Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 23:07

“Економічний журнал”: - Україна не поліпшує клімат для інвестицій, попри це очікується їхнє зростання – парадокс міжнародних досліджень; - Москва повертає одну з найбільших нафтових компаній до державної власності – Абрамович продав Сибнєфть Газпрому; - Німці опублікували чергове дослідження розбазарених державних коштів – а куди витрачатимуть гроші з українського бюджету?


Марія Щур

Аудіозапис програми:

Прага, 2 жовтня 2005 року.

Марія Щур

Вітаю вас, шановні радіослухачі, на хвилях радіо “Свобода”!

В ефірі “Економічний журнал” перед мікрофоном Марія Щур.

Сьогодні в програмі:

- Україна не поліпшує клімат для інвестицій, попри це очікується їхнє зростання – парадокс міжнародних досліджень;

- Москва повертає одну з найбільших нафтових компаній до державної власності – Абрамович продав “Сибнєфть” “Газпрому”;

- Німці опублікували чергове дослідження розбазарених державних коштів. А куди витрачатимуть гроші з українського бюджету?

Світовий економічний форум та ООН майже одночасно оприлюднили 2 різні звіти, що стосуються світової економіки.

Згідно з одним, Україна залишалася проблемною для підприємницької діяльності. Водночас інший говорить про Україну, як одну з найперспективніших країн Східної Європи для припливу прямих іноземних інвестицій.

З подробицями Олекса Семенченко.

Олекса Семенченко

За даними Світового економічного форуму, який оцінює конкурентоспроможність економіку країн світу, Україна опинилася на низькому місці у світовому рейтингу. За індексом конкурентоспроможності Україна посіла 84-те місце зі 117. Це на два місця вище, ніж торік, коли було оцінено 104 країни. Оцінювалася політика і якість інститутів, від яких залежить економічний ріст. Найбільш проблемними чинниками для бізнесу в Україні опитані там цього року підприємці визнали податкові закони - 18%, корупцію - 20%, доступ до фінансів - 15%, рівень оподаткування - 13%, політична нестабільність – 8%, і по 5% інфляцію, бюрократизм урядовців і неадекватність інфраструктури. На першому місці у списку другий рік поспіль є Фінляндія. Естонія на 20-му місці, Литва і Латвія далеко попереду, Польща 51-ша, Росія 75-та, Молдова 82-га. А тим часом ООН у звіті щодо інвестицій у світі відзначила, що іноземні прямі інвестиції в економіку 19-ти країн Східної Європи та СНД 2004-го року росли 4-тий рік поспіль. 2004 року вони досягли найвищого рівня в історії - 35-ти мільярдів доларів. У звіті ООН наголошується, що ріст інвестицій, найімовірніше, триватиме й далі, причому найбільший ріст очікується в Україні і Південно-східній Європі. Джордж Кел - представник ООН, що координує роботу з групами захисту праці і громадянського суспільства у всьому світі,- каже, що багато економістів вбачають у прямих іноземних інвестиціях найкращого агента глобалізації та ринкової інтеграції. Тенденції в інвестиціях кажуть багато що про зміни у світі.

Джордж Кел

Після трьох років поступового занепаду прямі іноземні інвестиції знову ростуть, цей ріст досягнутий виключно через значне збільшення потоків інвестицій у країни, що розвиваються. Фактично, збільшення потоків інвестицій туди становило майже 40% і досягло понад 230 мільярдів доларів.

Олекса Семенченко

США залишаються як найбільшим отримувачем інвестицій, так і найбільшим інвестором. На другому і третьому місцях - Велика Британія та Китай.

Марія Щур

Проблеми конкурентоспроможності України обговорювали і українські експерти в студії радіо “Свобода”. Програму вів Кирило Булкін.

Кирило Булкін

Представник Президента України в уряді В.Лановий називає декілька чинників.

