Київ, 11 жовтня 2005 року.
“Ми сподівалися, що після Помаранчевої революції одні з перших декретів Президента України й уряду мали столуватися мови, але зараз надіятися на якісь рішучіші кроки нашого Президента вже, очевидно, не доводиться”. Це сказав мені в інтерв’ю відомий поет Ігор Калинець.
Ігор Калинець – не просто поет, а поет український. Як чимало його колег-письменників, він був в’язнем сумління, себто політичним. Але вся його політика полягала в тому, що він обстоював свою мову і власну гідність.
Ігор Калинець каже, що коли він приходив у літературу на початку 60-их років, ситуація з українською мовою, з її вивченням була не найкращою, але була класика, був фольклор.
Ігор Калинець
Були прекрасні речі, скажімо, “Декамерон” Лукаша в перекладі, чи Івченка “Козацькому роду нема переводу”, чи вже був чотиритомний словник Грінченка. І це була та база, на якій я особисто ріс, я виписував ті слова, які мені подобалися, окремо на картках, робив собі невеличкий словник. Так ми вчилися тої мови.
Це дуже проста річ для кожного письменника - вивчення мови, і через ту мову доходити до сердець читачів і зацікавлювати українською мовою. Щоб вона не виглядала такою спрощеною, якоюсь казенною, нецікавою.
Тарас Марусик
Питання мови українська творча інтелігенція, яка пізніше перейде в категорію дисидентів, ставила і до хвилі арештів, і вже в умовах ув’язнення.
Ігор Калинець
Ми в таборі російському на Уралі один рік відмовилися від вживання російської мови з начальством, тобто був мовний страйк. І ось Ви питаєте про Помаранчеву революцію. Нам уявлялося, що одним з перших декретів Президента і уряду мали стосуватися мови, української книжки, мали стосуватися українського телебачення, радіо, театру, кіно і так далі.
На жаль, чекали ми чекали і почали розчаровуватися. Зрозуміли ми, що щось тут не так, що Президент не хоче бути ініціатором. Ми сподівалися навіть, що коли він буде балакати перші дні з російськими гостями на території України, що він не переходитиме на російську мову, що будуть відповідні перекладачі, що він поїде до Москви, до Путіна, і він буде теж говорити українською мовою.
Одним словом, надіятися на рішучіші кроки він нашого Президента вже, очевидно, не доводиться. Бо, очевидно, є у нього всередині нема цієї потреби.
Тарас Марусик
Можливо, такий песимізм навіяла на поета недавня стаття в “Літературній Україні” прозаїка Василя Захарченка, з яким Ігор Калинець колись сидів.
Ігор Калинець
Стаття розпачлива, бо він каже, що український садок, українська школа далі (навіть якщо написано, що це українська школа) російськомовна. Відповідно, такі й вузи. Тобто розраховувати на ту молодь, яка буде україномовною, і ситуація в країні зміниться чисто механічно, на це ми не можемо розраховувати.
Тарас Марусик
Моїм співрозмовником був один з перших лауреатів Шевченківської премії, відомий львівський поет Ігор Калинець.
“Ми сподівалися, що після Помаранчевої революції одні з перших декретів Президента України й уряду мали столуватися мови, але зараз надіятися на якісь рішучіші кроки нашого Президента вже, очевидно, не доводиться”. Це сказав мені в інтерв’ю відомий поет Ігор Калинець.
Ігор Калинець – не просто поет, а поет український. Як чимало його колег-письменників, він був в’язнем сумління, себто політичним. Але вся його політика полягала в тому, що він обстоював свою мову і власну гідність.
Ігор Калинець каже, що коли він приходив у літературу на початку 60-их років, ситуація з українською мовою, з її вивченням була не найкращою, але була класика, був фольклор.
Ігор Калинець
Були прекрасні речі, скажімо, “Декамерон” Лукаша в перекладі, чи Івченка “Козацькому роду нема переводу”, чи вже був чотиритомний словник Грінченка. І це була та база, на якій я особисто ріс, я виписував ті слова, які мені подобалися, окремо на картках, робив собі невеличкий словник. Так ми вчилися тої мови.
Це дуже проста річ для кожного письменника - вивчення мови, і через ту мову доходити до сердець читачів і зацікавлювати українською мовою. Щоб вона не виглядала такою спрощеною, якоюсь казенною, нецікавою.
Тарас Марусик
Питання мови українська творча інтелігенція, яка пізніше перейде в категорію дисидентів, ставила і до хвилі арештів, і вже в умовах ув’язнення.
Ігор Калинець
Ми в таборі російському на Уралі один рік відмовилися від вживання російської мови з начальством, тобто був мовний страйк. І ось Ви питаєте про Помаранчеву революцію. Нам уявлялося, що одним з перших декретів Президента і уряду мали стосуватися мови, української книжки, мали стосуватися українського телебачення, радіо, театру, кіно і так далі.
На жаль, чекали ми чекали і почали розчаровуватися. Зрозуміли ми, що щось тут не так, що Президент не хоче бути ініціатором. Ми сподівалися навіть, що коли він буде балакати перші дні з російськими гостями на території України, що він не переходитиме на російську мову, що будуть відповідні перекладачі, що він поїде до Москви, до Путіна, і він буде теж говорити українською мовою.
Одним словом, надіятися на рішучіші кроки він нашого Президента вже, очевидно, не доводиться. Бо, очевидно, є у нього всередині нема цієї потреби.
Тарас Марусик
Можливо, такий песимізм навіяла на поета недавня стаття в “Літературній Україні” прозаїка Василя Захарченка, з яким Ігор Калинець колись сидів.
Ігор Калинець
Стаття розпачлива, бо він каже, що український садок, українська школа далі (навіть якщо написано, що це українська школа) російськомовна. Відповідно, такі й вузи. Тобто розраховувати на ту молодь, яка буде україномовною, і ситуація в країні зміниться чисто механічно, на це ми не можемо розраховувати.
Тарас Марусик
Моїм співрозмовником був один з перших лауреатів Шевченківської премії, відомий львівський поет Ігор Калинець.