взаємна критика прем’єр-міністр Юлія Тимошенко й Голова Фонду Держмайна України Валентина Семенюк. Якщо теж різні сторони, то це вже чотири. Може, є ще? Чи поясніть, де я не правий? Пане Лановий, скільки сторін конфлікту?

Володимир Лановий

Ви знаєте, мене турбують не формальні протистояння, не боротьба за права, які дадуть високі прибутки на рівному місці, а потім ці прибутки будуть вилучатися з галузі, я не знаю, чи в телевізійні проекти, чи в політичні проекти.

Я думаю, що такого роду увага і концентрація уваги різних високих посадовців якраз звужує наше бачення, воно зводить до якихось підковдрових сутичок і так далі.

Насправді ми маємо дійсно подивитися на такого роду високоприбуткові об’єкти, чи державними вони мають бути, чи приватними, чи ми переглянемо склад учасників, чи зробимо ці об’єкти публічно чи соціально керованими. Тому що не можна так просто, знаєте...

Державна власність погана. Я вам скажу, що ці 10-12 років, коли він був високоприбутковий, держава нічого особливого від цього не отримувала, ховалися прибутки, вкладалися гроші. Я знаю про реальні речі.

Кирило Булкін

Тобто, на Вашу думку, в державній власності не має залишитися?

Володимир Лановий

Не має лишатися. Але в той же час лишати такий об’єкт між двома групами і не надавати процесу загальносуспільного значення, це теж дуже вузько та тривіально. За цим проглядається вуха зацікавленостей різних, сприянь різних і так далі.

Я думаю, такі треба диверсифікувати права. Залучати десятки тисяч власників, тут немає такої необхідності, щоб окремий інвестор був, якимсь грошима і так далі. Тобто ми по-іншому подивилися на контроль, на громадський соціальний статус таких підприємств, щоб люди відчули себе малими, але власниками майна і господарями свого життя.

Кирило Булкін

Що ж, тепер я пропоную зробити те, про що говорив перед цим. Послухати голоси сторін цього конфлікту. Почнемо, власне, з позиції прем’єр-міністра Юлії Тимошенко.

Вона сьогодні на прес-конференції назвала Віктора Пінчука “польовим командиром”, який через контрольовані телеканали транслював мітинг на всю країну по захисту свого мільярда. І водночас вона відповідала на закиди щодо того, що уряд лобіює інтереси групи “Приватбанк” Ігора Коломоського.

Юлія Тимошенко заявляє, що ні, уряд докладе всі зусилля, аби повернути завод у власність держави а потім здійснити його повторний продаж на чесних прозорих умовах. Отже, Юлія Тимошенко.

Юлія Тимошенко

Справедливість мусить відновитися. Якщо завод повернеться державі і буде приватизований, але абсолютно прозоро, то бюджет отримає 5 млрд. гривень. А це все, і ремонт наших шкіл, які сьогодні ремонтують батьки, ремонт лікарень, які сьогодні зруйновані вщент. 5 млрд., якщо вони будуть не в кишенях зятя Кучми, а в державній кишені, то це абсолютно нове життя бюджету на 2006 рік.

Так на чиїх позиціях мусить стояти сьогодні прем’єр-міністр? Безумовно, на позиціях правосудного рішення суду, незважаючи на стони і соплі зятя Кучми НЗФ саме тому, що цей завод, поки що, на жаль, Пінчуку щомісяця приносить 50-80 млн. доларів чистого прибутку.

На фоні цих речей абсолютно жалюгідно виглядає майже безкоштовна передача цього надзвичайно важливого і надзвичайно ефективного об’єкту практично за безцінь колишнім президентом своєму зятю.

Навіщо приходила нова влада, якщо вона навіть рішення суду не здатна виконати? Я бачила вчора крокодилячі сльози зятя Кучми. Він розповідав, що хтось з ним зводить рахунки. Занадто дрібна постать, щоб займатися зведення з ним рахунків.