Володимир Лановий

Не пробудована внутрішня економіка, вона не реагує на зміни, виклики глобального світу, тому що внутрішні механізми дозволяли отримувати прибутки, нічого не вкладаючи, нічого не модернізуючи. На зовнішні ринки можна було поставляти будь-яку сировину і отримувати величезні ПДВ, і не піклуватися ні про яке виробництво. Третя обставина – це те, що економіка залишилася невільною, тому у таку невільну економіку не йдуть зовнішні бізнесмени, компанії, гроші, технології.

Кирило Булкін

Наслідки від низької конкурентоспроможності можуть бути невтішними. Ю.Полунєєв зазначає, що такий стан речей може зашкодити євроінтеграційним намірам України.

Юрій Полунєєв

Інтеграція в Європу – це, по-перше, високий ступінь конкурентоспроможності національної економіки, тому що Європа сьогодні приймає в свій клуб країни, які досягають певного рівня доходів на душу населення, певного рівня життя, певного рівня організації суспільного, політичного, економічного життя. Україна поки що не вписується в цей клуб, ці показники про це свідчать.

Кирило Булкін

Втім, майже одночасно з оприлюдненням рейтингу Світового економічного форуму пролунала оптимістична заява ЄС – Україні можуть надати статус країни з ринковою економікою ще до 1-го грудня цього року.

Президент Центру антикризових досліджень Я.Жаліло вважає, що це може покращити рейтинг конкурентоспроможності України, але лише деякою мірою.

Ярослав Жаліло

Коли щодо України будуть здійснюватися ті чи інші антидемпінгові позови це дозволить трошки інакше аналізувати ціноутворення в Україні. Можливо, це у чомусь може допомогти відстоювати інтереси українського бізнесу на зовнішніх ринках. Хоча взагалі навряд чи слід очікувати якогось такого прямого позитивного ефекту від того, що Україна буде визнана такою країною. Набагато важливіше, аби справді мали конкурентноспроможну економіку і конкурентноспроможних національних виробників.

Кирило Булкін

У поступі на цьому шляху багато що залежить від дій нового уряду, тому втішно звучить декларація прем’єр-міністра Ю.Єханурова про те, що головним завданням його уряду буде стабілізація економіки, що з реприватизацією в Україні покінчено, що приватна власність є недоторканною, і що його уряд сприятиме малому і середньому бізнесу.

Втім, добрі декларації лунали від кожного прем’єра. Якими будуть справи?

Марія Щур

Російський концерн “Газпром” викупив контрольний пакет компанії “Сібнєфть” за 13 мільярдів доларів. Цю компанію контролював відомий олігарх Роман Абрамович. “Сібнєфть” п’ята найбільша нафтова компанія Російської Федерації. Згідно з домовленістю, “Газпром” контролюватиме більше 75 відсотків цього концерну.

Компанія Романа Абрамовича відома в бізнесових колах не лише як одна з найважливіших російських нафтових компаній, а також як компанія, з якої розпочався конфлікт між Романом Абрамовичем та Михайлом Ходорковським, який нині сидить у російській в’язниці.

Як відомо, конфлікт навколо фірми ЮКОС був пов’язаний саме з намаганнями певних політичних і бізнесових кіл змінити ситуацію навколо об’єднання ЮКОСА і “Сібнєфті”, і можна сказати, що це вдалося. Покупка “Сібнєфті” практично дає адміністрації Владіміра Путіна контроль над однією третиною видобутку російської нафтовою сировини.

Віталій Портников з подробицями.

Віталій Портников

Тепер відбувається інше об’єднання – державного російського монополіста “Газпром" та компанії “Сібнєфть”. Таким чином виправдався прогноз президента РФ В.Путіна, який обіцяв, що така домовленість, якщо така відбудеться, так тільки на ринкових умовах.

За неофіційною інформацією акціонер “Сібнєфті” Абрамович бажав отримати за свій пакет близько 14-ти мільярдів доларів. “Газпром” спочатку був готовий сплатити тільки 7 мільярдів, однак, виявилося, що прогноз В.Путіна (ринкова вартість) є більш реалістичною.

Чому ж Р.Абрамовичу вдалося продати пакет акцій компанії “Сібнєфть” саме за ту суму, яка спочатку висувалася як бажана для відомого олігарха? З цього приводу є різні точки зору у спостерігачів.

