Доступність посилання

logo-print
05 грудня 2016, Київ 06:36

Графіка українського правопису.


Тарас Марусик

Київ, 18 жовтня 2005 (RFE/RL) - “Шрифт – це засоби візуального зображення мови”. Так сказав відкритті своєї виставки “Графіка українського правопису” відомий український митець Василь Чебаник. В галереї мистецтв Києво-Могилянської академії побував ведучий рубрики “А мова – як море!”

Тарас Марусик

Згадана виставка – один із заходів у рамках відзначення 390-річчя Києво-Могилянської академії.

Говорить професор Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, графік Василь Чебаник.

Василь Чебаник

Ви знаєте, я все життя займаюся шрифтом, і дуже мало користувався готовим шрифтом. Якщо я оформляв книжку чи якісь написи робив, то вже був мій авторський шрифт. Потихеньку, потихеньку, і у мене з’явилася ідея навіть цей російський, яким ми користуємося, зробити його більш пластичним для української мови.

Цей, яким ми зараз користуємося, кирилиця - російський алфавіт. Це Петро Перший зробив для росіян. А наш – рутенський, але його закинули, нікому не було розвивати.

Тарас Марусик

До речі, буква “щ” дуже нагадує тризуб. Василь Чебаник тішиться, що в його абетці – малий герб Української держави. За радянських часів, коли він потрохи працював над справді українським алфавітом, таке написання букви було немислимим.

“Новостворена національна абетка, - каже митець, - в цей несприятливий для існування української мови час стане надійною резервацією, де мова збережеться навічно, ще й позбудеться ознак вторинности й неповноцінности. Потрібна тільки воля української держави”.

Василь Чебаник

Цей шрифт як бомба. Вона більше зверне увагу на українську мову, ніж те, що кожен день кричать: врятуйте українську мову.

Тому що формула в основі йде: шрифт – це засоби візуального зображення мови, це закон. Якщо ми не прислухаємося до цього, то ми не будемо мати своєї абетки.

Тарас Марусик

Ігор Ліховий, який став, як сказав президент Національного університету “Києво-Могилянська академія” В’ячеслав Брюховецький, першим міністром культури України, котрий побував у галереї НаУКМА, згадав попередників Василя Чебаника.

Ігор Ліховий

Професор, який належить до когорти, до тих світочів української культури, які, на жаль, відійшли фізично з цього світу, але залишили по собі дійсно негаснучі промені свого таланту. Пам’ятаєте, і Георгій Нарбут , і Василь Кричевський досягли великих набутків, коли творили українську абетку. Вони розуміли: якщо є мова, має бути абетка.

На жаль, ціле покоління наших з вами співвітчизників були віддалені від такої культурної спадщини, яку вони нам залишили.

Тарас Марусик

Міністр культури і туризму України Ігор Ліховий розповів також, що на початку 90-их років минулого століття Василь Чебаник виправляв разом з ним несправедливість на могилі Шевченка в Каневі.

Ігор Ліховий

Там була епітафія російською мовою, казенним шрифтом, як у газеті “Правда”. Існувала вона з 39-го року до початку 90-х років. Ця епітафія робилися роками, тому що він був незадоволений тим, як виходить та чи інша літера, як вони поєднуються між собою. Але коли я побачив епітафію в завершеному вигляді, це був справді мистецький твір.

Тарас Марусик

А ось що сказав на відкритті виставки “Графіка українського правопису” В’ячеслав Брюховецький.

В’ячеслав Брюховецький

Це, між іншим, одна з проблем з українкою мовою, тому що українська мова не має своєї абетки. І сенс її полягає в тому, що треба повернути природне вираження мови графікою.

Колись цими проблемами переймався Борис Тен, який мене перевчив писати і навернув, скажімо, якоюсь мірою, на цю абетку, хоч, звичайно, я пишу так, як вчився, так, як виходить.

Кожна мова має притаманне їй вираження мовою графічною. І українська мова - не виняток. Це не значить, що негайно, в один день все треба поміняти. Між іншим, Києво-Могилянська академія вже почала застосовувати шрифти Василя Яковича, ми вже видали пару книжок, де його шрифтами це написано.
XS
SM
MD
LG