Просто так сталося, що вони разом з Кучмою пригребли всю країну до рук, всю власність. Зараз в Україні, мені здається, в Україні буде тестом все, що відбувається навколо НЗФ. Ми будемо дивитися з якого боку які політики. Вони, безумовно, можуть маскуватися якимись такими красивими реверансними заявами, можуть себе бити в груди, але НЗФ – це є тест, це є лакмусовий папір, хто з народом України, а хто знаходиться на корумпованих засадах на боці Кучми та його зятя і хто хоче зберегти їх власність, а може в тіні її поділити між собою. Поки я можу впливати на процес, давати певні доручення, то я цього ніколи не допущу.

Кирило Булкін

А тепер я хочу, щоб ми послухали іншу сторону бізнесмена і народного депутата Віктора Пінчука, чий консорціум “Придніпров’я” 2003-го року отримав у два прийоми 50 % + одну акцію НЗФ, про його погляд на цю боротьбу. З ним говорив мій колег Геннадій Сахаров.

Геннадій Сахаров

Віктор Пінчук, котрого вважають головним організатором нікопольського мітингу у бесіді з кореспондентом радіо “Свобода” сказав.

Віктор Пінчук

Люди тут боролися за свої права, за те, щоб їх поважали, за те, щоб в Україні не було безладу, щоб була у людей надія. Я полишив боротьбу за власність, боровся, щоб Україна була дійсно демократичною, щоб було верховенство закону.

Геннадій Сахаров

На запитання, чи не побоюється пан Пінчук втратити контрольний пакет акцій НЗФ відповідь була.

Віктор Пінчук

Звісно, це мене турбує. У цій боротьбі для мене це відійшло на задній план, я відчував, що борюся вже за інше і разом з цими людьми. Але навіщо обманювати звісно, будь-якого бізнесмена турбує доля його бізнесу, його власності, тому будемо боротися і далі. А як вже вийде, так і вийде.

Кирило Булкін

Короткий коментар, шановні гості. Я хотів, щоб ми спробували відділити риторику про захист інтересів народу від захисту власних інтересів. Як на Вашу думку, можна тут говорити про демократію, про верховенство закону для тих людей, які відстоюють інтереси Віктор Пінчука чи інтереси власників теперішніх номінальних заводу? Будь ласка, пане Рябченко.

Олександр Рябченко

Я не думаю, що процес розподілу чи перерозподілу власності коли-небудь був яскравим прикладом демократії чи великої поваги до закону. Принаймні я такого не згадую, я не думаю, що в Україні буде якась ситуація, яка буде виключенням з того.

Це жорсткі стосунки, жорсткі рішення суду, корпоративний конфлікт, який за традицією визначається таким чином, що кожна з сторін має по 5-6 рішень сторін, кожне з яких підтверджує його правоту. Інша сторона має рішення інших судів, які підтверджують його правоту. З кожного боку є виконавчі служби, які готові виконати рішення цих судів. Тому поваги до рішення судів в таких ситуаціях, я думаю, не буде, бо вони протирічять одне одному.

Я дума, що тут влада у таких ситуаціях повинна займати дуже зважену позицію, бо такі ситуації є природно конфліктні, влада завжди має бути вища за конфлікт між бізнесовими групами, вона повинна демонструвати повагу до закону і визначати всі дії таким чином, щоб конфлікт вирішувався тільки на підставі діючих законів України. У цій ситуації я б сказав, що треба владі знайти якесь узгодження, бо там до крові вже не далеко.

Кирило Булкін

Пане Лановий, дії влади на теперішній момент можна, на Вашу думку, назвати виваженими?

Володимир Лановий

Я думаю, що ми поступово входимо в правові рамки вирішення майнових суперечок, оскільки керівництво, президент, прем’єр-міністр, голова ВР визначили, що перегляд раніше здійснених актів приватизації буде здійснюватися лише в рамках чинного законодавства на той момент і доказовості відповідних порушень в судових інстанціях.

Я думаю, що це цивілізований шлях, за формою. Ми тим самим в країні обмежили свавілля чиновників і нових політиків, точніше, політиків, які прийшли сьогодні до влади, щоб вони політичні зводили стосунки, а не вкривалися правовими нормами. Тобто ми входимо в правовий режим.

