На посаді керівника дипломатичної місії Республіки Польщі Яцек Ключковський своїм завданням називає “передачу польського євроінтеграційного досвіду українській громаді”.
Богдана Костюк: Пане Ключковський, з чого саме, на Вашу думку, розпочався шлях Польщі до Європейського Союзу?
Яцек Ключковський: Я думаю, що початок для нас – це був початок уряду Тадеуша Мазовецького. Вересень 1989 року. Тоді деякі аналітики казали, що, імовірно, для Польщі є якийсь “третій шлях” розвитку – між соціалізмом “з людським обличчям” (Горбачовський соціалізм такий) та західним лібералізмом, чи то західними цінностями. Але пан Мазовецький відверто сказав: “Ми є демократична держава, з цього моменту ми починаємо жити за такими принципами. І це є єдиний шлях до ринку в економіці, до свободи у політичному плані”. І нам треба було не те що перебудувати державу, а створити зовсім нову державу. І це був той критичний момент, який ми зрозуміли всі: більшість політичних кіл, усі журналісти і суспільна думка. Всі зрозуміли, що починається нова епоха, і вона тісно пов’язана з європейським вибором. Потім нам треба було з’ясувати позиції та організувати цей шлях.
Богдана Костюк: Який досвід може знадобитись Україні за нинішніх обставин?
Яцек Ключковський: Дуже важливим нашим досвідом ( чи частиною його ) є те, що європейська інтеграція – це дуже конкретне завдання. Що це не є в ідеологічному плані – ну, от ми до Європи хочемо іти. Треба було знати, як працюють кошти, наприклад, європейських фондів. Як підвищити стандарти праці з цими коштами. Як організувати роботу місцевого самоврядування. Практично, це не було так, що європейська спільнота вимагала від нас, що нам треба якусь реформу зробити - але щоб працювати ефективно з Європою і розмовляти з нею результативно.
Треба було не тільки реформувати економіку, не тільки створити умови для політичної свободи – нам треба було дуже конкретно підійти до удосконалення законодавства, щоб наші урядовці будь-яких рівнів (урядовці, представники місцевого самоврядування) і люди, які працюють в економічній сфері, у фінансовій сфері, щоб вони змогли все зрозуміти. І це було набагато складніше, ніж нам видавалося. Ми навіть не уявляли, як далеко ми відійшли від тих європейських стандартів ефективної праці, ефективної організації.
Я думаю, що якраз цей досвід, ця справа стоять перед Україною. Я зустрічаюся багато з українськими політиками, але зараз європейський вибір України – це вибір у такому плані географічному, політичному. Залишилось багато дуже конкретної праці, щоб гармонізувати законодавство і щоб розуміти одне одного на практичному рівні. Час сприймати європейську інтеграцію як дуже практичне завдання.