Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 10:10

Віртуальне спілкування: гра чи втеча від реального світу?


Інна Набока


Київ, 27 вересня 2005 - Штучний простір, створений комп’ютерами, вчені називають віртуальною реальністю. І саме в цьому ілюзорному просторі відбувається сьогодні значна частина контактів між людьми. Але віртуальне спілкування не може замінити живих взаємин,- вважає психолог. Все наше життя пов’язано зі спілкуванням. Щодня ми контактуємо з десятками і сотнями людей. Але в сучасному технологічному світі наше спілкування все більше переміщається із площини реальної у віртуальну. Ми розмовляємо по телефону і надсилаємо SMS-повідомлення, обмінюємося інформацією і листуємося з друзями електронною поштою, спілкуємося зі знайомими й незнайомими на Інтернетівських форумах, чатах чи по ICQ. Все це дуже полегшує нам життя. А ще – дозволяє чудово розважатися. Адже так приємно знайти „братів по розуму”, які живуть за сотні кілометрів від нас, в чатах за інтересами. Навіть знайомляться люди в Інтернеті, і, часом, таке віртуальне знайомство закінчується цілком реальним шлюбом.

Але для деяких, переважно молодих, людей, віртуальне спілкування повністю заміняє контакти з живими людьми. Вони так занурюються у цей ілюзорний світ, що реальне життя і люди з їхніми почуттями і проблемами стають їм нецікавими й непотрібними. Знайома студентка розповідала мені, як вона прожила кілька років у віртуальному світі. Вона не ходила гуляти, в кіно і на вечірки. Одразу після занять поспішала до свого ПК і улюбленого чата, де у неї з’явилися друзі, вороги і навіть коханий. А от реальні друзі якось самі собою зникли. І взагалі життя поза Інтернетом втратило будь-який сенс. Дівчині знадобилося 4 роки, щоби зрозуміти, що вона жила несвоїм життям і безцільно вбила купу часу на щось несправжнє.

Психологи вважають, що віртуальному спілкуванню віддають перевагу невпевнені в собі, сором’язливі люди, яким важко контактувати з іншими віч-на-віч. Нерідко вони відчувають самотність, відчуженість, їм здається. що оточуючі їх не розуміють. Все це – серйозні психологічні проблеми. Та замість того, щоби шукати шляхи їх розв’язання, вони тікають у світ ілюзій, де почувають себе набагато впевненіше. А головне, чим приваблює віртуальність – там ми можемо бути тими, ким хочемо, і такими, якими мріємо бути. Красивими, сильними, успішними. Суперменами і супермоделями, героями-коханцями і роковими жінками... Ми творимо міф про себе, адже людині завжди хочеться хоч трохи прикрасити свй образ. У реальності це непросто,а от у віртуальному світі–будь ласка.Та не забуваймо, що і наш співрозмовник, швидше за все, чинить так само. Тож ми обоє спілкуємося з неіснуючими, вигаданими особами. У цих міфах знаходять вихід наші нереалізовані бажання і комплекси, стверджують фахівці.



Звичайно, можна ставитися до віртуального спілкування просто як до фантазій, захоплюючих ігор дорослих людей. Але нерідко, занурюючись у світ ілюзій, насправді ми намагаємося втекти від буденності, реальних проблем і, врешті решт, від самих себе. А в результаті отримуємо лише сурогат, замінник справжнього життя і справжніх стосунків. Та щоби повернутися до реального світу, реальних друзів, і, врешті решт, самих себе, слід просто вимкнути комп’ютер.
XS
SM
MD
LG