Аргументацією позбавлення права власності в даному випадку пана Віктора Пінчука, в іншому випадку когось іншого є не те, куди йдуть гроші, а дійсно певна правова основа і соціальна і моральна справедливість, тому що правові установки затверджують певні моральні принципи. Тобто саме правоохоронні органи, прокуратура та інші правозахисні органи мають здійснювати свою функцію щодо спростування чи оскарження таких прав.

Інше запитання я хочу поставити: чому прокуратура стільки років мовчала? Чому не відповідають ті прокурори, які не піднімали ці питання про порушення?

Я думаю, що незаконність і не легітимність тих актів приватизації сьогодні ми маємо підтвердити не юридичною казуїстикою як говорять в різних судах, а дійсно фаховим підходом і доказованістю в судах.

Кирило Булкін

Якраз про це говорив сьогодні ще один народний депутат, а саме Григорій Омельченко. Думка Григорія Омельченка багато в чому збігається з тим, що саме пане Лановий сказав щойно.

Григорій Омельченко

Я скажу своє бачення в першу чергу не з політичної, Боже позбав, а з юридичної позиції. Судом встановлений юридичний факт, що НЗФ був незаконно приватизований, по суті вкрадений. Виникає питання зразу, оскільки рішення суду вступило в законну силу, де реакція Генпрокурора проти тих посадових осіб, які незаконно більше 2 років тому назад віддавали в приватні руки НЗФ за копійки, вартість якого за останніми оцінками експертів близько 1 млрд. американських доларів? Чому проти цих осіб не порушена кримінальна справа і вже сьогодні не почалося розслідування? Це перше.

Друге. В процесі досудового слідства Генпрокуратура повинна встановити і провести ревізію всієї господарсько-фінансової діяльності за всі роки НЗФ і сказати, що в результаті незаконної приватизації цього заводу от-такі то особи поклали в свій карман от такий то прибуток. Раз завод був приватизований незаконно, то і прибуток буде незаконний. Логіка.

Матеріали направляються в суд і чергове рішення суду про відшкодування матеріальних збитків за цей от період тими особами, які незаконно приватизували завод і незаконно отримали з заводу прибуток і поклали собі в кишеню.

Накладається арешт на їхні рахунки, на їхнє майно. Не треба боятися чи то Порошенка, чи то Третякова, чи то Омельченка, чи то президента, чи то Юлію Тимошенко і діяти виключно в рамках закону.

Виникне ситуація, я вперто її дочекаюсь, хоча вже сьогодні це повинно робитися. Бог з ним, рішення ВСУ, і от 3 судових рішення. Тоді я хочу подивитися як керівники правоохоронних органів, Генпрокурор почнуть забезпечувати уже не реприватизацію, уже не передачу цього заводу у власність держави, а відшкодування матеріальних збитків, які нанесені були державі.

Мати і класти в карман такі надприбутки, а робітникам кидати отаку зарплату. Тільки завершується процедура, про яку ми говорили фактичної юридичної передачі заводу, навіть його продаж приблизно за 1 млрд. американських доларів, уже через місяць робітникам можна виплачувати зарплату, я хотів би, щоб всі люди знали, яких туди зганяють, десь в 2-2,5 рази більше, ніж ту, що вони отримують сьогодні.

Кирило Булкін

Короткі коментарі. Будь ласка, пане Олександре Рябченко.

Олександр Рябченко

Я хочу звернути увагу на таку ситуацію. Я думаю, що правильно, у нас ніхто не може бути поза законом. Хто порушив закон повинен відповідати. Це абсолютно правильна позиція на 100%. Я з Григорієм погоджуюся.

Я хотів би додати до яскравих і показових. Визначено, що прибуток, прем’єр казала НЗФ, що складає 50 млн. доларів. На 6 місяців це буде 300 млн. доларів чи 1,5 млрд. гривень.