Заступник керівника Центру політичних технологій О.Макаркін, скажімо, вважає, що Абрамович зміг домовитися щодо продажу акцій “Сібнєфті” тому, що не демонстрував самостійних політичних амбіцій, і всі його політичні проекти в Росії були пов’язані з інтересами влади. Абрамовича Макаркін називає конструктивним і корисним для Кремля олігарх.

Однак головний співвласник ЮКОС Л.Невзлін вважає, що домовленістю між “Газпромом” та “Сібнєфтю” В.Путін просто прикрив свого приятеля Р.Абрамовича та легітимізував його власність. Є дуже серйозні відмінності від ЮКОСА з методів формування приватизації, проведення бізнесу. Ці відмінності не на користь “Сібнєфті”.

Невзлін впевнений, що частина коштів від цієї домовленості може потрапити в особисте розпорядження В.Путіна і кремлівської адміністрації. “Є очевидним, що Абрамович і Путін не збиралися доводити до кінця домовленість про об’єднання “Сібнєфті” та ЮКОСа,” – підкреслює Л.Невзлін.

Б.Березовський колишній бізнес-партнер Р.Абрамовича і колишній власник компанії “Сібнєфть” також впевнений, що В.Путін і Р.Абрамович є діловими партнерами. “Путін декларував ринкову ціну, тому що він в долі з Р.Абрамовичем,” - підкреслює Б.Березовський.

При цьому він зазначив, що власність, яку продав Р.Абрамович, належить йому тільки наполовину. “Це фактично мова йде про надбання викраденої власності, яка була отримана Абрамовичем шляхом рекету з боку В.Путіна,” - підкреслив олігарх, який зараз проживає у Лондоні.

Зараз Березовський та (слово незрозуміле), які, за їхніми словами, зараз мають половину активів торгівельної кампанії “Міл-хауз”, збираються подати у Лондоні позов до Р.Абрамовича.

Як би там не було, можна сказати, що велика нафтова компанія стає державною власністю, а “Газпром” перетворюється у газову і нафтову компанію.

Чи означає це, що Р.Абрамович взагалі закінчує свій бізнес в Росії? Його прес-секретар Джон Ман говорить, що не можна розглядати продаж “Сібнєфті” саме як намагання вивезти ресурси з РФ. Р.Абрамович залишиться губернатором Чукотки і буде зацікавлений у нових російських інвестиціях.

Марія Щур

Німці народ заощадливий, але, як з’ясувалося, і вони “вміють” розбазарювати гроші – особливо, коли йдеться про державні кошти.

У Берліні Спілка платників податків Німеччини представила свою чергову “чорну” книгу, в якій навела понад 100 прикладів неефективного використання державних грошей.

Розповідає наша кореспондентка у Німеччині Надія Кандиба.

Надія Кандиба

Деякі випадки з “чорної” книги, складеної Спілкою платників податків Німеччини, нагадують театр абсурду. На одній з річок у федеральній землі Шлезвіг-Гольштейн упродовж от вже ста років працює невелика гідроелектростанція. Екологічні норми ЄС, однак, вимагають, щоб риба мала змогу вільно пересуватися в річці і потрапляти на інший бік греблі.

Місцева влада вирішила створити таку можливість, побудувавши за півмільйона євро спеціальний перехід з труб, скручених в спіраль, по яких риба може долати шестиметрову висоту.

Проблема полягає в тому, що у водоймищі, де закінчується труба, риба жити не може, оскільки цього не дозволяють умови, які там панують.

За даними Спілки платників податків, торік подібним чином витратили на вітер загалом близько тридцяти мільярдів євро.

Говорить Карл-Гайнц Деке, який очолює спілку:

Карл-Гайнц Деке

Ми виходимо з того, що обсяги неефективного використання коштів сягають п’яти відсотків федерального державного бюджету. Для нас байдуже йдеться про один євро або п’ять мільярдів. Ми вимагаємо рішучої боротьби з розбазарюванням грошей.

