Угорщина, 23 вересня 2005 – Угорські парламентарі знову заговорили про скорочення депутатського корпусу, покликане зробити дієвішим законодавчий орган країни. Проурядові та опозиційні фракції мають на це свій погляд, який нерідко цілком виключає позицію протилежної сторони.
Угорщина вважається країною з давніми парламентськими традиціями. Активність демократичних інститутів тут особливо зросла в період національно-визвольної революції 1848-49 років. Тодішні рішення парламенту мали дію законів суверенної нації, не дивлячись на те, що територіально Угорщина входила до складу Австрійської імперії. Втім, це тривало недовго. Угорський парламентаризм свідчить про те, що спільні політичні консенсуси між різними політичними силами суспільства радше виключення, ніж правило. Історики зауважують, що угорські партії в різні часи (за виключенням періодів тоталітаризму з його формальною одностайністю депутатів) зазвичай демонстрували виборцям приклад політичної незлагідності, нерідко й зараз ідучи старою стежкою.
Нещодавно 4 парламентські партії визнали, що настав час провести парламентську реформу у країні. Йдеться, передусім, про скорочення депутатського складу більш, як на третину і перегляд виборчого законодавства. Ліберальний Союз вільних демократів (скорочено СДС) пропонує зформувати двохсотп’ятдесяти-місний парламент. За таких умов під скорочення підпали б майже 90 депутатів. Із числа теперішніх 176 мажоритарників пропонують залишити тільки 152. Ліберали також скоротили б квоту від областей і збільшили за їхній рахунок центральні списки. Їхні союзники соціалісти запевняють інших колег, що такі зміни сприятимуть усуненню кількісних диспропорцій у парламенті.
Однак консервативна опозиція назвала однією з найбільших помилок проекту ліво-лібералів те, що він позбавляє депутатів можливості партійного голосування. Правий Угорський демократичний форум виступив проти змішаної системи виборів. Ця парламентська фракція наполягає на задіянні принципу так званих чистих партійних списків, на що, однак, рішуче не погоджуються ліберали.
Угорщина вважається країною з давніми парламентськими традиціями. Активність демократичних інститутів тут особливо зросла в період національно-визвольної революції 1848-49 років. Тодішні рішення парламенту мали дію законів суверенної нації, не дивлячись на те, що територіально Угорщина входила до складу Австрійської імперії. Втім, це тривало недовго. Угорський парламентаризм свідчить про те, що спільні політичні консенсуси між різними політичними силами суспільства радше виключення, ніж правило. Історики зауважують, що угорські партії в різні часи (за виключенням періодів тоталітаризму з його формальною одностайністю депутатів) зазвичай демонстрували виборцям приклад політичної незлагідності, нерідко й зараз ідучи старою стежкою.
Нещодавно 4 парламентські партії визнали, що настав час провести парламентську реформу у країні. Йдеться, передусім, про скорочення депутатського складу більш, як на третину і перегляд виборчого законодавства. Ліберальний Союз вільних демократів (скорочено СДС) пропонує зформувати двохсотп’ятдесяти-місний парламент. За таких умов під скорочення підпали б майже 90 депутатів. Із числа теперішніх 176 мажоритарників пропонують залишити тільки 152. Ліберали також скоротили б квоту від областей і збільшили за їхній рахунок центральні списки. Їхні союзники соціалісти запевняють інших колег, що такі зміни сприятимуть усуненню кількісних диспропорцій у парламенті.
Однак консервативна опозиція назвала однією з найбільших помилок проекту ліво-лібералів те, що він позбавляє депутатів можливості партійного голосування. Правий Угорський демократичний форум виступив проти змішаної системи виборів. Ця парламентська фракція наполягає на задіянні принципу так званих чистих партійних списків, на що, однак, рішуче не погоджуються ліберали.