У нас є цікаве питання. Це з одного заводу приватний власник має 1,5 млрд. гривень прибутку. Чому держава, володіючи величезною кількістю майна: “Укртелеком”, “Укрнафта”, “Нафтогаз України”, “Турбоатом” – шалено прибуткові підприємства, чому вони всі разом все державне майно, де держава має контрольний пакет акцій дає за 6 місяців останніх прибутку 870 млн. гривень?

Чому це вдвічі менше, ніж приватник отримує з одного заводу? Не треба починати Генпрокуратурі з того як держава господарює на своїх підприємствах. Скільки ми втрачаємо на тому, де ці гроші, в чиїх кишенях вони заховані?

Там зрозуміло, там є власник, прийшли до нього і перевірили. А от де ці гроші? Отут скільки в нас пенсій, скільки відремонтованих у нас шкіл на державній власності. Тому, коли кажуть: “Дайте нам ще один завод – ми будемо господарювати на ньому. Дайте нам “Криворіжсталь” – ми будемо господарювати”. Я теж вважаю, що “Криворіжсталь” мала бути державним підприємством, бо великі прибутки.

Але давайте подивимось, хто це господарює на таких результатах? Де ці гроші? Отут знайти одного, другого, третього. Я думаю, що тут багато відомих прізвищ були б зараз не на посадах, а в абсолютно інших ситуаціях.

Кирило Булкін

Пане Рябченко, Ви виступили в моїй ролі цього разу, ставлячи запитання.

А я можу запитати пана Ланового, чи є у вас відповіді, хто так господарює, чому виходить так, що прибутки набагато менші, ніж могло би бути з тих цифр, що озвучені, скажімо, по одному НЗФ?

Володимир Лановий

Ви знаєте, питання окремих наших підприємств стає не в тому, скільки вони дадуть грошей до бюджету. Вони мають всі давати однакову пропорційну частку своїх прибутків і працювати прозоро, а не через офшорні зони, як Пінчук відкачував прибутки НЗФ, тут навіть в Україні не платив.

Чому ніхто це не досліджує? Чому наша правова система так сприяє тому, щоб наші власники як хочуть так і розпоряджаються прибутками, навіть не тримають грошей в середині України?

Відповідь моя в цьому відношенні. Справа в тому, що якщо підприємства придбають безоплатно, то потім цей новий власник, не формальний власник, витягує, висмоктує кров з цього підприємства, висмоктує сили, а не вкладає в розвиток цього підприємства, йому байдужа доля цього підприємства.

Якщо цей власник отримав десяток таких заводів безоплатно, він не здатний управляти ними.

Кирило Булкін

Ви маєте на увазі, фактично безоплатно?

Володимир Лановий

Він стає олігархом, тобто він використовує свою владу над заводами для своїх політичних цілей, для відкачування грошей в політичні проекти, в те, щоб володарювати всією державою, парламентом, урядом. Перетворення нашої країни від демократії на таку монопольку для одного клану, для однієї чи двох сімей. От що стоїть за такими типами приватизаційними процесами.

Олександр Рябченко

Чим дорожче купив власник, тим більше буде у нього відповідальності. Він буде піклуватися про своє майно, про свій завод, вкладати ще гроші. Тому держава повинна продавати інвестиційно-привабливі підприємства як найдорожче.

Володимир Лановий

Ми боремося з олігархічними кланами сьогодні, а не просто з якимись актами порушень на якихось заводах.

Кирило Булкін

Вашій увазі я хочу запропонувати ще одну сторону, яка активно задіяна у цій ситуації, а саме, ФДМУ. Позицію фонду в інтерв’ю радіо “Свобода” висловила прес-секретар голови ФДМУ Ніна Яворська.

Як відомо, голова ФДМУ В.Семенюк виступає проти повторної приватизації НЗФ і вважає незаконними позачергові збори акціонерів, які відбулися 30-го серпня в Орджонікідзе.

Ніна Яворська

Щодо незаконності зборів акціонерів. Голова фонду вважає, що вони були незаконними, бо довіреність була видана пану Грищенку головою фонду В.Семенюк за умови, що акції будуть в державній власності і належатимуть ФДМУ.

В довіреності так і було написано, що вона дійсна лише за умови, що пан Грищенко отримає документи, які підтверджували б, що акції знаходяться у ФДМУ.

