Прага, 10 вересня 2005 року
Аудіозапис програми:
Василь Зілгалов
Говорить радіо «Свобода”! В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було Слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті. У празькій студії перед мікрофоном - автор і укладач програми Василь Зілгалов. Мені допомагає за режисерським пультом звукооператор Павел Шідло.
21 вересня – Різдво Пресвятої Богородиці. З “Другою Пречистою”, як ще називають це свято, пов’язують також день Породіль або Рожениць, коли жінки, в яких немає дітей, готують обід для бідних, щоб ті молилися до Богородиці за її дітей. Перед цим такі жінки наймають службу Божу в церкві.
Про роль жінки у збереженні релігійної традиції – розмова нашого київського кореспондента Тараса Марусика з доктором богослов’я, професором Київської духовної академії Української православної церкви Київського патріархату Дмитром Степовиком.
Тарас Марусик
Невдовзі одне з свят, середнє, яке в народі називають Другою Пречистою, а є й ще Перша Пречиста і Третя Пречиста. Мова про Різдво Пресвятої Богородиці. З цим святом, здається, пов’язана і назва Бабине літо. Пане Степовик, мабуть невипадково такі великі свята присвячені Мамі Ісуса Христа і ширше – Матері- Жінці. Отже, якою є роль жінки в збереженні релігійного і духовного життя в Україні?
Дмитро Степовик
Прийнято говорити і думати, що у християнстві жінка відтиснута на другий чи навіть третій план. І в цьому сенсі християнство часто прирівнюють до іудаїзму і до ісламу. Але це не так і в Старому і в Новому Заповіті жінці відведена дуже велика роль. Часто вона не так помітна, але якщо тонко аналізувати Святе Писання і особливо твори ранніх отців церкви, які вважаються богословською класикою, то жінка часто відігравала навіть більшу роль, ніж чоловіки. Вона виступала саме в тих моментах, коли щось бракувало у керівництві церквою чи громадою чоловіків. Ось взяти жінки-мироносиці: всі апостоли порозбігалися перелякані, хоч Ісус Христос постійно їм казав, що з ним має статися, і вони начебто психологічно себе підготували. Але коли був розп’ятий і похований в печері Ісус, то до могили, не дивлячись на сувору охорону, прийшли саме жінки, не побоялись. Або взяти поведінку матері апостолів Якова та Іоанна Соломії. І нарешті Пресвята Богородиця, яка абсолютно має унікальну роль в історії християнства, історії церкви. Тому в Україні ця роль жінки піднесена вже з огляду на наші традиції. Дійсно, ні в одній православній країні немає цих трьох Пречистих, трьох свят Богородиці: Успіння, яке було 28 серпня, 21 – Різдво Пресвятої Богородиці, і 14 жовтня – Покрова. Це тільки в Україні, в Болгарії, Сербії, Греції такого немає. Це говорить, що жінка саме в Україні, оскільки тут вона ніколи не була принижена до ролі рабині, ні в суспільному житті, ні в родині, мала досить піднесену роль. І оцей золотий період, який називається Бабиним літом – перехід від теплого літа до холодної осені відображає повагу до жіноцтва. В цей час в церкві всі три Богородиці панують жінки: вони прикрашають в храмі, вони збирають урожай, вони запрошують на обід. Всі три Богородиці, священик їх благословляє, і вони влаштовують обіди для бідних і всіх, хто має прийти.
Василь Зілгалов
Перериваючи на якусь хвилину розмову з професором Степовиком, хочемо нагадати, що хоча церква не приймає апокрифів за автентичні книги, ані за певне історичне джерело, але все таки вони замикають в собі багато чого з традицій так вірувань первісної церкви. Головне джерело вісток з життя Пресвятої Богородиці – це апокрифічна книга написана коло 170-180-го року Різдва Христового, що зветься “Протоєвангеліє Якова”. Ця книга дала мотив до установлення таких празників, як зачаття святої Анни, Різдва Пресвятої Богородиці, введення в храм та свята в честь Якіма та Анни. Звідси дізнаємося про обставини Різдва Богородиці, хто були її батьки та що вони звалися Яким та Анна. І слухайте завершення розмови з професором Степовиком.
Дмитро Степовик
Принаймні так. Я родом з Поділля, з Житомирщини. Вінниччина, Поділля, Житомирщина, є такі відомості і з решти областей Лівобережної України, жінка, виходячи із Нового Заповіту, піднесена на належну висоту. І я думаю, що святкування тепер в Україні, коли ми вийшли на нові рівні, на нові формати ролі християнства у моральному вихованні суспільства після Помаранчевої революції, всі помітили, що церкви активізувалися і православні, і католицькі, і протестантські. Якраз обрядова частина, та, що створена українським народом упродовж понад тисячолітньої традиції християнства, вона відроджується. І тапер ми готуємося до другої Пречистої – Різдва Пресвятої Богородиці, вона дуже добре описана у церковній історії, і в Євангеліє, і про Якима і Анну. І роль саме Анни, вона, до речі, “Анна” в перекладі на нашу мову означає “благодать”, одержала благодать, походить із священного роду, коли Яким – батько Пресвятої Богородиці – по прямій лінії йде з царського роду. Так що вона приготовлена Богом, і поскільки вона чудодійно народжена, так як свого часу Яків народився у Сари і Авраама, коли їм було по 90, по 100 років, і тут: вони були бездітні і зачаття відбулося у такому старечому віці, це звичайно, надприродно. І будучи у такому старечому віці, вони не могли її виховувати і віддали її в 4 роки не у якусь синагогальну школу, а вони віддали її у знаменитий єрусалимський храм. Це незвичайно, щоб жінка була віддана на виховання у Єрусалимський хам, де абсолютно панували чоловіки. І Захарія, тодішній первосвященик прийняв її. Це надзвичайно високо цінується у проповідях, які звучатимуть і на першу, і на другу Пречисту.
