Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 14:19

Мати і бабуся Георгія Гонгадзе вклоняються українському народові.


Галина Терещук

Львів, 16 вересня 2005 року.

Сьогодні у Львові близько 150 осіб вшанували пам”ять про Георгія Гонгадзе. Гія працювава і мешкав у цьому місті. Вперше у Львів приїхала з Грузії бабуся Георгія. До слова, пані Руф родом із Франції.

Мітинг-реквієм, організований львівськими соціалістами, розпочався у центрі міста хвилиною мовчання. Рівно 5 років тому неподалік площі Шевченка пані Леся Гонгадзе і довідалась про зникнення сина. Вона одразу відчула, що з Георгієм трапилась біда. Мати знала, що напередодні зникнення він звертався по допомогу до Генеральної прокуратури України. 5 років мати перебуває у постійному нервовому стресі, 5 років її обманюють різні високі чини, що справа загибелі її сина, мовляв, уже майже завершена. Лесю Гонгадзе неодноразово звинувачували політики, що вона відмовляється поховати тіло, знайдене у Таращанському лісі. Втім, щоб поховати, жінці просто повинні видати довідку про смерть, де вказується причина цієї смерті. Хто має видавати цей документ і що напише у ньому прокуратура?

Сьогодні Леся Гонгадзе вкотре заявила, що вона розчарована розслідуванням справи вбивства Гії, що вона не вірить у те, що назвуть замовників і вважає, що справу просто затягують. Результати експертизи, з якими її вчора ознайомив слідчий генпрокуратури, незавершені.

Леся Гонгадзе: “Я вимагаю протягом 5 років ДНК стопи і волосся - і не можу цього домогтись. Через місяць буде лише готова експертиза, але для чого обманюють народ, що експертиза зроблена?”

Мати журналіста вважає, що присвоєння Гії звання Героя України – це насмішка над прізвищем Гонгадзе. Вона подякувала усім, хто 5 років поруч з нею.

“Якби не журналісти, якби не Олександр Мороз, то це тіло давно б поховали і ніхто правди не дізнався б. Суспільство знає, що тіло, знайдене у Таращі зникло, його не було, і потім воно якимось чином опинилося у київському морзі.

Стопа, яку я бачила, не належала моєму синові. А по решті кісток я не можу впізнати сина. Правда, променева кістка, поранена, була мого сина. А стопа - ні. Що це значить?”


Вперше у Львів на вшанування пам’яті онука приїхала з Грузії 89-річна бабуся Георгія - пані Руф. Вона щиро подякувала українському народові за високу оцінку діяльності її онука, за те терпіння, яке разом з рідними виявляє багато українців.

Два роки поспіль місцеві соціалісти домагаються від міськради, щоб одну з вулиць у Львові назвали іменем Георгія Гонгадзе. Невдовзі сесія це питання має розглянути. Втім мати журналіста вважає таке рішення недоцільним. До слова, упродовж 5 років страждань родини Георгія, життям і побутовими умовами матері Гії не поцікавилась ані попередня, ані нинішня місцева влада.

Увечері молодь Львова вшанує пам’ять Георгія Гонгадзе пішою ходою зі свічками. А мати сьогодні приймає у себе вдома журналістів, які упродовж 5 років були поруч з нею.
XS
SM
MD
LG