Такого підтвердження досі немає, акції поки що не належать фонду юридично, не збережені всі формальності, тому збори голова вважає незаконними.

Щодо питання, чому вона вважає, що треба залишити НЗФ в державній власності, бо феросплави – це стратегічний напрямок металургії. За її словами, треба, щоби в держави залишалися ті підприємства, які могли б вплинути на роль держави у розвитку економіки.

Це стратегічне підприємство, підприємство, яке виробляє стратегічну продукцію для промисловості України. І вона твердо переконана, завод повинен залишитися в державній власності.

Ми щойно оголосили про те, що як тільки акції будуть повернуті в державну власність, ФДМУ проведе відкритий конкурс з відбору менеджменту підприємства і виберемо гідного представника, який міг би управляти НЗФ.

Кирило Булкін

Пане Рябченко, чи дійсно, якщо ці збори визнають незаконними, то попереднє керівництво повертається? Але ж якщо це так, то це буде тільки на невеликий термін.

Олександр Рябченко

Я переконаний у тому, що збори були незаконними, бо держава ще не була власником акцій, а вже представляв інтереси заступник міністра промислової політики на зборах акціонерів.

Там є ще кілька моментів, які професіоналам зрозумілі. Я не буду на цьому зупинятися, але скажу, що вони дійсно були незаконні. Вони просто будуть оскарженні у суді, і буде рішення, що ці збори незаконні. Це не складно. Хто оскаржить, той і отримає таке рішення.

Я вважаю, що у цій ситуації, коли на ті 3-4 місяці, коли держава вже є власник контрольного пакету акцій, але ще не виставила на продаж цей пакет акцій, то треба створити якусь спостережну раду шляхом загальної домовленості між всіма акціонерами (і держава, і “Приватбанк”, і “Інтерпайп”) і дивитися на те, щоби там не було ніякого приховування прибутку.

Все ж таки не треба забувати, що там 4 тисячі працюючих людей, і вони хвилюються, що ж там буде. Держава як власник контрольного пакету акцій має забезпечити спокійну роботу цим людям, а собі гарантію того, що там нормально показуються прибутки і нормально сплачуються податки до бюджету.

Коли держава продасть цей контрольний пакет акцій, то там прийде якийсь великий бізнесмен, тоді він домовиться як з “Приватом”, так і з “Інтерпайпом”. Я думаю, що він просто скупить ці пакети акцій за якусь ціну цих двох компаній.

Кирило Булкін

Пане Лановий, Ви – представник Президента в уряді. То що ж це було зі зборами акціонерів, а чи це була помилка уряду, який поспішив провести ці збори, а чи це все-таки свідоме і правильне рішення? Чи Ви погоджуєтеся з тим, що збори були нелегітимними?

Володимир Лановий

Те, що представник уряду на цих зборах діяв поза законом, то це дуже сумно, оскільки це кидає тінь на всю нашу владу, яка в очах простих людей може виглядати такою, яка порушує сама закон і не дотримується його.

Влада першою має показувати приклади сумлінного ставлення, поваги і діяти через закон, виконувати всі свої та інші зобов’язання щодо чинного законодавства.

Кирило Булкін

Тобто, Ви визнаєте, що представник уряду діяв поза законом?

Володимир Лановий

Треба поважати права власності, вони є базовими відносно всього суспільного життя. Приміром, якщо ви сьогодні прийдете додому, а хтось вже посилився у вашу квартиру, тобто, подумали і змінили власника, мовляв, ви вже не власник. Я думаю, що ваші життєві устої дуже сильно похитнуться.

Так само і щодо будь-якої власності. Треба діяти лише у рамках закону, а де є порушення закону, то треба виправляти. Тобто, якщо якась група Пінчука чи не Пінчука порушила, то треба виправляти. Це по-перше.