І ті, що утримували нашу церковну систему... Часто, особливо в Середні віки, чоловіки пасували, бігли до худоби, до коней, а жінки завжди залишалися біля церкви. Я міг би дуже багато прикладів навести з історії середньовічної України, і Нового часу, коли жінка зберігала духовне життя, зберігала саме церкву. Мені розповів патріарх Мстислав, що оцей знаменитий духовний центр в Сауд Баун Бруку з церквою Святого Андрія, з сиротинцем, з семінарією Святої Софії , в який вкладені мільйони, - це сестринства зібрали. Кажуть чоловіки мають мільйони, кілька є українців мільйонерів, ну там що залишить у нього. А жінки там маленькими пекли пироги, вгощали всіх американців і негрів в тому числі, копієчка до копієчка. І це вони збудували Сауд Баун Баун Брук. Це ж саме могли розповісти у Філадельфії наші греко-католики, які побудували цей чудовий храм Пресвятої Богородиці, який є сьогодні центром в США Української греко-католицької церкви.
Тарас Марусик
Дякую вам. Це був професор Київської духовної академії Української православної церкви Київського патріархату Дмитро Степовик. Розмовляв з ним Тарас Марусик. Радіо “Свобода” Київ.
Василь Зілгалов
Прихід на світ Тієї, що мала бути Божою Матір’ю, є особливим джерелом радості для її батьків, Якима та Анни, для неба, для землі і всього створіння. То ж богослужіння цього дня повні радісних тонів, наче б це було Христове Різдво або його світле Воскресіння. Головні мотиви цієї радості це кінець бездітності праведних Якима та Анни, особлива роль і значення Богородиці для спасіння людського роду, це початок нашого спасіння. Тему досліджує Микола Закалюжний. Микола Закалюжний
Жінка коли народить немовля, то вже не пам’ятає скорботи від радощів, що народилася людина у світ,-казав Ісус. Народження Марії, передісторія спасіння, втілення грандіозного космічного задуму Творця, але й водночас – радість двох побожних дотепер бездітних зовсім простих людей, яким певно нічого невідомо про цей план, але дуже хочеться мати дитину. Цей епізод новозавітньої історії прославлено і в шедеврах світової літератури, музики живопису і нарешті, вкарбовано у Святі Різдва Пресвятої Богородиці. Про це свято розмірковує православний богослов Ігор Ісиченко.
Ігор Ісиченко
Різдво Пресвятої Богородиці – це перше православне свято , що відкриває річний цикл так званих непорушних свят, тобто свят, прикріплених до певної церковної дати, річ у тім, що церковний рік починається із першого вересня, зрозуміло, за старим календарем, і отже Різдво Пресвятої Богородиці є ніби вступом до церковного календаря, історії спасіння. У Євангеліє немає розповіді про народження Пресвятої діви. І тому історія, яка розповідається в цей день на проповідях, про яку пригадують вірні, береться із усної традиції, яка зберігалася в родині Пресвятої діви, до якої належав, до речі, апостол Яків – брат Господній. Завдяки цьому ми дізнаємося про довгу бездітність праведних Йокима та Анни, які за свої молитви одержали Пречисту Діву, як пізню дитину їх шлюбу. Саме це свято не має такого потужного виявлення у народному календарі як Успення Пресвятої Богородиці, Благовіщення, немає якихось спеціально призначених на цей день духовних обрядів, але у церкві свято це оповите таким серпанком теплоти, ніжності і молитовного піднесення у зверненні до тієї, яка є для церкви взірцем чистоти і милосердя.
Василь Зілгалов
Праздник Різдва пресвятої Богородиці належить у східній церві до дуже старовинних богородичних празників. Хоча не можна точно означити час, коли він появився.
Про нього згадує святий Іоанн Златоуст, святий Прок, святий Єпіфан, святий Августин, святий Роман Сладкопівець. Стихарі та гімни на честь цього свята уложили: Патріарх Анатолій(449 – 458р.р. н.е), Степан Єрусалимський (шосте століття), Андрій Критський, патріарх Сергій, Іван Дамаскін, патріарх Герман та святий Йосип Студин. Офіційне заведення цього царства у Візантійському царстві приписують цісареві Маврикії, який правив у 582-602р.р. н.е.
Микола Закалюжний
Пошанування Пресвятої Богородиці має давні традиції в українському народі. Жінки які не мали дітей складали їй молитви, просячи материнства. Про святкування Богородиці говорить філософ Євген Сверстюк.
Євген Сверстюк
Якщо говорити про пошану пресвятої Богородиці, то в Українському народі цей культ є давнім, старим. І невипадково запорожці, коли будували церву, то ,як правило, називала її цервою святої Покрови. І як правило, у них Богородиця, свята Покрова була Покровителькою Запорожської Січі. І дуже шанувалися ікони Пресвятої Богородиці. Шанування Богородиці є і в католицькому світі, і в греко-католицькому , Маріїнський культ. Є дуже багато чудес, пов’язаних з іменем Пресвятої Богородиці. І відоме фатімське чудо, зв’язане з Її іменем. Це є дуже пошурений, я би не сказав український національний, культ... Тобто він є в українській національній традиції, але він є поряд з іншими, як і польський, як і на заході.
Микола Закалюжний
Свято Різдва Пресвятої Богородиці належить до 12 великих празників церковного року. Воно має один день передпразництва і чотири дні попразництва, з огляду на празник Воздвиження Чесного Хреста. Це свято сповнене культурних і релігійних традицій в обох гілках християнства.
Ігор Ісиченко
Мабуть, це є спільно для різних християнських культур, як східної, так і західної церкви. Бо, скажімо, поляки в цьому дуже близькі для українців. Культ Богородиці для їхнього церковного життя є дуже значущим. Він особливо розвинувся у Середні віки і потім у 17-му столітті. І до нього зверталися насамперед рицарські верстви. Молитви до богородиці якраз збирали всі ті почуття, які до найближчих людей хотіли звернути посиротілі у боях, загартовані у випробуваннях лицарі різних народів, насамперед усього європейського східного пограниччя: європейці, поляки, румуни. І тому Богородичні святині, а також дні, визначені церквою для вшанування Пресвятої Богородиці, ставали улюбленими народними святами. І навіть, як от маємо у нас із Покровою Пресвятої Богородиці, з’являлися як вияв отого пієтету до найчистішої із людей, якою завжди бачилась для християн України Пресвята Діва.
Микола Закалюжний
Наступного дня після празника Різдва Пресвятої Богородиці Церква відзначає пам’ять “Святих і праведних Богоотців Якима та Анни. Як батькам Марії і предкам Ісуса Христа їм Церква віддає особливу честь та шану. Тому звуться вони і згадуються в богослуженнях “Богоотцями”. Їхнього молитовного заступництва просять на отпусті церковних служб. Микола Закалюжний, радіо “Свобода” Київ.
Василь Зілгалов
«Моє життя не було легке, ані світове, ані може веселе. Але Господь Бог дав мені змогу пізнати й ласку Хреста, Господь дозволив мені оглянути Своє Царство, що розвивалось у моїх дітях». Це слова Великої Жінки, графині Софії Фредро-Шептицької, матері митрополита Андрея Шептицького, Блаженного архієпископа Климентія. Ця жінка – приклад для нинішніх матерів, як виховувати своїх дітей, як духовно їх розвивати. Про роль жінки у церкві, тему продовжує Галина Терещук.
Галина Терещук
У Софії Фредро було семеро синів. Найперший Стефан помер у неповних 2 роки, другий син Юрій у 17 років. Леона разом з дружиною і маленьким їхнім сином більшовики розстріляли у 1939році. Олександра ростріляли гестапівці у 1940. Митрополит Андрей помер у 1944 році, розуміючи, що Церква, якій він віддав і посвятив усе своє життя руйнується. Блаженний отець Климентій помер у 1951 році у Володимирській тюрмі, зазнавши тортур за віру. Хтось запитав у Софії Фредро, що вона робила аби випровадити своїх синів у люди. На що графиня відповіла : «Що я робила, не знаю, ніщо не робила, я не мала системи, не притримувалася ніяких педагогічних правил. Я любила їх і старалась пізнати, яким кожен із них є. Моя єдина система виховання - БОГОРОДИЦЕ ДІВО. Ніщо інше, - лише Богородице Діво. І навпаки – хлопець зле робить лекції, є непослушний, доказує, наражається на небезпечний випадок – знову Богородице Діво». Попри те, що Софія Фредро була зайнятою жінкою, високоосвіченою, вона відвідувала у родинному селі Прилбичі хворих. До слова, сама заразилась туберкульозом і від цієї недуги померла. Софія Фредро була особливо близька із сином Романом-митрополитом Андреєм. Його висвячення додали їй немов нового подиху у житті Науковець Оксана Гайова, яка десятиліттями займається вивченням спадщини митрополита Андрея, розповіла 04-006 007
Оксана Гайова
Взагалі між мамою і дітьми Шептицькими був унікальний зв’язок глибокої довіри, глибокої любові і діти відплачували тією любов’ю. У нашому архіві центральному державному історичному збереглися рукописи – листи Софії Фредро до митрополита Андрея. Цікава одна річ така: часто батьки народжують дітей для себе, а є категорія, яка народжує дитину для дитини. Коли митрополит Андрей пішов до монастиря, а між ними були такі дуже сильні взаємини, то очевидно, що графиня Софія писала листи. І от одного разу вона довідалась, що він їх спалює. Люблячи маму, він настільки серйозно сприйняв покликання: “Я іду в монастир, отже ніякий прив’язаностей я не можу мати, бо це мене відволікає від монашого життя, від служіння Господові”. Тобто усе, що його відволікало від служіння Господові він відсував у сторону. Мама про це довідалася і після того дня більше не писала листів сину. Але кожного дня писала братові Романові, отцю Роману, єпископу Роману, митрополиту Андрею. Митрополит про це не знав. На багато сторінок її роздуми про Господа, розважання – дуже глибокі листи. У 1904 році графиня помирає у квітні місяці і митрополита передають ці зошити. Ці зошити не можна було брати без якогось внутрішнього хвилювання в руки. Бо на них рукою митрополита Андея написано, він перший раз їх взяв в руки після багатьох років: “Мої благословенні реголекції”.
Галина Терещук
Постуляція у справах новомучеників УГКЦ збирає матеріали для початку беатифікаційного процесу графині Софії Фредро, яка прожила гідне життя, за Божими Законами, виховала 5 гідних синів і виплекала у них найвищі життєві вартості. «Як львиця боронила Ти своїх синів перед кожним моральним злом, - писав син Софії отець Климентій, - боронила в їх житті прав Ісуса Христа, хоч би це мало бути злучене з утратою їхньої любові». Єпископ УГКЦ Михайло Гринчишин:
Михайло Гринчишин
Святий Андрій Критський, що жив у сьомому столітті нашої ери у своєму довшому слові на цей празник величає Божу Матір як Ту, що на Ній сповнилося пророцтво, праобрази Старого Завіту. І гідно звеличивши ЇЇ найкращими похвальними титулами, він взиває до участі в радості небо, землю, всяке створіння та закінчує словами: “ ...бо сьогодні родилася Дитина, від якої спасіння, Христос, Бог і Слово, Який був і, приходячи, перебуває на віки” – писав святий Андрій Критський. І Галина Терещук завершує тему матері Андрея Шептицького.
Галина Терещук
Софія з Фредрів Шептицькі за життя написала спомини «Молодість і покликання отця Романа –Андрея Шептицького». Завершуються вони описом першої служби отця Андрея в Прилбичах 11 вересня 1892 року. « Його голос дужий, звучний, спокійний, що передав всевишньому молитву з жертвою, бо вона «Твоя от Твоїх Тебе приносим о всіх і за вся». Того ж дня, вечером біля Прилбицької церкви родина Шептицьких закопала місійний хрест, щоб повсякчасно пам’ятав народ, скільки на тому місці Бог роздарував ласк, скільки провин відпустив, що дав, що обіцяв. Софія Фредро написала: « Я цей хрест селу, як і родині - як пам’ятник залишаю, їй на прожиток, а моєму Господові на славу».