Надія Кандиба

До речі, Спілка платників податків вказує також на успіхи своєї діяльності. Приклад – телеканал “German TV“, який фактично фінансувався з державної скарбниці. Після критики з боку спілки та Федеральної рахункової палати Бундестаг вирішив зупинити виплату дотацій на підтримку цього проекту. Але нові випадки розбазарювання коштів, які навів Карл-Гайнц Деке, зводять нанівець ефект, досягнутий за рахунок успіхів. Цього разу дісталося безпосередньо і федеральному уряду.

З огляду на порожню державну скарбницю Спілка платників податків вимагає запровадити штрафні санкції проти причетних до розбазарювання коштів. “Їх слід карати так само як і тих, хто ухиляється від сплати податків”, - сказав Деке.

Марія Щур

Отже, такими є справи у Німеччині. А куди йдуть українські бюджетні кошти? Що думають з цього приводу пересічні українці?

Респондент

На соціальні нужди трудящих, на зарплату. І не трудящих також, адже всі за призначенням не можуть використовуватися, тому що кожен використовує по своєму. Якби не розкрадали, то ми б краще жили.

Респондент

Я думаю, що іде в бюджет, а потім розподіляється по певних фондах.

Респондент

Там і наші урядовці говорять, що в них руки “тирять” гроші з бюджету, вони самі в цьому зізнаються.

Респондент

Останні дії політичного характеру показали, що гроші в країні є, але вони розподіляються з порушенням закону.

Марія Щур

Тим часом експерти вважають, що бюджет на наступний рік – крок вперед у порівнянні з минулорічним бюджетом. Хоча і в ньому міститься чимало надмірного оптимізму, який країні не по кишені країні. Такий головний висновок українських експертів, які обговорювали те, наскільки реалістичним є проект бюджету.

Кореспондент радіо “Свобода” Андрій Охрімович запитав експерта з питань бюджету та оподаткування Міжнародного валютного фонду в Україні Ігоря Шпака про, те наскільки реалістичним є проект бюджету.

Ігор Шпак

Ми можемо вітати уряд щодо того, що він більш реалістично, на нашу думку, підійшов до оцінки доходів бюджету, не можна не погодитися з тим, що такого ривка в забезпеченні додаткових доходів, як це трапилося у 2005 році, зокрема шляхом наповнення доходів від митниці, у 2006 році досягнути буде важко.

Андрій Охрімович

Наскільки стратегічними можна назвати такі пріоритети як наука, освіта, те, що дає перспективи розвитку технологій?

Ігор Шпак

Соціальні виплати на освіту, перспективні галузі, такі як наука, на мою думку, в проекті бюджету забезпечені в тих межах, які може забезпечити держава.

Андрій Охрімович

Який відсоток популізму існує в таких речах як фінансування сільського господарства?

Ігор Шпак

Істотний. Заяви деяких політиків стосовно того, що обсяг фінансування сільського господарства має вимірюватися ледве не 10-12 мільярдами гривень, несе на собі печатку популізму.

Є специфіка українського ПДВ, коли виробники сільського господарства зараховують на власні спецрахунки кошти, нараховані у вигляді виплати ПДВ.

Щоправда, з наступного року має набути чинності новий закон, стосовно підтримки сільського господарства, який запроваджує дещо інший режим оподаткування сільського господарства. Але тим не менше та фінансова підтримка, яка передбачена у проекті бюджету, знову ж таки є виявом тих ресурсів, які держава може забезпечити в наступному році.

Андрій Охрімович

Ваш прогноз стосовно інвестиційної частки.

Ігор Шпак

Дещо посилюється інвестиційна частка бюджету наступного року, передусім за рахунок стовідсоткового спрямування акцизу з нафтопродуктів на будівництво доріг. Окрім того держава має намір продавати приватизовані об’єкти разом із землею. Таким чином вартість землі під приватизаційними об’єктами обраховується десь у вигляді півтора мільярди гривень. Держава сподівається витратити ці гроші на інвестиції.

З іншого боку, ті інвестиційні гранти, які йдуть в місцеві бюджети, розподіляються не на принципі відкритих конкурсів та процедур. Інвестиції має бути зроблене щеплення від корупції.