По-друге, мене дуже турбує ставлення деяких наших політиків до державної власності. Державна власність у такому вигляді, як вона існує у тому вигляді, у якому вона існує, яку пропонує пані Семенюк, вона не витримує критики, вона є джерелом розкрадання, вона є джерелом вилучення багатств України на користь приватного сектору, тому що державні підприємства збиткові, а приватні чомусь прибуткові. І ціни так утворюються, і платежі так йдуть і тому подібне. Нам потрібно державну власність реформувати у форму громадського контролю...

Кирило Булкін

Ви маєте на увазі, що там ґрунт для корупції більший?

Володимир Лановий

Так. Будь-який керівник, якого тут пропонує прес-секретар обрати на основі широкого конкурсу, прийде для того, аби заробляти собі на кишеню. Йому будуть платити тисячу, а він буде заробляти 10 тисяч, йому будить платити 10 тисяч, а він буде заробляти 100 тисяч. Поза якимись рамками.

Тобто, відносини власності і приватна зацікавленість є центральним компонентом всього економічного розвитку сьогоднішнього цивілізованого світу. Якщо ми не даємо права приватної власності, то не буде розвитку. Державне підприємство через 10 років втратить і свій капітал, і технології і зноситься, і люди не будуть отримувати, і буде збитковим. Цього хоче наш керівник ФДМУ?

Тобто, питання у тому, аби розвивати приватну власність там, де є конкуренція. Державна власність потребує реформування шляхом професійного громадського контролю за розвитком корпорації, а не шляхом особистого рішення чи якогось міністра, чи якогось директора, тому що всі вони є дуже слабкими людьми, які теж зацікавлені в якихось додаткових доходах.

Олександр Рябченко

Я з цим також погоджуюся. Я вважаю, що власний ресурс величезний по використанню державної власності. Навіть ті підприємства, які зараз належать до держвласності, дуже прибуткові.

Мені 6 років доводилося очолювати спеціальну контрольну комісію з питань приватизації, ми проводили розслідування, то результати розслідувань демонструють, що на державних підприємствах крадуть більше.

Кирило Булкін

Але є стратегічні об’єкти, які не можуть бути передані у приватну власність. То що ж виходить, що на найважливіших об’єктах буде процвітати корупція?

Олександр Рябченко

Є перелік об’єктів, які встановлені законами, які не підлягають приватизації. Ці об’єкти не можна продавати. Рік від року вони скорочуються. Держава все більше і більше готова до того, щоб приватник приходив у якусь галузь.

Але, безумовно, є об’єкти, які пов’язані з національною безпекою України, які не підлягають приватизації в принципі своїй. Тому там питання закрите. Там господарює держава, там спеціальні умови господарювання.

Я погоджуюся з паном Володимиром, коли він каже, що треба встановити прозорість, треба встановити, щоб суспільство розуміло і могло бачити, що там все відбувається нормально, тоді питань не буде, що це державна форма власності. Суспільство буде бачити, і там не будуть розкрадати.

Кирило Булкін

Пане Лановий, Ви щойно казали, що шкодує, що представник уряду діяв не зовсім законним чином у цій ситуації. Наскільки по іміджеві влади ця ситуація завдає з НЗФ? Чи є у суспільстві певне розчарування тим, що влада не настільки високо себе високо тримає чи то морально, чи то юридично, як цього очікували півроку тому ті, які стояли на Майдані?

Володимир Лановий

Я думаю, що урядовці мають чути ваші слова. Я кажу, звичайно ж, фігурально. Вони мають розуміти, що на них повернуті мільйони поглядів людей, вони є певними прикладами, взірцями, тому що політики, керівники високого рангу є прикладом своєї поведінки, своїх рішень, своїх якихось інтелектуальних пропозицій, ідей. Ми всі на них рівняємося, адже такі викривлення морального характеру, неповага до закону не роблять добра всьому суспільству і окремим нашим керівникам.

Тому висновок може бути приблизно таким. Як в середині країни ми маємо поважати закон і створювати умови і моральні канони, коли кожна людина, кожен чиновник, кожен пересічний українець, простий громадянин, поважає закон, так і всьому світові ми маємо показати, що в Україні є закон, є держава, є повага до прав людини, є повага до власності, що Україна – це цивілізована країна, що з нею можна працювати, відкривати кордони, що не потечуть наркотики через кордон чи відмивання капіталу, чи ще якісь непотрібні у цивілізованому світі речі, що можна працювати на українській території, вкладати капітали, розвивати виробництво і технології, надавати соціальні послуги найвищого ґатунку.

