Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 02:29

“Європейська Свобода”: - Продаж “Криворіжсталі” - подія, що викликала захоплення у європейських оглядачі; - Болгарія та Румунія можуть не потрапити до Євросоюзу у 2007 році через уповільнення реформ – попереджає Брюссель; - Чию національну кухню вважають найсмачнішою в Центральній Європі? Відповідь на це запитання наприкінці програми.


















Аудіозапис програми:

Прага, 28 жовтня 2005 року.

Марія Щур

В ефірі - “Європейська Свобода”. Вітаю, з вами Марія Щур.

Продаж з телевізійного аукціону “Криворіжсталі” - подія, що викликала захоплення у європейських оглядачів.

Болгарія та Румунія можуть не потрапити до Євросоюзу у 2007 році через уповільнення реформ – попереджає Брюссель.

Чию національну кухню вважають найсмачнішою у Центральній Європі? Відповідь на це запитання - наприкінці програми.

Цього тижня вперше після Помаранчевої революції Україна знову потрапила на перші сторінки європейських газет. І знову у позитивному контексті. Перемогою, тріумфом нової влади називають оглядачі успішний продаж компанії “Криворіжсталь” у прозорому приватизаційному конкурсі.

На їхню думку, навіть сама телевізійна трансляція понеділкових торгів спричинилася до того, що ціна, яку індійсько-британський інвестор виклав за українську компанію, сягнула ніким неочікуваних майже 5 мільярдів доларів. Відгуки у британській пресі на цю подію читав лондонський кореспондент радіо “Свобода” Олекса Семенченко.

Олекса Семенченко

“Financial Times” у редакційній статті називає продаж українського сталеливарного заводу “Криворіжсталь” гучним тріумфом для ринкової економіки і такою потрібною доброю новиною для уряду Віктора Ющенка.

Ця акція заспокоїть інвесторів, яких насторожували внутрішньоурядові дебати в Україні раніше цього року. Також продаж заспокоїть і прибічників Ющенка у тому, що він справді має волю виправляти зловживання доби Леоніда Кучми.

Однак “Financial Times” також наголошує, що процес реприватизації незаконно приватизованих об’єктів мусить бути суворо контрольованим, аби ліки не завдали більшої шкоди, ніж сама хвороба. Український перегляд колишньої приватизації має бути дуже обмежений кількісно, прозорий за правилами і проведений протягом виразно заявленого дуже короткого проміжку часу. У протилежному разі, вважає “Financial Times”, процес може бути створений політичною вендетою, як це сталося з ЮКОСом у Росії.

Корупція та слабкість державних інституцій в Україні означає, що покладатися у цьому процесі на суди або якусь спеціальну комісію не можна, тому менш бажаною, але більш дієвою альтернативою, якраз і є приватизація а-ля “Криворіжсталь”.

То ж Ющенко має рацію, коли тримає цю можливість у запасі у той таки час, намагаючись домовитися з власниками підприємств, аби вони доплатили до справжньої ринкової плати раніше приватизованих об’єктів.

Тижневик “Economist” також відзначає, що продаж “Криворіжсталі” з відкритого аукціону – це дуже добре для Президента Ющенка, адже 4,8 мільярдів доларів – це 6% ВВП в Україні, що є серйозною підтримкою для бюджету.

Однак видання вважає, що ця подію не означає, що наче Україна на порозі дальших прибуткових приватизацій та масштабних закордонних інвестицій. Також не лишилися позаду і політичні проблеми Ющенка.

За винятком банківського сектору, Україна не може очікувати великого напливу інвесторів, хоч тут є багато привабливих підприємств. Це тому, вважає “Economist”, що донедавна велика приватизація була заморожена, і швидко змінити становище важко.

Навіть якщо вдасться подолати перепони з боку парламенту і позбавлених майна минулих власників, інші великі підприємства - не рівня “Криворіжсталі”, адже цей завод дуже самодостатній і продає більшість продукції за кордон. На відміну від нього, телекомунікаційні компанії, енергетичні та вугільні об’єкти орієнтовані на внутрішній ринок, що залишається бідним, неліквідним, з проблемами щодо розрахунків.

Крім того, багато вад доби Кучми щодо бізнесу залишаються, а стабільність уряду дуже хитка. І становище може змінитися на гірше після парламентських виборів, коли президент втратить багато повноважень, а в коаліційному уряді знову можуть початися чвари.

Марія Щур

Продаж “Криворіжсталі” на думку оглядачів, встановила нові стандарти не лише на ціни для українських компаній, але і для функціонування економіки, яку навіть Європейський Союз уже готовий визнати її ринковою.

Як заявила цього тижня комісар ЄС з питань закордонної політики, Беніта Ферреро-Вальднер, Україна отримає статус країни з ринковою економікою ще до 1 грудня, коли має відбутися українсько-європейський самміт. Також, за словами Єврокомісара, Європейський Союз готовий розпочати переговори про спрощення візового режиму з Україною.

Тим часом Румунія і Болгарія можуть не вступити до ЄС 2007 року, якщо не прискорять реформи. Європейська комісія оголосила в середу річні звіти про стан справ в Болгарії та Румунії, які за рік претендують на вступ до ЄС.

Брюссель, як відомо, залишає за собою право відкласти вступ на один рік, якщо вважатиме, що рівень готовності кандидатів недостатній. Більше про готовність Болгарії та Румунії до вступу ЄС - у повідомленні Зиновія Фриса.

Зиновій Фрис

Спеціальний уповноважений ЄС з розширення Оллі Рен заявив у середу в Європейському парламенті в Страсбурзі, що Болгарія та Румунія ще не готові до вступу, попри те, що вони підписали відповідні угоди. Оллі Рен наголосив, що Болгарії та Румунії належить прискорити реформи, якщо вони хочуть долучитися до ЄС 1 січня 2007 року.

Оллі Рен

Хоча зроблено багато, є ще місце для подальшого прогресу. Особливо, що стосується громадсько-адміністративної реформи, підвищення ефективності юридичної системи і посилення боротьби з корупцією, особливо на вищих щаблях. Болгарія і Румунія мають ще також вжити певних заходів в царині прав людини, захисту меншин і вразливих груп.

Зиновій Фрис

Єврокомісар з розширення заявив, що обидві країни належним чином запровадили близько половини всього законодавства ЄС. Решта 40 відсотків не складають особливої проблеми.

Оллі Рен назвав у своєму виступі в Страсбурзі три найбільші проблеми, які викликають стурбованість ЄС, коли мова заходить про вступ до унії Болгарії та Румунії.

Оллі Рен

Перший пункт має відношення до здатності Болгарії та Румунії повністю скористатися вигодами фінансування з боку ЄС.

Зиновій Фрис

Нагадаємо, що деякі європарламентарі та представники Єврокомісії ще раніше висловлювали занепокоєння, що майбутніми мільярдними вливаннями з європейського бюджету Софія та Бухарест можуть неправильно скористатися, іншими словами – зловживати цими фондами.

Ще одна проблема торкається спроможності двох майбутніх членів ЄС забезпечити стандарти безпеки харчових продуктів, зокрема і тих, що експортуватимуться до решти країн ЄС.

І, нарешті, третя і найсерйозніша, на думку єврокомісара з питань розширення Оллі Рена, проблема, характерна для Болгарії та Румунії напередодні їхнього вступу до ЄС.

Оллі Рен

Третє, що нас особливо турбує, - це боротьба з корупцією, де досягнуто незначного прогресу... Тут потрібні термінові заходи.

Зиновій Фрис

Одночасно оглядачі висловлюють побоювання, що висока корумпованість бюрократії Румунії та Болгарії в поєднанні з майбутніми мільярдними субвенціями Брюсселя може створити, як вони кажуть, вибухову суміш.

А як на все це реагують у Софії та Бухаресті? Президент Румунії Траян Башеску заявив, що останній звіт Європейської комісії його не розчарував, радше навпаки. А прем’єр-міністр Калін Попеску Таричяну побачив у звіті більше позитиву.

Калін Попеску Таричяну

Румунії вдалося досягти довіри з боку європейських партнерів. За останні 10 місяців ми продемонстрували, що виконуємо свої зобов’язання і працюємо для того, щоб досягти нашої стратегічної мети – вступити до ЄС 2007-го року. Ми прискоримо реформи, які торкаються європейської інтеграції.

Зиновій Фрис

А президент Болгарії Георгій Парванов звіт Європейської комісії про готовність його країни до вступу в ЄС назвав додатковим стимулом для проведення реформ. “Ключ у наших руках”, – заявив болгарський президент.

Марія Щур

Якщо румунам і болгарам для приєднання до Європейського Союзу бракує лише останнього звитяжного зусилля, то для Туреччини, яка нещодавно отримала запрошення розпочати переговори, крім власних зусиль, потрібно ще переконати європейців у тому, що турки необхідні ЄС не менше, ніж ЄС туркам.

Поки ж оглядачі у європейських газетах намагаються переломити негативні стереотипи. Огляд їхніх коментарів підготували мої колеги Сергій Драчук та Людмила Ваннек.

Сергій Драчук - Людмила Ваннек

“Для Європи настав час відкрити двері Ісламові”, - прямо пише в статті коментатор британського щоденника “Financial Times”. На його думку, те, що зірвати початок переговорів погрожувала сама Австрія, а інші 24 країни ЄС підтримали цей початок, означає: “Брюссель, відчинивши двері Туреччині, має показати на двері Австрії. Якщо Відень боїться культурної зарази від вступу Туреччини, хай собі сидить у пихатій ізоляції на задвірках Європи разом із Швейцарією”.

Спокійніше реагує на події британський тижневик “Economist”. Він зазначає в редакційній статті: “Від вступу Туреччини до Європейського клубу можуть виграти обидві сторони, а ще прийде геополітична перевага. Поміркована мусульманська країна стане однією зі своїх”.

Водночас стаття критикує міністра закордонних справ Британії, яка є чи не найпалкішим прихильником вступу Туреччини, бо той у своїй промові “все залякував Туреччину проблемами, які постають перед нею, і бився в конвульсіях, які тяжкі будуть її вступні переговори”. Хоча вони дійсно будуть важкі, визнає журнал.

Дісталося в статті і керівникам ЄС і Франції, які нагадали, що переговори можуть зірватися. “Усі ніби навмисне наголошували на негативі”, - ремствує “Economist”.

Це була преса з Великої Британії, яка принаймні офіційно активно підтримує прийняття Туреччини до ЄС. Але і в інших країнах ЄС не бракує позитивних відгуків.

Навіть в Австрії, яка до останньої хвилі була категорично проти, кілька газет скритикували позицію свого канцлера Вольфганга Шуселя, бо той, на їхню думку, створив країні негативний образ напередодні її головування в ЄС. “Чи варто було все це затівати?”, - запитує тижневик “Держстандарт”.

Але є розуміння того, що, на відміну від політиків, пості громадяни в країнах ЄС здебільшого мають про Туреччину зовсім іншу думку.

Щоденник “Курір” вважає: “Цілком зрозуміло, що Австрія вишкірила зуби, бо це відображає прагнення більшості європейських громадян”. Але додає, що вибір часу для цього зовсім не зрозумілий.

Чи на сама лише газета “ДіПресе” похвалила Шуселя за те, що він - “єдиний голова уряду, який відобразив неспокій європейських громадян через політику ЄС щодо Туреччини”.

І ще різкіший відгук у щоденнику “International Herald Tribune”, що видається в Європі, але має тісні контакти з американським “New York Times”. Він не сумнівається, “якщо не станеться диво, Туреччина ніколи не здійснить свою 40-літню мрію вступити до європейського клубу”.

У редакційній статті газета стверджує, що за демократичну й прозахідну Туреччину, прив’язану до Європи, так, щоб вона не сповзла на Схід до ворожого табору на нинішній та майбутній війні цивілізацій, ЄС доведеться заплатити безробіттям, конкуренцією з дуже дешевою робочою силою і наявністю в його країнах мільйонів турків, що їх газета не вважає європейцями.

Щоденник впевнений, “хіба можна припустити, щоб Туреччина змогла потрапити до ЄС з його майбутніми 27 членами і одноголосним ухваленням рішень?”

Хтось та вдасться до права вета, вважає газета, хоч би та сама Австрія, яка пригадає туркам облогу Відня 1683 року.

Марія Щур

Україні потрібно визначити своє місце в Європі. Британці готові допомогти.

Цього тижня британський прем’єр-міністр Тоні Блер назвав прагнення України залучитися до Європейського Союзу підтвердженням ваги європейських цінностей.

Про це Тоні Блер заявив у Європейському Парламенті, де він виступав з програмною промовою, закликавши організацію реформуватися.

Свій виступ Тоні Блер, чия країна нині головує в ЄС, розпочав з привітання української делегації у Страсбурзі.

Тоні Блер

Якщо будь-коли ми відчуватимемо брак упевненості щодо Європи та її цінностей, то зацікавлення з боку таких людей, як наші українські друзі, має нагадати нам, що цінності Європи міцні і бажані для значної частини решти світу.

Марія Щур

А поки Україна, з точки зору Тоні Блера, належить до “решти світу”, Британія готова допомогти їй у тому, щоб знайти своє місце в Європі на її економічній, політичній та мистецькій мапі. На думку британців, для цього в Україні поки що не вистачає відповідних менеджерів. І у їхній підготовці британська держава готова допомогти.

Британська Рада, міжнародна філантропічна організація, яка представляє Великобританію у галузі освіти і культури, має намір розвивати підготовку в Україні ефективних керівників.

Про це у розмові з радіо “Свобода” розповів директор українського представництва Британської Ради Террі Сандел. З ним у Києві розмовляла Богдана Костюк.

Богдана Костюк

Пане Санделл, офіси Британської Ради працюють у Києві, Донецьку, Одесі, Львові та Харкові. Таким чином своїми проектами Ваша структура охоплює цілу Україну. Які з проектів Ви вважаєте найбільш потрібними сучасній Україні?

Террі Санделл

Я почуваюся щасливим, бо у Києві я маю чудову професійну команду, з якою ми втілюємо наші проекти. Вони враховують той факт, що Британська Рада після подій Помаранчевої революції по-новому подивилась на Україну.

Так, ми зрозуміли, що найголовніше для української держави тепер – визначити своє місце в Європі – так би мовити, на європейській політичній, економічній та мистецькій мапі. Для цього вам потрібні професіонали у сфері управління, фінансів тощо.

Тому Британська Рада вирішила, що українське представництво приділятиме максимальну увагу проектам в освітній галузі, а також – у галузі менеджменту.

Наше завдання - сприяти розбудові мосту від України, через Великобританією, до Європи; допомогти Україні підняти свій рівень до визнаних європейських стандартів. І ми помітили, що Україна готова до цього нового рівня, щоб якнайшвидше інтегруватись в Європу.

Богдана Костюк

Наскільки мені відомо, пане Санделл, Ви не вперше в Україні. Які враження від української держави у Вас склалися за роки знайомства з нею?

Террі Санделл

Так, вперше я відвідав Київ 17-річним школярем, і тоді я сприймав місто як казкове місце, а себе вважав шукачем пригод. І це справді була велика пригода у моєму житті – я один з небагатьох однолітків потрапив на інший бік існуючої тоді “залізної завіси”.

Тепер я приїхав до Києва як керівник українського представництва Британської Ради, і знову милуюся Дніпровськими кручами, київськими соборами і зеленими парками. Київ змінився – я побачив європейське місто, яке зберегло пам’ятки своєї історії і пишається своїми відомими громадянами.

До речі, наші проекти передбачають, серед іншого, допомогу місцевій громаді: це своєрідний тренінг, як налагодити співпрацю з владою і як захищати свої інтереси, контролювати дії місцевих чиновників тощо.

Щодо невеличких містечок і селищ довкола української столиці, то вони традиційно більш консервативні. Але як тільки і кияни, і населення провінції визначать себе як політичну та культурну одиницю на згаданій вище мапі Європи – це буде великим позитивом для прийдешнього всієї країни.

Марія Щур

Цими днями у Будапешті відбувся традиційний конкурс національних страв, які готувалися на відкритому вогні просто неба. Ці кулінарні змагання в Угорщині влаштовують вже восьмий рік поспіль з ініціативи німецької меншини, але переможцями і призерами з них завжди виходили українці.

Щоправда, цієї осені українські кашовари стали другими, але це їх зовсім не засмутило. На конкурсі побував і ласував різними стравами будапештський кореспондент Радіо “Свобода” Василь Плоскіна.

Василь Плоскіна

Цього року склад учасників конкурсу збільшився до 12 груп. Крім українців, у змаганнях за кращого куховара національної страви взяли участь ентузіасти-кулінари від німецької, румунської, польської, вірменської та циганської меншини. Причому багато учасників добулися сюди аж із провінції, були навіть представники австрійської громади.

Звісно, без хвилювання не обійшлося. Та попри все, досвідчена господиня Людмила Слюзко, яка представляла українців угорської столиці, сказала нам, що не переживатиме, якщо не посяде в конкурсі перше місце, адже минулі роки вона вже багато разів вигравала почесну нагороду. Та з іншого боку, їй не хотілося і осоромити рідну українську кухню.

Катерина Піллер, голова столичної самоуправи українців, виконувала обов’язки скромної помічниці куховарки - піднесла дров, води, почистила овочі. Як закипіла в казанку вода, українські конкурсанти трохи заспокоїлись.

Пані Люда по секрету розповіла, що її київські предки майже тисячу років готували ці традиційні українські страви, щоразу пильно слідкуючи за тим, щоб якісною була закладка продуктів і їхнє співвідношення.

Отож, нехай собі кипить борщик, вирішили українські господині. Поки він доходитиме до кондиції, не сором подивитись, що там готують у себе смачненького сусіди.

Незабаром таки дійсно помітили у них щось цікаве, якесь дуже рівне м’ясо на зріз. Підійшли, познайомились. Виявляється – готують страву з м’яса страуса! Дають покуштувати, і українські кухарки аж скрикують: “Дуже вже гостре, прямо вогонь пече в роті”, - хапають повітря українські дегустаторки.

У австрійців знову ж таки готується м’ясиво, але запах від нього лине просто неперевершений, ароматно-чарівний. Запитали: “А які у вас приправи до м’яса?” З готовністю показують. “Треба і собі такі придбати колись”, - зацікавились українські конкурсанти.

Цигани тим часом мудрували з коров’ячим шлунком. Теж смачно. Декілька груп, як нам сказали, прийшли сюди прямо з угорських ресторанів. Серйозні конкуренти, як не крути, але в них ще нічого не було готовим.

Українська група повернулась до свого казана. Пора вкидати заправку. Пані Люда обережно виливає – борщ одразу стає малинового кольору. Смак, як на мене, любителя, добрий. Але українців цікавить і думка фахівців.

У цей час надходить сюди група туристів з Польщі. Звернулися через перекладача, а їм відповідали українською. Скільки радощів! Тішилися, що нарешті є хтось, кого вони можуть тут зрозуміти. Звичайно, першим ділом гості стали обговорювати процес варіння борщу, і знайшли багато спільного в традиціях приготування страв.

Незабаром починається куштування. Біля вогнища українців утворилася ціла черга. Не соромлячись, просять у кухарки накладати борщу й вареників собі, а то й добавки дружині.

Нарешті журі, яке інкогніто дегустувало страви конкурсантів, запросило всіх підійти якнайближче. Оголосили, що перше місце отримала група, яка готувала страусятину.

Незабаром покликали і українців. Вони посіли серед дванадцяти – друге місце! Наступного року пані Люда обіцяє зготувати на конкурс щось новеньке.

Марія Щур

З будапештського конкурсу куховарів зичить усім “смачного” Василь Плоскіна, а ми обіцяємо серйозніше поставитися до кулінарної теми у наших наступних передачах “Європейської Свободи” і розповісти про те, як європейці захищають національні страви та рецепти.

З вами була Марія Щур, на все добре.
XS
SM
MD
LG