Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 06:17

“5-ть хвилин з Віталієм Пономарьовим”: 373 роки тому Петро Могила заснував на Подолі у Києві колегіум, який згодом став Києво-Могилянською академією.


Віталій Пономарьов

Мазепин корпус академії після реконструкції Й.Г. Шеделем у 1730-х роках.
Київ, 7 вересня 2005 року.

Упродовж майже двох століть вона була провідним університетом православного світу і культурним центром, звідки поширювалися Україною європейські цінності.

Чи пам’ятають кияни, хто заснував Києво-Могилянську академію?

Респондент

Хто? Ні, ми не відповімо на це.

Респондентка

На жаль, я не знаю.

Віталій Пономарьов

Невдовзі після обрання Петра Могили архімандритом Києво-Печерського монастиря там утворився інтелектуальний осередок, названий сучасниками “Могилянським Атенеумом”.

Вчені із цього гуртка коштом Могили навчалися за кордоном, а після повернення стали професорами створеної ним школи при Лаврі: “Я, Петро Могила, милістю Божою архімандрит Київський Печерський, за ласкою і поміччю Божою і за власною моєю волею умислив фундувати школи, щоб молодь у побожності, у звичаях добрих, у науках вільних навчена була на користь і втіху православного роду”.

Взірцем для Лаврської школи були єзуїтські колегії, тож православні фундаменталісти звинувачували її професорів у симпатіях до Римської церкви і застерігали, що вихованці школи, “західної схизми упившись, до римлян схиляться”.

Наступного року Могила перевів Лаврську школу на Поділ, об’єднав її із школою Київського Братства і назвав “Києво-Братською школою”. Говорить архієпископ Харківський і Полтавський Ігор.

Архієпископ Ігор

Заснування Києво-Могилянської академії реально ствердило повністю українських інтелектуальних еліт до активної співучості утворення культури європейської контрреформації. Це знаменувало подолання застарілих комплексів меншовартості, які за 13-16 ст. відтиснули Київ на узбіччя християнської Європи.

Митрополит Петро Могила мав особисту сміливість і мав дар бачення історичної перспективи. Маємо спогади про справжній бунт темних міщан і козаків, які звинувачували Києво-Печерського архімандрита та його оточення в намірах латинізувати українців за відкриття в лаврі школи з викладанням латинської мови.

Яку ж треба було мати сміливість, щоб за рік по тому перетворити київські школи на колегію, навчальний заклад, пов’язаний масовою свідомістю з орденом Єзуїтів, сила Петра Могили не в розумінні слабкості української культури, а якраз навпаки – у баченні її прихованого потенціалу.

Віталій Пономарьов

Обраний митрополитом Київським, Могила домігся від короля Речі Посполитої Владислава Четвертого привілею на перетворення Києво-Братської школи на Колегіум. Могила заснував “училищні колонії”, тобто філії у Вінниці, Кременці, Гощі, Більську, Яссах, Тирговіште. Він називав Колегіум “єдиною заставою мого земного життя” і утримував його власним коштом.

“На кошт мого родинного майна я постачав, постачаю і дуже бажаю постачати за допомогою небесною до кінця мого життя школу книгами, учителями, засобами до утримання бідних студентів”.

Могила організував заняття у Колегіумі за програмами та підручниками навчальних закладів Західної Європи. Спудеї вивчали курс “семи вільних мистецтв”: граматику, поетику, риторику, арифметику, геометрію, астрономію, музику, а також грецьку, латинську, церковнослов’янську, староукраїнську та польську мови, філософію і богослов’я.

Згодом у Колегіумі сформувалася власна хорова і композиторська школа, там навчалися Дмитро Бортнянський та Максим Березовський, а студентським хором керував Артемій Ведель.

Вже сучасники Петра Могили вважали Колегіум вищою школою і називали його Академією, проте офіційно статус університету Києво-Могилянська академія набула тільки за Гадяцьким договором.

Крім українців, у Києво-Могилянській академії навчалися юнаки з Білорусі, Греції, Сербії, Молдови, Волощини, Боснії, Росії, Болгарії та Чорногорії. Особливо значний культурний вплив випускники Академії справили у Росії, де їх називали “київськими латинниками”. Говорить історик Олена Дзюба.

Олена Дзюба

Це була перша школа нового типу не лише на Україні, а в цілому в країнах так званого православного ареалу. У Києво-Могилянському колегіумі, а згодом – академії, акумулювалися духовне та інтелектуальне життя України. І саме київські вчені внесли великий вклад у розвиток культури і інших сусідніх народів, зокрема, Росії.

Починаючи з другої половини 17 ст., освітчені українці, Києво-Могилянські вчені започаткували у Москві реформи культурного і церковного життя. Вони принесли в Москву власну модель системи освіти, сприяли формуванню нового художнього стилю бароко.

Не випадково саме духовна українська еліта і була в цей час носієм українсько-російських культурних контактів.
XS
SM
MD
LG