Тобто, без поваги до закону ми будемо тільки збуджувати лише інстинкти того натовпу, який хоче просто крові.

Кирило Булкін

Пане Лановий, Ви сказали, що ми маємо робити, а все-таки запитання у тому, які можуть бути наслідки від того, що вже зроблено?

Пане Рябченко, чи завдасть це якоїсь серйозної шкоди іміджеві влади, чи це ще можна виправити, чи люди взагалі не надто переймаються, оскільки їм важко розібратися що до чого, тільки ті, хто вийшов з тих чи інших причин протестувати, і їх не так багато?

Олександр Рябченко

Це відбулося першого вересня, а це День знань. У цей день починають всі вчитися. Нехай наш уряд на цій помилці повчиться. Просто треба зробити висновки.

Є доручення Президента, який абсолютно вірно трактував ситуацію, що є конфлікт двох олігархічних груп, і в цій ситуації не треба виступати урядові на боці будь-якої з груп. Уряд повинен стояти вище. Тобто, уряд мусить владнати цю ситуацію, як і, до речі...

Кирило Булкін

Є ознаки того, що це відбувається, на Вашу думку? Треба підозрювати, що уряд виступає на боці однієї із груп?

Олександр Рябченко

Не треба підозрювати. Абсолютно зрозуміло, що уряд з кимсь має погоджувати свої дії, бо він володіє 50% акцій. Для того, аби провести збори акціонерів, треба мати 60% акцій. Ситуація така: 50% - в уряду, 23% чи 25% у “Інтерпайпа”, 25% - у “Приватбанку”. Для того, щоб провести збори уряд має домовитися або з “Інтерпайпом”, або “Приватом”, інакше зборів не відбудеться. То не ті хлопці, які за спасибі прийдуть і проголосують.

В “Інтерпайпа” уряд тільки що відібрав контрольний пакет акцій, там домовленостей існувати не може. Тому якщо збори і відбулися, то існує домовленість уряду з “Приватом”.

Це абсолютно природно. Я не бачу у чому тут звинувачувати. Ситуація така, що просто треба було б відверто сказати, що існує така домовленість, і у чому вона полягає.

Кирило Булкін

Себто Ви хочете сказати, що є домовленість, але не змова?

Олександр Рябченко

Звичайно, що домовленість існує, інакше б не було зборів акціонерів.

Володимир Лановий

Щодо конфлікту, то коли ми бачимо людей на екранах... Тобто, мені дуже неприємно, коли використовують працівників підприємств, вибачте мені, як просто голів, як натовп, їх виганяють, їх змушують, створюють соціальні прецеденти, конфлікти, показують бажання робочого колективу стояти на стороні такого то власника.

Ми розуміємо, що це просто знущання, приниження цих людей. Це не робить честі якраз чинному керівництву цього заводу, його власникам, які таким чином принижують людей.

Кирило Булкін

Тобто, Ви думаєте, що там було не добровільне стояння?

Володимир Лановий

Я думаю, що це для всіх очевидно, тому що працівник захищає своє робоче місце і свою зарплату, а не права власності інших осіб.

Кирило Булкін

Про це було сьогодні повідомлення агенції УНІАН, але з посиланням на анонімного робітника, який побоявся переслідувань...

Володимир Лановий

Все стане явним, що зараз приховане.

Кирило Булкін

На жаль, наш час добігає кінця. Мені залишається нагадати, що проблему, яку назвали так: “Ситуація навколо НФЗ: відновлення справедливості чи переділ власності” сьогодні обговорювали ведучий К.Булкін і гості програми: В.Лановий, представник Президента в Кабінеті Міністрів, та директор Інституту приватизації, управління власності та інвестицій О.Рябченко.

Дякую вам за участь у програмі!

Дякую вам, шановні слухачі!

До зустрічі!

Говорить радіо “Свобода”!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG