Доступність посилання

ТОП новини

Мер Одеси закликав чиновників не забувати вимоги Закону про інформацію.


Петро Каландирець

Одеса, 19 вересня 2005 - Одеський міський голова Едуард Гурвіц досить оперативно відреагував на повідомлення про напад на журналістку газети „Правое дело” Ларису Ільїну. В інтерв”ю радіо „Свобода” він висловив своє бачення на причини виникнення подібних непорозумінь.

Едуард Гурвіц
Едуард Гурвіц:

Кілька днів тому засоби масової інформації поширили новину – скоєний напад на журналістку однієї з місцевих газет. На щастя, новина була, м”яко кажучи, не зовсім точною. Під час збирання інформації про забудову приморської території у журналістки виник конфлікт з будівельниками – у неї спробували забрати диктофон. Інформація про згадані події до зведення міліції не потрапила. Тим не менше, факт здається нам симптоматичним.

У інформаційному просторі Одеси працюють сьогодні десятки телевізійних кампаній і друкованих видань. Лише незначна їх частина належить місцевим органам влади, а цілий простір електронних ЗМІ належить приватним особам і кампаніям. Таким чином, створення образу Одеси, висвітлення діяльності міської влади, громадських організацій і партій, закладів науки і культури – все це є сферою відповідальності інформаційного бізнесу. Відповідальності перш за все перед одеситами, оскільки вони є головними споживачами інформаційного продукту.

Змушений визнати, що повного взаєморозуміння між міською владою і власниками засобів масової інформації, а відповідно і з журналістами, немає. Інформація, яка поширюється виконкомом міської ради, про події і заходи, про діяльність органів міського самоуправління, досить часто подається викривленою, інтерпретується довільно і не завжди коректно. Низка засобів масової інформації у висвітленні міського життя шукають лише проблеми і недоліки, що безумовно допомагає нам у роботі , але також викликає і запитання про об”єктивність.

У відсутності взаєморозуміння між співробітниками місцевого самоуправління і безпосередньо журналістами мені бачиться кілька причин. Одна з головних – невміння керівників комунальних підприємств, служб і управлінь міськвиконкому працювати з журналістами і незнання ними головних положень Закону про інформацію. Інші роблять спробу перетворити одержання інформації у бюрократичну проблему, вимагають писати запити, надавати письмові підтвердження від редакції у необхідності згаданого матеріалу і таке інше.

Ще далі йдуть керівники приватних підприємств і фірм, які, не ознайомившись із Законом, забороняють „на власній території” проводити зйомки чи збір інформації, перешкоджають роботі журналістів і, як у згаданому вище випадку, поводять себе некоректно.

У зв’язку з цим змушений нагадати всім, що в Україні на всій її території діють лише закони України. Що свобода слова є головним проявом демократії, і спроба закрити рукою об”єктив телекамери чи не надати журналісту необхідну йому інформацію – це спроба утримувати країну у стані інформаційного голоду.

Будівництво громадянського суспільства вимагає від нас вміння жити з правдою і по правді. У влади, як і у бізнесу, є лише одна можливість уникати жорсткої критики – не допусками у своїй роботі помилок, які викликають обурення громадян.

Ми не маємо вправа втручатися у редакційну політику засобів масової інформації, давати їм поради чи висловлювати будь-які умови. Ми сподіваємося лише на те, що всі ми однаково розуміємо: свобода слова є одночасно тягарем відповідальності.

Одеський міський голова Едуард Гурвіц висловив думку, що „дотримання працівниками преси звичайних і зрозумілих вимог етичного кодексу українського журналіста залишить позаду чимало непорозумінь, які виникають у практиці наших стосунків, а також буде сприяти відродженню тієї поваги, яку завжди відчували одесити до журналістів і журналістики.
XS
SM
MD
LG