Василь Зілгалов
Мій колега Віталій Пономарьов розмовляв в Києві із священиком Макарієвської церкви у Києві Української Православної церкви Московського патріархатом отцем Богданом Огучанським про свято Різдва Богородиці. Пропонуємо вам цю розмову.
Віталій Пономарьов
Отче Богдане, скажіть, а, власне, чому православна церква надає такого великого значення святу Різдва Богородиці.
Богдан Огучанський
Свято Різдва Богородиці увійшло у традицію церкви з четвертого століття. Значення свята, його зміст полягає у пошануванні подвигу земного життя Пресвятої Діви Марії. Починаючи з цього свята ми разом з цервою спостерігаємо велич її подвигу. Велич полягає у безмірній любові Діви Марії до Бога і безмірному смиренні. Тільки смиренна людина могла промовити такі слова, з яких почалось спасіння людства: “Я Господні раба, нехай буде згідно зі словом твоїм”. Саме після цих слів і відбулося входження в лоно Діви Марії другої іпостасі Святої Трійці – Сина Божого. І ось з того моменту Господь втілюється в її лоні, народжується і є нашим спасителем. Будучи з одного боку людиною. Як і ми, Богородиця засвідчує, наскільки високою і величною є людська істота, яку сотворив Бог. Ми бачимо на її прикладі, як любов до Бога, відданість Богові, слухання Закону Господнього допомагає людині проявити кращі її риси. Діва Марія доказує, що цими рисами є відданість Богу, надзичайне смирення. Ми знаємо, що вона була дуже тихою, дуже мало говорили, але навіть споглядання її образу для перших християн було надзвичайним натхненням, надзвичайною підтримкою в їхньому духовному житті. Її любов до Сина і до людей виявились в тих безмежних чудесах, які вже творилися після закінчення її земного життя. Вже в своєму небесному житті Діва Марія багато разів являла підтримку і заступництво як окремим людям, так і різним народам. Наш народ вважає Богородицю найбільшим покровителем, найбільшим заступником. І найбільші монастирі. Найбільші храми України були присвячені Діві Марії. Різдво Богородиці – це покладання початку земного життя і початок церковного року. І тому ми намагаємося завдяки молитві до ній і спогляданню її подвигу отримати натхнення, благословення Бога на початок цього церковного року. І намагаємося, щоб наша душа народилася по-новому, і отримала хоч в якійсь мірі ту благодать, яку за свою любо і смирення отримала Діва Марія.
Василь Зілгалов
У Євангеліє від Іоанна мовиться: “А при хресті Ісусовім стояла Його мати, сестра Його Матері Марія Клеопова та Марія Магдалина. Побачивши біля хреста матір, а біля неї Свого учня, а його ж він любив, мовить до Матері: “Жінко, ось син твій” А тоді ж до учня мовить: “Ось матір твоя”. І від тієї хвилі учень взяв Її до себе.
Віталій Пономарьов
А чи можуть бути якісь співвіднесення з образом Діви Марії, як ідеалом для кожної жінки, як берегині родинного вогнища, як берегині віри у родині?
Богдан Огучанський
Так, звичайно. Ми знаємо, що Марія народилася в родині вже не молодих батьків, які довго молилися Богові. І не зважаючи на те, що у них довго не було людей, вони являли собою вірність і любов один до одного протягом всього свого життя. І от Діва Марія отримала ці чесноти від Якима і Анни і перенесла їх в своєму власному житті. Вона дійсно була вірною Богові своєму, вона показала зразок материнської любові, зразок любові до своїх співвітчизників. Фактично у молитві до неї ми бачимо, як вірні люди і церква величає і ублажає, кажучи церковною мовою, прославляє подвиг материнства. Ми бачимо, що материнство і любов материнська нерозривна пов’язана із любов’ю до Бога. Саме любов до Бога, вона надихає і наснажує, дає силу і велич материнській любові, яку, як ми бачимо з ікон православних, відтворює образ пресвятої Богородиці.
Віталій Пономарьов
Скажіть, будь ласка, що важливіше для жінки в родині з огляду на життя Святої Богородиці, як ідеал: саме роль жінки як матері чи роль берегині, духу родини?
Богдан Огучанський
Кожній родині властиво переживати зустріч із ідеалом матері. Безперечно, народжуючись, дитина бачить свою матір, як ідеал. А під час свого духовного зростання кожна людина, якщо вона є віруючою, переживає зустріч із образом небесної Матері. Для християн саме Богородиця є небесним ідеалом матері. Тому жінки, які народжуються і ростуть, так чи інакше приміряють роль в суспільстві для себе, вони усвідомлюють необхідність бути матір’ю. Тому і дівчата українські завжди молились Богородиці, щоб вона допомогла їм вийти заміж. І вже будучи заміжньою жінкою – щоб Вона допомогла виховати дітей, зберігати в родині відданість, вірність, чистоту, чесність. І от ці прекрасні риси люди завжди черпали у своїй вірі у заступництво Діви Марії Пресвятої Богородиці.
Віталій Пономарьов
Дякую за розмову. Це був священик Макаріївської церкви у Києві Богдан Огучанський. Вів розмову Віталій Полномарьов.
Василь Зілгалов
На цьому ми завершуємо програму “Споконвіку було Слово” на хвилях української редакції “Радіо Свобода”.
Нагадаю, що автор програми і укладач її Василь Зілгалов, допомагав мені у празькій студії за режисерським пультом Павел Шідло.
І перш ніж попрощатися, нагадаю вам слова про Пресвяту Богородицю з Євангеліє: “ Через три дні після того, як знайшли Ісуса у храмі, коли Він загубився, мати Марія звернулася до нього із запитанням: “Дитино, чому це ти зробив так нам. Ось батько Твій і Я, боліючи тебе шукали?” Він відповів: “ Чого ж ви Мене шукали? Хіба ви не знали, що Я маю бути при справах Отця Мого?” Але вони не зрозуміли слова, що Він сказав їм. І Він пішов з ними в Назарет і був слухняний їм.
Говорить радіо “Свобода”!
Аудіозапис програми:
Василь Зілгалов
Говорить радіо «Свобода”! В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було Слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті. У празькій студії перед мікрофоном - автор і укладач програми Василь Зілгалов. Мені допомагає за режисерським пультом звукооператор Павел Шідло.
21 вересня – Різдво Пресвятої Богородиці. З “Другою Пречистою”, як ще називають це свято, пов’язують також день Породіль або Рожениць, коли жінки, в яких немає дітей, готують обід для бідних, щоб ті молилися до Богородиці за її дітей. Перед цим такі жінки наймають службу Божу в церкві.
Про роль жінки у збереженні релігійної традиції – розмова нашого київського кореспондента Тараса Марусика з доктором богослов’я, професором Київської духовної академії Української православної церкви Київського патріархату Дмитром Степовиком.
Тарас Марусик
Невдовзі одне з свят, середнє, яке в народі називають Другою Пречистою, а є й ще Перша Пречиста і Третя Пречиста. Мова про Різдво Пресвятої Богородиці. З цим святом, здається, пов’язана і назва Бабине літо. Пане Степовик, мабуть невипадково такі великі свята присвячені Мамі Ісуса Христа і ширше – Матері- Жінці. Отже, якою є роль жінки в збереженні релігійного і духовного життя в Україні?
Дмитро Степовик
Прийнято говорити і думати, що у християнстві жінка відтиснута на другий чи навіть третій план. І в цьому сенсі християнство часто прирівнюють до іудаїзму і до ісламу. Але це не так і в Старому і в Новому Заповіті жінці відведена дуже велика роль. Часто вона не так помітна, але якщо тонко аналізувати Святе Писання і особливо твори ранніх отців церкви, які вважаються богословською класикою, то жінка часто відігравала навіть більшу роль, ніж чоловіки. Вона виступала саме в тих моментах, коли щось бракувало у керівництві церквою чи громадою чоловіків. Ось взяти жінки-мироносиці: всі апостоли порозбігалися перелякані, хоч Ісус Христос постійно їм казав, що з ним має статися, і вони начебто психологічно себе підготували. Але коли був розп’ятий і похований в печері Ісус, то до могили, не дивлячись на сувору охорону, прийшли саме жінки, не побоялись. Або взяти поведінку матері апостолів Якова та Іоанна Соломії. І нарешті Пресвята Богородиця, яка абсолютно має унікальну роль в історії християнства, історії церкви. Тому в Україні ця роль жінки піднесена вже з огляду на наші традиції. Дійсно, ні в одній православній країні немає цих трьох Пречистих, трьох свят Богородиці: Успіння, яке було 28 серпня, 21 – Різдво Пресвятої Богородиці, і 14 жовтня – Покрова. Це тільки в Україні, в Болгарії, Сербії, Греції такого немає. Це говорить, що жінка саме в Україні, оскільки тут вона ніколи не була принижена до ролі рабині, ні в суспільному житті, ні в родині, мала досить піднесену роль. І оцей золотий період, який називається Бабиним літом – перехід від теплого літа до холодної осені відображає повагу до жіноцтва. В цей час в церкві всі три Богородиці панують жінки: вони прикрашають в храмі, вони збирають урожай, вони запрошують на обід. Всі три Богородиці, священик їх благословляє, і вони влаштовують обіди для бідних і всіх, хто має прийти.
Василь Зілгалов
Перериваючи на якусь хвилину розмову з професором Степовиком, хочемо нагадати, що хоча церква не приймає апокрифів за автентичні книги, ані за певне історичне джерело, але все таки вони замикають в собі багато чого з традицій так вірувань первісної церкви. Головне джерело вісток з життя Пресвятої Богородиці – це апокрифічна книга написана коло 170-180-го року Різдва Христового, що зветься “Протоєвангеліє Якова”. Ця книга дала мотив до установлення таких празників, як зачаття святої Анни, Різдва Пресвятої Богородиці, введення в храм та свята в честь Якіма та Анни. Звідси дізнаємося про обставини Різдва Богородиці, хто були її батьки та що вони звалися Яким та Анна. І слухайте завершення розмови з професором Степовиком.
Дмитро Степовик
Принаймні так. Я родом з Поділля, з Житомирщини. Вінниччина, Поділля, Житомирщина, є такі відомості і з решти областей Лівобережної України, жінка, виходячи із Нового Заповіту, піднесена на належну висоту. І я думаю, що святкування тепер в Україні, коли ми вийшли на нові рівні, на нові формати ролі християнства у моральному вихованні суспільства після Помаранчевої революції, всі помітили, що церкви активізувалися і православні, і католицькі, і протестантські. Якраз обрядова частина, та, що створена українським народом упродовж понад тисячолітньої традиції християнства, вона відроджується. І тапер ми готуємося до другої Пречистої – Різдва Пресвятої Богородиці, вона дуже добре описана у церковній історії, і в Євангеліє, і про Якима і Анну. І роль саме Анни, вона, до речі, “Анна” в перекладі на нашу мову означає “благодать”, одержала благодать, походить із священного роду, коли Яким – батько Пресвятої Богородиці – по прямій лінії йде з царського роду. Так що вона приготовлена Богом, і поскільки вона чудодійно народжена, так як свого часу Яків народився у Сари і Авраама, коли їм було по 90, по 100 років, і тут: вони були бездітні і зачаття відбулося у такому старечому віці, це звичайно, надприродно. І будучи у такому старечому віці, вони не могли її виховувати і віддали її в 4 роки не у якусь синагогальну школу, а вони віддали її у знаменитий єрусалимський храм. Це незвичайно, щоб жінка була віддана на виховання у Єрусалимський хам, де абсолютно панували чоловіки. І Захарія, тодішній первосвященик прийняв її. Це надзвичайно високо цінується у проповідях, які звучатимуть і на першу, і на другу Пречисту.
І ті, що утримували нашу церковну систему... Часто, особливо в Середні віки, чоловіки пасували, бігли до худоби, до коней, а жінки завжди залишалися біля церкви. Я міг би дуже багато прикладів навести з історії середньовічної України, і Нового часу, коли жінка зберігала духовне життя, зберігала саме церкву. Мені розповів патріарх Мстислав, що оцей знаменитий духовний центр в Сауд Баун Бруку з церквою Святого Андрія, з сиротинцем, з семінарією Святої Софії , в який вкладені мільйони, - це сестринства зібрали. Кажуть чоловіки мають мільйони, кілька є українців мільйонерів, ну там що залишить у нього. А жінки там маленькими пекли пироги, вгощали всіх американців і негрів в тому числі, копієчка до копієчка. І це вони збудували Сауд Баун Баун Брук. Це ж саме могли розповісти у Філадельфії наші греко-католики, які побудували цей чудовий храм Пресвятої Богородиці, який є сьогодні центром в США Української греко-католицької церкви.
Тарас Марусик
Дякую вам. Це був професор Київської духовної академії Української православної церкви Київського патріархату Дмитро Степовик. Розмовляв з ним Тарас Марусик. Радіо “Свобода” Київ.
Василь Зілгалов
Прихід на світ Тієї, що мала бути Божою Матір’ю, є особливим джерелом радості для її батьків, Якима та Анни, для неба, для землі і всього створіння. То ж богослужіння цього дня повні радісних тонів, наче б це було Христове Різдво або його світле Воскресіння. Головні мотиви цієї радості це кінець бездітності праведних Якима та Анни, особлива роль і значення Богородиці для спасіння людського роду, це початок нашого спасіння. Тему досліджує Микола Закалюжний. Микола Закалюжний
Жінка коли народить немовля, то вже не пам’ятає скорботи від радощів, що народилася людина у світ,-казав Ісус. Народження Марії, передісторія спасіння, втілення грандіозного космічного задуму Творця, але й водночас – радість двох побожних дотепер бездітних зовсім простих людей, яким певно нічого невідомо про цей план, але дуже хочеться мати дитину. Цей епізод новозавітньої історії прославлено і в шедеврах світової літератури, музики живопису і нарешті, вкарбовано у Святі Різдва Пресвятої Богородиці. Про це свято розмірковує православний богослов Ігор Ісиченко.
Ігор Ісиченко
Різдво Пресвятої Богородиці – це перше православне свято , що відкриває річний цикл так званих непорушних свят, тобто свят, прикріплених до певної церковної дати, річ у тім, що церковний рік починається із першого вересня, зрозуміло, за старим календарем, і отже Різдво Пресвятої Богородиці є ніби вступом до церковного календаря, історії спасіння. У Євангеліє немає розповіді про народження Пресвятої діви. І тому історія, яка розповідається в цей день на проповідях, про яку пригадують вірні, береться із усної традиції, яка зберігалася в родині Пресвятої діви, до якої належав, до речі, апостол Яків – брат Господній. Завдяки цьому ми дізнаємося про довгу бездітність праведних Йокима та Анни, які за свої молитви одержали Пречисту Діву, як пізню дитину їх шлюбу. Саме це свято не має такого потужного виявлення у народному календарі як Успення Пресвятої Богородиці, Благовіщення, немає якихось спеціально призначених на цей день духовних обрядів, але у церкві свято це оповите таким серпанком теплоти, ніжності і молитовного піднесення у зверненні до тієї, яка є для церкви взірцем чистоти і милосердя.
Василь Зілгалов
Праздник Різдва пресвятої Богородиці належить у східній церві до дуже старовинних богородичних празників. Хоча не можна точно означити час, коли він появився.
Про нього згадує святий Іоанн Златоуст, святий Прок, святий Єпіфан, святий Августин, святий Роман Сладкопівець. Стихарі та гімни на честь цього свята уложили: Патріарх Анатолій(449 – 458р.р. н.е), Степан Єрусалимський (шосте століття), Андрій Критський, патріарх Сергій, Іван Дамаскін, патріарх Герман та святий Йосип Студин. Офіційне заведення цього царства у Візантійському царстві приписують цісареві Маврикії, який правив у 582-602р.р. н.е.
Микола Закалюжний
Пошанування Пресвятої Богородиці має давні традиції в українському народі. Жінки які не мали дітей складали їй молитви, просячи материнства. Про святкування Богородиці говорить філософ Євген Сверстюк.
Євген Сверстюк
Якщо говорити про пошану пресвятої Богородиці, то в Українському народі цей культ є давнім, старим. І невипадково запорожці, коли будували церву, то ,як правило, називала її цервою святої Покрови. І як правило, у них Богородиця, свята Покрова була Покровителькою Запорожської Січі. І дуже шанувалися ікони Пресвятої Богородиці. Шанування Богородиці є і в католицькому світі, і в греко-католицькому , Маріїнський культ. Є дуже багато чудес, пов’язаних з іменем Пресвятої Богородиці. І відоме фатімське чудо, зв’язане з Її іменем. Це є дуже пошурений, я би не сказав український національний, культ... Тобто він є в українській національній традиції, але він є поряд з іншими, як і польський, як і на заході.
Микола Закалюжний
Свято Різдва Пресвятої Богородиці належить до 12 великих празників церковного року. Воно має один день передпразництва і чотири дні попразництва, з огляду на празник Воздвиження Чесного Хреста. Це свято сповнене культурних і релігійних традицій в обох гілках християнства.
Ігор Ісиченко
Мабуть, це є спільно для різних християнських культур, як східної, так і західної церкви. Бо, скажімо, поляки в цьому дуже близькі для українців. Культ Богородиці для їхнього церковного життя є дуже значущим. Він особливо розвинувся у Середні віки і потім у 17-му столітті. І до нього зверталися насамперед рицарські верстви. Молитви до богородиці якраз збирали всі ті почуття, які до найближчих людей хотіли звернути посиротілі у боях, загартовані у випробуваннях лицарі різних народів, насамперед усього європейського східного пограниччя: європейці, поляки, румуни. І тому Богородичні святині, а також дні, визначені церквою для вшанування Пресвятої Богородиці, ставали улюбленими народними святами. І навіть, як от маємо у нас із Покровою Пресвятої Богородиці, з’являлися як вияв отого пієтету до найчистішої із людей, якою завжди бачилась для християн України Пресвята Діва.