Андрій Охрімович

Розвиток малого і середнього бізнесу.

Ігор Шпак

Оподаткування малого і середнього бізнесу має бути серед пріоритетних програм наступного уряду. Тим паче, що ми знаємо, що новий прем’єр-міністр завжди мав спільну мову із представниками малого і середнього бізнесу.

Андрій Охрімович

Яка Ваша ідеальна формула для ідеального бюджету?

Ігор Шпак

В деяких країнах є напівідеальна формула. Виконавча влада і законодавча влада розмежували свою компетенцію. Виконавча влада говорить про те, що лише ми можемо порахувати бюджет. Парламентарі фактично позбавлені права впливати на доходи, оскільки їм бракує інструментарію для того, щоб чітко спрогнозувати доходну частину.

Таким чином виконавча влада рахує доходи і говорить: “Шановні друзі, 85% наших видатків уже наперед розписані. І ми не можемо змінити пенсії, ми не можемо змінити дотації при народженні дитини. Лишається 15% вільних коштів. Будь ласка, розподіляйте”.

І парламенти всю свою кипучу енергію зосереджують на розподілі оцих 15%. Бюджет виходить якщо недосконалим, то таким, що заслуговує на повагу.

Марія Щур

Цього тижня в Україні відзначали день туризму. Хоча часи, коли подорожувати більшість українців могли хіба через посередництво телевізійного «Клубу мандрівників» пішли у далеке минуле, дозволити собі на екзотичну подорож все ще може лише маленька жменька співвітчизників.

Втім, екзотика нині у моді. А там, де є попит, з’являється і пропозиція. Тож знайомтеся із гостем рубрики «Власна справа», видавцем журналу “ЕКЗО” Дмитром Ткачовим. Його до студії радіо «Свобода» запросила Ірина Біла.

Ірина Біла

Часопис “ЕКЗО” – перше пізнавально-розважальне видання, яке з’явилося на українському ринку 2002 року. Це журнал про дику природу і екзотику як стиль життя, про все, що виходить за межі такого поняття, як цивілізація.

Пристрасть до диких тварин і подорожей в екзотичні країни тоді ще у школяра, а нині видавця і засновника журналу Дмитра Ткачова, з’явилася після відвідин Зоологічного музею і знайомства зі знаним вченим та мандрівником Миколою Щербаком.

Дмитро Ткачов

Мені довелося багато мандрувати. Я був в Африці, на Мадагаскарі, в Північній та в Південній Америці. Я спілкувався з багатьма дуже цікавими особистостями, які зв’язані з антропологією, географією, археологією, фотографами, журналістами, іншими фахівцями, які і підказали мені ідею видавати журнал такого фаху в Україні.

Ірина Біла

Видавець і автор журналу Дмитро Ткачов від початку вирішив відмовитися від передруків з інших видань і пропонувати читачам “Екзо” лише ексклюзивні матеріали.

Дмитра Ткачова

Багато журналів, які є в Україні, – це франчайзінг. Тобто, це американська марка, американська ідея, це щось, як гамбургер, використовується в Україні.

Наш журнал цілком український, вітчизняний проект. Хоч до нього залучено дуже багато фахівців з Росії, Америки, Франції, Чехії, але це український проект, який зроблений в Україні. Те, що наш журнал отримав такі пропозиції, щоб продаватися в Росії його, то це свідчить про те, що ми якийсь особливий інтерес являємо.

Ірина Біла

За кілька років тираж “Екзо” виріз з п’яти до майже двадцяти чотирьох тисяч. Такому успіху, окрім ексклюзивності, на думку Дмитра Ткачова, слугував також і високий професіоналізм авторів публікацій.

Дмитра Ткачова Успіх в тому, що ми залучаємо до нашого журналу людей, які є особистостями. До того ж вони можуть бути експертами кожен в своїй галузі.

Коли ми пишемо про гепардів, то нашим експертом є жінка, яка прожила серед гепардів 15 років. Коли ми пишемо про Монголію, то це фоторепортаж людини, яка бачила все власними очима і отримала потрясні фото.

Вважаю, що це і є формула успіху, коли ти знаєш, про що розповідаєш, і робиш це яскраво, з перших вуст.

Ірина Біла

Що ж до планів, то вони у Дмитра Ткачова масштабні і далекосяжні. Це радіопередача і програма на телебаченні, агентство подорожей і пригод ЕКЗОТУР.

Якщо ці наміри таки вдасться втілити в життя, то, для українських любителів екзотики відкриється можливість мандрувати далекими закутками світу і знайомитися з дивовижними тваринами не лише на шпальтах журналу “ЕКЗО”.

Марія Щур

З мандрами чи швидше екзотичними, як на ті давні часи, засобами пересування, пов’язана сьогодні і наша історична рубрика. 95 років тому одеський банкір Артур Анатра вперше піднявся в повітря на літаку і пережив при цьому захват, який важко було передати. А вже за рік він заснував в Україні та усій Російській імперії літакобудівний завод.

Про родину італійців за походженням, одеських купців, банкірів, промисловців, меценатів та яхтсменів Анатрів розповідає ведучий рубрики "Українські підприємці в історії" Віталій Пономарьов. Віталій Пономарьов

Віталій Пономарьов

У 30-х роках ХІХ століття родина будівника човнів, італійця Анатри переїхала з Італії до Одеси. А через 7 десятиліть Анатри володіли в Одесі Торговим домом «Брати Анатри», млином, готелем «Лондонський» на Приморському бульварі, будинками на Пушкінській, Грецькій, Єврейській, Успенській вулицях і дачами на Французькому бульварі.

Вікентій Анатра очолював Одеський обліковий банк та Південно-Російське товариство друкарської справи і входив до ревізійної комісії Бесарабсько-Таврійського земельного банку. Анжело Анатра був віце-консулом Італії. Артур Анатра очолював купецьке зібрання, був банкіром, яхтсменом, автогонщиком і президентом аероклубу.

1912 року він викупив ремонтні майстерні аероклубу на вулиці Канатній і і заснував там літакобудівний завод, на якому працювало 23 робітника. Наступного року вони виготовили на замовлення російської армії перші 5 літаків за ліцензією французької фірми «Фарман». А від 1914 року підприємство щомісяця виробляло 5 літаків зокрема моделей «Фарман», «Ньюпор», «Блеріо», «Вуазен», «Льюіс», а також мотоцикли, глісери та гідроплани. Анатра заснував приватну авіашколу, яка щороку готувала 100 пілотів, а за навчання кожного офіцера військове відомство сплачувало йому 500 рублів.

Підприємець придбав земельну ділянку в районі Четвертої станції Люстдорфської дороги і влаштував там випробувальний аеродром. На Стрільбищному полі він збудував корпуси контори, столярного, моторного, зварювального та складального цехів. На вулиці Канатній працювали слюсарний і штампувальний цехи, на Ольгинській – деревообробний, а на Французькому бульварі – механічний цех, що постачав вузли всім авіазаводам Російської імперії.

Завод випускав також літаки за власними проектами: «Анадва», «Анатра-Хіоні», «Анасаль», «Анамон», «Анадіс», «Анаіспано». Фюзеляжі літаків виготовлялися з фанери та шпону, крила – з полотна, стійки – із сталевих труб.

1914 року Анатра придбав у Сімферопольської міської управи земельну ділянку і за 2 роки збудував там завод, який виробляв лі-таки та двигуни «Іспано-Сюіз». Напередодні Жовтневого перевороту тільки на Одеському заводі Анатри працювало 2 з половиною тисячі осіб, що виготовляли по 2 літака на день.

Більшовики влаштували у корпусах заводу Анатри у Сімферополі шкіряну фабрику, а одеський завод перетворили на ремонтні майстерні. І тільки мину-лого року на території авіаційного університету у Києві був встановлений макет літака «Анатра» – як пам’ятник першим українським виробникам літаків.

Марія Щур

Це була програма “Економічний журнал”, яку підготувала і провела Марія Щур.

На все добре.

Говорить радіо “Свобода”!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG