Київ, 27 вересня 2005 - За рівнем експорту зброї Україна знаходиться в пешій десятці серед країн світу. Проте, підприємства військово-промислового комплексу перебувають у скрутному фінансово-господарському становищі. За даними профспілок, кількість працівників в оборонних галузях за останні 10 років скортилася на дві третини.
На шляху до Європи необхідно адаптувати озброєня до вимог евроатлантичних структур, забезпечити сумісність з арміями НАТО. Потрібно чітко визначитися, які зразки озброєнь, нової техніки будуть потрібні зараз, і в перспективі, - про це, серед іншого, йшла мова на Міжнародної науково-практичної конференції “Роль і місце оборонно-промислового комплексу України в європейській та євроатлантичній структурах безпеки: стан та перспективи”. Захід влаштував національний центр з питань євроатлантичної інтеграції, який очолює радник президента України Володимир Горбулін.
Учасники конференції ухвалили рекомендації, в який пропонують розробити нормативно-правові документи для врегулювання розвитку оборонних галузей, опрацювати програми співробітництва України з НАТО у військово-технічній сфері та створити Міжнародний фонд сприяння співробітництву України з НАТО.
Україна має достатньо потужний науковий, виробничий, конструкторський, технологічний та кадровий потенціали в оборонній сфері, що дає можливість адаптуватися до європейських і євроатлантичних структур, - наголошували вони. Говорить голова парламентського комітету з питань державної безпеки і оборони Георгій Крючков:
“Роззброюватися Україні поки що рано. Досить з нас того, як свого часу бездарно відмовилися від третього в світі ядерного потенціалу, не одержавши реальних гарантій безпеки і незалежності України. На щастя ми ще маємо досить потужні можливості в оборонній промисловості, і було б ще одним злочином перед нашим народом, якби ми їх втратили. Тим паче, що маючи такі можливості держава не спромоглася за усі ці роки поставити армії хоча б один вид, чи систему озброєнь. Я вже не кажу, що оборонні галузі нашої індустрії є важливим джерелом валютних надходжень. Між тим, за свідченням фахівців, старої військової техніки, яка дісталася з радянських часів і яка є придатною для продажу після косметичного ремонту у нас залишилося ще на 2-4 роки. Після чого не виключений різкий обвал позицій України на світовому ринку торгівлі зброєю”.
Це говорив народний депутат України Георгій Крючков. Проте, не все так погано в українському домі. Принаймні так вважає перший заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Юрій Терещенко:
“Нам вдалося подолати певний спад експорту товарів військового призначення та подвійного використання, який намітився на рубежі нового століття, і був зумовлений скороченням експорту військової техніки, що відчужувалася із збройних сил та зменшенням попиту на цю морально і фізично застарілу техніку на зовнішніх ринках зброї. Сьогодні значно збільшилася доля продукції вітчизняного оборонно-промислового комплексу і має стійку тенденцію на подальше зростання. В результаті впродовж останніх років маємо позитивну динаміку обсягів зовнішньо-економічних операцій у сфері військово-технічного співробітництва”.
За коментарем ми звернулися до експерта Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Сергія Згурця, який пів дня терпляче вислуховував учасників конференції:
“Насправді ми говоримо, що на сьогодні в Україні не існує єдиного центру, який визначає підходи до реформування оборонно-промислового комплексу. Існує велика проблема, що за відсутністю перспектив, Україна втрачає оберти виробництва зброї на внутрішньому ринку і ускладнюється ситуація щодо її продажу на ринку зовнішньому. Якщо ця дилема не буде вирішена, то Україна втратить той потенціал, яким і досі хизуються українські політики і генерали від оборонно-промислового комплексу.
Треба зважити, що на сьогодні ми експортуємо зброї на 500-600 мільйонів доларів, Але насправді це та сума, яка дорівнює показникам фірм, які займають сімдесяту щаблю в табелі о рангах підприємств ОПК світу. Ми можемо виробити зброї лише стільки, скільки виробляє одна кампанія, яка займає сімдесяте місце, серед ста провідних кампаній світу”.
На шляху до Європи необхідно адаптувати озброєня до вимог евроатлантичних структур, забезпечити сумісність з арміями НАТО. Потрібно чітко визначитися, які зразки озброєнь, нової техніки будуть потрібні зараз, і в перспективі, - про це, серед іншого, йшла мова на Міжнародної науково-практичної конференції “Роль і місце оборонно-промислового комплексу України в європейській та євроатлантичній структурах безпеки: стан та перспективи”. Захід влаштував національний центр з питань євроатлантичної інтеграції, який очолює радник президента України Володимир Горбулін.
Учасники конференції ухвалили рекомендації, в який пропонують розробити нормативно-правові документи для врегулювання розвитку оборонних галузей, опрацювати програми співробітництва України з НАТО у військово-технічній сфері та створити Міжнародний фонд сприяння співробітництву України з НАТО.
Україна має достатньо потужний науковий, виробничий, конструкторський, технологічний та кадровий потенціали в оборонній сфері, що дає можливість адаптуватися до європейських і євроатлантичних структур, - наголошували вони. Говорить голова парламентського комітету з питань державної безпеки і оборони Георгій Крючков:
“Роззброюватися Україні поки що рано. Досить з нас того, як свого часу бездарно відмовилися від третього в світі ядерного потенціалу, не одержавши реальних гарантій безпеки і незалежності України. На щастя ми ще маємо досить потужні можливості в оборонній промисловості, і було б ще одним злочином перед нашим народом, якби ми їх втратили. Тим паче, що маючи такі можливості держава не спромоглася за усі ці роки поставити армії хоча б один вид, чи систему озброєнь. Я вже не кажу, що оборонні галузі нашої індустрії є важливим джерелом валютних надходжень. Між тим, за свідченням фахівців, старої військової техніки, яка дісталася з радянських часів і яка є придатною для продажу після косметичного ремонту у нас залишилося ще на 2-4 роки. Після чого не виключений різкий обвал позицій України на світовому ринку торгівлі зброєю”.
Це говорив народний депутат України Георгій Крючков. Проте, не все так погано в українському домі. Принаймні так вважає перший заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Юрій Терещенко:
“Нам вдалося подолати певний спад експорту товарів військового призначення та подвійного використання, який намітився на рубежі нового століття, і був зумовлений скороченням експорту військової техніки, що відчужувалася із збройних сил та зменшенням попиту на цю морально і фізично застарілу техніку на зовнішніх ринках зброї. Сьогодні значно збільшилася доля продукції вітчизняного оборонно-промислового комплексу і має стійку тенденцію на подальше зростання. В результаті впродовж останніх років маємо позитивну динаміку обсягів зовнішньо-економічних операцій у сфері військово-технічного співробітництва”.
За коментарем ми звернулися до експерта Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Сергія Згурця, який пів дня терпляче вислуховував учасників конференції:
“Насправді ми говоримо, що на сьогодні в Україні не існує єдиного центру, який визначає підходи до реформування оборонно-промислового комплексу. Існує велика проблема, що за відсутністю перспектив, Україна втрачає оберти виробництва зброї на внутрішньому ринку і ускладнюється ситуація щодо її продажу на ринку зовнішньому. Якщо ця дилема не буде вирішена, то Україна втратить той потенціал, яким і досі хизуються українські політики і генерали від оборонно-промислового комплексу.
Треба зважити, що на сьогодні ми експортуємо зброї на 500-600 мільйонів доларів, Але насправді це та сума, яка дорівнює показникам фірм, які займають сімдесяту щаблю в табелі о рангах підприємств ОПК світу. Ми можемо виробити зброї лише стільки, скільки виробляє одна кампанія, яка займає сімдесяте місце, серед ста провідних кампаній світу”.