Микола Закалюжний
Наступного дня після празника Різдва Пресвятої Богородиці Церква відзначає пам’ять “Святих і праведних Богоотців Якима та Анни. Як батькам Марії і предкам Ісуса Христа їм Церква віддає особливу честь та шану. Тому звуться вони і згадуються в богослуженнях “Богоотцями”. Їхнього молитовного заступництва просять на отпусті церковних служб. Микола Закалюжний, радіо “Свобода” Київ.
Василь Зілгалов
«Моє життя не було легке, ані світове, ані може веселе. Але Господь Бог дав мені змогу пізнати й ласку Хреста, Господь дозволив мені оглянути Своє Царство, що розвивалось у моїх дітях». Це слова Великої Жінки, графині Софії Фредро-Шептицької, матері митрополита Андрея Шептицького, Блаженного архієпископа Климентія. Ця жінка – приклад для нинішніх матерів, як виховувати своїх дітей, як духовно їх розвивати. Про роль жінки у церкві, тему продовжує Галина Терещук.
Галина Терещук
У Софії Фредро було семеро синів. Найперший Стефан помер у неповних 2 роки, другий син Юрій у 17 років. Леона разом з дружиною і маленьким їхнім сином більшовики розстріляли у 1939році. Олександра ростріляли гестапівці у 1940. Митрополит Андрей помер у 1944 році, розуміючи, що Церква, якій він віддав і посвятив усе своє життя руйнується. Блаженний отець Климентій помер у 1951 році у Володимирській тюрмі, зазнавши тортур за віру. Хтось запитав у Софії Фредро, що вона робила аби випровадити своїх синів у люди. На що графиня відповіла : «Що я робила, не знаю, ніщо не робила, я не мала системи, не притримувалася ніяких педагогічних правил. Я любила їх і старалась пізнати, яким кожен із них є. Моя єдина система виховання - БОГОРОДИЦЕ ДІВО. Ніщо інше, - лише Богородице Діво. І навпаки – хлопець зле робить лекції, є непослушний, доказує, наражається на небезпечний випадок – знову Богородице Діво». Попри те, що Софія Фредро була зайнятою жінкою, високоосвіченою, вона відвідувала у родинному селі Прилбичі хворих. До слова, сама заразилась туберкульозом і від цієї недуги померла. Софія Фредро була особливо близька із сином Романом-митрополитом Андреєм. Його висвячення додали їй немов нового подиху у житті Науковець Оксана Гайова, яка десятиліттями займається вивченням спадщини митрополита Андрея, розповіла 04-006 007
Оксана Гайова
Взагалі між мамою і дітьми Шептицькими був унікальний зв’язок глибокої довіри, глибокої любові і діти відплачували тією любов’ю. У нашому архіві центральному державному історичному збереглися рукописи – листи Софії Фредро до митрополита Андрея. Цікава одна річ така: часто батьки народжують дітей для себе, а є категорія, яка народжує дитину для дитини. Коли митрополит Андрей пішов до монастиря, а між ними були такі дуже сильні взаємини, то очевидно, що графиня Софія писала листи. І от одного разу вона довідалась, що він їх спалює. Люблячи маму, він настільки серйозно сприйняв покликання: “Я іду в монастир, отже ніякий прив’язаностей я не можу мати, бо це мене відволікає від монашого життя, від служіння Господові”. Тобто усе, що його відволікало від служіння Господові він відсував у сторону. Мама про це довідалася і після того дня більше не писала листів сину. Але кожного дня писала братові Романові, отцю Роману, єпископу Роману, митрополиту Андрею. Митрополит про це не знав. На багато сторінок її роздуми про Господа, розважання – дуже глибокі листи. У 1904 році графиня помирає у квітні місяці і митрополита передають ці зошити. Ці зошити не можна було брати без якогось внутрішнього хвилювання в руки. Бо на них рукою митрополита Андея написано, він перший раз їх взяв в руки після багатьох років: “Мої благословенні реголекції”.
Галина Терещук
Постуляція у справах новомучеників УГКЦ збирає матеріали для початку беатифікаційного процесу графині Софії Фредро, яка прожила гідне життя, за Божими Законами, виховала 5 гідних синів і виплекала у них найвищі життєві вартості. «Як львиця боронила Ти своїх синів перед кожним моральним злом, - писав син Софії отець Климентій, - боронила в їх житті прав Ісуса Христа, хоч би це мало бути злучене з утратою їхньої любові». Єпископ УГКЦ Михайло Гринчишин:
Михайло Гринчишин
Святий Андрій Критський, що жив у сьомому столітті нашої ери у своєму довшому слові на цей празник величає Божу Матір як Ту, що на Ній сповнилося пророцтво, праобрази Старого Завіту. І гідно звеличивши ЇЇ найкращими похвальними титулами, він взиває до участі в радості небо, землю, всяке створіння та закінчує словами: “ ...бо сьогодні родилася Дитина, від якої спасіння, Христос, Бог і Слово, Який був і, приходячи, перебуває на віки” – писав святий Андрій Критський. І Галина Терещук завершує тему матері Андрея Шептицького.
Галина Терещук
Софія з Фредрів Шептицькі за життя написала спомини «Молодість і покликання отця Романа –Андрея Шептицького». Завершуються вони описом першої служби отця Андрея в Прилбичах 11 вересня 1892 року. « Його голос дужий, звучний, спокійний, що передав всевишньому молитву з жертвою, бо вона «Твоя от Твоїх Тебе приносим о всіх і за вся». Того ж дня, вечером біля Прилбицької церкви родина Шептицьких закопала місійний хрест, щоб повсякчасно пам’ятав народ, скільки на тому місці Бог роздарував ласк, скільки провин відпустив, що дав, що обіцяв. Софія Фредро написала: « Я цей хрест селу, як і родині - як пам’ятник залишаю, їй на прожиток, а моєму Господові на славу».
Василь Зілгалов
Мій колега Віталій Пономарьов розмовляв в Києві із священиком Макарієвської церкви у Києві Української Православної церкви Московського патріархатом отцем Богданом Огучанським про свято Різдва Богородиці. Пропонуємо вам цю розмову.
Віталій Пономарьов
Отче Богдане, скажіть, а, власне, чому православна церква надає такого великого значення святу Різдва Богородиці.
Богдан Огучанський
Свято Різдва Богородиці увійшло у традицію церкви з четвертого століття. Значення свята, його зміст полягає у пошануванні подвигу земного життя Пресвятої Діви Марії. Починаючи з цього свята ми разом з цервою спостерігаємо велич її подвигу. Велич полягає у безмірній любові Діви Марії до Бога і безмірному смиренні. Тільки смиренна людина могла промовити такі слова, з яких почалось спасіння людства: “Я Господні раба, нехай буде згідно зі словом твоїм”. Саме після цих слів і відбулося входження в лоно Діви Марії другої іпостасі Святої Трійці – Сина Божого. І ось з того моменту Господь втілюється в її лоні, народжується і є нашим спасителем. Будучи з одного боку людиною. Як і ми, Богородиця засвідчує, наскільки високою і величною є людська істота, яку сотворив Бог. Ми бачимо на її прикладі, як любов до Бога, відданість Богові, слухання Закону Господнього допомагає людині проявити кращі її риси. Діва Марія доказує, що цими рисами є відданість Богу, надзичайне смирення. Ми знаємо, що вона була дуже тихою, дуже мало говорили, але навіть споглядання її образу для перших християн було надзвичайним натхненням, надзвичайною підтримкою в їхньому духовному житті. Її любов до Сина і до людей виявились в тих безмежних чудесах, які вже творилися після закінчення її земного життя. Вже в своєму небесному житті Діва Марія багато разів являла підтримку і заступництво як окремим людям, так і різним народам. Наш народ вважає Богородицю найбільшим покровителем, найбільшим заступником. І найбільші монастирі. Найбільші храми України були присвячені Діві Марії. Різдво Богородиці – це покладання початку земного життя і початок церковного року. І тому ми намагаємося завдяки молитві до ній і спогляданню її подвигу отримати натхнення, благословення Бога на початок цього церковного року. І намагаємося, щоб наша душа народилася по-новому, і отримала хоч в якійсь мірі ту благодать, яку за свою любо і смирення отримала Діва Марія.
Василь Зілгалов
У Євангеліє від Іоанна мовиться: “А при хресті Ісусовім стояла Його мати, сестра Його Матері Марія Клеопова та Марія Магдалина. Побачивши біля хреста матір, а біля неї Свого учня, а його ж він любив, мовить до Матері: “Жінко, ось син твій” А тоді ж до учня мовить: “Ось матір твоя”. І від тієї хвилі учень взяв Її до себе.
Віталій Пономарьов
А чи можуть бути якісь співвіднесення з образом Діви Марії, як ідеалом для кожної жінки, як берегині родинного вогнища, як берегині віри у родині?
Богдан Огучанський
Так, звичайно. Ми знаємо, що Марія народилася в родині вже не молодих батьків, які довго молилися Богові. І не зважаючи на те, що у них довго не було людей, вони являли собою вірність і любов один до одного протягом всього свого життя. І от Діва Марія отримала ці чесноти від Якима і Анни і перенесла їх в своєму власному житті. Вона дійсно була вірною Богові своєму, вона показала зразок материнської любові, зразок любові до своїх співвітчизників. Фактично у молитві до неї ми бачимо, як вірні люди і церква величає і ублажає, кажучи церковною мовою, прославляє подвиг материнства. Ми бачимо, що материнство і любов материнська нерозривна пов’язана із любов’ю до Бога. Саме любов до Бога, вона надихає і наснажує, дає силу і велич материнській любові, яку, як ми бачимо з ікон православних, відтворює образ пресвятої Богородиці.
Віталій Пономарьов
Скажіть, будь ласка, що важливіше для жінки в родині з огляду на життя Святої Богородиці, як ідеал: саме роль жінки як матері чи роль берегині, духу родини?
Богдан Огучанський
Кожній родині властиво переживати зустріч із ідеалом матері. Безперечно, народжуючись, дитина бачить свою матір, як ідеал. А під час свого духовного зростання кожна людина, якщо вона є віруючою, переживає зустріч із образом небесної Матері. Для християн саме Богородиця є небесним ідеалом матері. Тому жінки, які народжуються і ростуть, так чи інакше приміряють роль в суспільстві для себе, вони усвідомлюють необхідність бути матір’ю. Тому і дівчата українські завжди молились Богородиці, щоб вона допомогла їм вийти заміж. І вже будучи заміжньою жінкою – щоб Вона допомогла виховати дітей, зберігати в родині відданість, вірність, чистоту, чесність. І от ці прекрасні риси люди завжди черпали у своїй вірі у заступництво Діви Марії Пресвятої Богородиці.
Віталій Пономарьов
Дякую за розмову. Це був священик Макаріївської церкви у Києві Богдан Огучанський. Вів розмову Віталій Полномарьов.
Василь Зілгалов
На цьому ми завершуємо програму “Споконвіку було Слово” на хвилях української редакції “Радіо Свобода”.
Нагадаю, що автор програми і укладач її Василь Зілгалов, допомагав мені у празькій студії за режисерським пультом Павел Шідло.
І перш ніж попрощатися, нагадаю вам слова про Пресвяту Богородицю з Євангеліє: “ Через три дні після того, як знайшли Ісуса у храмі, коли Він загубився, мати Марія звернулася до нього із запитанням: “Дитино, чому це ти зробив так нам. Ось батько Твій і Я, боліючи тебе шукали?” Він відповів: “ Чого ж ви Мене шукали? Хіба ви не знали, що Я маю бути при справах Отця Мого?” Але вони не зрозуміли слова, що Він сказав їм. І Він пішов з ними в Назарет і був слухняний їм.
Говорить радіо “Свобода”!
