Київ, 22 вересня 2005 - Європейський Союз та окремі держави – члени ЄС мають намір допомогти Україні у реформуванні системи вищої та середньої освіти. З цією метою Євросоюз у період на 1997 – 2006 роки виділяє сорок п‘ять мільйонів євро. Наразі уже понад двісті українських вузів, академічних установ та громадських організацій беруть участь у спільних європейських освітніх проектах; Євросоюз здійснює освітні проекти у Києві, Одесі, Донецьку, Львові, Харкові та інших містах України.
Перспективи “європеїзації” української освіти цього тижня обговорювали представники Європейської комісії та країн ЄС на круглих столах і на ярмарку британської освіти у Києві.
19 – 22 вересня у Києві, Донецьку та Івано-Франківську з ініціативи представництва Європейської комісії в Україні проведені так звані “інформаційні дні” з питань освітніх можливостей ЄС для українських вищих навчальних закладів. Як повідомив на підсумковій прес-конференції у Києві заступник керівника місії Єврокомісії Ієн Боуг, згідно з планом дій “Україна – ЄС”, Європейський Союз надає українській стороні допомогу у питаннях реформування та удосконалення освітньої системи.
Серед іншого, це передбачає надання стипендій для українських студентів і молодих науковців, та грантів окремим вищим навчальним і академічним закладам в Україні. Так, за грантами і стипендіями Євросоюзу, міжнародних благодійних фондів лише у Великобританії навчаються понад 500 студентів з України. До речі, британський уряд цього року залучив приватні середні та вищі навчальні заклади до здійснення освітніх програм для України, про що поінформував голова українського представництва Британської Ради Террі Санделл: “Соціологічні опитування, проведені Британською Радою в Україні, свідчать, що ситуація з освітою в Україні справді змінилася. Ще 5-10 років тому українці віддавали перевагу короткотривалим англомовним курсам, тобто, відповідно до проектів ЄС і нашого уряду вивчали у Британії англійську мову, щоб отримати престижну роботу вдома або залишитися на Заході. Тепер українська молодь серйозно вивчає англійську мову вдома , з тим щоб отримати вищу або середню освіту у Великобританії, оскільки наша держава пропонує іноземним студентам унікальні, випробувані часом освітні традиції, визнані у цілому світі. Про це свідчить і цікавість до першого Фестивалю британської освіти, який цього тижня проходить у Києві та Одесі. Найбільший інтерес до фестивалю ми побачили з боку українських школярів, студентів, представників навчальних закладів та академічних установ, які надають освітні послуги співгромадянам”.
Окрім можливості вчитися в Європейському Союзі, завдяки приєднанню України до Болонського освітнього процесу, вітчизняне студентство має змогу, навчаючись вдома, відвідувати окремі семінари, лекції, спецкурси у вузах держав – членів ЄС. Крім того, відтепер спільні проекти між окремими вузами ЄС та України отримують нове наповнення, про що розповідає викладачка Національної академії управління Віра Шраєвська: “Ми співпрацюємо з англійським університетом Центрального Ланкаширу та Академією управління Варшави уже упродовж семи років. Ми здійснюємо спільно чимало навчальних програм, від начитки польськими та англійськими викладачами окремих лекцій та курсів – до програми отримання другої вищої освіти українськими громадянами у Польщі і Великобританії. А цього року ми пропонуємо нашим студентам магістратуру в університеті Центрального Ланкаширу, і наша Академія в усьому сприяє своїм студентам”.
Ієн Боуг повідомив, що Євросоюз вітає ініціативу окремих держав, навчальних та академічних закладів ЄС, готових надати реальну допомогу Україні у реформуванні її освітньої галузі. Щоправда, ті, заради кого здійснюються численні проекти, – українські студенти – ставляться до “європеїзації” вітчизняної освіти більш скептично, ніж Євросоюзівські та українські чиновники “від освіти”. Слово студентові Одеського державного університету Остапові Кушніру: “Програми тих, які культивуються у нас, тобто, приїжджий професор чи викладач дає лекції - я таке всіляко вітаю. Це справді добре! У нас (в Одеському держуніверситеті) є такі програми, і там відбуваються обміни. Наша система, українська, разюче відрізняється від європейської. У нас же як? Якщо ти студент одного вузу, ти повинен вчитися за програмами одного і того ж викладача, в одного і того ж викладача. Якщо ти, наприклад, поїдеш кудись на стажування, то на тебе потім будуть дивитись як на дикуна. У тебе починаються проблеми, академічні заборгованості, нікого не хвилює, де ти поїхав. З іншого боку, там також важко пробитися, проявити себе з нашим дипломом. Тобто, якщо хочеш досягти чогось в Україні, тобі краще залишатися в Україні”.
З іншого боку, і представники Євросоюзу, і українські студенти упевнені: у разі виконання вітчизняними освітянами вимог Болонського процесу, Україна незабаром долучиться до тих “правил гри”, якими користуються освітні та академічні заклади ЄС.
Перспективи “європеїзації” української освіти цього тижня обговорювали представники Європейської комісії та країн ЄС на круглих столах і на ярмарку британської освіти у Києві.
19 – 22 вересня у Києві, Донецьку та Івано-Франківську з ініціативи представництва Європейської комісії в Україні проведені так звані “інформаційні дні” з питань освітніх можливостей ЄС для українських вищих навчальних закладів. Як повідомив на підсумковій прес-конференції у Києві заступник керівника місії Єврокомісії Ієн Боуг, згідно з планом дій “Україна – ЄС”, Європейський Союз надає українській стороні допомогу у питаннях реформування та удосконалення освітньої системи.
Серед іншого, це передбачає надання стипендій для українських студентів і молодих науковців, та грантів окремим вищим навчальним і академічним закладам в Україні. Так, за грантами і стипендіями Євросоюзу, міжнародних благодійних фондів лише у Великобританії навчаються понад 500 студентів з України. До речі, британський уряд цього року залучив приватні середні та вищі навчальні заклади до здійснення освітніх програм для України, про що поінформував голова українського представництва Британської Ради Террі Санделл: “Соціологічні опитування, проведені Британською Радою в Україні, свідчать, що ситуація з освітою в Україні справді змінилася. Ще 5-10 років тому українці віддавали перевагу короткотривалим англомовним курсам, тобто, відповідно до проектів ЄС і нашого уряду вивчали у Британії англійську мову, щоб отримати престижну роботу вдома або залишитися на Заході. Тепер українська молодь серйозно вивчає англійську мову вдома , з тим щоб отримати вищу або середню освіту у Великобританії, оскільки наша держава пропонує іноземним студентам унікальні, випробувані часом освітні традиції, визнані у цілому світі. Про це свідчить і цікавість до першого Фестивалю британської освіти, який цього тижня проходить у Києві та Одесі. Найбільший інтерес до фестивалю ми побачили з боку українських школярів, студентів, представників навчальних закладів та академічних установ, які надають освітні послуги співгромадянам”.
Окрім можливості вчитися в Європейському Союзі, завдяки приєднанню України до Болонського освітнього процесу, вітчизняне студентство має змогу, навчаючись вдома, відвідувати окремі семінари, лекції, спецкурси у вузах держав – членів ЄС. Крім того, відтепер спільні проекти між окремими вузами ЄС та України отримують нове наповнення, про що розповідає викладачка Національної академії управління Віра Шраєвська: “Ми співпрацюємо з англійським університетом Центрального Ланкаширу та Академією управління Варшави уже упродовж семи років. Ми здійснюємо спільно чимало навчальних програм, від начитки польськими та англійськими викладачами окремих лекцій та курсів – до програми отримання другої вищої освіти українськими громадянами у Польщі і Великобританії. А цього року ми пропонуємо нашим студентам магістратуру в університеті Центрального Ланкаширу, і наша Академія в усьому сприяє своїм студентам”.
Ієн Боуг повідомив, що Євросоюз вітає ініціативу окремих держав, навчальних та академічних закладів ЄС, готових надати реальну допомогу Україні у реформуванні її освітньої галузі. Щоправда, ті, заради кого здійснюються численні проекти, – українські студенти – ставляться до “європеїзації” вітчизняної освіти більш скептично, ніж Євросоюзівські та українські чиновники “від освіти”. Слово студентові Одеського державного університету Остапові Кушніру: “Програми тих, які культивуються у нас, тобто, приїжджий професор чи викладач дає лекції - я таке всіляко вітаю. Це справді добре! У нас (в Одеському держуніверситеті) є такі програми, і там відбуваються обміни. Наша система, українська, разюче відрізняється від європейської. У нас же як? Якщо ти студент одного вузу, ти повинен вчитися за програмами одного і того ж викладача, в одного і того ж викладача. Якщо ти, наприклад, поїдеш кудись на стажування, то на тебе потім будуть дивитись як на дикуна. У тебе починаються проблеми, академічні заборгованості, нікого не хвилює, де ти поїхав. З іншого боку, там також важко пробитися, проявити себе з нашим дипломом. Тобто, якщо хочеш досягти чогось в Україні, тобі краще залишатися в Україні”.
З іншого боку, і представники Євросоюзу, і українські студенти упевнені: у разі виконання вітчизняними освітянами вимог Болонського процесу, Україна незабаром долучиться до тих “правил гри”, якими користуються освітні та академічні заклади ЄС.
